Постанова

від 08.12.2021 по справі 382/1621/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

08 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 382/1621/17

провадження № 61-6340св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,

Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Суханової Є. М., Мостової Г. І., Гуля В. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - ГУ Держгеокадастру

у Київській області), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання договорів недійсними та скасування їх державної реєстрації.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що між ОСОБА_2 , як орендарем

та ГУ Держгеокадастру у Київській області, як орендодавцем 13 травня

2013 року укладено п`ять договорів оренди землі на земельні ділянки:

кадастровий номер 3225582100:07:008:0024, площею 9,3719 га;

кадастровий номер 3225582100:07:004:0024, площею 6,0607 га;

кадастровий номер 3225582100:05:001:0001, площею 33,9330 га;

кадастровий номер 3225582100:07:004:0025, площею 12,7274 га;

кадастровий номер 3225582100:07:001:0062, площею 51,91 га.

Договори оренди землі зареєстровані державними реєстраторами державної реєстраційної служби Яготинського районного управління юстиції.

03 лютого 2017 року між ГУ Держгеокадастру у Київській області

як орендодавцем і ОСОБА_3 як орендарем укладено договір оренди земельної ділянки державної власності за межами населеного пункту Капустинської сільської ради Яготинського району Київської області, кадастровий номер 3225582100:05:001:0009, площею 35 га.

Вказує, що ці земельні ділянки, відносяться до земель сумісного використання членів колишнього Колективного сільськогосподарського підприємства Дружба (далі - КСП Дружба ) Яготинського району Київської області.

Згідно з державним актом на право колективної власності на землю, зареєстрованим у Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю від 26 грудня 1995 року № 6-1, у колективну власність передано 3 718,00 га земель.

На підставі договору від 19 лютого 2000 року № 8/2000, на замовлення Яготинського районного відділу земельних ресурсів, Інститут землеустрою склав схему поділу земель колективної власності на земельні частки (паї)

КСП Дружба .

Рішенням зборів уповноважених КСП Дружба від 12 лютого 2000 року схвалено розроблену схему, якою запроєктовано 963 земельні частки (паїв), загальною площею 2686,8 га, в тому числі ділянки першочергової приватизації загальною площею 338,9 га (119 ділянок).

Земельні ділянки загальною площею 721,1 га, що не підлягають поділу, повинні використовуватися сумісно, з них сіножатей - 434,2 га, пасовища - 286,9 га.

Таким чином, за колишніми 963 членами КСП Дружба у встановленому законом порядку визначено та залишається право спільної сумісної власності, що полягає у сумісному використанні земельних ділянок, які не підлягали поділу, у тому числі земельних ділянок, переданих безпідставно в оренду ОСОБА_2

та ОСОБА_3 .

Просив визнати недійсними та скасувати державну реєстрацію договорів оренди земельних ділянок від 13 травня 2013 року, укладених між ГУ Держземагентства у Київській області та ОСОБА_2 щодо земельних ділянок:

кадастровий номер 3225582100:07:008:0024, площею 9,3719 га;

кадастровий номер 3225582100:07:004:0024, площею 6,0607 га;

кадастровий номер 3225582100:05:001:0001, площею 33,9330 га;

кадастровий номер 3225582100:07:004:0025, площею 12,7274 га;

кадастровий номер 3225582100:07:001:0062, площею 51,91 га.

Визнати недійсним та скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 03 лютого 2013 року, укладеного між

ГУ Держземагентства у Київській області та ОСОБА_3 щодо земельної ділянки площею 35 га кадастровий номер 3225582100:05:001:0009.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 14 вересня 2018 року позов задоволено.

Визнано недійсними договори оренди земельних ділянок, кадастровий номер 3225582100:07:008:0024, площею 9,3719 га, кадастровий номер 3225582100:07:004:0024, площею 6,0607 га, кадастровий номер 3225582100:05:001:0001, площею 33,9330 га, кадастровий номер 3225582100:07:004:0025, площею 12,7274 га, кадастровий номер 3225582100:07:001:0062, площею 51,91 га, укладені 13 травня 2013 року між

ГУ Держгеокадастру у Київській області та ОСОБА_2 та скасовано їх державну реєстрацію.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 3225582100:05:001:0009, площею 35 га, укладений 03 лютого 2017 року між

ГУ Держгеокадастру у Київській області та ОСОБА_3 та скасовано його державну реєстрацію.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що спірні земельні ділянки, відносяться

до земель сумісного використання членів колишнього КСП Дружба ,

у встановленому законом порядку визначене та залишається право спільної сумісної власності, що полягає у сумісному використанні земельних ділянок,

що не підлягали поділу, у тому числі земельних ділянок, переданих безпідставно в оренду ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , і як наслідок, недійсних договорів оренди.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано і прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що колишній член КСП до моменту виділення йому в установленому порядку в натурі земельної ділянки має лише право на отримання відповідних результатів від діяльності підприємства

на таких землях відповідно до статуту та Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство . Отже, ОСОБА_1 не має суб`єктивного матеріального права на спірні земельні ділянки.

Крім того, позивач не надав належних та допустимих доказів того, що в нього наявне право на земельну частку (пай) саме в межах земельних ділянок, які Головне управління Держкомзему у Київській області передало в оренду відповідачу.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У квітні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу,

у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив постанову апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, застосувавши частину четверту статті 13, частини першу, сімнадцяту статті 14-1 Закону України від 05 червня 2003 року за № 899-ІV Про порядок виділення в натурі

(на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , пункт 21 Перехідних положень Земельного кодексу України в чинній редакції, порушив конституційний принцип незворотності дії закону в часі.

Суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду

від 30 січня 2019 року у справі № 382/2297/15-ц.

Доводи інших учасників справи

У грудні 2021 року ОСОБА_2 надіслав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін. Зазначав, що твердження ОСОБА_1 є безпідставними, необґрунтованими та побудованими на власних міркуваннях та припущеннях.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 382/1621/17, витребувано її з Яготинського районного суду Київської області та зупинено дію постанови Київського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року до закінчення перегляду справи в касаційному порядку.

Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2021 року справу призначено

до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

26 грудня 1995 року КСП Дружба видано державний акт на право колективної власності на землю серії КВ, площею 3 718,7 га, для сільськогосподарського виробництва (т. 1, а. с. 47-49).

Рішенням зборів уповноважених КСП Дружба від 12 лютого 2000 року схвалено розроблену схему, якою запроєктовано 963 земельні частки (паїв), загальною площею 2 686,8 га, у тому числі ділянки першочергової приватизації, загальною площею 338,9 га (119 ділянок) (т. 1, а. с. 20-46).

Рішенням Капустинської сільської ради від 22 березня 2000 року № 73-113-ХХІІІ виокремлено земельні ділянки загальною площею 721,1 га, що не підлягають поділу і повинні використовуватися сумісно (власниками) 963 громадянами -пайовиками, з них сіножатей - 434,2 га, пасовища - 286,9 га

ОСОБА_1 був членом КСП Дружба і має право на земельну частку (пай) згідно з протоколом загальних зборів від 24 лютого 1996 року № 1 (т. 1, а. с. 112-114).

26 грудня 1996 року ОСОБА_1 був виданий сертифікат серії КВ № 0075507

на земельну частку (пай) площею 3,7 умовних кадастрових гектара, який зареєстрований у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП Дружба , за № 504

на підставі рішення Яготинської районної державної адміністрації (далі - Яготинська РДА) від 20 грудня 1996 року № 519 (т. 1, а. с. 50).

Розпорядженням Яготинської РДА від 22 грудня 2008 року № 612 Про затвердження звіту про наявність земель та розподіл їх по власниках землі, землекористувачах, угіддях та видах економічної діяльності станом на 01 січня 2009 року (пункт 2) земельну ділянку, площею 721,1 га, що перебувала

у спільному сумісному користуванні громадян (пайовиків) - членів

КСП Дружба віднесено до земель запасу Капустинської сільської ради Яготинського району Київської області, яке скасовано постановою Київського окружного адміністративного суду від 09 червня 2017 року у справі

№ 810/266/17, рішення набрало законної сили та ніким не оскаржувалось

(т. 1, а. с. 6-9).

ОСОБА_1 , є користувачем у спільному сумісному майні земельної ділянки площею 721,1 га, що не підлягала поділу.

Також встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3225582100:07:008:0024, площею 9,3719 га; кадастровий номер 3225582100:07:004:0024, площею 6,0607 га; кадастровий номер 3225582100:05:001:0001, площею 33,9330 га; кадастровий номер 3225582100:07:004:0025, площею 12,7274 га; кадастровий номер 3225582100:07:001:0062, площею 51,91 га відносяться до земель спільного сумісного використання членів КСП Дружба та перебувають на даний час в оренді ОСОБА_2 на підставі договорів оренди землі від 13 травня 2013 року, укладених між ним і ГУ Держземагентства у Київській області ( т. 1, а. с. 51-75).

Земельна ділянка кадастровий номер 3225582100:05:001:0009 площею 35 га, також відноситься до спільного сумісного використання членів КСП Дружба

та перебуває на даний час в оренді ОСОБА_3 на підставі договору оренди землі від 03 лютого 2017 року, укладеного між ним та ГУ Держземагентства

у Київській області (т.1, а. с. 76-79).

КСП Дружба реорганізовано в ТОВ Агрофірма Дружба .

Суд першої інстанції встановив, що КСП Дружба видано державний акт серія КВ від 26 грудня 1995 року на право колективної власності на землю площею 3 718,7 га.

На підставі договору від 19 лютого 2000 року № 8/2000 на замовлення Яготинського районного відділу земельних ресурсів, Інститутом землеустрою складена схема поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП Дружба Яготинського району Київської області.

Рішенням зборів уповноважених КСП Дружба від 12 лютого 2000 року схвалено розроблену схему, якою запроектовано 963 земельних часток (паїв), загальною площею 2686,8 га, в тому числі ділянки першочергової приватизації, загальною площею 338,9 га (119 ділянок).

Земельні ділянки, що не підлягають поділу, повинні використовуватися сумісно, загальною площею 721,1 га, з них сіножатей - 434,2 га, пасовищ - 286,9 га.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частинами першою, другою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства

є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, а саме рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права

чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 5 Земельного кодексу України (тут і далі - у редакції

від 22 червня 1993 року) земля може належати громадянам на праві колективної власності.

Суб`єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників.

У колективну власність можуть бути передані землі колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств в тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, землі садівничих товариств - за рішенням загальних зборів цих підприємств, кооперативів, товариств.

До прийняття такого рішення провадиться передача земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, до відання сільської, селищної, міської Ради народних депутатів.

Площа земель, що передаються у колективну власність, становить різницю між загальною площею земель, що знаходяться у віданні відповідної Ради і площею земель, які залишаються у державній власності (землі запасу, лісовий фонд, водний фонд, резервний фонд тощо) і у власності громадян.

Землі у колективну власність передаються безоплатно.

Кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Пунктом 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям (далі - Указ) визначено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Відповідно до пункту 2 Указу право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарсь-кого кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю.

Згідно з пунктом 17 Перехідних положень ЗК України, що набрав чинності

01 січня 2002 року, сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними

до виділення власникам земельних паїв у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Відповідно до вказаного Указу було розроблено Методичні рекомендації щодо порядку передачі земельної частки(паю) в натурі із земель колективної власності членам колективних сільськогосподарських підприємств і організацій, які затверджено наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства сільського господарства і продовольства України, Української академії аграрних наук від 04 червня 1996 року № 47/172/48 (далі - Методичні рекомендації).

За змістом пунктів 1.3, 1.5, 2.7 Методичних рекомендацій передача в натурі земельної частки (паю) громадянину здійснюється після складання Схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) (далі - Схеми).

Схеми складаються за участю керівників і спеціалістів колективних сільськогосподарських підприємств (організацій), сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, затверджуються загальними зборами (зборами уповноважених) членів цих підприємств і організацій та погоджуються районними (міськими) державними адміністраціями (виконавчими комітетами міських Рад).

На Схемі виділяються земельні масиви, що можуть бути поділені на земельні частки (паї) без обмежень в часі, в тому числі ділянки першочергової приватизації, а також земельні масиви, які поділяються на земельні частки (паї) після закінчення певного технологічного сільськогосподарського циклу. Крім того, визначаються: земельні ділянки, що поділяються одночасно без подрібнення в натурі на окремі паї (зрошувані угіддя, сади, виноградники, хмільники, ягідники тощо); земельні ділянки, що не підлягають поділу і повинні використовуватись сумісно (угіддя, законсервовані, виходячи з екологічних умов; невеликі площі сільськогосподарських угідь, в результаті поділу яких

на окремі земельні ділянки стає неможливим механізований обробіток ґрунту).

Наведеними нормами гарантується недопущення порушень майнових прав колишніх членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі права власності на земельні ділянки, що не підлягають поділу і повинні використовуватися сумісно.

Установлено, що ОСОБА_1 , є користувачем у спільному сумісному майні - земельної ділянки, що не підлягала поділу, площею 721,1 га.

Частинами першою та другою статті 2 Закону України Про порядок виділення

в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) від 05 червня 2003 року № 899-IV встановлено, що основним документом, який посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат

на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

На підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами,

з урахуванням встановлених обставин, суд апеляційної інстанції, встановивши, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів у розумінні статті 2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) щодо наявності у нього права

на спірну земельні ділянки із земель призначення за складом сіножаті

та пасовища із загальною площею 721,1 га, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заявлених позивачем у справі вимог.

Таким чином, вирішуючи спір по суті, суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права, встановив фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінив докази у їх сукупності

та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивач не надав суду належних

та допустимих доказів того, що в нього на цей час наявне право на земельну частку (пай) саме в межах земельних ділянок, які ГУ Держгеокадастру

у Київській області передало в оренду відповідачам у справі.

Обставини справи встановлені судом апеляційної інстанції на підставі оцінки зібраних доказів, проведеної з дотриманням вимог процесуального закону. Отже, суд дотримався принципу оцінки доказів, згідно з яким суд на підставі всебічного, повного й об`єктивного розгляду справи аналізує і оцінює докази

як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв`язку, в єдності і протиріччі,

і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовує доводи і заперечення сторін.

З огляду на викладене вище, слід погодитись з висновком апеляційного суду про те, що позивач не довів порушення своїх прав та охоронюваних законом інтересів внаслідок укладення ГУ Держземагенства у Київській області оспорюваних договорів оренди земельних ділянок.

Касаційна скарга не містить обґрунтованих посилань на неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, натомість наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди заявника з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, щодо встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі

№ 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів

є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77-80, 89, 367 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального

і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваної постанови апеляційного суду без змін.

За змістом частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції

у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Враховуючи те, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відповідно до положень частини третьої статті 436 ЦПК України Верховний Суд поновлює дію постанови Київського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної

чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у цій справі оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року залишити без змін.

Поновити дію постанови Київського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною

та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:М. Є. Червинська С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев В. М. Коротун М. Ю. Тітова