Постанова

від 30.06.2021 по справі 766/16655/17

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 766/16655/17

провадження № 22-з/819/71/21

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2021 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя-доповідач)Кузнєцової О.А., суддів:Вейтас І.В ., Радченка С.В., секретарЛитвиненко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні заяву ОСОБА_1 , який діє від імені ОСОБА_2 , про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , який діє від імені ОСОБА_2 , на рішення Херсонського міського суду Херсонської області у складі судді Прохоренко В.В. від 11 січня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Західінкомбанк , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПАТ Західінкомбанк , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 11 січня 2021 року позов ОСОБА_3 задоволено. Вирішено:

- визнати недійсним договір № 2017-03-01-000045 про відступлення права вимоги від 22.03.2017 року, укладений між ПАТ Західінкомбанк , від імені якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Західінкомбанк Костенко І.І., та фізичною особою ОСОБА_2 в частині відступлення права вимоги за кредитним договором №2301- Д-06 від 23.01.2006 року;

- визнати недійсним договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 22.03.2017 року, укладений між ПАТ Західінкомбанк , від імені якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Західінкомбанк Костенко І.І., та фізична особою ОСОБА_2 , посвідчений Грушицькою В.В., приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області зареєстрований у реєстрі № 2425.

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 1 060,40 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_1 , який діє від імені ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу.

Постановою Херсонського апеляційного суду від 02 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє від імені ОСОБА_2 , задаволено. Постановлено рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 11 січня 2021 року скасувати та постановити нове судове рішення. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ПАТ Західінкомбанк , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору про відступленнґ права вимоги відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1 590,60 грн.

07 червня 2021 року адвокат Шевченко А.С., який діє від імені ОСОБА_2 , подав до апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив вирішити питання про визначення розміру витрат на правову допомогу адвоката під час розгляду справи, які підлягають стягненню з позивача ОСОБА_3 на користь відповідача ОСОБА_2 .

В обгрунтування доводів заяви посилався на те, що він, як адвокат, здійснював представництво інтересів ОСОБА_2 в суді першої та апеляційної інстанції, однак під час розгляду справи не було вирішено питання про стягнення з позивача витрат на правову допомогу. На виконня вимог п.8 ч.3 ст.178 ЦПК України в апеляційній скарзі було надано орієнтовний розрахунок витрат, які відповідач очікує понести у зв `язку із розглядом справи на суму 15 590,60 грн. До виходу колегії суддів до нарадчої кімнати ним заявлено про намір подання доказів щодо розміру витрат, які відповідач має сплатити у зв `язку з розглядом справи, що відповідає ч.8 ст.141 ЦПК України. Між ним та ОСОБА_2 укладено відповідний договір про надання правничої допомоги, на підставі якого 02 червня 2021 року складено Акт №2 на суму 17 710,00 грн., який являє собою в тому числі і детальний опис робіт на зазначену суму. Зазначає, що вартість витрат на правничу допомогу не істотно перевищує попередньо заявлену суму згідно апеляційної скарги, внаслідок включення до Акту №2 вартості правничої допомоги, наданої під час супроводу справи у суді першої інстанції. На підставі наведеного адвокат Шевченко А.С. просив апеляційний суд постановити додаткове рішення та стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судові витрати в розмірі 17 710,00 грн.

Заяви або клопотання про необгрунтованість заявленої адвокатом розміру правничої допомоги, її співмірності та розумності, від позивача або його представника до апеляційного суду не надходило.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів заявника, колегія суддів дійшла висновку, що заява про ухвалення додаткового судового рішення (постанови) підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно вимог п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Враховуючи, що 02 червня 2021 року до закінчення судових дебатів представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Шевченко А.С. зроблено заяву про надання доказів на підтвердження розміру понесених ОСОБА_2 судових витрат, і такі докази надано 07 червня 2021 року, тобто протягом п`яти днів з моменту ухвалення постанови суду, тому наявні підстави для ухвалення додаткової постанови.

Як вбачається зі змісту заяви про ухвалення додаткового рішення, у зв `язку з розглядом даної справи ОСОБА_2 зазнав витрат на професійну правничу допомогу, надану адвокатом Шевченко А.С., яким виконано наступні роботи:

1) під час розгляду справи у суді першої інстанції:

- ознайомлення з обставинами справи, формування правової позиції, усна консультація - 1 000,00 грн. (1 000,00 грн./год);

- ознайомлення та вивчення матеріалів судової справи - 1 710,00 грн (30 грн./стор.);

- участь у судових засіданнях суду першої інстанції - 3 000,00 грн. (1 000,00 грн./засідання);

2) під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції:

- складання та подання апеляційної скарги - 5 000,00 грн.;

- участь у судових засіданнях апеляційного суду - 6 000,00 грн. (3 000,00 грн./засідання);

- складання заяви про додаткове рішення суду (розподіл судових витрат) - 1 000,00 грн. (500,00 грн./стор.). (а.с.245-247, 250).

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач ОСОБА_2 , чи його адвокат, будь-яких вимог щодо відшкодування витрат на правову допомогу не заявляли.

Згідно п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання, зокрема, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст. 382 ЦПК України у випадку скасування або зміни судового рішення постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції.

Системний аналіз вказаних процесуальних норм свідчить про те, що питання про розподіл судових витрат, в тому числі і витрат на правничу допомогу, вирішується судом, який розглядає справу по суті на підставі наданих сторонами доказів або шляхом ухвалення додаткового рішення у випадку надання сторонами доказів у порядку, передбаченому ч. 8 ст. 141 ЦПК України .

При цьому, апеляційний суд має право здійснювати новий розподіл судових витрат, понесених сторонами у суді першої інстанції, тільки у тому випадку, якщо питання про розподіл судових витрат було вирішено судом першої інстанції, проте у зв`язку зі скасуванням або зміною рішення таке питання потребує вирішення повторно.

Згідност. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Будь-яких доказів щодо витрат ОСОБА_2 на правничу допомогу, які були б надані до суду першої інстанції, матеріали справи не містять, заяви в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України щодо надання доказів на підтвердження розміру таких витрат до закінчення судових дебатів в суді першої інстанції позивачем не подано.

Враховуючи, що ОСОБА_2 під час вирішення справи в суді першої інстанції не ставилося питання про відшкодування витрат, понесених ним на професійну правничу допомогу, і вказане питання Херсонським міським судом Херсонської області не вирішувалося, тому у апеляційного суду відсутні підстави в порядку ст.382 ЦПК України здійснювати розподіл таких витрат за наслідками перегляду судового рішення в суді апеляційної інстанції.

У зв`язку з цим апеляційний суд вважає, що заяву ОСОБА_2 в частині стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у загальному розмірі 5 710,00 грн. слід залишити без задоволення.

Щодо заяви ОСОБА_2 в частині стягнення з позивача витрат на правничу допомогу в сумі 12 000,00 грн, понесених ним в суді апеляційної інстанції, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно дост. 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті (щодо розміру витрат) суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст. 137та ч.8 ст. 141 ЦПК України ).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судому складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод . Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справу Іатрідіс проти Греції (Iatridisv. Greece), зазначив, що відшкодування судових витрат передбачає встановлення їх реальності, необхідності та розумності їх розміру.

У справі Георгуліс та інші проти Греції (Georgoulis and othersv. Grece) Європейський суд з прав людини, пославшись на наведену вище справу Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), зазначив, що згідно з його практикою, відшкодування судових витрат передбачає, що встановлена їх реальність, необхідність і, більше того, розумний характер їх розміру.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України , відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Як вбачається з матеріалів справи, професійна правнича допомога відповідачу у суді апеляційної інстанції надавалася адвокатом Шевченко А.С. на підставі договору про надання правової допомоги №1607 від 16.07.2020 року (а.с.248-249).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI ).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI ).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

У параграфі 4 договору сторони визначили ціну договору та порядок її оплати.

Зокрема, пунктом 4.1. договору сторони погодили, що гонораром адвоката є винагорода адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів клієнта та надання йому інших видів правової допомоги на умовах і в порядку, визначених договором, що складається з суми вартості послуг, а пунктом 4.2. договору сторони узгодили вартість надання послуг (консультації, запити, складення заяв, участь у судових засіданнях та т.і).

Згідно п.4.5 договору за результатами надання правової допомоги складається акт, що підписується сторонами. В акті вказується обсяг наданої адвокатом правової допомоги і її вартість.

На підтвердження витрат, які зобов`язаний сплатити ОСОБА_2 за професійну правничу допомогу під час судового провадження у суді апеляційної інстанції, надано акт №2 від 02 червня 2021 року про надання правової допомоги до Договору про надання правової допомоги №1607 від 16.07.2020 року, підписані та погоджені адвокатом та ОСОБА_2 (а.с.250).

Приймаючи до уваги, що всі зазначені у акті дії та послуги адвоката ґрунтуються на положеннях ч.2-4 ст.137 ЦПК України , факт їх вчинення підтверджено наявними у справі доказами, а їх вартість, час на їх вчинення і обсяг визначені і погоджені сторонами у договорі про надання правової допомоги та акті виконаних робіт, при цьому від позивача або його представника в порядку, визначеному ч.ч.5,6 ст.137 ЦПК України , не надходило клопотань з відповідним обґрунтуванням щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, внаслідок їх неспівмірності, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з позивача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрат на правову допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 12 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 137, 141, 270 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Заяву ОСОБА_1 , який діє від імені ОСОБА_2 , про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 12 000,00 грн.

В іншій частині заяву ОСОБА_1 , який діє від імені ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Дата складання повного тексту судового рішення - 05 липня 2021 року.

Головуючий О.А.Кузнєцова

Судді: І.В.Вейтас

С .В.Радченко