Постанова

від 07.12.2021 по справі 409/2759/18

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 409/2759/18

Провадження № 22-ц/810/854/21

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2021 року Луганський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Коновалової В.А., Луганської В.М.,

за участю секретаря Сінько А.І.,

учасники справи: скаржник - ОСОБА_1 , позивач - ОСОБА_2 , відповідач - Білокуракинська селищна рада Луганської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку в порядку спрощеного провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 20 грудня 2018 року, ухваленого Білокуракинським районним судом Луганської області у складі: судді Третяка О.Г. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Білокуракинської селищної ради Луганської області про визнання права власності на спадкове майно,

в с т а н о в и в:

У грудні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Білокуракинської селищної ради Луганської області про визнання права власності на спадкове майно, який мотивувала тим, що після смерті матері позивача - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилася спадщина, до складу якої ввійшли шість земельних ділянок площею: 6,5223 га, 6,0086 га, 6,2824 га, 1,8014 га, 1,9421 га, 1,9493 га, цільове призначення яких для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих на території Тимошинської сільської ради Білокуракинського району Луганської області.

У встановлений законодавством строк ОСОБА_2 прийняла спадщину шляхом подання заяви про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Білокуракинського районного нотаріального округу Луганської області Письменного Ю.Г. яким 14 січня 2013 року заведено спадкову справу.

Позивач вказувала, що оформити спадщину вона не встигла, оскільки приватний нотаріус помер, а спадкову справу було передано до Луганського обласного державного нотаріального архіву, який на той час був розташований на АДРЕСА_1 .

Починаючи з 2014 року і по теперішній час будівля, в якій був розташований Луганський обласний державний нотаріальний архів, перебуває на непідконтрольній території України.

Звернувшись до Головного територіального управління юстиції у Луганській області щодо переоформлення спадщини останнє позивачці роз`яснило, що оскільки спадкова справа втрачена, то зазначене питання підлягає вирішенню виключно в судовому порядку.

Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_2 просила суд визнати за нею право власності на спадкове майно, яке складається із шістьох земельних ділянок, що належали спадкодавцю ОСОБА_3 , на підставі: державного акта на право власності на земельну ділянку від 11 квітня 2003 року загальною площею 6,5223 га, розташовану на території Тимошинської сільської ради Білокуракинського району Луганської області, державного акта на право власності на земельну ділянку від 11 квітня 2003 року загальною площею 6,0086 га, розташовану на території Тимошинської сільської ради Білокуракинського району Луганської області, державного акта на право власності на земельну ділянку від 18 квітня 2003 року загальною площею 6,2824 га, розташовану на території Тимошинської сільської ради Білокуракинського району Луганської області, державного акта на право власності на земельну ділянку від 28 березня 2012 року загальною площею 1,8014 га, розташовану на території Тимошинської сільської ради Білокуракинського району Луганської області, державного акта на право власності на земельну ділянку від 28 березня 2012 року загальною площею 1,9421 га, розташовану на території Тимошинської сільської ради Білокуракинського району Луганської області, державного акта на право власності на земельну ділянку від 28 березня 2012 року загальною площею 1,9493 га, розташовану на території Тимошинської сільської ради Білокуракинського району Луганської області.

Рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 20 грудня 2018 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом на спадкове майно, а саме: земельні ділянки, які належали ОСОБА_3 , що померла15 ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЛГ № 025041 загальною площею 6,5223 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 14 від 11 квітня 2003 року, кадастровий номер земельної ділянки 4420988000:06:002:0025, грошова оцінка становить 202306,39 грн; державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЛГ № 025042 загальною площею 6,0086 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 13 від 11 квітня 2003 року, кадастровий номер земельної ділянки 4420988000:06:002:0026, грошова оцінка становить 202306,39 грн; державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЛГ № 024564 загальною площею 6,2824 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 431 від 18 квітня 2003 року, кадастровий номер земельної ділянки 4420988000:06:002:0027, грошова оцінка становить 202306,39 грн; державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 089776 загальною площею 1,8014 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 442090001001608 від 30 березня 2012 року, кадастровий номер земельної ділянки 4420988000:06:001:0137, грошова оцінка становить:15337,29 грн; державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 089777 загальною площею 1,9421 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 442090001001609 від 30 березня 2012 року, кадастровий номер земельної ділянки 4420988000:06:001:0138, грошова оцінка становить 3337,29 грн; державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 089778 загальною площею 1,9493 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 442090001001610 від 30 березня 2012 року, кадастровий номер земельної ділянки 4420988000:06:001:0139, грошова оцінка становить 13337,29 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач є спадкоємцем першої черги за законом, яка належним чином прийняла спадщину шляхом подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини протягом строку для прийняття спадщини, передбаченого частиною першою статті 1270 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

ОСОБА_1 як особа, яка не брала участі у розгляді справи, але вважає, що суд вирішив питання про його права та обов`язки, звернувся з апеляційною скаргою на рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 20.12.2018, в якій просить рішення скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 у зв`язку з тим, що позов пред`явлений до неналежного відповідача.

Доводами апеляційної скарги є те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла бабуся скаржника ОСОБА_3 . Мати заявника ОСОБА_4 є донькою померлої ОСОБА_3 і вона померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Тому скаржник вважає, що він має право на спадкування за правом представлення. Позивачка ОСОБА_2 є донькою померлої ОСОБА_3 та рідною тіткою скаржника.

У передбачений законом шестимісячний строк ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Письменного Ю.Г. із заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_3 одночасно із поданням позивачкою ОСОБА_2 заяви про прийняття спадщини, на підставі вказаних заяв була заведена спадкова справа № 5/2013. Отримати свідоцтво про право на спадщину він не встиг у зв`язку зі смертю нотаріуса. Документи нотаріального діловодства та архіву приватного нотаріуса були передані до Луганського обласного державного нотаріального архіву, що підтверджується інформаційною довідкою зі спадкового реєстру, але у зв`язку із захопленням адміністративних будівель в місті Луганську незаконними збройними формуваннями в квітні 2014 року та проведення до теперішнього часу АТО та ООС, документи Луганського обласного державного нотаріального архіву та відділу нотаріату Головного управління юстиції у Луганській області є втраченими. У лютому 2021 року скаржник вирішив оформити свою частину спадщини та при отриманні витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 17.02.2021 дізнався, що ОСОБА_2 через Білокуракинський районний суд Луганської області у 2018 році оформила все спадкове майно, що належало ОСОБА_3 , тільки на себе, достовірно знаючи, що ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_3 , який прийняв спадщину. Крім того, у заявника знаходяться всі оригінали документів, що посвідчують належність спадкового майна померлій ОСОБА_3 , а саме - державні акти на право власності на спірні земельні ділянки.

26.02.2021 постановою приватного нотаріуса Білокуракинського районного нотаріального округу Луганської області Зарубовою С.О. ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину та роз`яснено порядок оформлення спадщини тільки в судовому порядку, оскільки спадкова справа є втраченою.

Скаржник вважає, що належними відповідачами у справі є інші спадкоємці або територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. ОСОБА_2 , достовірно знаючи, що він є також спадкоємцем після померлої ОСОБА_3 , навмисно ввела суд в оману, не повідомивши про наявність інших спадкоємців. При цьому він разом з позивачкою мають право на рівні частки у спадщині, по 1/2 частці. Отже, визнаючи право власності на спадкове майно за ОСОБА_2 , суд позбавив його права на спадщину.

Ухвалою Луганського апеляційного суду від 10 червня 2021 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 20 грудня 2018 року.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що оскаржуваним судовим рішенням питання про права, свободи та інтереси ОСОБА_1 не вирішувалися. ОСОБА_1 не надано належних і допустимих доказів здійснення права на спадкування, а саме прийняття ним спадщини, та він на час розгляду справи вважається таким, що не прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 , яка ІНФОРМАЦІЯ_4 . Клопотання про витребування з Луганського обласного державного нотаріального архіву спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 , сторонами не заявлялося.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 вересня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Ухвалу Луганського апеляційного суду від 10 червня 2021 року скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження.

Справа надійшла в провадження Луганського апеляційного суду 05 жовтня 2021 року та розподілена згідно протоколу автоматизованого розподілу судді-доповідачу Назаровій М.В. у складі колегії суддів Карташова О.Ю., Луганської В.М. Ухвалою суду від 11 жовтня 2021 року апеляційний розгляд справи призначений на 16 листопада 2021 року об 11-й год.

У зв`язку із перебуванням судді Карташова О.Ю. розгляд справи призначений на 07 грудня 2021 року об 11-й. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.12.2021 вилучено суддю Карташова О.Ю. у зв`язку із перебуванням на лікарняному, новий суддя у складі суду Коновалова В.А.

У судовому засіданні позивачка та її представник заперечували проти задоволення скарги.

Відповідач та особа, що оскаржує рішення суду - ОСОБА_1 , належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, до судового засідання не з`явилися, що відповідно до вимог частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідача, осіб, які брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Частиною першою статті 17 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси (частина третя статті 18 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Скасовуючи ухвалу Луганського апеляційного суду від 10 червня 2021 року про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 20 грудня 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Білокуракинської селищної ради Луганської області про визнання права власності на спадкове майно на підставі п. 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України з огляду на те, що після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, поданою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, не встановлено, що судовим рішенням такі питання не вирішувалися, Верховний Суд в постанові від 22 вересня 2021 року вказав, що зазначаючи, що ОСОБА_1 не надав доказів прийняття спадщини, суд не звернув увагу, що таких доказів не надано і позивачем у справі та вони відсутні в матеріалах справи; оскільки згідно з відповіддю Головного територіального управління юстиції у Луганській області архів відділу нотаріату Головного територіального управління юстиції у Луганській області та усі матеріали, що зберігалися на паперових носіях та в електронному вигляді, фактично знаходяться у місті Луганську, яке розташоване на непідконтрольній території України; згідно з Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 26 лютого 2021 року приватним нотаріусом Білокуракинського районного нотаріального округу Луганської області Письменним Ю.Г. 14 січня 2013 року заведено спадкову справу; інформація, зазначена у вказаній довідці, свідчить про те, що відкрита спадкова справа відносно майна ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте в ній не вказано за чиїми заявами заведено спадкову справу; апеляційний суд не звернув увагу, що в матеріалах справи відсутні докази, що позивач зверталася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері, а ОСОБА_1 - ні; зробивши висновок, що ОСОБА_1 не надав доказів здійснення ним права спадкування, суд апеляційної інстанції в порушення принципу змагальності безпідставно поклав тягар доведення цієї обставини на відповідача та фактично бездоказово презюмував виникнення в позивача права на спадкування.

У зв`язку з цим Верховний Суд вважав, що суд апеляційної інстанції, належним чином не дослідив зазначене вище, не врахував вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про справедливий судовий розгляд і справедливі судові процедури та дійшов передчасного висновку, що рішенням суду першої інстанції питання про права, свободи та інтереси ОСОБА_1 не вирішувалися.

У відповідності до частини першої статті 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 11 квітня 2003 року ОСОБА_3 є власником земельної ділянки загальною площею 6,5223 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Тимошинської сільської ради Білокуракинського району Луганської області.

На підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 11 квітня 2003 року ОСОБА_3 є власником земельної ділянки загальною площею 6,0086 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Тимошинської сільської ради Білокуракинського району Луганської області.

На підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 18 квітня 2003 року ОСОБА_3 є власником земельної ділянки загальною площею 6,2824 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Тимошинської сільської ради Білокуракинського району Луганської області.

На підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 28 березня 2012 року ОСОБА_3 є власником земельної ділянки загальною площею 1,8014 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Тимошинської сільської ради Білокуракинського району Луганської області.

На підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 28 березня 2012 року ОСОБА_3 є власником земельної ділянки загальною площею 1,9421 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Тимошинської сільської ради Білокуракинського району Луганської області.

На підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 28 березня 2012 року ОСОБА_3 є власником земельної ділянки загальною площею 1,9493 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Тимошинської сільської ради Білокуракинського району Луганської області.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Тимошинською сільською радою Білокуракинського району Луганської області 17.07.2012 (а.с. 8).

Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої ввійшли зазначені вище земельні ділянки.

Згідно з Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) приватним нотаріусом Білокуракинського районного нотаріального округу Луганської області Письменним Ю.Г. 14 січня 2013 року заведено спадкову справу (а.с. 62).

Нотаріальна діяльність приватного нотаріуса Білокуракинського районного нотаріального округу Луганської області Письменного Ю.Г. була припинена Головним управлінням юстиції у Луганській області 12 квітня 2013 року у зв`язку зі смертю.

Згідно з листом Головного територіального управління юстиції у Луганській області від 17 серпня 2018 року документи нотаріального діловодства та архіву приватного нотаріуса Білокуракинського районного нотаріального округу Луганської області Письменного Ю.Г. передані до Луганського обласного державного нотаріального архіву. Згідно з наказом Міністерства юстиції України від 25 листопада 2014 року № 246/7 Про переміщення органів та установ юстиції Луганської області Головне територіальне управління юстиції у Луганській області було переміщене до міста Сєвєродонецька. Проте, архів відділу нотаріату Головного територіального управління юстиції у Луганській області та усі матеріали, що зберігалися на паперових носіях та в електронному вигляді, фактично знаходяться у місті Луганську, яке розташоване на непідконтрольній території України (а.с. 11).

Звертаючи до суду, позивачка посилалася на те, що вона є єдиним спадкоємцем першої черги після смерті своєї матері - спадкодавця ОСОБА_3 , тому відповідачем по справі визначила Білокуракинську селищну раду Луганської області як відповідну територіальну громаду та неможливість внаслідок передачі архіву приватного нотаріуса, що заводив спадкову справу, отримати свідоцтво про право на спадщину.

Звертаючи зі скаргою на рішення суду, яким за ОСОБА_2 визнано право власності на спірне майно в порядку спадкування, ОСОБА_1 посилався на те, що вони разом із позивачкою - обидва як спадкоємці першої черги після смерті ОСОБА_3 - звернулися до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини.

В порушення свого передбаченого п. 2, 4 ч. 1 ст. 43 ЦПК України процесуального обов`язку сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у учасників справи докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази позивачкою не повідомлено суду про наявність ще одного спадкоємця першої черги в порядку представлення, яким є ОСОБА_1 .

У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції позивачкою визнано ту обставину, що саме вона разом із своїм племінником - ОСОБА_1 14 січня 2013 року у передбачений ст. 1270 ЦК України строк зверталися із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Письменного Ю.Г.

Також ОСОБА_2 пояснила у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, що разом із спадкодавцем ОСОБА_3 ніхто не був зареєстрований та не проживав разом станом на час смерті.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 надали суду інформаційні довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 03.08.2018 та 26.02.2021 року відповідно, з яких вбачається, що 14.01.2013 приватним нотаріусом Білокуракинського районного нотаріального округу Луганської області заведена спадкова справа номер у спадковому реєстрі 54065532, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Жоден із вказаних осіб не надали суду витягу, виготовленого у відповідності до пункту 2.10 Положення про Спадковий реєстр, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.07.2011 N 1810/5, відповідно до якого реєстратор для підтвердження факту внесення відомостей до Спадкового реєстру готує відповідний витяг. Державна нотаріальна контора, приватний нотаріус готують витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі у двох примірниках, один з яких залишається у справах нотаріуса (державної нотаріальної контори), а другий видається заявникові (заповідачеві, відчужувачеві, набувачеві та/або спадкоємцеві), тобто Витяг від 14.01.2013 року.

Крім того, позивачка пояснила, що вони з племінником ОСОБА_1 не мають доступу до тимчасово окупованої території України - м. Луганськ, де знаходиться у паперовому вигляді вищезазначена спадкова справа.

Як особа, яка звертається з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 , так і позивачка ОСОБА_2 підтвердили, що оригінали правовстановлюючих документів на спадкові земельні ділянки знаходяться на руках саме у ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 1216 ЦК України (чинної станом на час смерті сестри та брата позивача) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

На підставі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (частина третя статті 1268 ЦК України). Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини (частини перша статті 1269 ЦК України).

Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідову, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (пункт 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18). Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Відповідно до частини першої статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі з розгляду справ позовного провадження є позивач і відповідач.

Позивачем у позові про визнання права власності в порядку спадкування за законом може бути суб`єкт, який вважає себе спадкоємцем за законом або за заповітом, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку із втратою правовстановлюючих документів на майно, у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб тощо.

Відповідачем у такому позові є спадкоємець, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, або така особа, що має до майна власний інтерес.

Оскільки надані сторонами докази дають підстави дійти висновку про неможливість їм в позасудовому порядку захистити свої спадкові права та отримати у передбачений спосіб свідоцтва про право на спадщину, а неможливість суду та спадкоємців отримати копію спадкової справи у звязку із подіями на сході країни не може бути перешкодою для реалізації останніми своїх спадкових прав, то належним способом таких прав має бути вирішення судом питання про визнання права власності в порядку спадкування за законом за участю всіх заінтересованих осіб, якими є спадкоємці, які прийняли спадщину, за умови надання останніми усіх можливих доказів.

Проте, за наведених умов та встановлених судом фактичних обставин справи скаржник ОСОБА_1 як спадкоємець першої черги за правом представлення після смерті своєї матері ОСОБА_4 , яка була дочкою спадкодавця ОСОБА_3 , не залучений до участі у справі.

Натомість у якості відповідача позивачем залучено до участі у справі Білокуракинську селищну раду Луганської області, матеріально-правовий зв`язок якої з позивачем по справі з приводу визнання за останнім права власності на спірний будинок відсутній.

Тому слушними є доводи скарги про неналежний суб`єктний склад по справі з огляду на помилковість висновків суду про те, що позивачка є єдиною спадкоємицею після смерті своєї матері, а посилання суду на визнання позову відповідачем Білокуракинською селищною радою є помилковим, оскільки визнання позову неналежним відповідачем порушує права іншої особи, не залученої до участі у справі, та позбавляє таке визнання правового сенсу та будь-якого правового значення (постанова Верховного Суду від 01.07.2020 у справі № 554/5000/18).

Наведеного суд до уваги не взяв, не взяв до уваги роз`яснення, надані з цього приводу у Постанові Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування №7 від 30.05.2008 року щодо обов`язку суду перевірки наявності або відсутності спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину, заяв спадкоємців про відмову від права на спадщину, та помилково вдався до оцінки наданих позивачкою доказів та дійшов висновку про обґрунтованість позову, у той час коли пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Вказане порушення норм процесуального права з огляду на вимоги п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України унеможливлює розгляд справи по суті та є підставою для скасування судового рішення та відмови у задоволенні позову.

У відповідності до вимог частини першої статті 141 ЦПК України про покладення судових витрат на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з позивачки ОСОБА_2 на користь скаржника ОСОБА_1 підлягають стягненню понесені останнім судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги - 9703,97 грн та за подання касаційної скарги - 454,00 грн, а загалом - 10158 грн.

Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 20 грудня 2018 року скасувати.

Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову до Білокуракинської селищної ради Луганської області про визнання права власності на спадкове майно.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: Луганська обл., Білокуракинський р-н, с. Солідарне) судові витрати у розмірі 10158 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови - 10 грудня 2021 року.

Головуючий

Судді: