Рішення

від 04.08.2021 по справі 527/1429/20

ГЛОБИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 527/1429/20

провадження 2/527/19/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2021 року м. Глобине

Глобинський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Павлійчук А.В.,

за участю секретаря судового засідання - Бурбиги Ю.С.,

представника позивача - Пінчука В.Г. ,

представника відповідача - ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Глобине цивільну справу № 527/1429/20 за позовом Селянського (фермерського) господарства Грущенко до Кременчуцької районної державної адміністрації Полтавської області, ОСОБА_2 про припинення права приватної власності на землю та визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про припинення права приватної власності на землю та визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю, в якому прохає: припинити право приватної власності на землю та скасувати розпорядження Глобинської районної державної адміністрації № 391 від 31 травня 2002 року Про передачу у приватну власність земельної частки (паю) у частині передачі у приватну власність земельної частки (паю) гр. ОСОБА_4 ; визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії Р2 № 617447 від 17 грудня 2002 року виданий на ім`я ОСОБА_4 ..

В обґрунтування позову зазначив, що Селянське (фермерське) господарство Грущенко створене 5 липня 1995 року та провадить свою господарську діяльність у м. Глобине Полтавської області. Засновником СФГ Грущенко є фізична особа ОСОБА_5 , який виконував обов`язки голови СФГ до 5 березня 2019 року, коли згідно рішення засновника СФГ обов`язки голови СФГ покладено на члена сім`ї засновника ОСОБА_6 . Відповідно до рішення Глобинської районної ради Полтавської області від 7 квітня 1995 року, засновнику СФГ Грущенко передано у постійне користування земельні ділянки загальною площею 50.3 ГА, на території Глобинської міської ради, з цільовим призначенням: для ведення селянського (фермерського) господарства , що підтверджується державним актом на право постійного користування землею серії ПЛ -83 від 13 липня 1995 року. З описаного часу СФГ Грущенко обробляло вказану земельну ділянку. При подачі звітів та проведенні бухгалтерського аудиту господарства у вересні - жовтні 2019 року , фермерське господарство виявило факт порушення ще у 2002 році прав господарства на постійне користування землею, адже відповідно до розпорядження Глобинської районної державної адміністрації № 391 від 31 травня 2002 року, протиправно, з земель переданих у постійне користування СФГ Грущенко , гр-ну ОСОБА_4 передано у приватну власність , як члену СФГ Грущенко , земельну ділянку площею 3,45 ГА з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва , що підтверджується копією державного акту на право приватної власності на землю серії Р2 № 617447 від 17 грудня 2002 року. Вказане вище рішення райдержадміністрації СФГ Грущенко вважає незаконним.

У судових засіданнях представник позивача Пінчук В.Г. , підтримував позов та прохав його задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 в судових засіданнях прохав відмовити в позові, у повному обсязі, прохав застосувати строк позовної давності.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Статтями 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 586183 Селянське (фермерське) господарство Грущенко (ЄДРПОУ: 23276578) знаходиться за адресою: 39000, Полтавська область, Глобинський район, м. Глобине, вул. Приглєбова, 10, к. 4, зареєстроване Глобинською районною державною адміністрацією Полтавської області 14.07.1995, номер запису про включення відомостей про юридичну особа до ЄДР 1 561 120 0000 000258. (а.с. 12).

Селянське (фермерське) господарство Грущенко створене 5 липня 1995 року, зареєстроване в Глобинській районній Раді народних депутатів Полтавської області реєстраційний № 225 від 14 липня 1995 року. Засновником СФГ Грущенко є фізична особа ОСОБА_5 , що підтверджується Статутом селянського (фермерського) господарства Грущенко Глобинського району Полтавської області. (а.с. 15-18) та Статом селянського (фермерського) господарства Грущенко (нова редакція) затвердженого розпорядженням голови СФГ Грущенко № 1 від 10.08.2011 та зареєстровано 10.08.2011 номер запису 15611050010000258. (а.с. 19-22).

Відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ПЛ-83 виданого 14 липня 1995 року ОСОБА_5 на підставі рішення четвертої сесії двадцять другого скликання Глобинської районної Ради народних депутатів Глобинського району Полтавської області від 7 квітня 1995 року надалася у постійне користування земельна ділянка площею 20.3 гектарів, яка розташована на території Глобинської міської ради та передана для ведення селянського/фермерського господарства, Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 65. (а.с. 23).

Розпорядженням голови районної державної адміністрації від 28 січня 2002 року № 53 про державну реєстрацію змін і доповнень до статуту СФГ Грущенко зареєстровано зміни та доповнення до статуту селянського (фермерського) господарства Грущенко (зміни та доповнення додаються). (а.с. 25, 27-28).

Згідно рішення СФГ Грущенко від 2 січня 2002 року, голова СФГ Грущенко Грущенко І.М., згідно наданих заяв працюючих про вступ до членів СФГ вирішив внести зміни та доповнення діючого Статуту СФГ Грущенко , дане рішення було скасовано рішенням від 5 січня 2002 року про скасування рішення голови СФГ Грущенко від 2 січня 2002 року. (а.с. 26, 29).

З розпорядження голови районної державної адміністрації від 31 травня 2002 року № 391 про передачу у приватну власність земельної частки (паю) вбачається, що ОСОБА_4 безкоштовно передано у приватну власність земельну ділянку площею 3,45 га ріллі із земель СФГ Грущенко .

Відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії Р2 № 617447 виданого 17 грудня 2002 року ОСОБА_4 на підставі розпорядження Глобинської райдержадміністрації № 391 від 31 травня 2002 року передано у приватну власність земельну ділянку площею 3,45 гектарів, яка розташована на території Глобинської міської ради та передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 12. (а.с. 30).

Згідно довідки № 36 від 20.01.2014 про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями за СФГ Грущенко на території Глобинської міської ради згідно земельно-облікових даних станом на 01.01.2014 налічується всього сільськогосподарських угідь: 58,5 га. (а.с. 31).

Згідно ст. 19 Конституції України , органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції України) .

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Отже до описаних порушень прав СФГ Грущенко застосовуються нормативно-правові акти які діяли на час настання такого порушення, тобто в 2002 році.

Із досліджених у судовому засідлані матеріалів справи, судом встановлено про відсутність будь-яких відміток про державну реєстрацію змін до установчих документів на статуті СФГ Грущенко , які є обов`язковими при внесенні та реєстрації будь-яких змін до установчих документів, що прямо регламентується чиною на час виникнення вказаних правовідносин постановою Кабінету Міністрів України № 740 від 25 травня 1998 року Про порядок державної реєстрації суб`єктів підприємницької діяльності , у п 23 якої, зокрема, зазначалось: Зімни (доповнення) в установчих документах суб`єкта підприємницької діяльності підлягають державній реєстрації у 5-ти денний термін з дня надходження відповідної інформації до органу державної реєстрації…Внесення змін (доповнень) оформляється у вигляді окремих додатків або шляхом викладення установчих документів у новій редакції з додержанням вимог, визначених цим Положенням. На титульному аркуші оригіналу статуту чи установчого договору робиться відмітка про внесення змін (доповнень), а на титульних аркушах додатків до установчих документів про те, що зазначені документи є невід`ємною частиною відповідних установчих. З огляду на вказані вище факти та відсутності таких відміток на статуті господарства (що підтверджується копією статуту СФГ) необхідно зробити висновок про не внесення, в законний спосіб, будь-яких змін в установчі документи СФГ в 2002 році.

Згідно Закону України Про селянське (фермерське) господарство в редакції на 2002 рік, зокрема п 2, статті № 2, членами селянського (фермерського) господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 16-річного віку, та інші родичі, які об`єдналися для роботи в цьому господарстві. ОСОБА_4 родинних відносин до засновника СФГ Грущенко ні до членів його родини не мав, даний факт не оспорювався учасниками справи у судовому засіданні, а тому будь-яке включення його до установчих документів господарства як члена СФГ є протиправним.

Відповідно до ст. 31-32 Земельного Кодексу України ( в редакції від 25. 10. 2001 року ) , землі фермерського господарства можуть складатися із:

а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;

б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;

в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

2. Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) - стаття 31 ЗК України;

громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Дія частини першої цієї статті не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).

Викладена у даній позовній заяві позиція СФГ Грущенко повністю корелюється з постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 362/884/16-ц, в якій зроблено висновок, що визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, ефективним та окремим способом захисту та поновлення порушених прав у судовому порядку . Вказана правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом України, зокрема у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2824цс15 та у постанові від 01 липня 2015 року у справі № 6-319цс15.

Так, у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2824цс15 зроблено висновок, що оскільки державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, то у спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку .

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України, кожен має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За приписами частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Частинами 1 та 2 статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з частиною 1 статті 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Частиною 1 статті 125 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Частиною 1 статті 126 цього Кодексу передбачено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

В силу частини 1 статті 155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до роз`яснень, викладених у абзаці 2 пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , виходячи з положень статей 8, 124 Конституції, статей 26, 30, 87-90, 97, 100, 102, 118, 123, 128, 143-146, 149, 151, 153-158, 161, 210, 212 ЗК України, глав 27, 33, 34 ЦК України, статті 15 ЦПК України, судам підсудні справи за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками.

Відповідно до статей 152, 155 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку. Землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

У своєму Рішенні від 16.04.2009 № 7-рп/2009 Конституційний Суд України вказав, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є гарантією стабільності суспільних відносин між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання. Разом із тим, рішення та акти органу місцевого самоврядування можуть бути оскаржені в інший спосіб.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55, ст. 124 Конституції України.

Відповідно до частини 1 статті 393 Цивільного кодексу України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає закону і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Таким чином, визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Разом із тим, юридичні особи, набувають прав власності та користування земельними ділянками відповідно до їх цільового призначення для ведення господарської діяльності або задоволення особистих потреб у визначеному законом порядку.

З викладеного суд приходить до висновку, що оскільки державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності і видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування у межах їх повноважень, то у спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

Щодо застосування строку позовної давності, то суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Отже, позовна давність є строком для пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

Формулювання загального правила щодо початку перебігу позовної давності пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини (зазначений висновок був сформований ще в Постанові Верховного суду України від 29 жовтня 2014 р. у справі № 6-152цс14).

Щодо строку позовної давності суд зазначає, наведеними вище нормами права встановлено строк позовної давності для даного виду спірних правовідносин у три роки який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. З огляду на встановлений час виникнення права звернення до суду (2002 рік) формально такий строк пропущено, проте СФГ Грущенко , як юридична особа, дізналася про порушення своїх прав щодо постійного користування вказаною земельною ділянкою, лише у 2019 році, що підтверджується звітом про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2019 року та звітом про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду на 1 грудня 2019 року (а.с. 40-43). А тому, необхідно зробити висновок про відсутність порушення встановленого строку звернення до суду.

Наданий представником позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 . Договір оренди землі від 01 грудня 2004 року укладений ОСОБА_4 та СФГ Грущенко , до розгляду судом не приймається на підставі ч. 8 ст. 83 ЦПК України

Враховуючи вищевикладене, та керуючись ст.ст. 5, 43, 53, 84, 135, 137, 175, 184 ЦПК та ст.ст. 16, 21, 373, 391, 393, ЦК України, ст.ст. 19, 41 КУ, ст.ст. 90, 125, 116-118, 152, 155, 158 ЗК України -

У Х В А Л И В :

Позов Селянського (фермерського) господарства Грущенко до Кременчуцької районної державної адміністрації Полтавської області, ОСОБА_2 про припинення права приватної власності на землю та визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю - задовольнити.

Припинити право приватної власності на землю та скасувати розпорядження Глобинської районної державної адміністрації № 391 від 31 травня 2002 року Про передачу у приватну власність земельної частки (паю) у частині передачі у приватну власність земельної частки (паю) гр. ОСОБА_4 .

Визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії Р2 № 617447 від 17 грудня 2002 року виданий на ім`я ОСОБА_4 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач - Селянське (фермерське) господарство Грущенко (Полтавська область, м. Глобине, вул. Приглєбова, 10, кв. 4, ЄДРПОУ: 23276578);

Представник позивача - Пінчук Валерій Григорович ( АДРЕСА_1 );

Відповідачі - Кременчуцька районна державна адміністрація Полтавської області (39614, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Соборна, 14/23, ЄДРПОУ: 04057586), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , рнокпп: НОМЕР_1 );

Представник відповідача - ОСОБА_3 (м. Полтава, вул. Гоголя, 7, офіс 101).

Повний текст рішення виготовлений 16.08.2021.

Суддя А. В. Павлійчук