Ухвала

від 09.12.2021 по справі 580/381/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

09 грудня 2021 року

Київ

справа №580/381/21

адміністративне провадження №К/9901/36818/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Чиркіна С.М.,

суддів: Бевзенка В.М., Шарапи В.М.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Чиркіна С.М., Бевзенка В.М. та Шарапи В.М. у справі № 580/381/21 за позовом ОСОБА_1 до Буцької селищної ради Уманського району Черкаської області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Багва , про визнання протиправними дій, визнання недійними рішень і зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У 2021 році ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Буцької селищної ради Уманського району Черкаської області (далі - відповідач), третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Багва , в якому просив:

- визнати дії відповідача протиправними, як такі, що порушують право позивача на отримання земельної частки (паю) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 га;

- визнати рішення відповідача від 24.06.2020, від 08.09.2020, від 05.10.2020 недійсними та зобов`язати його повторно розглянути заяву від 05.05.2020 з внесеними змінами заявою від 17.09.2020.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 13.05.2021 у задоволенні позову відмовлено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь спеціального фонду Державного бюджету України судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1816,00 грн.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13.05.2021 змінено, виключивши із резолютивної частини абзац 2 наступного змісту:

2.Стягнути з ОСОБА_1 на користь спеціального фонду Державного бюджету України судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 816,00 грн ;

- в іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13.05.2021 залишено без змін.

11.10.2021 на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду через систему "Електронний Суд" надійшла касаційна скарга позивача, в якій скаржник просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13.05.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2021 і прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Ухвалою Верховного Суду від 01.11.2021 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13.05.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2021відмовлено, касаційну скаргу залишено без руху. Скаржнику надано строк на усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання цієї ухвали.

08.11.2021 до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід колегії суддів: Чиркіна С.М., Бевзенка В.М., Шарапи В.М. на підставі пунктів 2, 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України).

Ухвалою Верховного Суду від 29.11.2021 заяву про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Чиркіна С.М., Бевзенка В.М., Шарапи В.М. у справі № 580/381/21 визнано необґрунтованою та передано вказану заяву до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який розглядатиме відповідне питання.

Ухвалою Верховного Суду від 02.12.2021 у задоволенні заяви позивача про відвід суддів Верховного Суду Чиркіна С.М., Бевзенка В.М., Шарапи В.М. від участі в розгляді справи №580/381/21 відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 03.12.2021 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору відмовлено, відстрочено скаржнику сплату судового збору за подання касаційної скарги на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13.05.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2021 у справі №580/381/21 до закінчення касаційного перегляду у Верховному Суді та відкрито касаційне провадження у справі.

08.12.2021 на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду через систему "Електронний Суд" надійшла заява ОСОБА_1 про відвід суддів Чиркіна С.М., Бевзенка В.М. та Шарапи В.М. від у часті у справі № 580/381/21на підставі пунктів 2, 4 частини першої статті 36 КАС України.

У вказаній заяві, ОСОБА_1 зазначає, що при вирішенні питання про звільнення від сплати судового збору судом збільшено суму доходів скаржника, а саме вказано 54 675,35 грн замість 48 538,18 згідно з поданими документами. Також скаржник вказує, що Верховним Судом не враховано, що середньомісячний дохід, який становить 4 044,84 грн на дві особи, менший від прожиткового мінімуму на дві особи, який складає 4 889,00 грн на дві особи. Також зазначає про неврахування витрат на лікування і збір коштів на операційне втручання у двох осіб, матеріальне становище та неможливість сплатити судовий збір, що свідчить про прискіпливе ставлення суддів, які діють завідомо упереджено, що викликає сумнів у всього складу суду. Водночас скаржник зазначає, що суд не мав права в примусовому порядку відстрочувати сплату судового збору. Також, на думку скаржника, Суд налаштований відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Дослідивши аргументи, викладені у заяві про відвід суддів, колегія суддів дійшла висновку про те, що немає підстав для задоволення цієї заяви з огляду на таке.

Частинами першою-третьою статті 39 КАС України передбачено, що за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтею 36 КАС України, згідно з частиною першою якої суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) у тому числі (…) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи та за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Отже метою запровадження інституту відводу судді (суддів) від розгляду справи є гарантування безсторонності суду, зокрема, з ціллю запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (іі) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.

Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.

Практика цього Суду свідчить, що при об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин, сумнівів у неупередженості конкретного судді (пункті 45-50 рішення ЄСПЛ у справі "Морель проти Франції"; пункт 23 рішення ЄСПЛ у справі "Пескадор Валеро проти Іспанії") або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (пункт 40 рішення ЄСПЛ у справі "Лука проти Румунії"), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (пункт 44 рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії"; пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі "Пабла Кю проти Фінляндії"; пункт 96 рішення ЄСПЛ у справі "Мікалефф проти Мальти").

ЄСПЛ в пункті 49 рішення у справі "Білуха проти України" вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно об`єктивного критерію цей суд указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (пункт 52 рішення у справі "Білуха проти України").

Водночас вказані у заяві про відвід підстави для відводу судді не свідчать про упередженість або необ`єктивність суддів, пряму чи опосередковану заінтересованість в результаті розгляду справи, а фактично відображають власну позицію представника позивача щодо прийнятого суддями рішення з огляду на таке.

Згідно із частиною першою статті 8 Закону України №3674-VI Про судовий збір (далі - Закон №3674-VI), враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

З огляду на наведене, звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є дискреційним правом, а не обов`язком суду, можливість реалізації якого пов`язується з майновим станом особи.

Суд звертає увагу, що Законом України Про судовий збір чітко визначено, як одну з умов для звільнення від сплати судового збору, обов`язок доведення заявником обставин, що розмір судового збору перевищує 5 % розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Для звільнення від сплати судового збору заявник касаційної скарги має довести існування фінансових труднощів та такого майнового стану, що надає підстави вважати за можливе звільнити таку особу від сплати судового збору.

Водночас Закон №3674-VI не містить вичерпного й чітко визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку Суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2005 у справі Княт проти Польщі ( Kniat v. Poland ), заява № 71731/01; пункти 63- 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі Єдамскі та Єдамска проти Польщі ( Jedamski and Jedamska v. Poland ), заява № 73547/01).

При розгляді справ ЄСПЛ встановлює, чи був, з однієї сторони, дотриманий баланс між інтересом держави у стягненні судового збору за розгляд справи, та з іншої - правом заявника на доступ до правосуддя, зокрема, правом представити свою позицію по суті та захистити інтереси в суді; для того, щоб гарантувати такий справедливий баланс, та, власне, зберегти безперебійне функціонування судової системи, суди мають можливість звільнити від судового збору тих заявників, які можуть довести свою погану фінансову ситуацію ( Шишков проти Росії , № 26746/05, п. 111). Крім того, на переконання ЄСПЛ, при оцінюванні розміру судового збору слід обов`язково враховувати питання фінансової спроможності заявника його сплатити, а також обставини конкретної справи та стадію провадження (Kreuz v. Poland, № 28249/95, п. 60); підставою для рішення суду про звільнення від сплати судового збору може бути майновий (фінансовий) стан особи ( FC Mretebi v. Georgia , № 38736/04, п. 47).

У поданій заяві по відвід скаржник зазначає, що вказана сума не відповідає поданим документам та складає 48 538,18 грн.

Проте Верховний Суд наголошує, що при визначенні суми річного доходу скаржника за попередній календарний рік, що передував року подання касаційної скарги, колегія суддів виходила з суми всіх доходів скаржника з 01.01.2020 по 31.12.2020 та згідно з поданими скаржником документами склала 54 675,35 грн (1 000,00 грн (128- соціальна виплата з відповідних бюджетів) + 20 314,28 грн (106 - надання земельної частки в лізинг, оренду, суборенду) +500, 00 грн (128- соціальна виплата з відповідних бюджетів) +11 153,31 грн (127 - ніші доходи, які включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу) + 21 707,76 грн (пенсія за віком за період з січня 2020 року по грудень 2020 року).

Також колегія суддів зазначає, що сума судового збору яку скаржнику необхідно було сплатити при зверненні з касаційною скаргою складала 1 816,00 грн (ставка, яка підлягала сплаті при поданні позовної заяви становила 908,00 грн (2 270,00 грн х 0,4) х 200%)), не перевищує 5 % розміру навіть суми річного доходу яку зазначає скаржник.

За приписами частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Водночас колегія суддів вказує, що керуючись приписами статті 133 КАС України, змістом наведених скаржником доводів у сукупності з наданими доказами та з метою надання доступу до правосуддя, ухвалю Верховного Суду від 03.12.2021 відстрочено скаржнику сплату судового збору за подання касаційної скарги на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13.05.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2021 у справі №580/381/21 до закінчення касаційного перегляду у Верховному Суді та відкрито касаційне провадження у справі.

За приписами частини четвертої статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Отже, доводи позивача, зазначені в заяві про відвід суддів Чиркіна С.М., Бевзенка В.М. та Шарапи В.М. свідчать про незгоду останнього з процесуальним рішенням суду, та відповідно не можуть бути підставою для відводу судді.

Отже, твердження заявника не знайшли свого підтвердження щодо можливої упередженості суддів, оскільки мають суб`єктивний характер, не підтверджені належними та допустимими доказами та не містять жодного факту вчинення дій, які б свідчили про його упередженість чи ставили б під сумнів безсторонність суддів у зв`язку із чим заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Чиркіна С.М., Бевзенка В.М. та Шарапи В.М необхідно визнати необґрунтованою.

Відповідно до частини третьої статті 40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Згідно з частиною четвертою статті 40 КАС України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Керуючись статтями 36, 39, 40 КАС України,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Чиркіна С.М., Бевзенка В.М. та Шарапи В.М. у справі № 580/381/21 визнати необґрунтованою.

Передати заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Чиркіна С.М., Бевзенка В.М. та Шарапи В.М. до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, для розгляду заяви про відвід.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: С.М. Чиркін

Судді: В.М. Бевзенко

В.М. Шарапа