Постанова

від 09.12.2021 по справі 527/1429/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 527/1429/20 Номер провадження 22-ц/814/2377/21Головуючий у 1-й інстанції Павлійчук А. В. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2021 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.

суддів: Карпушина Г.Л., Хіль Л.М.

секретар Таценко Т.Р.

імена (найменування) сторін:

позивач: Селянське (фермерське) господарство Грущенко

відповідачі: Кременчуцька районна державна адміністрація Полтавської області, ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Голубенка Володимира Петровича

на рішення Глобинського районного суду Полтавської області, ухвалене 04 серпня 2021 року у складі судді Павлійчук А.В.

по справі за позовом Селянського (фермерського) господарства Грущенко до Кременчуцької районної державної адміністрації Полтавської області, ОСОБА_1 про припинення права приватної власності на землю та визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю,-

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2020 року голова Селянського (фермерського) господарства Грущенко звернулася до суду із вказаним позовом та просила припинити право приватної власності на землю та скасувати розпорядження Глобинської районної державної адміністрації № 391 від 31 травня 2002 року Про передачу у приватну власність земельної частки (паю) у частині передачі у приватну власність земельної частки (паю) гр. ОСОБА_2 ; визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії Р2 № 617447 від 17 грудня 2002 року виданий на ім`я ОСОБА_2 .

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що Селянське (фермерське) господарство Грущенко створене 5 липня 1995 року та провадить свою господарську діяльність у м. Глобине Полтавської області. Засновником СФГ Грущенко є фізична особа ОСОБА_3 , який виконував обов`язки голови СФГ до 5 березня 2019 року, коли згідно рішення засновника СФГ обов`язки голови СФГ покладено на члена сім`ї засновника ОСОБА_4 . Відповідно до рішення Глобинської районної ради Полтавської області від 7 квітня 1995 року, засновнику СФГ Грущенко передано у постійне користування земельні ділянки загальною площею 50.3 га, на території Глобинської міської ради, з цільовим призначенням: для ведення селянського (фермерського) господарства , що підтверджується державним актом на право постійного користування землею серії ПЛ - 83 від 13 липня 1995 року. З описаного часу СФГ Грущенко обробляло вказану земельну ділянку. При подачі звітів та проведенні бухгалтерського аудиту господарства у вересні - жовтні 2019 року, фермерське господарство виявило факт порушення ще у 2002 році прав господарства на постійне користування землею, адже відповідно до розпорядження Глобинської районної державної адміністрації № 391 від 31 травня 2002 року, протиправно, з земель переданих у постійне користування СФГ Грущенко , гр-ну ОСОБА_2 передано у приватну власність , як члену СФГ ОСОБА_5 , земельну ділянку площею 3,45 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва , що підтверджується копією державного акту на право приватної власності на землю серії Р2 № 617447 від 17 грудня 2002 року. Вказане вище рішення райдержадміністрації СФГ Грущенко вважає незаконним.

Ухвалою Глобинського районного суду Полтавської області від 18 листопада 2020 року замінено неналежного відповідача - ОСОБА_2 належним відповідачем, який є спадкоємцем останнього - ОСОБА_1 .

Ухвалою Глобинського районого суду Полтавської області від 14 квітня 2021 року залучено до участі у справі у якості відповідача правонаступника Глобинської районної державної адмінстрації Полтавської області - Кременчуцьку районну державну адміністрацію Полтавської області.

Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 04 серпня 2021 року позовні вимоги Селянського (фермерського) господарства Грущенко задоволено.

Припинено право приватної власності на землю та скасовано розпорядження Глобинської районної державної адміністрації № 391 від 31 травня 2002 року Про передачу у приватну власність земельної частки (паю) у частині передачі у приватну власність земельної частки (паю) гр. ОСОБА_2 .

Визнано недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії Р2 № 617447 від 17 грудня 2002 року виданий на ім`я ОСОБА_2 .

Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Голубенко Володимир Петрович.

Просив скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити СФГ Грущенко в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відзивів на апеляційну скаргу до суду не надходило.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга представника відповідача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права,бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення місцевого суду не повною мірою відповідає вказаним вимогам.

Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 586183 Селянське (фермерське) господарство Грущенко (ЄДРПОУ: 23276578) знаходиться за адресою: 39000, Полтавська область, Глобинський район, м. Глобине, вул. Приглєбова, 10, к. 4, зареєстроване Глобинською районною державною адміністрацією Полтавської області 14.07.1995, номер запису про включення відомостей про юридичну особа до ЄДР 1 561 120 0000 000258. (а.с. 12).

Селянське (фермерське) господарство Грущенко створене 5 липня 1995 року, зареєстроване в Глобинській районній Раді народних депутатів Полтавської області реєстраційний № 225 від 14 липня 1995 року. Засновником СФГ Грущенко є фізична особа ОСОБА_3 , що підтверджується Статутом селянського (фермерського) господарства Грущенко Глобинського району Полтавської області. (а.с. 15-18) та Статутом селянського (фермерського) господарства Грущенко (нова редакція) затвердженого розпорядженням голови СФГ Грущенко № 1 від 10.08.2011 та зареєстровано 10.08.2011 номер запису 15611050010000258. (а.с. 19-22).

Відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ПЛ-83 виданого 14 липня 1995 року ОСОБА_3 на підставі рішення четвертої сесії двадцять другого скликання Глобинської районної Ради народних депутатів Глобинського району Полтавської області від 7 квітня 1995 року надалася у постійне користування земельна ділянка площею 20.3 гектарів, яка розташована на території Глобинської міської ради та передана для ведення селянського/фермерського господарства, Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 65. (а.с. 23).

З розпорядження голови районної державної адміністрації від 31 травня 2002 року № 391 про передачу у приватну власність земельної частки (паю) вбачається, що ОСОБА_2 безкоштовно передано у приватну власність земельну ділянку площею 3,45 га ріллі із земель СФГ Грущенко .

Відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії Р2 № 617447 виданого 17 грудня 2002 року ОСОБА_2 на підставі розпорядження Глобинської райдержадміністрації № 391 від 31 травня 2002 року передано у приватну власність земельну ділянку площею 3,45 гектарів, яка розташована на території Глобинської міської ради та передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 12. (а.с. 30).

Згідно довідки № 36 від 20.01.2014 про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями за СФГ Грущенко на території Глобинської міської ради згідно земельно-облікових даних станом на 01.01.2014 налічується всього сільськогосподарських угідь: 58,5 га. (а.с. 31).

Судом встановлено про відсутність будь-яких відміток про державну реєстрацію змін до установчих документів на статуті СФГ Грущенко , які є обов`язковими при внесенні та реєстрації будь-яких змін до установчих документів, що прямо регламентується чиною на час виникнення вказаних правовідносин постановою Кабінету Міністрів України № 740 від 25 травня 1998 року Про порядок державної реєстрації суб`єктів підприємницької діяльності , у п. 23 якої, зокрема, зазначалось: Зміни (доповнення) в установчих документах суб`єкта підприємницької діяльності підлягають державній реєстрації у 5-ти денний термін з дня надходження відповідної інформації до органу державної реєстрації…Внесення змін (доповнень) оформляється у вигляді окремих додатків або шляхом викладення установчих документів у новій редакції з додержанням вимог, визначених цим Положенням. На титульному аркуші оригіналу статуту чи установчого договору робиться відмітка про внесення змін (доповнень), а на титульних аркушах додатків до установчих документів про те, що зазначені документи є невід`ємною частиною відповідних установчих документів. Проте, в передбачений законом спосіб, будь-яких змін в установчі документи СФГ в 2002 році внесено не було, на статуті господарства такі відмітки відсутні (що підтверджується копією статуту СФГ).

Згідно Закону України Про селянське (фермерське) господарство в редакції на 2002 рік, зокрема ч. 2, статті 2, членами селянського (фермерського) господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 16-річного віку, та інші родичі, які об`єдналися для роботи в цьому господарстві. ОСОБА_2 родинних відносин ні до засновника СФГ Грущенко ні до членів його родини не мав, даний факт не оспорювався учасниками справи у судовому засіданні, а тому будь-яке включення його до установчих документів господарства як члена СФГ є протиправним.

Відповідно до ст. 31-32 Земельного Кодексу України ( в редакції від 25. 10. 2001 року ), землі фермерського господарства можуть складатися із:

а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;

б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;

в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Дія частини першої цієї статті не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).

Частинами 1 та 2 статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з частиною 1 статті 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Частиною 1 статті 125 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Частиною 1 статті 126 цього Кодексу передбачено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

В силу частини 1 статті 155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Аналіз встановлених судом обставин та норм права вказує на неправомірність набуття ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку площею 3,45 га із земель СФГ Грущенко , членом фермерського господарства якого він не був і не міг бути згідно ст. 2 Закону України Про селянське (фермерське) господарство в редакції на 2002 рік.

В той же час, в ст. 256 ЦК України зазначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Позовна давність забезпечує юридичну визначеність правовідносин сторін та остаточність судових рішень, запобігаючи порушенню прав відповідача. Питання щодо поважності причин пропуску позовної давності, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача причин унеможливлювали або істотно утруднювали подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦПК України перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права.

Таким чином, для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) обставини.

При цьому положення частини першої статті 261 ЦПК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав, тому обов`язок доведення відомостей про термін, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

02.06.2021 представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Голубенко В.П. подано до суду заяву про застосування позовної давності при вирішенні спору.

14 червня 2021 року представником відповідача до місцевого суду було подано клопотання про приєднання до матеріалів справи копії Договору оренди землі від 01 грудня 2004 року укладений ОСОБА_2 та СФГ Грущенко , який підтверджує порушення позивачем встановленого законом строку звернення до суду. Прохав визнати поважними причини пропуску подання даного доказу до суду, оскільки вищевказаний договір був відсутній у відповідача ОСОБА_1 , який є спадкоємцем ОСОБА_2 , він не знав і не міг знати про його наявність. Даний договір в судовому засіданні був досліджений, однак до розгляду судом не був прийнятий на підставі ч. 8 ст. 83 ЦПК України.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини на суду покладено обовязок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ від 22 липня 2014 року заява № 36157/08, Grafescolo S.R.L. v. the Republic of Moldova, суд зауважив, що відмова національного суду обґрунтувати причину відхилення заперечення стосовно спливу позовної давності є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказана законом позовна давність була важливим аргументом, вказаним в ході судового розгляду. Якби він був прийнятий, то це, можливо, могло привести до відмови у позові. Проте суд не навів ніяких обґрунтованих причин для невзяття до уваги цього важливого аргументу (§22,23).

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При дослідженні наданого в судовому засіданні оригіналу договору оренди землі від 01 грудня 2004 року укладеного між орендодавцем ОСОБА_2 та орендарем СФГ Грущенко в особі голови Грущенко Івана Миколайовича, встановлено, що земельна ділянка, яка належала ОСОБА_2 , загальною площею 3,45 га була предана в користування СФГ Грущенко . Даний договір був підписаний сторонами, скріплений печаткою фермерського господарства Грущенко та зареєстрований в Глобинському райвідділі Полтавської регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру за № 040555300001 від 12.01.2005 року.

На підставі вищевказаного договору оренди землі від 01.12.2004, дана земельна ділянка була прийнята в користування СФГ Грущенко , що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки (паю) в оренду від 01.12.2004 року (додаток до договору № 2).

Отже, оцінюючи докази у справі у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що позивач міг достовірно знати про порушення свого права з моменту укладення Договору оренди землі від 01 грудня 2004 року, однак позов до суду було подано у 2020 році, тобто, з пропуском передбаченого законом строку, що є підставою для відмови у позові.

Суд помилково не прийняв зазначений договір оренди як доказ з посиланням на вимоги ст. 83 ч. 8 ЦПК України, оскільки відповідач ОСОБА_1 не був стороною цього договору, вказав, що він не знав про його існування, а тому надав його суду як йому стало відомо про нього під час розгляду справи по суті.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п. 1, 3, 4 ч. 1, ч. 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, суд першої інстанції, дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, у зв`язку з чим рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову, у зв`язку із пропуском строків позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином, позивачем має бути відшкодовано понесені відповідачем судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. 367, ст. 374 ч. 1 п. 2, ст. 376 ч. 1 п. п. 3, 4, ст. 382 ЦПК України,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Голубенка Володимира Петровича задовольнити.

Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 04 серпня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову Селянського (фермерського) господарства Грущенко до Кременчуцької районної державної адміністрації Полтавської області, ОСОБА_1 про припинення права приватної власності на землю та визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю відмовити.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства Грущенко на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 6306 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: О.Ю. Кузнєцова

Судді Г.Л. Карпушин

Л.М. Хіль