Ухвала
10 лютого 2022року
м. Київ
справа № 729/483/20-ц
провадження № 61-1585ск22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства Державний ощадний банк України про визнання права власності на спадкове майно,
ВСТАНОВИВ:
У травні 2020 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до акціонерного товариства Державний ощадний банк України (далі - АТ Ощадбанк ), в якій просить визнати за нею право власності на грошовий вклад померлого чоловіка, ОСОБА_2 , в розмірі 2 614,90 грн та виплатити їй вказаний вклад.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 09 червня 2021 року позов задоволено частково, визнано за ОСОБА_1 право власності на грошовий вклад спадкодавця ОСОБА_2 з відповідними відсотками та нарахованою компенсацією, який знаходить в АТ Ощадбанк , 5397/0489, вклад: Комп.- 97, рахунок НОМЕР_1 в сумі 2 614 грн, в решті позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року апеляційну скаргу АТ Ощадбанк задоволено, рішення Печерського районного суду м. Києва від 9 червня 2021 року скасовано, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
У січні 2022 року через систему Електронний Суд до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року у справі № 729/483/20-ц.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, яке не підлягає касаційному оскарженню.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи
від 07 лютого 1995 року скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (рішення Європейського суду з прав людини у справі Леваж Престасьон Сервіс проти Франції , у справі Шамоян проти Вірменії ).
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Згідно із пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову у позовах про визнання права власності на майно визначається вартістю майна.
Позовні вимоги спрямовані на визнання за ОСОБА_1 права власності на банківський вклад в сумі 2 614,90 грн та його виплату.
Ціна позову у справі № 729/483/20-цне перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2022 року (2 481 грн х 100 = 248 100 грн).
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: категорію справи, предмет позову, а також значення справи для сторін і суспільства, та не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Сама по собі незгода із встановленими апеляційним судом обставинами та наданою ним оцінкою доказам не свідчить про наявність випадків для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Касаційний перегляд вважається екстраординарним, з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції, які обмежено питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. Повноваження суду касаційної інстанції не можуть використовуватися для здійснення нового судового розгляду справи.
Апеляційний суд відмовляючи у задоволенні позову зокрема вказав, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, який має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Таким чином у разі, якщо ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті чоловіка, вона не позбавлена права звернутись до нотаріуса, надавши необхідні документи для оформлення своїх спадкових прав на банківський вклад.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, ухвалене у малозначній справі; справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення спору; наявність випадків, передбачених підпунктами а) - г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, колегією суддів не встановлено, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року в справі № 729/483/20-ц .
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Шипович
Є. В. Синельников
С. Ф. Хопта
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 10.02.2022 |
Оприлюднено | 16.02.2022 |
Номер документу | 103282482 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Шипович Владислав Володимирович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні