Постанова

від 02.06.2021 по справі 766/16655/17

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 766/16655/17

провадження № 22-ц/819/515/21

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2021 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя-доповідач)Кузнєцової О.А., суддів:Вейтас І.В ., Радченка С.В., секретарПлохотніченко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє від імені ОСОБА_2 , на рішення Херсонського міського суду Херсонської області у складі судді Прохоренко В.В. від 11 січня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Західінкомбанк , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору про відступленнґ права вимоги,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищезазначеним позовом В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 23.01.2006 року між ним та Комерційним банком Західінкомбанк , правонаступником якого є ПАТ Західінкомбанк , було укладено кредитний договір за умовами якого банк надав йому споживчий кредит в розмірі 10 000,00 доларів США зі строком повернення до 23.01.2009 року. Для забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором 23.01.2006 року між ним та банком також було укладено іпотечний договір, предметом якого є двокімнатна квартира. У зв`язку з тяжким фінансовим становищем, він не зміг своєчасно повернути кредит.

Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 17.04.2014 року, ухваленим у справі №791/955/2014, з нього стягнуто на користь банку заборгованість за кредитним договором №2301-Д-06 від 23.01.2006 року в сумі 102 758,21 грн. Згідно зі ст.ст. 33,35 Закону України Про іпотеку звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Жодних вимог зі сторони банку щодо погашення боргу на його адресу не надходило.

З 01.10.2009 року КБ Західінкомбанк припинив свою діяльність, його правонаступником став ПАТ Західінкомбанк , який на даний час знаходиться в процесі припинення. При неодноразовому зверненні до банку для погашення кредиту він отримував відповідь, що банк в процесі банкрутства і грошові кошти поки що не приймають.

У серпні 2017 року йому зателефонували незнайомі особи та повідомили, що власником його квартири, яка була в іпотеці, став ОСОБА_2 30.08.2017 року він звернувся до Херсонського ВП Головного управління Національної поліції Херсонської області щодо незаконних дій державного реєстратора ОСОБА_4 . Лише в ході розслідування кримінальної справи він дізнався про заміну кредитора в зобов`язанні по кредитному договору №2301-Д-06 від 23.01.2006 року і що договір про відступлення права вимоги від 22.03.2017 року укладено з фізичною особою - ОСОБА_2 .

Позивач посилається на те, що договір про відступлення права вимоги укладений між ПАТ Західінкомбанк та фізичною особою ОСОБА_2 в порушення норм чинного законодавства, оскільки нотаріус не має жодних правових підстав для посвідчення договору про відступлення прав вимоги за іпотечним договором на користь фізичної особи, так як ні фізична, ні юридична особа, якщо вони не є фінансовою установою, не можуть бути іпотекодержателями за договором іпотеки, який забезпечує виконання зобов`язання за кредитним договором. Таким чином, оспорюваний договір про передачу прав за договором забезпечення від 23.01.2006 року в частині відступлення права вимоги за кредитним договором і про передачу прав за іпотечним договором від 23.01.2006 року відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України є недійсний і не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

На підставі наведеного, посилаючись на ст.ст. 203, 215ЦК України, позивач просив суд:

- визнати недійсним договір відступлення права вимоги від 22.03.2017 року, укладений між ПАТ Західінкомбанк та фізичною особою ОСОБА_2 в частині відступлення права вимоги за кредитним договором №2301- Д-06 від 23.01.2006 року;

- визнати недійсним договір про передачу права за договором забезпечення від 22.03.2017 року, укладений між ПАТ Західінкомбанк та фізичною особою ОСОБА_2 в частині відступлення права вимоги за іпотечним договором від 23.01.2006 року, укладений між КБ Західінкомбанк та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Стадник І.В. і зареєстрований у реєстрі № 349;

- стягнути з відповідача на його користь судові витрати.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 11 січня 2021 року позов ОСОБА_3 задоволено. Вирішено:

- визнати недійсним договір № 2017-03-01-000045 про відступлення права вимоги від 22.03.2017 року, укладений між ПАТ Західінкомбанк , від імені якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Західінкомбанк Костенко І.І., та фізичною особою ОСОБА_2 в частині відступлення права вимоги за кредитним договором №2301- Д-06 від 23.01.2006 року;

- визнати недійсним договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 22.03.2017 року, укладений між ПАТ Західінкомбанк , від імені якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Західінкомбанк Костенко І.І., та фізична особою ОСОБА_2 , посвідчений Грушицькою В.В., приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області зареєстрований у реєстрі № 2425.

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 1 060,40 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , який діє від імені ОСОБА_2 , вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим, та таким, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з`ясуванням всіх фактичних обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі та судові витрати покласти на позивача.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги апелянтом зазначається, що суд першої інстанції не звернув уваги на той факт, що первісний кредитор - банк перебідації із введенням до нього тимчасової адміністрації та щодо укладання спірного логовору застосовувалась спеціальна процедура, визначена Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб . Так, Фондом було затверджено Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються , за змістом якого, так само як і зі змісту Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб слідує, що вони не містять жодного обмеження стосовно продажу активів банку у вигляді прав вимог до боржників саме фінансовим установам, або іншим банкам. Натомість у пункті 5.11 глави 5 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, в редакції з 13.12.2016 року, зазначено, що право вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов`язання, шляхом проведення відкритого конкурсу, мають право не тільки банки та небанківські установи, так і інші фізичні та юридичні особи, котрі не віднесені до банків та небанківських фінансових установ. На підставі наведеного апелянт вважає, що наведені судом першої інстанції преценденти стосуються правовідносин, які перебували в умовах іншого правового регулювання, ніж оспорюваний правочин, укладений 22.03.2017 року.

Крім того, апелянт зазначає, що оспорюваний правочин не містить жодної умови, яка б дозволяла визначити його як договір фінансової послуги. Також судом першої інстанції в мотивувальній частині рішення не зазначено яким чином та у який спосіб порушено право позивача. Судом не взято до уваги остаточна ліквідія ПАТ Західінкомбанк , що унеможливлює застосування наслідків недійсності правочину та повернення відповідачу сплачених за договором грошових коштів.

Відзивів (заперечень) на скаргу до апеляційного суду не надходило.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у визначених цивільним процесуальним законом межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності підстав для його задоволення, оскільки відступлення права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки на користь фізичної особи суперечить положенням ч.3 ст.512 ЦК України та ст.1054 ЦК України, так як для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме, кредитор - банк або інша фінансова установа. Порушення вимог до форми, змісту, суб`єктного складу договору відповідно до статті 203 ЦК України зумовлює його недійсність.

Проте колегія суддів не погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції виходячи із наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 23.01.2006 року між КБ Західінкомбанк , правонаступником якого є ПАТ Західінкомбанк , та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 2301-Д-06 за умовами якого банк надав позичальнику споживчий кредит у вигляді відкличної поновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом лінії у розмірі 10 000,00 доларів США зі сплатою 15% річних терміном до 23.01.2009 року(а.с.7-8).

На забезпечення виконання кредитного зобов`язання між КБ Західінкомбанк та ОСОБА_3 23.01.2006 року було укладено іпотечний договір, за умовами якого ОСОБА_3 передав в іпотеку банку належну йому на праві власності двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , вартістю оцінену сторонами договору в розмірі 101 000,00 грн.(а.с.9-13).

Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 17.04.2014 року по справі № №22-ц/781/955/2014 за позовом ПАТ Західінкомбанк до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позов задоволено частково. Суд зменшив стягнуту рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 04.02.2014 року з ОСОБА_3 на користь ПАТ Західінкомбанк суму заборгованості за кредитним договором №2301-Д-06 від 23.01.2006 року із 143 697,64грн. до 102 758,21грн. (а.с.19-22).

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23.07.2014 року в ПАТ Західінкомбанк було розпочато процедуру ліквідації та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію банку (а.с.167зв., 168).

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 25.12.2015 року та від 17.03.2016 року ПАТ Західінкомбанк знаходиться в стані припинення (а.с.38,172).

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23.07.2016 року продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ Західінкомбанк на один рік до 23.07.2017 року (а.с.169зв.).

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №727 від 23.02.2017 року визначено активи, що підлягають продажу (повторному) на відкритих торгах (аукціонах), а саме права вимоги за кредитними договорами, що укладені з фізичними особами, в тому числі і з ОСОБА_3 , за початковою ціною реалізації 33 500,25 грн. (а.с.162 зв.,163).

Згідно протоколу електронних торгів від 15.03.2017 року актив (право вимоги за кредитним договором № 2301-Д-06 від 23.01.2006 року) було продано переможцю аукціону ОСОБА_5 за 33 836,00 грн. Умовами цього аукціону було також передбачено, що переможець торгів, крім іншого, зобов`язується підписати договір (договори) купівлі-продажу придбаного активу (майна) протягом 10 робочих днів (а.с.149зв.-151).

22.03.2017 року між ПАТ Західінкомбанк , від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Західінкомбанк Костенко І.І., та фізичною особою ОСОБА_2 укладено договір № 2017- 03-01-000045 про відступлення прав вимоги, за умовами якого банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку сплати суми боргу за кредитним договором, визначеної відповідно до цього договору, до позичальника, іпотекодавця, зазначених у додатку №1 до цього договору (далі - Боржники), включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до який перейшли обов`язки боржників за кредитним договором та договором іпотеки , з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них згідно реєстру додатку №1 цього договору. Новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором. Сторони домовилися, що відступлення банком новому кредитору прав вимоги за іпотечним договором, що був укладений в забезпечення виконання зобов`язань Боржника за основним договором та був посвідчений нотаріально, відбувається за окремим договором, який укладається між сторонами одночасно із укладенням цього договору та підлягає нотаріальному посвідченню (а.с.16-18).

Згідно пункту 4 цього договору сторони домовились, що станом на дату укладання даного договору новим кредитором проведено повний розрахунок з банком за придбаний актив та сплачено банку грошові кошти в сумі 33 836,00 грн. - ціна відступлення.

Згідно з нотаріально посвідченим договором про відступлення права вимоги за договором іпотеки, укладеним 22.03.2017 року між ПАТ Західінкомбанк , від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Західінкомбанк Костенко І.І., та фізичною особою ОСОБА_2 , новому іпотекодержателю відступаються права вимоги за іпотечним договором, укладеним між КБ Західінкомбанк (правонаступником якого є ПАТ Західінкомбанк ) та іпотекодавцем ОСОБА_3 , і посвідчений 23.01.2006 року приватним нотаріусом Херсонського нотаріального округу Стадник І.В. за реєстраційним №349 з усіма договорами про внесення змін до нього, що є невід`ємною частиною, відповідно до якого іпотекодавець передав первісному іпотекодержателю в іпотеку наступне майно, а саме: двокімнатну квартиру , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 46,1кв.м., житловою площею,27,9кв.м. (а.с.147-148). Зазначений договір посвідчений 22.03.2017 року Грушицькою В.В. приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області, реєстровий № 2425.

Згідно з пунктами 1.3-1.3.2 до прав, які є предметом даного договору і які відступаються за цим договором, включається: право користування всіма без виключення правами іпотекодержателя відповідно до умов договору іпотеки; право вимоги від іпотекодавця своєчасного виконання своїх зобов`язань за договором іпотеки.

Пунктом 1.4 передбачено, що укладення даного договору є правовою підставою для зміни сторони іпотекодержателя за договором іпотеки та переходу (відступлення) від первісного іпотекодержателя до нового іпотекодержателя всього комплексу прав та обов`язків іпотекодержателя за договором іпотеки.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.09.2020 року державним реєстратором Остапенко С.М. 19 червня 2017 року було зареєстровано право власності за ОСОБА_2 на двокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 46,1кв.м., житловою площею,27,9кв.м. (а.с.135-137).

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (стаття 5 ЦПК України ).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (статті 12 , 81 ЦПК України ).

Частиною першою статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що однією з основних засад державної реєстрації прав є внесення відомостей до Державного реєстру виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства (стаття 650 ЦК України ).

До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті (частина п`ята статті 655 ЦК України ).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України ).

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу .

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами в зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України ).

Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов`язанні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 516 ЦК України ).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України ).

При цьому слід враховувати, що у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України Про банки і банківську діяльність , у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

Частиною першою статті 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Статтею 1054 ЦК України визначено перелік осіб, які можуть бути кредитодавцями у кредитних правовідносинах. Такими є банк або інша фінансова установа. Цей перелік є вичерпним.

У пункті 1 частини першої статті 1 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг вказано, що фінансова установа - це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг.

З наведених норм права слідує, що фізична особа, у будь-якому статусі, не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі послуги надаються лише спеціалізованими установами, якими є банки, або іншими установами, які мають право на здійснення фінансових операцій та внесені до реєстру фінансових установ.

За загальним правилом відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини третьої статті 512 та статті 1054 ЦК України , оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме, кредитор - банк або інша фінансова установа.

Вказаний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11 (провадження № 14-222цс18) та від 10 листопада 2020 року у справі № 638/22396/14-ц (провадження № 14-16цс20).

У той же час процедура припинення банку як юридичної особи проводиться у порядку, передбаченому Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб № 4452-VI , і ця процедура здійснюється з метою захисту прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Наслідками початку процедури ліквідації банку, які передбачені статтею 46 спеціального Закону, є, зокрема, завершення банківської діяльності банку закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; настання строку виконання всіх грошових зобов`язань банку та зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) тощо.

Національний банк України приймає рішення про відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протягом п`яти днів з дня отримання такої пропозиції Фонду.

При проведенні процедури ліквідації банку Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює відчуження активів та/або зобов`язань банку.

Майно (активи) банку або кількох банків (пули активів) може бути реалізоване у такий спосіб: на відкритих торгах (аукціоні); шляхом продажу безпосередньо юридичній або фізичній особі.

Для проведення відкритих торгів на підставі договору може залучатися організатор торгів - юридична особа, яка відповідно до установчих документів має право проводити торги (стаття 51 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб ).

Пунктом 5.11 глави 5 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05 липня 2012 року № 2, яке є спеціальним нормативним актом, що визначає умови реалізації майна банку під час проведення ліквідаційної процедури (в редакції, яка діяла до 21 листопада 2016 року), було унормовано, що реалізація майна банку шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов`язання здійснюється шляхом проведення відкритого конкурсу між фінансовими установами (банками та небанківськими фінансовими установами, які відповідно до своїх установчих документів та ліцензій мають право надавати кредити, крім кредитних спілок).

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21 листопада 2016 року № 2526 Про внесення змін до Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку у пункті 5.11 глави 5 розділу V цього Положення виключені слова між фінансовими установами (банками та небанківськими фінансовими установами, які відповідно до своїх установчих документів та ліцензій мають право надавати кредити, крім кредитних спілок) .

У даній справі договір відступлення прав вимоги було укладено 22.03.2017 року між ПАТ Західінкомбанк (який перебуває в стані ліквідації) в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Західінкомбанк та ОСОБА_2 за результатами проведення 15.03.2017 року електронних торгів з продажу активів банку, що ліквідується.

Із вищезазначеного вбачається, що положення нормативно-правових актів, якими врегульовано процедуру ліквідації банку, допускають продаж майна банку, який перебуває в стадії виведення з ринку (ліквідації), шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов`язання на конкурсних засадах будь-яким суб`єктам правовідносин, у тому числі без статусу банку або фінансової установи.

При цьому, враховуючи наслідки початку процедури ліквідації банку й цілі цієї процедури, обмеження прав фізичних осіб на участь у торгах з продажу прав вимоги ПАТ Західінкомбанк законодавством не визначені.

В той же час Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених Законом.

Положення Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб та прийняті на його виконання нормативно-правові акти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, які не містять заборони щодо придбання фізичними особами майна неплатоспроможного банку шляхом відступлення прав вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення, є пріоритетними щодо інших нормативних актів України.

Відповідач не набув права здійснювати фінансові операції відносно боржника, оскільки за умовами договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги у нього виникло лише право вимагати виконання зобов`язань у розмірі та обсязі, які існували на момент укладення цього договору, без можливості нарахування додаткових процентів і неустойки, право на нарахування яких мав первісний кредитор.

Вказаний висновок узгоджується із висновками, висловленими у постановах Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 295/3588/14-ц та від 31 липня 2019 року у справі № 910/4816/18.

Посилання суду першої інстанцій під час задоволення позовних вимог на правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018року у справі № 465/646/11 та від 11.09.2018року у справі №909/968/16, є необґрунтованими, оскільки у цій справі (на відміну від справ № 909/968/16, № 465/646/11) спірний договір відступлення прав вимоги за кредитним договором був укладений у процедурі примусової ліквідації банку, порядок проведення якої регулюється спеціальними нормами.

Отже підстави для задоволення позовних вимог та визнання недійсними договорів від 22.03.2017 року про відступлення права вимоги за кредитним договором та про відступлення прав за іпотечним договором у суду першої інстанції були відсутні. Вимог про визнання недійсним протоколу електронних торгів від 15 березня 2017 року позивач не заявляв.

На підставі наведеного, коегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням по справі нового судового рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити у повному обсязі.

Згідно із ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

В силу ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на відмову у задоволенні позову та задоволення апеляційної скарги, з позивача слід стягнутив на користь ОСОБА_2 судовий збір, який останній сплатив при подачі апеляційної скарги в розмірі 1 590,60 грн .

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України , судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ч. ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.3 ст.12 ЦПК України ). Аналогічне положення міститься й у ст. 81 ЦПК України .

Апелянт, в порушення вимог ст. ст. 12 , 81 ЦПК України , не надав суду договору про надання правничої допомоги, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних його представником на суму 15 590,60 грн, не вказав час, витрачений його представником на надання таких послуг, й вартість кожної з наданих послуг. Із попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, наданих апелянтом, вбачажється, що 5 000,00 грн. - за складання та подання апеляційної скарги, 6 000,00 грн. - за представництво в суді ( 3 000,00 грню за засідання * 2), 3 000,00 грн. - за складання процесуальних документів (500,00 грн. за аркуш). Проте матеріали справи не містять жодних доказів про фактичну сплату відповідачем зазначених коштів своєму представнику, а також будь-яких інших доказів на підтвердження виконання представником відповідача зазначеного обсягу робіт у визначеному ним розмірі.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні вимог апеляційної скарги щодо відшкодування судових витрат, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384,390 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє від імені ОСОБА_2 , задовольнити.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 11 січня 2021 року скасувати та постановити нове судове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Західінкомбанк , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору про відступленнґ права вимоги - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1 590,60 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Дата складання повного тексту судового рішення - 07 червня 2021 року.

Головуючий О.А.Кузнєцова

Судді: І.В.Вейтас

С.В.Радченко