Ухвала

від 02.12.2021 по справі 369/3244/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 369/3244/21

провадження № 61-18968ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , підписаною адвокатом Хомік Оленою Володимирівною, на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 квітня 2021 року та на постанову Київського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Вишневська міська державна нотаріальна контора Київської області про визнання шлюбного договору недійсним, визнання об`єкта нерухомості спільною сумісною власністю та поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ :

У березні 2021 року ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 про визнання шлюбного договору недійсним, визнання об`єкта нерухомості спільною сумісною власністю та поділ спільного майна подружжя.

Разом із позовом ОСОБА_2 подав заяву про забезпечення позову, в якому просив накласти арешт на нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 , та заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти реєстраційні дії.

Заява обґрунтована необхідністю тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій щодо предмету спору з тим, щоб забезпечити реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 квітня 2021 року в складі судді Усатова Д. Д., залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 23 вересня 2021 року в складі колегії суддів Андрієнко А. М., Соколової В. В., Поліщук Н. В., заяву про забезпечення позову задоволено:

- накладено арешт на нежитлове приміщення, загальною площею 72,3 м 2 за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 390475732224), що належить ОСОБА_1 ;

- заборонено органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі, реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інше).

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позову, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів. При цьому, суд першої інстанції не вбачав підстав для застосування зустрічного забезпечення, оскільки матеріали справи не містять доводів та аргументів, яким чином накладені арешт та заборона можуть завдати збитків відповідачеві та які саме збитки, а також доказів наявності передбачених статтею 154 ЦПК України випадків обов`язкового застосування зустрічного забезпечення.

Апеляційний суд відхилив доводи про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів про те, що ОСОБА_1 планує відчуження спірного майна, оскільки заходи забезпечення позову є тимчасовими і не передбачають вирішення спору по суті та виключають у даному випадку завдання відповідачу будь-яких збитків та порушення його прав, натомість спроможні запобігти порушенню прав позивача в разі задоволення майбутнього позову.

21 листопада 2021 року ОСОБА_1 з пропуском строку на касаційне оскарження через представника засобами поштового зв`язку подала касаційну скаргу на вказані судові рішення та просила поновити строк посилаючись на те, що копію оскарженої постанови її адвокат отримала 29 вересня 2021 року, проте перебувала на лікарняному, що підтверджується відповідною довідкою сімейної клініки Амеда .

Указані обставини є достатніми для поновлення строку на касаційне оскарження.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказані судові рішення як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки відсутні докази на підтвердження того, що відповідач намагається відчужити спірне майно; які дії відповідача можуть ускладнити виконання ймовірного судового рішення. Зазначає, що предметом позову є визнання шлюбного договору недійсним, а тому арешт на нежитлове приміщення не стосується таких позовних вимог.

Відповідно до абзацу 5 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною четвертою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.

Суди встановили, що у березні 2021 року позивачем ОСОБА_2 подано позов до ОСОБА_1 , в якому він просить:

- визнати недійсним з моменту вчинення, шлюбний договір від 16 листопада 2020 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який посвідчений державним нотаріусом Вишневої міської державної нотаріальної контори Київської області та зареєстрований в реєстрі за № 2-49;

- визнати нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 390475732224) спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та здійснити його поділ між ними у рівних частках по Ѕ кожному з них, та виділити ОСОБА_2 у натурі Ѕ частину вказаного нежитлового приміщення згідно запропонованих варіантів поділу (виділу), а в разі технічної неможливості виділу (поділу) встановити відповідний порядок користування вказаним приміщенням;

- витребувати у ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 Ѕ частину спірного нежитлового приміщення.

У частині другій статті 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суд повинні враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).

Співмірність передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами .

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Встановивши наявність підстав для забезпечення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, зробив правильний висновок про наявність передбачених законом підстав для застосування заходів забезпечення позову.

Посилання на те, що предметом позову є визнання шлюбного договору, тобто спір про право, не беруться до уваги, оскільки судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом, у тому числі, про визнання об`єкта нерухомості спільною сумісною власністю та поділ спільного майна подружжя.

Колегія суддів погоджується із висновком апеляційного суду про те, що заходи забезпечення позову є тимчасовими і не передбачають вирішення спору по суті та виключають у даному випадку завдання відповідачу будь-яких збитків та порушення його прав, натомість спроможні запобігти порушенню прав позивача в разі задоволення майбутнього позову.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Ураховуючи викладене, підстави вважати, що суди допустили порушення норм процесуального права, відсутні.

З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосовування судом першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування.

Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ :

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 квітня 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року.

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , підписаною адвокатом Хомік Оленою Володимирівною, на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 квітня 2021 року та на постанову Київського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

М. М. Русинчук