Постанова

від 25.11.2021 по справі 308/1213/19

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 308/1213/19

П О С Т А Н О В А

Іменем України

25 листопада 2021 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Куштана Б.П. (доповідача),

суддів: Джуги С.Д. і Кожух О.А.,

з участю секретаря Кекерчень М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 17 березня 2021 року (у складі судді Данка В.Й.) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без укладення шлюбу, визнання майна спільним сумісним і визнання права власності на Ѕ частину майна, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2019 р. ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, у якому просила:

1.Встановити факт, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у період із 08.12.2003 р. до 01.08.2018 р. проживали однією сім`єю без шлюбу.

2.Встановити, що майно, набуте в період проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 однією сім`єю, а саме:

-двокімнатна квартира загальною площею 49.3 кв. м, що знаходиться у АДРЕСА_1 , набута 24.06.2005 р. на ім`я ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Сабов О.І. за реєстром № 2367;

-земельна ділянка площею 0.20 га, кадастровий номер 2124881800:12:0120:0005, розташована в АДРЕСА_2 , цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, набута 02.12.2013 р. на ім`я ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Форкош М.М. за реєстром № 2491;

-банківський вклад в іноземній валюті, що зберігається на рахунку ОСОБА_3 в ПАТ Комерційний інвестиційний банк ;

-банківський вклад в національній валюті, що зберігається на рахунку ОСОБА_3 в ПАТ Комерційний інвестиційний банк ;

належало ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності.

3.Визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину:

-двокімнатної квартири загальною площею 49.3 кв. м, що знаходиться у АДРЕСА_1 , оціночна вартість якої згідно з висновком про оцінку майна станом на 24.01.2019 р. становить 237616.14 грн.;

-земельної ділянки площею 0.20 га, кадастровий номер 2124881800:12:0120:0005, розташованої у АДРЕСА_2 , цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, оціночна вартість якої згідно з висновком про оцінку майна станом на 24.01.2019 р. становить 44000 грн.;

-банківського вкладу в іноземній валюті, що зберігається на рахунку ОСОБА_3 в ПАТ Комерційний інвестиційний банк ;

-банківського вкладу в національній валюті, що зберігається на рахунку ОСОБА_3 в ПАТ Комерційний інвестиційний банк ;

4.Вирішити питання судових витрат.

Заявлені вимоги обґрунтувала тим, що з 08.12.2003 р. між нею і ОСОБА_3 склалися фактичні шлюбні стосунки, оскільки в іншому зареєстрованому шлюбі не перебували, проживали в одному помешканні та вели спільне господарство, тобто вважали себе подружньою парою. За цей час набули майно, яке є предметом судового спору.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Після його смерті відкрилася спадщина, яку вона прийняла на підставі заповідального розпорядження від 28.12.2017 р.

Окрім неї, спадкоємцем померлого є його мати - ОСОБА_1 , яка має право на обов`язкову частку у спадщині. Інших спадкоємців немає.

Вважає необхідним виключити належну їй частку у майні зі спадкової маси.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 17.03.2021 р. позов задоволено частково:

1.Встановлено факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у період з 01.01.2004 по 01.08.2018 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу;

2.Встановлено, що майно, набуте у період проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності, а саме:

-двокімнатна квартира загальною площею 49,3 кв. м, що знаходиться у АДРЕСА_1 , набута 24.06.2005 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Сабов О.І. за реєстром № 2367;

-земельна ділянка площею 0,20 га, кадастровий номер 2124881800:12:010:0005, розташована в АДРЕСА_2 , цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, набута 02.12.2013 на ім`я ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Форкош М.М. за реєстром № 2491;

-банківський вклад в іноземній валюті, що зберігається на рахунку ОСОБА_3 в ПАТ Комерційний інвестиційний банк згідно з договором банківського вкладу № 02-1/6с-201-18 від 23.02.2018;

-банківський вклад у національній валюті, що зберігається на рахунку ОСОБА_3 в ПАТ Комерційний інвестиційний банк згідно з договором банківського вкладу № 02-1/6с-500-18 від 23.02.2018.

3.Визнано за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 1/2 частину майна у спільній сумісній власності, а саме:

-двокімнатну квартиру загальною площею 49,3 кв. м, що знаходиться у АДРЕСА_1 , набута 24.06.2005 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Сабов О.І. за реєстром № 2367;

-земельну ділянку площею 0,20 га, кадастровий номер 2124881800:12:010:0005, розташовану в АДРЕСА_2 , цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, набуту 02.12.2013 на ім`я ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округуФоркош М.М. за реєстром № 2491;

-банківський вклад в іноземній валюті, що зберігається на рахунку ОСОБА_3 в ПАТ Комерційний інвестиційний банк згідно з договором банківського вкладу № 02-1/6с-201-18 від 23.02.2018;

-банківський вклад в національній валюті, що зберігається на рахунку ОСОБА_3 в ПАТ Комерційний інвестиційний банк згідно з договором банківського вкладу № 02-1/6с-500-18 від 23.02.2018.

4.У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Указане судове рішення мотивоване тим, що надані позивачем докази є належними, допустимими та у своїй сукупності достатніми для часткового задоволення позову.

У апеляційній скарз іта в судовому засіданні представники ОСОБА_1 - адвокати Стецяк Т.І. та Тричинець Н.П., просять скасувати рішення суду першої інстанції на підставі ст. 376 ч.1 п.п.2-4 ЦПК України та прийняте нове про задоволення позовних вимог.

Узагальнені та доречні доводи скарги зводяться до такого:

-суд першої інстанції у порушення ст.ст. 77, 78, 81 ЦПК України узяв до уваги докази, що не відповідають вимогам належності й допустимості (акт і довідка ОССБ Єдність Годинки );

-судом встановлено обставину щодо ведення ОСОБА_2 із ОСОБА_3 спільного господарства на підставі ряду накладних і чеків на придбання товарів, які не можуть підтверджувати такої обставини, а факт подання ОСОБА_2 до суду фотографій спільного відпочинку та копій сувенірних грамот також не підтверджує ведення нею спільного господарства з покійним;

-суд узяв до уваги показання свідків зі сторони позивача, проте зовсім не надав оцінки протилежним показання свідків відповідача;

-суд першої інстанції своїм рішенням фактично замінив іншу, передбачену законом, процедуру, та замінив орган, уповноважений вирішувати права на майно, оскільки достатнім способом захисту права позивача є встановлення факту проживання сім`єю без реєстрації шлюбу, а питання правового статусу спільно набутого майна вирішується у позасудовому порядку (через нотаріуса);

-у матеріалах справи немає жодного доказу в підтвердження того, що майно, на яке позивач просила визнати право власності, було придбано за частину її коштів, оскільки встановлення факту спільного проживання із власником у шлюбі не є достатньою підставою для задоволення такої вимоги.

-задовольнивши одночасно зі встановленням факту спільного проживання всі вимоги позивачки щодо спільного майна, суд фактично захистив права особи, яких вона ще не набула в законному порядку.

У письмовому відзиві представник позивача - адвокат Колотуха О.М., просить залишити рішення суду першої інстанції безмін, а скаргу - без задоволення.

Узагальнені заперечення зводяться до правомірності задоволення вимоги про встановлення факту спільного проживання ОСОБА_2 із ОСОБА_4 на день його смерті, що є визначальним для вирішення питання про задоволення чи відмову в задоволенні інших позовних вимог.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін, із таких мотивів.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що факт проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без шлюбу може бути встановлене судом лише з 01.01.2004 р., оскільки законодавством України, яке діяло до 2004 р., встановлення такого факту не було передбачено. Ця обставина не оспорюється.

Свій висновок про задоволення решти позовних вимог суд обґрунтував наступними фактамита обставинами:

- ОСОБА_2 та ОСОБА_3 працювали разом на ЗОКП Міжнародний аеропорт Ужгород ;

-показаннями допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та частково показаннями ОСОБА_10 (рідного брата покійного ОСОБА_3 ) і ОСОБА_11 (невістки ОСОБА_1 - дружиною її сина ОСОБА_10 з 1992 р.), які узгоджуються між собою у тому, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживали разом як подружжя за адресою: АДРЕСА_1 ;

- ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі із гр. ОСОБА_12 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 08.12.2003 р.;

-як стверджує позивач, вона ще з 1999 р. перебувала у близьких стосунках та проживала із ОСОБА_3 , однак, після смерті ОСОБА_12 , тобто з 08.12.2003 р.між нею і ОСОБА_3 остаточно склалися фактичні шлюбні стосунки, вони продовжили проживати в одному будинку, вважаючи себе подружньою парою;

- ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується наявною у матеріалах справи копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ;

- 24.06.2005 р. між ОСОБА_13 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу, на підставі якого останній придбав житлову квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією цього договору;

- 02.12.2013 р. ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки придбав у власність земельну ділянку, контур НОМЕР_3 , площею 020 га, розташовану за адресою: с. Нижнє Солотвино Ужгородського району, кадастровий номер 2124881800:12:010:0005, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства;

-за життя ОСОБА_3 було укладено з ПАТ Комерційний інвестиційний банк договори банківського вкладу в національній та іноземній валюті, а саме:договір № 02-1/6с-500-18 (кошти за яким знаходяться на рахунку НОМЕР_4 - залишок 26 899,32 грн.); договір № 02-1/6с-501-18 (кошти за яким знаходяться на рахунку НОМЕР_5 - 66 161,39 дол. США);

-згідно з довідкою ОСББ Єдність-Годинки 8 від 17.02.2019 р. ОСОБА_2 дійсно проживала без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , спільно із ОСОБА_3 з моменту покупки квартири в 2005 р. і до дня його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

-Відповідно до акту про те, що особа проживала та вела спільне господарство з померлим до часу його смерті № 1_5_17022019 від 17.02.2019 р., складеного ОСББ Єдність-Годинки 8 , ОСОБА_2 проживала та вела спільне господарство з померлим ОСОБА_3 до часу його смерті;

-факт проживання позивачки із ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується також наявними в матеріалах справи копіями постанови Ужгородського міськрайонного суду від 16.07.2014 р. у справі № 308/7592/14-п із супровідним листом і конвертом, де адресою проживання ОСОБА_2 зазначено АДРЕСА_1 ; копією рішення комісії Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради від 01.08.2014 про можливість поховання матері ОСОБА_14 , де зазначено адресу проживання позивача: АДРЕСА_1 ; копією довідки, виданої ТОВ Житло-Сервіс , від 30.01.2015 р. № 233 про проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;

-протягом спільного життя позивачки із ОСОБА_3 вони облаштовували квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , купували необхідні матеріали, меблі та предмети домашнього господарства, що підтверджується видатковою накладною № УФ - 2289 від 29.07.2006 р., копією товарного чеку № 34 від 09.10.2015 р., копіями чеків про придбання товарів у магазинах ІНФОРМАЦІЯ_5 та ІНФОРМАЦІЯ_6 ;

-із наявних у матеріалах справи заяв на переказ готівки видно, що ОСОБА_2 неодноразово вносила грошові кошти в сумі по 1500 грн. на виконання умов кредитного договору № 21/07810000/5054/02/2289503827 від 29.07.2006.№ 1_5_17022019 від 17.02.2019 р.;

-до справи подано низку фотографій про спільне святкування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 новорічних свят, застіль у компаніях друзів, неодноразового спільного відпочинку, спільне відвідування культурних заходів та релігійних святих місць;

-за життя ОСОБА_3 було складено заповіт, яким усе своє майно останній заповів ОСОБА_2 , а в разі якщо вона помре до відкриття спадщини, не прийме або відмовиться від спадщини чи буде усунута від права спадкування, заповів майно ОСОБА_15 ;

-свідоцтво про смерть ОСОБА_3 було надано саме ОСОБА_2 , яке й надалі знаходиться на її зберіганні;

-із протоколу № 9 від 13.11.2018 р. спільного засідання адміністрації профкому ППО ЗОКП Міжнародний аеропорт Ужгород вбачається, що в зв`язку зі смертю начальника СЛП ОСОБА_3 , який працював по сумісництву на 0,5 ставки, виплатити грошові кошти цивільній дружині ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючій із ОСОБА_3 в цивільному шлюбі з 2004 року за адресою: АДРЕСА_1 ;

-позивачка ОСОБА_2 з моменту смерті ОСОБА_3 продовжує проживати у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , займається утриманням квартири, сплачує комунальні послуги. Даний факт підтверджується тим, що 01.09.2018 р., тобто після смерті ОСОБА_3 , між ОСОБА_2 та ТОВ АВЕ укладено договір про надання послуг із вивезення побутових відходів № 718598 від 01.09.2018 р. за адресою: АДРЕСА_1 , а також копіями квитанцій про подальшу сплату комунальних послуг за вказаною адресою.

Суд першої інстанції, застосувавши правові позиції ВС (постанова КЦС ВС від 15.07.2020 у справі № 524/10054/16), дійшов висновку про доведеність факту проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 однією сім`єю без державної реєстрації шлюбу в період із 01.01.2004 р. по день смерті останнього - ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю, вони були пов`язані спільним побутом, правами та обов`язками.

Особам, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 р. №11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя вбачається, що вклади, внесені у банківські (фінансові) установи за договорами банківського вкладу (депозиту) за рахунок заробітної плати та інших доходів подружжя, незалежно від їх виду та від того, на чиє ім`я з подружжя вони внесені, відповідно до ст. 61 СК є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Тобто, майно, набуте ОСОБА_3 в період з 01.01.2004 р. по 01.08.2018 р., а також грошові вклади в національній та іноземній валюті, що знаходяться на рахунках в ПАТ Комінвестбанк , належать ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності, оскільки інший правовий режим даного майна не встановлений письмовим договором між останніми.

При цьому, суд виходив із рівності часток ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у праві спільної сумісної власності на житлову квартиру в АДРЕСА_1 , земельну ділянку, площею 0,20 га, розташовану за адресою: с. Нижнє Солотвино, Ужгородського району, кадастровий номер 2124881800:12:010:0005, та банківські вклади у національній та іноземній валютах, тому що інше не встановлено домовленістю між ними або законом, в тому числі СК України та ЦК України, або рішенням суду. Відтак, частки кожного із названих співвласників у вказаному майні складають по Ѕ частині.

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції через їх відповідність правильно встановленим обставинам, які мають значення для справи (є предметом доказування), належно оціненим доказам і нормам матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Так, згідно з положеннями ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Обов`язковою умовою для визнання осіб членами однієї сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин (рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 р. № 5-рп/99).

Зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 р. у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зроблено висновок, що вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України) .

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із подружжя свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з по-господарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що подружжя вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07.12.2020 р. у справі № 295/14208/18-ц (провадження № 61-12879св20), від 20.01.2021 р. у справі № 178/90/18-ц (провадження № 61-12353св20).

Згідно з ч.1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції правильно застосував наведені та інші норми матеріального права, дав належну оцінку правовим підставам заявленого позову та зібраним у справі доказам, у зв`язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про доведеність факту спільно проживання однією сім`єю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу в період із 01.01.2004 р. по 01.08.2018 р.

У зв`язку з наведеним колегія суддів відхиляє як безпідставні доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції у порушення ст.ст. 77, 78, 81 ЦПК України узяв до уваги докази, що не відповідають вимогам належності й допустимості (акт і довідка ОССБ Єдність Годинки ), а також про те, що факт ведення ОСОБА_2 із ОСОБА_3 спільного господарства встановлений на підставі ряду накладних і чеків на придбання товарів, які не можуть підтверджувати такої обставини, а факт подання ОСОБА_2 до суду фотографій спільного відпочинку та копій сувенірних грамот також не підтверджує ведення нею спільного господарства з покійним.

Твердження апелянта про те, що суд узяв до уваги показання свідків зі сторони позивача, проте зовсім не надав оцінки протилежним показання свідків відповідача, є цілком безпідставними та надуманими, оскільки суд дав належну правову оцінку як показанням свідків зі сторони позивача ( ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які працювали разом із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , які були сусідами останніх), так і показанням свідків зі сторони відповідача ОСОБА_1 ( ОСОБА_10 - рідного брата покійного, та ОСОБА_11 - дружини брата).

Зокрема, суд першої інстанції зазначив, що бере до уваги показання колег по роботі та сусідів, які підтвердили, що позивач ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживали однією сім`єю із 2004 р., вели спільне господарство в квартирі позивача за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки в суду не має підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками,а даних про зацікавленість свідків у результаті розгляду справи не встановлено.

Проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Так, відповідно до ч.1 ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Згідно з вимогами ч.4 ст. 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Ураховуючи викладене, особам, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.

Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди зазвичай встановлюють факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов`язків, з`ясовують час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.

Колегія суддів вважає, що за наявності правових підстав для задоволення вимоги про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період із 01.01.2004 р. по 01.08.2018 р. суд першої інстанції із дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав, передбачених статтею 74 СК України, вважати спірне майно (грошові кошти) таким, що належить на праві спільної сумісної власності сторонам та їх поділу.

У зв`язку з цим довід апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи немає жодного доказу в підтвердження того, що майно, на яке позивач просила визнати право власності, було придбано за частину її коштів, оскільки встановлення факту спільного проживання із власником у шлюбі не є достатньою підставою для задоволення такої вимоги, колегія суддів розцінює як такий, що суперечить обставинам справи та відповідним нормам матеріального права. Відповідач, зі свого боку, не довела належними та допустимими доказами факт придбання нерухомого майна за особисті кошти ОСОБА_3 , тобто не спростувала презумпцію спільної сумісної власності на набуте ОСОБА_2 і ОСОБА_3 майна. Інший режим цього майна між указаними особами в договірній формі не встановлювався.

Із приводу твердження апелянта про те, що суд першої інстанції своїм рішенням фактично замінив іншу, передбачену законом, процедуру, та замінив орган, уповноважений вирішувати права на майно, оскільки достатнім способом захисту права позивача є встановлення факту проживання сім`єю без реєстрації шлюбу, а питання правового статусу спільно набутого майна вирішується у позасудовому порядку (через нотаріуса), колегія суддів зауважує таке.

Згідно з ч.1 ст. 15, ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Поділ майна подружжя здійснюється таким чином: по-перше, визначається розмір часток дружини та чоловіка в праві спільної власності на майно; по-друге, здійснюється поділ майна в натурі відповідно до визначених часток. При цьому не виключається звернення одного із подружжя із позовом про визнання права на частку в праві спільної власності без вимог щодо поділу майна в натурі.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 р. у справі № 595/970/20 (провадження № 61-4017св21).

Тобто, вказаний довід апелянта по своїй суті є запереченням принципу диспозитивності цивільного судочинства.

У з в`язку з наведеним не заслуговує на увагу і твердження апелянта про те, що задовольнивши одночасно зі встановленням факту спільного проживання всі вимоги позивачки щодо спільного майна, суд фактично захистив права особи, яких вона ще не набула в законному порядку.

Отже, за наслідками розгляду апеляційної скарги та відповідно до положень ст. 375 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, оскільки вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне, обґрунтоване та правильне судове рішення.

Порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права, не встановлено.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2.Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 17 березня 2021 року залишити без змін.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду.

4.Повне судове рішення складено 06.12.2021 р.

Судді: