Постанова

від 24.11.2021 по справі 729/483/20-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2021 року місто Київ

справа № 729/483/20-ц

провадження №22-ц/824/12418/2021

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Онопрієнко К.С.,

сторони:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - АТ "Державний ощадний банк України"

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

на рішення Печерського районного суду м.Києва від 9 червня 2021 року, ухвалене у складі судді Матійчук Г.О.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Державний ощадний банк України про визнання права власності на спадкове майно,-

В С Т А Н О В И В:

У травні 2020 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача АТ Державний ощадний банк України про визнання права власності на спадкове майно.

Позов обґрунтовано тим, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловіка ОСОБА_2 залишився грошовий вклад у ВАТ Ощадбанк у ромірі 2614 грн. За життя померлий заповіту не склав, спадкова справа у нотаріальній конторі не відкривалась.

За життя померлий втратив ощадну книжку. Разом з тим, позивачу стало відомо з виписки АТ Ощадбанк про наявність грошового вкладу на ім`я її чоловіка, які зберігають в АТ "Ощадбанк .

Отримати грошовий вклад вона не може внаслідок відсутності у неї свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з тим, що вона не зверталася до нотаріальної контори із-за своєї необізнаності та внаслідок психологічного стану у зв`язку з загибеллю її чоловіка.

Рішенням Печерського районного суду м.Києва від 9 червня 2021 року позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право власності на грошовий вклад спадкодавця ОСОБА_2 з відповідними відсотками та нарахованою компенсацією, який знаходить в АТ Державний ощадний банк України , 5397/0489, вклад: Комп.-97, рахунок НОМЕР_1 в сумі 2614 грн. В решті позову відмовлено.

З таким рішенням не погодився АТ "Державний ощадний банк України", подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В апеляційній скарзі посилається на те, що рішення є незаконним, оскільки ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Зокрема, посилається на те, що на виконання вимог Закону України Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України ОСОБА_2 банком було відкрито компенсаційний рахунок зі спеціальним режимом використання в національні валюті на знецінені кошти та видано ощадну книжку. Відповідно до довідки від 5 листопада 2020 року сума залишку компенсації за 1997 рік на вказаному рахунку складає 2114,90 грн. Розмір залишку, зазначений у оскаржуваному рішенні 2614,90 грн. є необґрунтованим.

Крім того, зазначає, що на поточний час порядок проведення компенсаційних виплат громадянам законодавством не визначено. Суд першої інстанції дійшов хибного висновку, зазначаючи у резолютивній частині рішення з відповідними відсотками та нарахованою компенсацією , оскільки за своєю правовою природою рахунок 8261, належний померлому, не є рахунком, на якому розміщено грошовий вклад, а є компенсаційним рахунком, на якому грошові кошти відсутні, а лише обліковується сума компенсації знеціненого грошового заощадження.

Судом не встановлено коло спадкоємців, і суд не звернув уваги на те, що відсутні підстави вважати права позивача порушеними, яка не зверталася ні до нотаріальної контори, ні до банку. Позивачем не доведено, що вона прийняла спадщину після смерті свого чоловіка.

Відповідач не був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача судового збору є неправомірним.

В судовому засіданні представник відповідача АТ "Державний ощадний банк України" - адвокат Дем`янов І.Ю. доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, будучи повідомленою про день та час розгляду справи шляхом направлення судового повідомлення засобами електронного поштового зв`язку, причини своєї неявки суду не повідомила, а тому колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у її відсутність відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення представника відповідача - адвоката Дем`янова І.Ю., перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , який був чоловіком позивачки ОСОБА_1 ..

На момент смерті ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 18).

За цією ж адресою зареєстрована і позивач, що підтверджується копією паспорта (а.с. 8) і свідчить, що на момент смерті спадкодавця, спадкоємець ОСОБА_1 проживала зі спадкодавцем ОСОБА_2 за однією адресою.

Отже спадкоємцем померлого ОСОБА_2 є його дружина ОСОБА_1 . Відомостей про інших спадкоємців в справі немає.

Відповідач АТ "Державний ощадний банк України" не заперечує факт наявності компенсаційного рахунку № НОМЕР_2 (№ НОМЕР_1 ) із спеціальним режимом використання в національній валюті на знецінені кошти, внесені до 2 січня 1992 року, відкритого на ім`я ОСОБА_2 .

Згідно банківської виписки по рахунку № НОМЕР_1 , який розміщений у ВАТ "Ощадбанк", 5397/0489, вклад: Комп.-97, сума коштів на ньому становить 2 614,90 грн. (а.с. 16).

В той же час, із довідки АТ "Державний ощадний банк України" від 5 листопада 2020 року №100.22/73802.2020-26/вих вбачається, що станом на листопад 2020 року на рахунку обліковується 2 114,90 грн., при цьому обґрунтувань зменшення цієї суми з 2 614,90 грн. до 2114,90 грн. суду не надано.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивач ОСОБА_1 фактично вступила в права спадкування, оскільки проживала зі спадкодавцем до моменту його смерті за однією адресою і не відмовлялась від спадщини. В АТ "Державний ощадний банк України" міститься грошовий вклад, відкритий на ім`я спадкодавця ОСОБА_2 , який входить до спадкової маси.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно положень ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Стаття 1261 ЦК України передбачає, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За ч.ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово (ст. 1258 ЦК).

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК).

За ч.ч. 1, 3, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Як вбачається з матеріалів справи спадкодавець ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та до дня смерті заповіт не склав.

Відповідно ч. 1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до змісту ст. ст. 11 , 15 ЦК України цивільні права і обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК України .

Аналіз наведених норм закону вказує на те, що особа має право на захист свого порушеного права лише у випадку реального його порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому відповідачем у справі має бути особа, яка реально порушує чи створює реальну небезпеку порушення прав позивача.

Проте з матеріалів справи встановлено, що жодних прав позивача, відповідач не порушував.

Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Відповідно до ч. 1ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу.

Згідно ч. 1ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд першої інстанції вважав доведеним, що позивачка ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 , має право на спадкування грошового вкладу в АТ "Державний ощадний банк України" , тому вважав наявними підстави для визнання за нею права власності на грошовий вклад в порядку спадкування за законом.

Проте, апеляційний суд приходить до висновку, що будь-яких дій, які б свідчили про прийняття спадщини відповідно до вимог законодавства, спадкоємцем за законом ОСОБА_1 , після смерті свого чоловіка ОСОБА_2 здійснено не було. До нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, у встановлений законом шестимісячний строк позивачка ОСОБА_1 не зверталась.

Доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 , як спадкоємець, постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини суду у передбаченому ст.ст.12,81 ЦПК України порядку, суду не надала.

Таким чином матеріалами справи встановлено, що суду не надано позивачем будь-яких належних доказів на підтвердження заявлених позовних вимог.

Сама по собі реєстрація місця проживання особи разом із спадкодавцем не може свідчити, відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України, про своєчасність прийняття спадщини, оскільки не є беззаперечним доказом постійного проживання особи на момент смерті із спадкодавцем за адресою реєстрації.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального права, тому рішення суду про задоволення позовних вимог підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Державний ощадний банк України задовольнити.

Рішення Печерського районного суду м.Києва від 9 червня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повна постанова складена 7 грудня 2021 року.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус