Рішення

від 17.03.2021 по справі 308/1213/19

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/1213/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2021 року місто Ужгород

Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області в складі:

головуючого судді Данка В.Й.,

за участі секретаря судових засідання Павлюх Л.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представників відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді, в приміщенні суду, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності, -

В с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності. Обґрунтовуючи вимоги даного позову вказує на те, що з 1999 року ОСОБА_1 перебувала у близьких стосунках та проживала разом із громадянином ОСОБА_6 , з яким вони разом працювали в ЗОКП Міжнародний аеропорт Ужгород . ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_7 , з яким позивач перебувала у зареєстрованому шлюбі, однак з 1999 року спільне проживання з останнім було припинено. А тому, після 08.12.2003 між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 остаточно склалися фактичні шлюбні стосунки, вони продовжили спільне проживання в одному помешканні та вести спільне господарство, тобто проживали однією сім`єю, вважаючи себе подружньою парою.

Позивач зазначає, що обставинами, що підтверджують факт спільного проживання є копія постанови Ужгородського міськрайонного суду від 16.07.2014 у справі № 308/7592/14-п із супровідним листом і конвертом, де адресою проживання ОСОБА_1 зазначено АДРЕСА_1 ; копія рішення комісії Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради від 01.08.2014 про можливість поховання матері ОСОБА_9 , де зазначено адресу проживання позивача АДРЕСА_1 ; копія довідки, виданої ТОВ Житло - Сервіс від 30.01.2015 № 233 про проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Так, за час спільного проживання із позивачем ОСОБА_6 було набуто наступне майно за спільні кошти, а саме:

-двохкімнатна квартира загальною площею 49,3 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 , набута 24.06.2005 року на підставі Договору купівлі - продажу, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Сабов О.І. за реєстром № 2367;

-земельна ділянка, площею 0,20 га, кадастровий номер 2124881800:12:010:0005, розташована в АДРЕСА_8 , цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, набута 02.12.2013 року на ім`я ОСОБА_6 на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Форкош М.М. за реєстром № 2491.

Окрім того, позивач зазначає про те, що за життя ОСОБА_6 вони спільно володіли грошовими коштами у національній та іноземній валюті та було прийнято рішення про зберігання накопичених коштів у банківських установах, у зв`язку із чим, 17.02.2017 ОСОБА_6 уклав з ПАТ Комерційний інвестиційний банк договори банківського вкладу в національній та іноземній валюті. Наразі, на відповідних рахунках, відкритих у ПАТ Комерційний інвестиційний банк на ім`я ОСОБА_6 зберігаються заощаджені спільні грошові кошти в розмірі 65 127,24 дол. США з відсотками та 26 617,25 грн. з відсотками, які також є об`єктом спільної сумісної власності. Вказані договори переукладалися ОСОБА_6 23.02.2018.

Таким чином, ОСОБА_1 вказує на те, що їй та її громадянському чоловіку ОСОБА_6 , як особам, які проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу і не перебували у будь-якому іншому шлюбі, на праві спільної сумісної власності належить перелічене вище майно, набуте за час спільного проживання за спільні кошти, за спільним бажанням разом вести господарство, набувати та реалізовувати взаємні права та обов`язки.

ІНФОРМАЦІЯ_1 після тривалої хвороби ОСОБА_6 помер, догляд за яким до останнього дня здійснювався позивачем самотужки. ОСОБА_1 здійснювала організацію поховання та саме їй було видано Свідоцтво про смерть. Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина, яку позивач прийняла на підставі заповідального розпорядження на її користь, викладеного у заповіті.

Згідно з Витягом про реєстрацію у спадковому реєстрі № 52952324 від 14.08.2018 приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального Борисовою О.С. у Спадковому реєстрі за № 62845864 була зареєстрована спадкова справа № 13/2018. Окрім позивача, спадкоємцем ОСОБА_6 є його мати - відповідач ОСОБА_5 , яка має право на обов`язкову частку у спадщині. Інших спадкоємців, які могли б мати право на частку у спадковому майні у розмінні ст. 1241 ЦК України немає.

Оскільки позивач має намір оформити спадкові права за померлим ОСОБА_6 , однак належне останньому майно було придбано за час спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, у зв`язку з чим на нього поширюється режим спільного сумісного, просить суд задовольнити даний позов, та ухвалити рішення, яким:

1)встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у період з ІНФОРМАЦІЯ_4 року по 01.08.2018 року проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу;

2)встановити, що майно, набуте у період проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_6 однією сім`єю належало на праві спільної сумісної власності, а саме:

-двохкімнатна квартира загальною площею 49,3 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 , набута 24.06.2005 року на підставі Договору купівлі - продажу, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Сабов О.І. за реєстром № 2367;

-земельна ділянка, площею 0,20 га, кадастровий номер 2124881800:12:010:0005, розташована в АДРЕСА_8 , цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, набута 02.12.2013 року на ім`я ОСОБА_6 на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Форкош М.М. за реєстром № 2491,

-банківський вклад в іноземній валюті, що зберігається на рахунку ОСОБА_6 в ПАТ Комерційний інвестиційний банк ;

-банківський вклад в національній валюті, що зберігається на рахунку ОСОБА_6 в ПАТ Комерційний інвестиційний банк .

3)визнати за ОСОБА_1 ,, ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на Ѕ частину майна у спільній сумісній власності, а саме:

- двохкімнатну квартиру загальною площею 49,3 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 , набута 24.06.2005 року на підставі Договору купівлі - продажу, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Сабов О.І. за реєстром № 2367;

-земельну ділянку, площею 0,20 га, кадастровий номер 2124881800:12:010:0005, розташована в АДРЕСА_8 , цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, набута 02.12.2013 року на ім`я ОСОБА_6 на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Форкош М.М. за реєстром № 2491;

-банківський вклад в іноземній валюті, що зберігається на рахунку ОСОБА_6 в ПАТ Комерційний інвестиційний банк ;

-банківський вклад в національній валюті, що зберігається на рахунку ОСОБА_6 в ПАТ Комерційний інвестиційний банк .

Суд констатує, що представником відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_3 надано суду відзив на позов , в якому просить відмовити в задоволенні даного позову в повному обсязі. Обґрунтовуючи свої заперечення проти позову, представник відповідача зазначає, що отримання свідоцтва про смерть ОСОБА_6 не підтверджує факт його проживання однією сім`єю із ОСОБА_1 , оскільки найближчі родичі померлого проживали у Хмельницькій області, зокрема мати покійного - ОСОБА_5 та його брат - ОСОБА_10 . Позивач вказує, що факт спільного проживання підтверджується копією постанови Ужгородського міськрайонного суду від 26.07.2014, копією довідки, виданої ТОВ Житло-Сервіс від 30.01.2015 та копією рішення комісії Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради від 01.07.2014. Однак, факт проживання однією сім`єю позивач просить встановити від ІНФОРМАЦІЯ_4. Таким чином, ОСОБА_1 , в обґрунтування позову, не було подано жодного належного доказу, який би підтверджував факт проживання із ОСОБА_6 однією сім`єю з ІНФОРМАЦІЯ_4 і, як наслідок, наявність майна, що було набуте із цієї дати по 01.06.2018 статусу спільної сумісної власності.

Водночас, на думку відповідача, доцільність задоволення даного полягає у намірі ОСОБА_1 шляхом визнання за особою прав спільної сумісної власності на квартиру, земельну ділянку та банківські вклади зменшити розмір майна, що його отримала б ОСОБА_5 у спадок, адже остання - мати ОСОБА_6 , як єдиний спадкоємець, отримала б при спадкуванні половину частки у спадщині, яка належала б їй у разі спадкування за законом (ст. 1241 ЦК України). Однак, якщо розмір спадщини зміниться (у даному випадку зменшиться) внаслідок визнання за спадковим майном спільної сумісної власності на противагу одноосібної власності померлого, автоматично зміниться (зменшиться) розмір майна, що його успадкує відповідач.

Представником позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надано суду відповідь на відзив . Обґрунтовуючи свої заперечення проти обставин, викладених у відзиві на позову заяву, представник позивача вказує на те, що у відзиві на позову наяву надано критичну оцінку доводам та доказам позивача, але при цьому представником відповідача не надано жодного конструктивного доводу та доказу, які б могли спростувати обставину спільного проживання однією сім`єю без укладення шлюбу ОСОБА_6 і ОСОБА_1 . В той час, як на доведення спільного проживання однією сім`єю, спільного побуту, взаємних прав та обов`язків позивачем надано письмові докази разом із позовною заявою, які у їх сукупності дають підстави дійти до висновку, що відносини ОСОБА_6 та ОСОБА_1 носили усталений характер, притаманний подружжю, а тому наявним є підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

У судовому засіданні позивач та її представник надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, підтримали позовні вимоги, просили такі задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні представники відповідача надали пояснення, аналогічні викладеним у відзиві, просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо, шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступних висновків.

І. Висновок суду щодо правомірності встановлення факту проживання однією сім`єю в частині періоду часу із ІНФОРМАЦІЯ_4

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних та час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Заборона зворотної дії є однією з важливих складових принципу правової визначеності.

Принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів знайшов своє закріплення в міжнародно-правових актах, зокрема і в Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (стаття 7).

Водночас, Конституція України передбачає зворотну дію законів та інших нормативно-правових актів у часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи.

Пунктом 1 розділу VII Прикінцевих положень Сімейного кодексу України визначено, що цей Кодекс набирає чинності одночасно з набранням чинності Цивільним кодексом України, тобто з 01 січня 2004 року.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів , до сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми СК України застосовуються лише в частині тих прав і обов`язків, що виникли після набрання ним чинності. Ці права та обов`язки визначаються на підставах, передбачених СК України.

Таким чином, факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу набув юридичного значення після набрання чинності СК України та ЦК України з 01 січня 2004 року. Кодекс про шлюб та сім'ю УРСР не передбачав юридичних наслідків для чоловіка та жінки, які проживала разом без реєстрації шлюбу.

Крім того, частиною другою статті 3 СК України передбачено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Постановою Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року № 6-97цс11, ухваленою за наслідками розгляду заяв про перегляд судових рішень із мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, сформульовано обов`язкову для усіх судів України правову позицію щодо визначення ознак сім`ї при встановленні наявності чи відсутності фактичних шлюбних стосунків та визначено, що положення частини другої статті 3 СК України стосуються лише офіційно зареєстрованих шлюбів. Встановлення факту проживання однією сім`єю у період до 01 січня 2004 року не передбачено Кодексом законів про шлюб та сім`ю України.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до переконання, що факт проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без шлюбу може бути встановлене судом лише з 01 січня 2004 року, оскільки законодавством України, яке діяло до 2004 року, встановлення такого факту не було передбачено.

А тому, вимога позивача ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період в частині з ІНФОРМАЦІЯ_4 по 01.01.2004 є такою, що заявлена безпідставно та суперечить вимогам сімейного законодавства України.

ІІ. Висновок суду щодо факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_6 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період часу із 01.01.2004 по 01.08.2018

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_11 пояснив, що працював в Ужгородському аеропорті, добре знав ОСОБА_1 та ОСОБА_6 . Десь у 2004/2005, точно не пам`ятає, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 жили разом, проводили час разом. Потім купили квартиру та проживали в ній разом. Чи купили таку за спільні кошти не знає.

Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_12 пояснила, що ОСОБА_6 знає з 1985 року, працювали разом в аеропорту. ОСОБА_1 знає з тих пір, як вона почала проживати у ОСОБА_6 , спочатку працювала у нього. З 2004 року ОСОБА_1 та ОСОБА_6 почали проживати разом, спочатку по вул. Легоцького, а потім десь у 2005 році - по АДРЕСА_1 вони купили квартиру. Коли у 2006 році було весілля у її доньки, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 були разом. Свідок також зазначила, що неодноразово була у них вдома. З часу придбання квартири і до смерті ОСОБА_6 вони з ОСОБА_1 проживали разом, вели спільне господарство, разом їздили відпочивати, в тому числі і за кордон.

Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_15 пояснила, що ОСОБА_1 знає з народження, оскільки вона є її хрещеною, а ОСОБА_6 знала з 2004 року, оскільки тоді почала працювати в аеропорту, були колегами. У 2004 році ОСОБА_1 та ОСОБА_6 почали спільно проживати спочатку по АДРЕСА_3 , а потім, коли ОСОБА_6 продав цю квартиру, вони купили квартиру по АДРЕСА_1 , в якій проживали безперервно з 2005 року. Разом з ним у цій квартирі також проживали син ОСОБА_1 та її мама.

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_16 пояснив, що проживає за адресою: АДРЕСА_4 , був сусідом ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , яких знає з 2005 року, робив у них ремонт квартири. Під час ремонту ОСОБА_1 також приймала участь, заходила і дивилася як іде процес ремонту. Окрім того, зазначив, що завжди бачив їх разом, знав що вони обоє працюють в аеропорту, сприймав їх як чоловіка та жінку.

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_18 пояснив, що знав ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , так як вони жили в одному під`їзді. Заселилися вони в 2005 році. Сприймав їх як сім`ю. Свідок також вказав, що 2012 року він одружився та виїхав із квартири по АДРЕСА_1 .

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10 пояснив, що є рідним братом покійного ОСОБА_6 , скільки дозволяв час, стільки і цікавився братом. У місті Ужгород брат проживав за різними адресами. Приїжджав до нього, як він жив у гуртожитку по АДРЕСА_5 році брат придбав квартиру по АДРЕСА_1 , на яку він дав йому 1000 дол., скільки грошей давала мама не знає. З ким брат проживав, коли придбав квартиру, не знає. Ремонт у квартирі робив брат, чи допомагала йому ОСОБА_1 не знає, не спілкувалися. У 2005 році брат приїздив на 80 ювілей їхнього батька, ОСОБА_1 з ним не було. Потім, у 2006 році приїжджав з ОСОБА_1 та шофером, представив її як співробітницю. Також, ОСОБА_6 та ОСОБА_1 приїжджали на похорони батька, однак двома машинами.

Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_19 пояснила, що є невісткою ОСОБА_5 - дружиною її сина ОСОБА_10 з 1992 року. Із ОСОБА_6 познайомилася у 1993 році, спілкувалися часто, однак у м. Ужгород у нього не була. Також зазначила, що їй відомо, що він отримав однокімнатну квартиру по АДРЕСА_3 , де проживав сам. У 2005 році, коли ОСОБА_6 приїздив на ювілей батька, розказував, що придбав двокімнатну квартиру та зробив ремонт. Кошти давали і батьки, і її чоловік ОСОБА_10 , але розписки немає. ОСОБА_1 участі у покупці цієї квартири не брала. У 2009 році приїжджав з ОСОБА_1 , представив її, сказав, що живе з нею. Раніше, у 2006 році свідок бачила ОСОБА_1 , коли вони з ОСОБА_6 їхали з відрядження, він тоді представив її як співробітницю.

Таким чином, як випливає з допитів свідків, вони узгоджуються між собою в тому, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 проживали разом, як подружжя, за адресою: АДРЕСА_1 .

Як випливає зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1 , обґрунтовуючи свої вимоги вказувала на те, що перебувала у зареєстрованому шлюбі із гр. ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_4.

Позивач зазначає, що ще з 1999 року перебувала у близьких стосунках та проживала із громадянином ОСОБА_6 , однак, після смерті ОСОБА_7 , тобто з ІНФОРМАЦІЯ_4 між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 остаточно склалися фактичні шлюбні стосунки, вони продовжили проживати в одному будинку, вважаючи себе подружньою парою.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_3 .

Відповідно до статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Згідно із частиною першою статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до частин першої, другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Частиною першою статті 36 СК України встановлено, що шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Згідно з приписами ч. 2, ч. 4 ст. 3 СК України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Чинним законодавством України встановлено, що "сім`єю" на відміну від "шлюбу" є проживання осіб, пов`язаних спільним побутом, та у яких є взаємні права та обов`язки один до одного. При цьому, необхідно звернути увагу, що для існування сім`ї не існує спеціального порядку реєстрації.

Статтею 8 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено право кожного на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. При цьому органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Також ст. 12 Конвенції встановлено і право на шлюб.

Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну сімейне життя , вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв`язків. Так, у справі Ельсхольц проти Німеччини суд визначив, що поняття сім`ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші сімейні de facto зв`язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом .

Відповідно до частин 3, 4 статті 4 СК України, кожна особа має право на проживання в сім`ї та на повагу до свого сімейного життя.

Разом з тим, при застосуванні наведених приписів чинного законодавства слід враховувати, що у повсякденному житті може скластися правова ситуація, коли жінка та чоловік не перебувають у шлюбі, однак, проживають разом, ведуть спільне господарство, ведуть спільний побут, набувають певних взаємних прав та обов`язків, притаманних сім`ї, ззовні такі відносини подібні до шлюбних.

У рішенні Конституційного Суду України у справі № 5-рп/99 від 03.06.1999 зазначено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Суд констатує, що 24.06.2005 між ОСОБА_21 та ОСОБА_6 було укладено Договір купівлі-продажу, на підставі якого останній придбав житлову квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується наявною в матеріалах справи копією даного Договору.

В подальшому, 02.12.2013 ОСОБА_6 на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки придбав у власність земельну ділянку, контур 98, площею 020 га, розташовану за адресою: с. Нижнє Солотвино Ужгородського району, кадастровий номер 2124881800:12:010:0005, цільове призначення - ведення особистого селянського господарства.

З наявної в матеріалах справи Довідки від 17.02.2019, виданої ОСББ Єдність-Годинки 8 випливає, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно проживала без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , спільно із ОСОБА_6 з моменту покупки квартири в 2005 році і до дня його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказані обставини також підтверджуються Актом про те, що особа проживала та вела спільне господарство з померлим до часу його смерті № 1 _5_17022019 від 17.02.2019 року, складеним ОСББ Єдність-Годинки 8 .

Факт проживання позивачки із ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 підтверджується також наявними в матеріалах справи копіями постанови Ужгородського міськрайонного суду від 16.07.2014 у справі № 308/7592/14-п із супровідним листом і конвертом, де адресою проживання ОСОБА_1 зазначено АДРЕСА_1 ; копією рішення комісії Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради від 01.08.2014 про можливість поховання матері ОСОБА_9 , де зазначено адресу проживання позивача АДРЕСА_1 ; копією довідки, виданої ТОВ Житло-Сервіс від 30.01.2015 № 233 про проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Суд констатує, що вказані вище докази підтверджують факт проживання ОСОБА_1 із ОСОБА_22 за адресою: АДРЕСА_1 , з моменту придбання вказаної квартири - 24.06.2005.

В судовому засіданні представник позивача вказував про те, що протягом спільного життя позивачки із ОСОБА_6 вони облаштовували квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , купували необхідні матеріали, меблі та предмети домашнього господарства.

Так, в матеріалах справи наявні наступні докази надані позивачем, а саме:

-видаткова накладна № УФ - 2289 від 29.07.2006 року, з якої вбачається, що ОСОБА_1 була придбана плита комбінована Gorenj K 776W вартістю 2399,00 грн.;

-копія товарного чеку № 34 від 09.10.2015 року про придбання матрасу вартістю 2400 грн.;

-копії чеків про придбання товарів в магазинах Мега Макс та Фокстрот-Ужгород : витяжки вартістю 489,00 грн.; порохотяг вартістю 635,00 грн.; зменшувач вартістю 598,00 грн.; умивальник вартістю 753,30грн.; змішувач для кухні вартістю 753,30 грн.; змішувач для кухні вартістю 724,24 грн.

Окрім того, ОСОБА_1 вказувала про те, що ОСОБА_6 було укладено кредитний договір, на виконання умов якого вона здійснювала погашення платежів.

Так, з наявних в матеріалах справи Заяв на переказ готівки вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово вносилися грошові кошти в розмірі по 1500 грн. на виконання умов Кредитного договору № 21/07810000/5054/02/ 2289503827 від 29.07.2006.

Однак, суд не може вважати вказане погашення по кредитному договору належним доказом виконання позивачем кредитного зобов`язання за ОСОБА_6 , оскільки із вказаних квитанцій не вдається можливим встановити особу боржника у вказаних кредитних правовідносинах, а ОСОБА_1 не було додано до матеріалів справи копії Кредитного договору № 21/07810000/5054/02/ 2289503827 від 29.07.2006, який би був належним доказом підтвердження зазначеної позивачем обставини.

В той же час, в матеріалах справи наявні копії фотографій про спільне святкування ОСОБА_1 та ОСОБА_6 новорічних свят, застіль у компаніях друзів, неодноразового спільного відпочинку, спільне відвідування культурних заходів та релігійних святих місць.

Окрім того, суд констатує, що за життя ОСОБА_6 було складено заповіт, яким все своє майно останній заповів ОСОБА_1 , а в разі якщо вона помре до відкриття спадщини, не прийме або відмовиться від спадщини чи буде усунута від права спадкування заповів майно ОСОБА_10 .

Судом також враховано обставину, що Свідоцтво про смерть ОСОБА_6 було надано саме ОСОБА_1 , яке й надалі знаходиться на її зберіганні.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із подружжя ; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що подружжя вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Вказаний висновок зроблено КЦС ВС у постанові від 15.07.2020 у справі № 524/10054/16, яку суд вважає за необхідне застосувати при розгляді даної справи.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до переконання, що сукупний аналіз та оцінка зазначених вище доказів дає підстави стверджувати, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 існував факт спільного побуту, вказані особи вели спільне господарство, ставилися один до одного як чоловік та дружина, вважали себе подружжям , піклувалися один про одного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 працювали разом на ЗОКП Міжнародний аеропорт Ужгород .

Так, з наявного в матеріалах справи Протоколу № 9 від 13.11.2018 спільного засідання адміністрації профкому ППО ЗОКП Міжнародний аеропорт Ужгород вбачається, що на порядку денному даного засідання було вирішено питання, що у зв`язку із смертю начальника СЛП ОСОБА_6 , який працював по сумісництву на 0,5 ставки, виплатити цивільній дружині ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючій із ОСОБА_6 в цивільному шлюбі з 2004 року за адресою: АДРЕСА_1 .

Факт перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_6 у цивільному шлюбі саме у період із 2004 року також підтверджується показами свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 .

Суд приймає до уваги покази вказаних свідків, які підтвердили, що позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_6 проживали однією сім`єю із 2004 року, вели спільне господарство в квартирі позивача за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки у суду не має підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками. Дані про заінтересованість свідків в результаті розгляду справи відсутні.

Суд вважає за необхідним наголосити про той факт, що позивачка ОСОБА_1 з моменту смерті ОСОБА_6 продовжує проживати у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , займається утриманням квартири, сплачує комунальні послуги. Даний факт підтверджується тим, що 01.09.2018, тобто після смерті ОСОБА_6 , між ОСОБА_1 та ТОВ АВЕ укладено Договір про надання послуг з вивезення побутових відходів № 718598 від 01.09.2018 року за адресою: АДРЕСА_1 , а також копіями квитанцій про подальшу сплату комунальних послуг за вказаною адресою.

Таким чином, вищенаведені докази у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про доведеність факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_6 однією сім`єю без державної реєстрації шлюбу у період із 01.01.2004 по день смерті останнього - ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю, вони були пов`язані спільним побутом, правами та обов`язками.

ІІІ. Висновок суду щодо правового статусу спірного майна, набутого за час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу

Як було вище зазначено, за період спільного проживання однією сім`єю без реєстрації із ОСОБА_1 , ОСОБА_6 придбав житлову квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (Договір купівлі - продажу від 24.06.2005) та земельну ділянку, контур 98, площею 0,20 га, розташовану за адресою: с. Нижнє Солотвино, Ужгородського району, кадастровий номер 2124881800:12:010:0005, цільове призначення - ведення особистого селянського господарства (Договір купівлі - продажу від 02.12.2013).

Окрім того, судом встановлено, що за життя ОСОБА_6 було укладено з ПАТ Комерційний інвестиційний банк договори банківського вкладу в національній та іноземній валюті.

Так, з наданої ПАТ Комінвестбанк на виконання вимог ухвали Ужгородського міськрайонного суду від 18.09.2020 року про витребування доказів Довідки від 30.09.2020 року вих. № 02-4/10-572 вбачається, що 23.02.2018 року ОСОБА_6 було укладено наступні договори банківського вкладу:

-Договір № 02-1/6с-500-18 (кошти за яким знаходяться на рахунку НОМЕР_6 - залишок 26 899,32 грн.);

-Договір № 02-1/6с-501-18 (кошти за яким знаходяться на рахунку НОМЕР_7 - 66 161,39 дол. США.

За змістом статті 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Згідно ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Отже, у сімейному законодавстві діє принцип спільності майна подружжя та частки чоловіка і дружини є рівними.

Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року № 6-843цс17 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).

Проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків.

Під час розгляду даної справи, судом було встановлено, що позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_6 проживали однією сім`єю без державної реєстрації шлюбу у період із 01.01.2004 по день смерті останнього - ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю, вони були пов`язані спільним побутом, правами та обов`язками.

Згідно з ч. 4 ст. 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Відповідно до статті 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Ураховуючи викладене, особам, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.

Такий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 08 червня 2016 року у справі № 6-2253цс15.

Крім того, відповідно до роз`яснень, викладених у п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя вбачається, що вклади, внесені у банківські (фінансові) установи за договорами банківського вкладу (депозиту) за рахунок заробітної плати та інших доходів подружжя, незалежно від їх виду та від того, на чиє ім`я з подружжя вони внесені, відповідно до ст. 61 СК є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Встановивши, що у період з 01.01.2004 по 01.08.2018 ОСОБА_1 та ОСОБА_6 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, спільно вели господарство, мали взаємні права та обов`язки, притаманні подружжю, суд приходить до переконання, що майно набуте за вказаний період ОСОБА_6 , а також грошові вклади в національній та іноземній валюті, що знаходяться на рахунках в ПАТ Комінвестбанк , належить ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності, оскільки інший правовий режим даного майна не встановлений письмовим договором між останніми.

Враховуючи вищевикладене, суд виходить із рівності часток ОСОБА_1 та ОСОБА_6 у праві спільної сумісної власності на житлову квартиру в АДРЕСА_1 , земельну ділянку, площею 0,20 га, розташовану за адресою: с. Нижнє Солотвино, Ужгородського району, кадастровий номер 2124881800:12:010:0005, та банківські вклади у національній та іноземній валютах, тому що інше не встановлено домовленістю між ними або законом, в тому числі СК України та ЦК України або рішенням суду. Тому, частки кожного із названих співвласників у вказаному майні становлять по 1/2.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на вказані вище встановлені судом фактичні обставини справи, суд приходить до переконання, що надані позивачем докази є належними, допустимими а у своїй сукупності достатніми для часткового задоволення даного позову.

На підставі ст.ст. 3, 4, 60, 63, 65, 74 СК України, ст.ст. 368, 372 ЦК України, керуючись ст.ст. 4-7, 10, 49, 76, 79, 211, 228, 244, 258 - 259, 264, 265, 355 ЦПК України, суд, -

У х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності - задовольнити частково.

Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у період з 01.01.2004 по 01.08.2018 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Встановити, що майно, набуте у період проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу належить ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності, а саме:

-двохкімнатна квартира загальною площею 49,3 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 , набута 24.06.2005 на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Сабов О.І. за реєстром № 2367;

-земельна ділянка, площею 0,20 га, кадастровий номер 2124881800:12:010:0005, розташована в АДРЕСА_8 , цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, набута 02.12.2013 на ім`я ОСОБА_6 на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Форкош М.М. за реєстром № 2491;

-банківський вклад в іноземній валюті, що зберігається на рахунку ОСОБА_6 в ПАТ Комерційний інвестиційний банк згідно Договору банківського вкладу № 02-1/6с-201-18 від 23.02.2018;

-банківський вклад в національній валюті, що зберігається на рахунку ОСОБА_6 в ПАТ Комерційний інвестиційний банк згідно Договору банківського вкладу № 02-1/6с-500-18 від 23.02.2018.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 1/2 частину майна у спільній сумісній власності, а саме:

-двохкімнатну квартиру загальною площею 49,3 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 , набута 24.06.2005 на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Сабов О.І. за реєстром № 2367;

-земельну ділянку, площею 0,20 га, кадастровий номер 2124881800:12:010:0005, розташована в АДРЕСА_8 , цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, набута 02.12.2013 на ім`я ОСОБА_6 на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського районного нотаріального округу Форкош М.М. за реєстром № 2491;

-банківський вклад в іноземній валюті, що зберігається на рахунку ОСОБА_6 в ПАТ Комерційний інвестиційний банк згідно Договору банківського вкладу № 02-1/6с-201-18 від 23.02.2018;

-банківський вклад в національній валюті, що зберігається на рахунку ОСОБА_6 в ПАТ Комерційний інвестиційний банк згідно Договору банківського вкладу № 02-1/6с-500-18 від 23.02.2018.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , мешканка: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_8 , мешканка: АДРЕСА_7 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів до Закарпатського апеляційного суду і набере законної сили в разі неподання такої в установлений строк.

Повне судове рішення складено 26.03.2021.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду В.Й. Данко