Ухвала
09 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 522/4273/20
провадження № 61-19547ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
розглянувши касаційну скаргу адвоката Білоуса Івана Ігоровича як представника ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 29 жовтня 2021 року у справі за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про витребування земельних ділянок, за заявою Одеської міської ради про забезпечення позову,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2020 року Одеська міська рада звернулася до суду з позовом, в якому просила витребувати від ОСОБА_2 на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради земельну ділянку площею 0,1 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137500:41:004:0015, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 226126851101;
витребувати від ОСОБА_1 на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради земельну ділянку площею 0,0500 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110137500:41:004:0016, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 226137751101;
витребувати від ОСОБА_1 на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради земельну ділянку площею 0,0500 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110137500:41:004:0017, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 226145451101;
витребувати від ОСОБА_1 на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради земельну ділянку площею 0,0500 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110137500:41:004:0013, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 226115851101.
Позовні вимоги Одеська міська рада мотивувала тим, що у провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебувала справа № 522/6191/16 за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_4 про витребування на користь територіальної громади м. Одеси вищевказаних земельних ділянок та визнання права комунальної власності на ці ділянки. 14 грудня 2016 року рішенням Приморського районного суду м. Одеси, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 20 квітня 2017 року, у задоволенні позову Одеської міської ради відмовлено. 26 вересня 2018 року постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду касаційну скаргу Одеської міської ради задоволено частково, ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 20 квітня 2017 року скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Суд касаційної інстанції ухвалюючи постанову встановив, що Одеська міська рада жодних рішень щодо розпорядження земельними ділянками, які є предметом розгляду, не приймала; земельні ділянки, які є предметом даного спору, є об`єктом права комунальної власності територіальної громади, а відтак, могли бути передані у приватну власність лише за згоди власника, на підставі відповідного рішення Одеської міської ради, винесеного у передбаченому законом порядку. Постановою Одеського апеляційного суду від 06 червня 2019 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2016 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов Одеської міської ради задоволено частково. Витребувано на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради від ОСОБА_4 земельні ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , 2-Б, 2-В , кадастровий номер 5110137500:41:004:0015, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 226126851101, кадастровий номер 5110137500:41:004:0016, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 226137751101, кадастровий номер: 5110137500:41:004:0017, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 226145451101, кадастровий номер: 5110137500:41:004:0013, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 226115851101. Проте, в період розгляду касаційної скарги Одеської міської ради ОСОБА_4 відчужила спірні земельні ділянки на користь ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 04 вересня 2017 року № 2035 та ОСОБА_1 на підставі договорів купівлі-продажу від 04 вересня 2017 року №№ 2032, 2034, 2035. Враховуючи наведене, позивач просив позов задовольнити.
Приморський районний суд м. Одеси рішенням від 28 липня 2021 року в задоволенні позову відмовив.
Не погодившись з рішенням суду, Одеська міська рада звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою.
Одеський апеляційний суд ухвалою від 06 жовтня 2021 року відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Одеської міської ради на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 липня 2021 року.
26 жовтня 2021 року Одеська міська рада подала до апеляційного суду заяву про забезпечення позову, в якій просила вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони органам реєстрації прав, в тому числі нотаріусам, приватним виконавцям вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією прав на земельні ділянки, що розташовані у м. Одесі, а саме: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110137500:41:004:0015, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 226126851101; АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 5110137500:41:004:0016, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 226137751101; АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 5110137500:41:004:0017, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 226145451101; АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 5110137500:41:004:0013, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 226115851101;
накласти арешт на земельні ділянки, що розташовані у м. Одесі, а саме: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110137500:41:004:0015, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 226126851101; АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 5110137500:41:004:0016, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 226137751101; АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 5110137500:41:004:0017, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 226145451101; АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 5110137500:41:004:0013, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 226115851101.
Заяву Одеська міська рада мотивувала тим, що не вжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення прав Одеської міської ради на захист свого права власності щодо зазначених земельних ділянок та ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, якщо воно буде прийнято на користь Одеської міської ради.
Одеський апеляційний суд ухвалою від 29 жовтня 2021 року заяву Одеської міської ради про забезпечення позову задовольнив частково. Наклав арешт на земельні ділянки, що розташовані у м. Одесі, а саме: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110137500:41:004:0015, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 226126851101; АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 5110137500:41:004:0016, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 226137751101; АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 5110137500:41:004:0017, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 226145451101; АДРЕСА_2 , кадастровий номер: 5110137500:41:004:0013, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 226115851101. В задоволенні решти заяви відмовив.
29 листопада 2021 року адвокат Білоус І. І. як представник ОСОБА_1 подав засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на ухвалу Одеського апеляційного суду від 29 жовтня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з наступних підстав.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з пунктом 1 частини першої, частиною третьою статті 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Суд апеляційної інстанції, встановивши, що між сторонами існує спір щодо витребування земельних ділянок, дійшов правильного висновку про накладення арешту на земельні ділянки, що належать ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на праві власності, оскільки невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Вжиті судом заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позовними вимогами.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер, а тому накладення арешту на нерухоме майно до ухвалення рішення у справі не порушує законні права та інтереси власників. Тобто, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 лише тимчасово позбавлені можливості відчуження спірних земельних ділянок, при цьому вони не обмежені в реалізації своїх прав як власників на володіння і користування цим майном.
Висновки апеляційного суду щодо співмірності застосованого заходу забезпечення позову узгоджуються з правовими висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Аргументи касаційної скарги не спростовують висновків суду, правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судового рішення.
Також, посилання в касаційній скарзі на неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 910/7511/19, від 03 квітня 2020 року у справі № 904/4511/19, від 13 січня 2020 року у справі № 922/2163/17, від 19 лютого 2021 року у справі № 643/12369/19 є необґрунтованими, оскільки у справах встановлені різні фактичні обставини.
З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а оскаржувана ухвала Одеського апеляційного суду від 29 жовтня 2021 року є законною, ухвалена з додержанням норм права, підстави для її скасування відсутні.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката Білоуса Івана Ігоровича як представника ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 29 жовтня 2021 року у справі за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про витребування земельних ділянок, за заявою Одеської міської ради про забезпечення позову.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
М. Ю. Тітов
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 09.12.2021 |
Оприлюднено | 12.12.2021 |
Номер документу | 101808955 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Зайцев Андрій Юрійович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні