Постанова

від 18.03.2020 по справі 382/1621/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

18 березня 2020 року

м. Київ

справа № 382/1621/17

провадження № 61-173св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року у складі судді Желепи О. В.

у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договорів недійсними та скасування їх державної реєстрації.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Київській області), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними та скасування їх державної реєстрації.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Яготинського районного суду Київської області від 14 вересня 2018 року у складі судді Литвин Л. І. позов задоволено.

Визнано недійсними договори оренди земельних ділянок, кадастровий № 3225582100:07:008:0024 площею 9,3719 га, кадастровий № 3225582100:07:004:0024 площею 6,0607 га, кадастровий № 3225582100:05:001:0001 площею 33,9330 га, кадастровий № 3225582100:07:004:0025 площею 12,7274 га, кадастровий № 3225582100:07:001:0062 площею 51,91 га, укладені 13 травня 2013 року між ГУ Держгеокадастру у Київській області та ОСОБА_2 та скасовано їх державну реєстрацію. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, кадастровий № 3225582100:05:001:0009 площею 35 га, укладений 0 3 лютого 2017 року між ГУ Держгеокадастру у Київській областіта ОСОБА_5 , та скасовано його державну реєстрацію.

Рішення місцевого суду оскаржено ОСОБА_2 в апеляційному порядку.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 було залишено без руху із наданням строку для усунення її недоліку, а саме - подання належним чином оформленої заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року у відкритті апеляційного провадження відмовлено з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України, - неподання заяви про поновлення строку на апеляційне провадження.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 із посиланням на порушення апеляційним судом норм процесуального права та передчасність зробленого ним висновку, у якій ОСОБА_2 просить скасувати оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції.

Рух справи в суді касаційної інстанції

09 січня 2019 року справу призначено судді-доповідачу Лесько А. О. та визначено суддів, які входять до складу колегії: Мартєв С. Ю., Штелик С. П.

Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі № 382/1621/17 та витребувано справу з Яготинського районного суду Київської області.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 жовтня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.

Ухвалою Верховного Суду від 02 березня 2020 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 березня 2020 року визначено склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Висоцька В. С., Литвиненко І. В., Сердюк В. В., Фаловська І. М.

У відповідності до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 не отримував копії ухвали суду апеляційної інстанції про залишення його апеляційної скарги без руху, доказом чого є додані до касаційної скарги довідка відділу поштового зв`язку та копія книги поштових відправлень.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу, поданому ОСОБА_1 , зазначається про необґрунтованість доводів касаційної скарги та відсутність підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження, постановленої у відповідності до вимог ЦПК України.

ОСОБА_6 вказує, що висновок суду апеляційної інстанції щодо отримання копії ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху є обґрунтованим, про що свідчить наявний у матеріалах справи бланк повідомлення про вручення поштового відправлення.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Згідно пункту 1 частини другої статті 354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до частини третьої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суди повинні ураховувати сформовані Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) умови обмеження права особи на доступ до суду, проте, такі умови не можуть зашкоджувати самій суті права на звернення до суду та переслідують легітимну мету і ця мета відповідає потребам суспільства та окремих осіб, такі умови забезпечують розумну пропорційність між встановленими обмеженнями та поставленою метою.

ЄСПЛ в рішенні від 19 червня 2001 року у справі Креуз проти Польщі констатував, що право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Проявом цього права є забезпечення для кожної особи можливості звернутися до суду.

У рішеннях від 13 січня 2000 року у справі Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії та від 28 жовтня 1998 року у справі Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії ЄСПЛ зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У справі Іліан проти Туреччини Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Крім того, у рішенні у справі Воловік проти України від 6 грудня 2007 року, заява № 15123/03, ЄСПЛ зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду (рішення у справі Подбіельські та ППУ Полпуре проти Польщі від 26 липня 2005 року, заява № 39199/98, пункт 62).

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд встановив, що 29 вересня 2018 року ОСОБА_2 отримав копію оскаржуваного рішення Яготинського районного суду Київської області від 14 вересня 2018 року. Разом із цим, виходячи з того, що абзацом 2 частини першої статті 354 ЦПК України передбачено, що у випадку якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, та з урахуванням того, що повний текст рішення місцевого суду було виготовлено 24 вересня 2018 року, а ОСОБА_2 звернувся до суду із апеляційною скаргою 26 жовтня 2018 року, апеляційний суд вказав на пропуск заявником строку на апеляційне оскарження.

Таким чином, підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження стала відсутність поданого заявником клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. При цьому зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції свідчить про існування у заявника беззаперечного права на поновлення такого строку.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі та постановлення якої позбавило заявника передбаченого нормами міжнародного права на доступ до суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 409 ЦПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно із частиною четвертою статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення скасуванню, з направленням справи до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:В. С. Висоцька А. І. Грушицький І. В. Литвиненко В. В. Сердюк І. М. Фаловська