Постанова

від 08.12.2021 по справі 766/16655/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

08 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 766/16655/17

провадження № 61-14126св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: публічне акціонерне товариство Західінкомбанк , ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Петрова Олена Олександрівна, на постанову Херсонського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Кузнєцової О. А., Вейтас І. В., Радченка С. В., від 02 червня 2021 року та додаткову постанову цього ж суду від 30 червня 2021 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) Західінкомбанк та ОСОБА_2 про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги.

Позовна заява мотивована тим, що 23 січня 2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю комерційним банком (далі - ТОВ КБ) Західінкомбанк , правонаступником якого є ПАТ Західінкомбанк , та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2301-Д-06, за умовами якого Банк надав позичальнику кредит у розмірі 10 000 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитними коштами та кінцевим терміном

23 січня 2009 року.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 23 січня 2006 року було укладено іпотечний договір між Банком та ОСОБА_1 , відповідно до умов якого останній передав кредитору в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 .

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 04 лютого 2014 року у справі № 791/955/2014 , з урахуванням змін, внесених рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 17 квітня 2014 року, стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ Західінкомбанк заборгованість за кредитним договором в сумі 102 758, 21 грн.

Тривалий час ПАТ Західінкомбанк знаходився в процесі припинення. При неодноразовому зверненні до Банку для погашення кредиту позивач отримував відповідь, що банк в процесі банкрутства і грошові кошти поки що не приймає.

У серпні 2017 року йому стало відомо про перехід права власності на квартиру АДРЕСА_1 до ОСОБА_2 , як нового іпотекодержателя, на підставі договору

про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 22 березня

2017 року.

Посилаючись на те, що відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини третьої статті 512 та статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме - кредитор-банк або інша фінансова установа, позивач просив суд:

- визнати недійсним договір № 2017-03-01-000045 про відступлення прав вимоги, укладений 22 березня 2017 року між ПАТ Західінкомбанк та ОСОБА_2 в частині відступлення права вимоги за кредитним договором №2301- Д-06 від 23 січня 2006 року;

- визнати недійсним договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, укладений 22 березня 2017 року між ПАТ Західінкомбанк та ОСОБА_2 , в частині відступлення права вимоги за іпотечним договором, укладеним 23 січня 2006 року між ТОВ КБ Західінкомбанк та ОСОБА_1 , посвідченим приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Стадник І. В. і зареєстрований в реєстрі за № 349;

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області, у складі судді Прохоренко В. В., від 11 січня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним договір № 2017-03-01-000045 про відступлення права вимоги від 22 березня 2017 року, укладений між ПАТ Західінкомбанк , від імені якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Західінкомбанк Костенко І. І., та фізичною особою ОСОБА_2 в частині відступлення права вимоги за кредитним договором №2301- Д-06 від 23 січня 2006 року.

Визнано недійсним договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 22 березня 2017 року, укладений між ПАТ Західінкомбанк , від імені якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Західінкомбанк Костенко І. І., та фізична особою ОСОБА_2 , посвідчений Грушицькою В. В., приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області, та зареєстрований у реєстрі № 2425.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції виходив з того, що відступлення прав вимоги за кредитним та іпотечним договорами на користь фізичної особи суперечить положенням частини третьої статті 512, статті 1054 ЦК України, а порушення вимог щодо форми, змісту та суб`єктного складу договору відповідно до статті 203 ЦК України зумовлює його недійсність.

Короткий зміст оскаржених судових рішень

Постановою Херсонського апеляційного суду від 02 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 11 січня 2021 року скасовано та ухвалено нове про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 1 590, 60 грн.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що положення нормативно-правових актів, якими врегульовано процедуру ліквідації банку, допускають продаж майна банку, який перебуває в стадії виведення з ринку (ліквідації), шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов`язання на конкурсних засадах будь-яким суб`єктам правовідносин, у тому числі без статусу банку або фінансової установи. Вимог про визнання недійсним протоколу електронних торгів

від 15 березня 2017 року позивач не заявляв.

Додатковою постановою Херсонського апеляційного суду від 02 червня

2021 року заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 12 000 грн. В іншій частині заяву ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_2 під час вирішення справи в суді першої інстанції не ставилося питання про відшкодування витрат, понесених ним на професійну правничу допомогу, і вказане питання Херсонським міським судом Херсонської області не вирішувалося, а отже у апеляційного суду відсутні підстави в порядку статті 382 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) здійснювати розподіл таких витрат за наслідками перегляду судового рішення в суді апеляційної інстанції.

Професійна правнича допомога відповідачу у суді апеляційної інстанції надавалася адвокатом Шевченко А. С. на підставі договору про надання правової допомоги №1607 від 16 липня 2020 року. На підтвердження витрат, які зобов`язаний сплатити ОСОБА_2 за професійну правничу допомогу, надану у зв`язку із переглядом справи в апеляційному порядку, надано акт № 2 від 02 червня 2021 року про надання правової допомоги до договору про надання правової допомоги №1607 від 16 липня 2020 року. Зазначені у цьому акті дії та послуги адвоката ґрунтуються на положеннях частин другої-четвертої статті 137 ЦПК України, факт їх вчинення підтверджено наявними у справі доказами, а їх вартість, час на вчинення і обсяг визначені і погоджені сторонами у договорі про надання правової допомоги та акті виконаних робіт. При цьому від позивача або його представника в порядку, визначеному частинами п`ятою, шостою статті 137 ЦПК України, не надходило клопотань, з відповідним обґрунтуванням, щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу, внаслідок їх неспівмірності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

В поданій у серпні 2021 року касаційній скарзі на постанову Херсонського апеляційного суду від 02 червня 2021 року та додаткову постанову цього ж суду від 30 червня 2021 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Петрова О. О., посилаючись на неправильне застосування апеляційний судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржені судові рішення скасувати та залишити в силі рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 11 січня 2021 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

19 серпня 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Петрова О. О. подала до Верховного Суду касаційну скаргу у справі № 766/16655/17 на постанову Херсонського апеляційного суду від 02 червня 2021 року та додаткову постанову цього ж суду від 30 червня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2021 рокувідкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

У жовтні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Щодо постанови апеляційного суду від 02 червня 2021 року

Заявник вважає, що приймаючи оскаржену постанову, суд апеляційної інстанції застосував положення частини третьої статті 512 ЦК України, статей 1054, 1077 ЦК України, Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16,

від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11, від 10 листопада 2020 року у справі № 638/22396/14-ц.

Крім того, положення нормативно-правових актів, якими врегульовано процедуру ліквідації Банку, не допускають продаж майна Банку, який перебуває в стадії виведення з ринку (ліквідації), шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов`язання безпосередньо фізичній особі.

Щодо додаткової постанови апеляційного суду від 30 червня 2021 року

Заявник стверджує, що постановою Херсонського апеляційного суду

від 02 червня 2021 року ОСОБА_3 було відмовлено у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, а отже прийняття додаткової постанови щодо цих самих витрат суперечить вимогам пункту 3

частини першої статті 270 та частини восьмої статті 141 ЦПК України.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У жовтні 2021 року представником відповідача - адвокатом Шевченко А. С. подано до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому представник відповідач просить касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити та відшкодувати ОСОБА_2 судові витрати у зв`язку із переглядом справи касаційним судом у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

23 січня 2006 року між ТОВ КБ Західінкомбанк , правонаступником якого є ПАТ Західінкомбанк , та ОСОБА_1 укладено кредитний договір

№ 2301-Д-06 за умовами якого Банк надав позичальнику споживчий кредит у вигляді відкличної поновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом 10 000 доларів США та сплатою 15 % річних на строк до 23 січня 2009 року.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором

між ТОВ КБ Західінкомбанк , правонаступником якого є

ПАТ Західінкомбанк , та ОСОБА_1 23 січня 2006 року укладено іпотечний договір, за умовами якого ОСОБА_1 передав в іпотеку банку належну йому на праві власності двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 04 лютого 2014 року в справі № 791/955/2014, з урахуванням змін внесених рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 17 квітня 2014 року, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ Західінкомбанк заборгованість за кредитним договором в сумі 102 758, 21 грн.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

від 23 липня 2014 року в ПАТ Західінкомбанк розпочато процедуру ліквідації та призначено уповноважену особу Фонду.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

від 23 липня 2016 року продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ Західінкомбанк до 23 липня 2017 року.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 727 від 23 лютого 2017 року визначено активи, що підлягають продажу (повторному) на відкритих торгах (аукціонах), а саме права вимоги за кредитними договорами, що укладені з фізичними особами, в тому числі і з ОСОБА_1 , за початковою ціною реалізації 33 500, 25 грн.

Згідно протоколу електронних торгів від 15 березня 2017 року актив (право вимоги за кредитним договором № 2301-Д-06 від 23 січня 2006 року) було продано переможцю аукціону ОСОБА_4 за 33 836 грн. Умовами цього аукціону було також передбачено, що переможець торгів, крім іншого, зобов`язується підписати договір (договори) купівлі-продажу придбаного активу (майна) протягом 10 робочих днів.

22 березня 2017 року між ПАТ Західінкомбанк , від імені якого діє уповноважена особа Фонду ОСОБА_5 , та фізичною особою

ОСОБА_2 укладено договір № 2017- 03-01-000045 про відступлення прав вимоги, за умовами якого банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку сплати суми боргу за кредитним договором, визначеної відповідно до цього договору, до позичальника, іпотекодавця, зазначених у додатку №1 до цього договору (далі - Боржники), включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до який перейшли обов`язки боржників за кредитним договором та договором іпотеки , з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них згідно реєстру додатку №1 цього договору.

Новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором. Сторони домовилися, що відступлення банком новому кредитору прав вимоги за іпотечним договором, що був укладений в забезпечення виконання зобов`язань Боржника за основним договором та був посвідчений нотаріально, відбувається за окремим договором, який укладається між сторонами одночасно із укладенням цього договору та підлягає нотаріальному посвідченню.

Пунктом 4 договору сторони визначили, що станом на дату укладання цього договору новим кредитором проведено повний розрахунок з банком за придбаний актив та сплачено банку грошові кошти в сумі

33 836 грн - ціна відступлення.

Згідно з договором про відступлення права вимоги за договором іпотеки, укладеним 22 березня 2017 року між ПАТ Західінкомбанк , від імені якого діє уповноважена особа Фонду Костенко І. І., та фізичною особою ОСОБА_2 , посвідченим приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Грушицькою В. В. та зареєстрованим в реєстрі за № 2425, - новому іпотекодержателю відступлені права вимоги за іпотечним договором, укладеним між ТОВ КБ Західінкомбанк (правонаступником якого є ПАТ Західінкомбанк ) та іпотекодавцем ОСОБА_1 посвідченим 23 січня 2006 року приватним нотаріусом Херсонського нотаріального округу Стадник І. В. за реєстраційним № 349, з усіма договорами про внесення змін до нього, що є невід`ємною частиною, відповідно до якого іпотекодавець передав первісному іпотекодержателю в іпотеку двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 46, 1 кв. м, житловою площею 27, 9 кв. м.

19 червня 2017 року право власності на вказану квартиру зареєстровано за ОСОБА_2 .

Позиція Верховного Суду

За змістом частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом (-ами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої-другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства

(стаття 650 ЦК України).

До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті (частина п`ята статті 655 ЦК України).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами в зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).

Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов`язанні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 516 ЦК України).

При цьому, слід враховувати, що у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Процедура припинення банку як юридичної особи проводиться у порядку, передбаченому Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , і ця процедура здійснюється з метою захисту прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Наслідками початку процедури ліквідації банку, які передбачені статтею 46 зазначеного Закону, є, зокрема, завершення банківської діяльності банку закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; настання строк виконання всіх грошових зобов`язань банку та зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) тощо.

Національний банк України приймає рішення про відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протягом п`яти днів з дня отримання такої пропозиції Фонду.

При проведенні процедури ліквідації банку Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює відчуження активів та/або зобов`язань банку.

Майно (активи) банку або кількох банків (пули активів) може бути реалізоване у такий спосіб: на відкритих торгах (аукціоні); шляхом продажу безпосередньо юридичній або фізичній особі.

Для проведення відкритих торгів на підставі договору може залучатися організатор торгів - юридична особа, яка відповідно до установчих документів має право проводити торги (частина восьма стаття 51 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб ).

Пунктом 5.11 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05 липня 2012 року № 2, яке є спеціальним нормативним актом, що визначає умови реалізації майна банку під час проведення ліквідаційної процедури з ринку (у редакції, чинній на момент проведення електронних торгів з продажу активів ПАТ Західінкомбанк ), передбачено, що реалізація майна банку шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов`язання здійснюється шляхом проведення відкритого конкурсу.

У розглядуваній справі оспорювані договори відступлення прав вимоги були укладені 22 березня 2017 року між ПАТ Західінкомбанк (який перебував в стані ліквідації) та ОСОБА_2 за результатами проведення 15 березня

2017 року електронних торгів з продажу активів банку, що ліквідується.

Положення нормативно-правових актів, якими врегульовано процедуру ліквідації банку, допускають продаж майна банку шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов`язання, на конкурсних засадах, у тому числі особам, які не мають статусу банку або фінансової установи.

Враховуючи відкликання Національним банком України 22 липня 2014 року банківської ліцензії ПАТ Західінкомбанк , а також наслідки початку процедури ліквідації банку й цілі цієї процедури, обмеження прав осіб на участь у торгах з продажу активів банку, у тому числі прав вимоги, законодавством не визначені.

Таким чином суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , що узгоджується із висновками Верховного Суду, зокрема викладеними у постановах від 22 грудня 2020 року в справах № 335/6054/18 та

№ 761/20317/18, де на електронних торгах, особами, які не мають ліцензій на надання фінансових послуг, були придбані права вимоги за кредитними договорами, стороною яких було ПАТ Західінкомбанк .

У справі, що переглядається, попередній кредитор (банк) був позбавлений банківської ліцензії, перебував у процедурі ліквідації та розпродував активи з метою розрахунку зі своїми кредиторами. Ця обставина суттєво відрізняє розглядувану справу від справи № 909/968/16, в якій Верховним Судом прийнято постанову від 11 вересня 2018 року та на яку посилається заявник в касаційній скарзі.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 906/1174/18 відступила від загального висновку, сформульованого у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11 (провадження № 14-222цс18), який надалі застосувала у постанові від 10 листопада 2020 року у справі № 638/22396/14-ц (провадження № 14-16цс20), про те, що відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини третьої статті 512 та статті 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме - кредитор-банк або інша фінансова установа, конкретизувавши цей висновок так, що відступлення права вимоги за кредитним і забезпечувальним договорами є можливим не тільки на користь фінансових установ за обставин, коли попередній кредитор (банк) був позбавлений банківської ліцензії та перебував у процедурі ліквідації.

Оспорювані у розглядуваній справі договори про відступлення прав вимоги за кредитним та іпотечним договорами від 22 березня 2017 року за своєю правовою природою є договорами купівлі-продажу майнового права, укладеними під час продажу активів банку у процедурі ліквідації, тому не можуть бути віднесеними до договорів факторингу.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України).

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої-шостої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно із частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Наведений підхід до вирішення питання щодо відшкодування витрат на правову допомогу є сталим та неодноразово викладався у постановах Верховного Суду, зокрема від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), від 19 лютого 2020 року у справі

№755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20), від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 753/15683/15, від 18 червня 2019 року у справі № 910/3929/18.

У розглядуваній справі 02 червня 2021 року в судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача - адвокат Шевченко А. С., до закінчення судових дебатів, заявив про розподіл судових витрат та повідомив про намір подати до суду відповідні документи в п`ятиденний строк після ухвалення рішення.

Після чого 07 червня 2021 року надіслав до апеляційного суду відповідні докази, а саме: договір про надання правової допомоги № 1607 від 16 липня 2020 року між адвокатом Шевченком А. С. і Чистяковим А. С., згідно з яким адвокат зобов`язався надати клієнту правничу допомогу, в тому числі у справі № 766/16555/17, а клієнт зобов`язався сплатити надання правової допомоги та фактичні витрати; акт № 2 від 02 червня 2021 року про надання правової допомоги до договору № 1607 від 16 липня 2020 року з детальним переліком виконаних адвокатом дій.

Апеляційний суд, врахувавши складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, критерії реальності цих витрат та розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи, дійшов висновку про необхідність відшкодування відповідачу понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 12 000 грн.

Верховний Суд погоджується із висновками апеляційного суду оскільки визначений судом розмір витрат на професійну правничу допомогу підтверджено документально та відповідає критеріям, визначеним

частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

За наявності заяви представника відповідача, поданої в порядку,

передбаченому частиною восьмою статті 141 ЦПК України, апеляційний суд був зобов`язаний вирішити питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням доказів, поданих протягом п`яти днів після прийняття постанови від 02 червня 2021 року.

Доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність оскаржених судових рішень не впливають.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

У відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат

Шевченко А. С. просив здійснити розподіл витрат в сумі 10 000 грн на правничу допомогу у зв`язку з переглядом справи судом касаційної інстанції.

На підтвердження витрат відповідача на правничу допомогу адвокат надав ордер серії ВЕ № 1047680 на представництво адвокатом Шевченком А. С. інтересів ОСОБА_2 ; додаткову угоду № 1 від 11 жовтня 2021 року до договору про надання правової допомоги № 1607 від 16 липня 2020 року; акт № 3 від 25 жовтня 2021 року про надання правової допомоги до договору про надання правової допомоги № 1607 від 16 липня 2020 року.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Враховуючи характер та обсяг виконаної адвокатом роботи (складання відзиву на касаційну скаргу), співмірність витрат зі складністю справи та виконаною роботою, часом, який необхідний для виконання такої роботи адвокатом, Верховний Суд дійшов висновку про можливість компенсувати за рахунок ОСОБА_1 витрати ОСОБА_2 на професійну правничу допомогу у зв`язку із касаційним переглядом справи в розмірі 2 000 грн.

Керуючись статтями 137, 141, 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Петрова Олена Олександрівна, залишити без задоволення.

Постанову Херсонського апеляційного суду від 02 червня 2021 року та додаткову постанову Херсонського апеляційного суду від 30 червня

2021 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2 000 (дві тисячі) гривень на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу під час касаційного провадження.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Шипович Є. В Синельников С. Ф. Хопта