Постанова

від 05.03.2024 по справі 522/4273/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/518/24

Справа № 522/4273/20

Головуючий у першій інстанції Абухін Р. Д.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.,

з участю секретаря Виходець А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської міської ради на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 липня 2021 року, постановленого під головуванням судді Абухіна Р.Д., повний текст рішення складений 05 серпня 2021 року, у цивільній справі за позовомОдеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про витребування земельних ділянок, -

в с т а н о в и в:

У березні 2020 року Одеська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про витребування земельних ділянок в якому просила:

- витребувати від ОСОБА_1 на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради земельну ділянку площею 0,1 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137500:41:004:0015, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 226126851101;

- витребувати від ОСОБА_2 на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради:

- земельну ділянку площею 0,0500 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110137500:41:004:0016, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 226137751101;

- земельну ділянку площею 0,0500 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110137500:41:004:0017, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 226145451101;

- земельну ділянку площею 0,0500 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110137500:41:004:0013, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 226115851101;

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що у провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебувала справа № 522/6191/16 за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_3 про витребування на користь територіальної громади м. Одеси вищевказаних земельних ділянок та визнання права комунальної власності на ці ділянки.

14 грудня 2016 року рішенням Приморського районного суду м. Одеси у даній справі Одеській міській раді було відмовлено у задоволенні позову у повному обсязі.

20 квітня 2017 року ухвалою апеляційного суду Одеської області апеляційну скаргу Одеської міської ради відхилено, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2016 року залишено без змін.

Проте, 26 вересня 2018 року постановою Верховного Суду касаційну скаргу Одеської міської ради задоволено частково, ухвалу апеляційного суду Одеської області від 20 квітня 2017 року скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Позивач вказав про те, що ухвалюючи зазначену постанову, суд касаційної інстанції встановив, що Одеська міська рада жодних рішень щодо розпорядження земельними ділянками, які є предметом розгляду, не приймала. Постанову Київського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2008 року, якою позовні вимоги до Одеської міської ради було задоволено у повному обсязі (визнано право на земельні ділянки за ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ), скасовано. Земельні ділянки, які є предметом даного спору, є об`єктом права комунальної власності територіальної громади, а відтак, могли бути передані у приватну власність лише за згоди власника, на підставі відповідного рішення Одеської міської ради, винесеного у передбаченому законом порядку.

06 червня 2019 року постановою Одеського апеляційного суду у справі № 522/6191/16 апеляційну скаргу Одеської міської ради задоволено частково, скасовано рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2016 року та ухвалено нове судове рішення, яким позов Одеської міської ради до ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності задоволено частково. Даним рішення суду апеляційної інстанції витребувано на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради від ОСОБА_3 земельні ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137500:41:004:0015, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 226126851101, кадастровий номер 5110137500:41:004:0016, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 226137751101, кадастровий номер: 5110137500:41:004:0017, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 226145451101, кадастровий номер: 5110137500:41:004:0013, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 226115851101.

Проте, як зазначає позивач, в період розгляду касаційної скарги Одеської міської ради ОСОБА_3 відчужила спірні земельні ділянки на користь ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 04 вересня 2017 під № 2035 та ОСОБА_2 на підставі договорів купівлі-продажу від 04 вересня 2017 під № 2032, 2034, № 2035.

На переконання позивача дані відчуження перешкоджають здійсненню права власності територіальної громади м. Одеси на вищезазначені земельні ділянки, оскільки досі право власності зареєстровано на третіх осіб.

З наведених вище обставин позивач зазначає, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є добросовісними набувачами земельних ділянок, які вибули з комунальної власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради не з її волі, так як ані ОСОБА_3 , ані інші особи не мали жодних законних підстав для здійснення будь-якого правочину щодо вказаних земельних ділянок.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 28 липня 2021 року у задоволенні позову Одеської міської ради відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, Одеська міська рада звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на те, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим в результаті неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи.

В обґрунтуваннясвоєї апеляційноїскарги апелянт зазначав, що суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову у зв`язку із пропуском строків позовної давності, однак апелянт не погоджується з таким висновком, оскільки на його думку суд ігнорує остаточні результати розгляду справи № 522/6191/16, тоді як початок перебігу строку позовної давності пов`язаний саме із ухваленням за результатами її розгляду рішеннями. Тому, враховуючи остаточну постанову Одеського апеляційного суду від 06 червня 2019 року у зазначеній справі, строк позовної давності був перерваним і розпочався саме з дати ухвалення даної постанови, відтак Одеською міською радою не пропущений.

Адвокатом Грігоровою Г.Л., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , подано відзив, в якому сторона зазначає, що підстав для задоволення позовних вимог ОМР в апеляційної скарзі не зазначено, а також не містять доводи скарги підстав для скасування законного та обґрунтованого рішення суду.

Відзив подано з пропуском строку, однак колегія судів з урахуванням того, що всі сповіщення адресовані на зареєстровану адресу місця проживання ОСОБА_2 поверталися з позначкою відсутності адресату, а в подальшому адвокатом було зазначено адреса фактичного місця проживання ОСОБА_2 , колегія суддів вважає, що клопотання про поновлення строку на подання відзиву підлягає задоволенню.

Учасники справи про призначене судове засідання на 05 березня 2024 року були сповіщені належним чином у відповідності до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, при цьому судом направлені повістки, як за реєстрованим місцем проживання, так і за адресою зазначеною, як фактичне місце проживання, а також судову повістку направлено ОСОБА_2 на електронну адресу, зазначеною нею у заяві направлену на адресу суду в електронному вигляді (а.с. 15,17, 80-81, 92-93 т. 5).

Заяв, або клопотань про відкладення розгляду справи від учасників справи до суду не надходило, також не надано клопотань про приєднання до розгляду справи у режимі відеоконференції.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників, які не з`явилися в судове засідання.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи,явка яких не визнавалась апеляційним судом обов`язковою.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОМР Старостіна О.С., дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, за наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи та у випадках встановлених ч. 3 цієї статті.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду зазначеним вимогам відповідає не в повній мірі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОМР, суд першої інстанції виходив з того, що спірні земельні ділянки вибулиз володіння позивача не з його волі, іншим шляхом, а відтак права Одеської міської ради, передбачені ст. ст. 317, 319, 321 ЦК України є порушеними, та підлягають захисту в порядку та спосіб, передбачений ст. 388 ЦК України, однак ОМР пропущено строк на звернення з позовом до суду, а тому суд прийшов висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі, у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

Колегія суддів з таким висновком суду погоджується не в повному обсязі, з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, п`ятої та восьмої статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на землю і природні ресурси.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Статтею 12 ЗК України визначено, що вирішення питань щодо надання у власність земельних ділянок належить до виключної компетенції територіальної громади в особі місцевих рад.

Відповідно до частин першої та другої статті 83 ЗК України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної і державної власності, а також земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Правові підстави набуття громадянами та юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності визначено частиною першою статті 116 ЗК України.

Відповідно до частини першої статті 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до статей 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України пов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі, зокрема, за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює його витребування від добросовісного набувача.

Отже, вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, суди повинні встановити, чи вибуло спірне майно з володіння власника в силу обставин, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України, зокрема, чи з волі власника вибуло це майно з його володіння.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 19 листопада 2008 року ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 звернулись до Київського районного суду м. Одеси з позовом до Одеської міської ради, Одеської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України,про визнання незаконною бездіяльність Одеської міської ради, визнанняправа власності на земельні ділянки.

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2008 року адміністративний позов ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 задоволено в повному обсязі. Визнано бездіяльність Одеської міської ради незаконною. Визнано за ОСОБА_4 право власності на земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Зобов`язано Одеську регіональну філію Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» видати та зареєструвати ОСОБА_4 державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_5 право власності на земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Зобов`язано Одеську регіональну філію Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» видати та зареєструвати ОСОБА_5 державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_6 право власності на земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Зобов`язано Одеську регіональну філію Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» видати та зареєструвати ОСОБА_6 державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_7 право власності на земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Зобов`язано Одеську регіональну філію Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» видати та зареєструвати ОСОБА_7 державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, заступник прокурора м. Одеси 13 листопада 2009 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права та просив скасувати постанову Київського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2008 року, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 повністю.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2010 року у справі № 2-а-626/08/2012 за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 до Одеської міської ради, Одеської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельним ресурсам» про визнання незаконною бездіяльності та визнання права власності, постанову Київського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2008 року, якою позовні вимоги було задоволено у повному обсязі (визнано право власності на земельні ділянки), - скасовано. Провадження у вказаній справі в частині визнання права власності на земельні ділянки - закрито. Роз`яснено позивачам, що розгляд таких справ віднесено до компетенції суду загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства. У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 - відмовлено.

Зазначеним рішенням Київського районного суду м. Одеси та постановою Одеського апеляційного адміністративного суду підтверджуються доводи позивача про те, що спірні земельні ділянки знаходились у власності територіальної громади м. Одеси (комунальній власності), Одеська міська рада жодних рішень щодо розпорядження земельними ділянками, які є предметом спору, не приймала, первісні підстави набуття права власності на спірні земельні ділянки припинилися, що також свідчить про незаконне вибуття земельних ділянок з володіння територіальної громади м. Одеси.

Однак, з витребуваних судом матеріалів реєстраційної справи вбачається, шо до моменту ухвалення постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2010 року у справі № 2-а-626/08/2012 земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер 5110137500:41:004:0013 та АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137500:41:004:0016були відчужені ОСОБА_8 шляхом укладення договорів купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В.К., 23.04.2009 року, а 30.04.2009 року ОСОБА_8 були видані державні акти на право власності на земельну ділянку серії та номер ЯИ № 116504, ЯИ № 116505.

Аналогічним чином, земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137500:41:004:0015 та АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137500:41:004:0017 були відчужені ОСОБА_9 шляхом укладення договорів купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В.К., ІНФОРМАЦІЯ_1 , а ОСОБА_9 30.04.2009 року були видані державні акти на право власності на земельну ділянку серії та номер ЯИ № 116503, ЯИ № 116506.

Перелічені вище державні актина право власності на земельні ділянки, з визначеними в актах площею та межами і присвоєними ділянкам кадастровими номерами є доказом вибуття земельних ділянок з володіння територіальної громади м. Одеси у власність ОСОБА_8 , ОСОБА_9 саме 30.04.2009 року.

Станом на 30.04.2009 року зазначені земельні ділянки не перебували під забороною та заставою, щодо них не велись судові спори, наявність будь-яких інших перешкод для придбання земельних ділянок ОСОБА_8 , ОСОБА_9 цих земельних ділянок судом не встановлено, що свідчить про добросовісність їх набуття вказаними громадянами.

Звернення заступника прокурора м. Одеси до суду 13 листопада 2009 року з апеляційною скаргою на постанову Київського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2008 року вказує на те, що про вибуття земельних ділянокз власності територіальної громадиОдеській міській радібуло відомо щонайменше з моменту звернення прокурора з апеляційною скаргою до суду.

При цьому, Одеська міська рада була відповідачем у справі про визнання права власності на вищенаведені земельні ділянкиза позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , яку28 листопада 2008 року розглянув Київський районний суд м. Одеси, у зв`язку з чим в Одеської міської ради була можливість дізнатись про вибуттяземельних ділянокз власності територіальної громади.

Також судом встановлено, що у лютому 2011 року, заступником прокурора м. Одеси подано дві позовні заяви в інтересах Одеської міської ради, уточнені у січні 2012 року, до Управління Держкомзему у м. Одесі, Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью стар груп», ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,про витребування земельних ділянок та визнання недійсними договорів купівлі-продажу, державних актів на право власності на земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0500 га, кадастровий номер 5110137500:41:004:0016, площею 0,0500 га, кадастровий номер 5110137500:41:004:0017, АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137500:41:004:0015. Приморським районним судом м. Одеси було відкрито провадження у зазначених справах за №2-5639/11, № 2-5638/11.

15.07.2011 року ОСОБА_8 відчужив Товариству з обмеженою відповідальністю «Нью стар груп» земельну ділянкуза адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137500:41:004:0016 шляхом укладення договору купівлі-продажу.

11.08.2011 року ОСОБА_9 відчужив Товариству з обмеженою відповідальністю «Нью стар груп» земельну ділянкуза адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137500:41:004:0017 та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137500:41:004:0015, а ОСОБА_8 відчужив Товариству з обмеженою відповідальністю «Нью стар груп» земельну ділянкуза адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137500:41:004:0013, шляхом укладення договорів купівлі-продажу.

В подальшому, в березні 2012 рокузаступником прокурора м. Одеси подано ще одну позовну заяву в інтересах Одеської міської ради до Управління Держкомзему у м. Одесі, Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью стар груп», ОСОБА_8 про витребування земельної ділянки, визнання недійсним договорів купівлі-продажу земельної ділянки, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137500:41:004:0013, виданого 30 квітня 2009 року.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30.08.2012 року, у справі №2-5638/11, та у справі № 2-5639/11позов прокурора було задоволено в повному обсязі.

02.12.2013 року власником усіх чотирьох земельних ділянок наведених вище стала ОСОБА_3 на підставі договорів купівлі-продажу від 02.12.2013 року, укладених з ТОВ «Нью Стар Груп».

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 08.09.2016 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30.08.2012 року у справі №2-5638/11скасовано в частині позовних вимог прокурора до товариства з обмеженою відповідальністю «Нью стар груп» про витребування у останнього земельної ділянки, в цій частині провадження у справі закрито.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 08.09.2016 року, провадження № 22-ц/785/6098/16апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью стар груп» - задоволено, скасовано рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 серпня 2012 року по справі №2-5638/11та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову заступника прокурора м. Одеси в інтересах держави, в особі Одеської міської ради, до ОСОБА_9 , про визнання недійсними договору купівлі-продажу та державного акту на право власності на земельну ділянку, витребування майна відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 02.11.2016 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30.08.2012 року у справі №2-5639/11скасовано в частині позовних вимог прокурора до товариства з обмеженою відповідальністю «Нью стар груп» про витребування у останнього земельної ділянки, в цій частині провадження у справі закрито.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 02.11.2016 року, провадження №22-ц/785/6104/16апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью стар груп» - задоволено, скасовано рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 серпня 2012 року по справі №2-5638/11та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову заступника прокурора м. Одеси в інтересах держави, в особі Одеської міської ради, до ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та державного акту на право власності на земельну ділянку, витребування майна відмовлено.

Рішенням Приморського районного суду від 26 грудня 2016 року по справі № 1522/7430/12 у задоволенні позовних вимог прокурора Одеської області про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, державного акту на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137500:41:004:0013 відмовлено.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2016 року по справі № 522/6191/16-ц відмовлено у задоволенні позовної заяви Одеської міської ради до ОСОБА_3 про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, визнання права власності.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 20 квітня 2017 року апеляційну скаргу Одеської міської ради відхилено, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2016 року залишено без змін.

04 вересня 2017 року земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137500:41:004:0016, кадастровий номер 5110137500:41:004:0017, АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137500:41:004:0013 були відчужені на користь ОСОБА_2 , а земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137500:41:004:0015 була відчужена ОСОБА_1 на підставі договорів купівлі-продажу (а.с. 146-147, 193-196, 235-236 т. 1).

Постановою ВС від 26 вересня 2018 року по справі № 522/6191/16-ц за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності, ухвалу апеляційного суду Одеської області від 20 квітня 2017 року скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (а.с. 34-45 т. 1).

При новому розгляді постановою Одеського апеляційного суду від 06.06.2019 року апеляційну скаргуОдеської міської ради задоволено частково, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2016 року скасовано та ухвалено нове, яким позовОМР до ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності задоволено частково та витребувано від ОСОБА_3 на користь територіальної громади м. Одеси, в особіОдеської міської ради, земельні ділянки: площею 0,1000 га., розташовану за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137500:41:004:0015; площею 0,0500 га., розташовану за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137500:41:004:0016; площею 0,0500 га., розташовану за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137500:41:004:0017; площею 0,0500 га., розташовану за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137500:41:004:0013. В решті позову відмовлено (а.с. 46-52 т. 1).

Дане рішення не оскаржувалось та набуло чинності.

Судом першої інстанції при розгляді справи зроблено висновок про доведеність позивачем позовних вимог, з яким колегія суддів погоджується в повному обсязі, виходячи з того, що спірні земельні ділянки вибулиз володіння Одеської міської ради не з її волі, а вибули з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, що вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею, а відтак права Одеської міської ради, передбачені ст. ст. 317, 319, 321 ЦК України є порушеними, та підлягають захисту в порядку та спосіб, передбачений ст. 388 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24 березня 2020 року по справі №200/9962/17-ц, та Верховного Суду України від 28.01.2015 по справі № 6-218цс14, 6-251цс15.

Однак, суд першої інстанції, визначивши доведеними позовні вимоги, дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог за спливом строку позовної давності.

При цьому, відмовляючи у задоволенні позовних вимог за строком спливу позовної давності, суд першої інстанції виходив з того, що строк позовної давності, який розпочався 13 листопада 2009 року (з моменту скасування постанови Київського районного суду м. Одеси) сплив 13 листопада 2012 року, та в подальшому не був перерваний, оскільки при зверненнізаступника прокурора м. Одеси до суду з позовними заявами від 07.02.2011 року та 29.03.2012 року провитребування спірних земельних ділянокне було дотримано вимог процесуального закону щодо правилсуб`єктної юрисдикції,процедури (порядку) захисту порушених прав, подання позовів відбулось з іншими ніж належні матеріально-правовими підставами.

Однак, колегія суддів з такими висновками суду не погоджується, за наступних підстав.

Так судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що з моменту вибуття земельних ділянок на підставі постанови Київського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2008 року, як прокурором в інтересах Одеської міської ради, так і самою ОМР заявлялися позовні вимоги про повернення до комунальної власності спірних земельних ділянок, про що свідчать судові рішення, на які посилається суд першої інстанції.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Колегія суддів, звертає увагу, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2016 року по справі № 522/6191/16-ц відмовлено у задоволенні позовної заяви Одеської міської ради до ОСОБА_3 про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, визнання права власності, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 20 квітня 2017 року.

29червня 2017рокуухвалою ВССУз розглядуцивільних такримінальних справвідкрито касаційнепровадження усправі запозовом Одеськоїміської радидо ОСОБА_3 про витребуваннямайна зчужого незаконноговолодіння,визнання прававласності,з витребуванняміз Приморськогорайонного судум.Одеси цивільноїсправи №522/6191/16-ц(https://reyestr.court.gov.ua/Review/67526054).

Не зважаючи на відкрите касаційне провадження,04 вересня 2017 року між ОСОБА_3 укладаються договори купівлі-продажу на спірні земельні ділянки з ОСОБА_2 та ОСОБА_10 (а.с. 146-147, 193-196, 235-236 т. 1).

Постановою ВС від 26 вересня 2018 року ухвалу апеляційного суду Одеської області від 20 квітня 2017 року скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (а.с. 34-45 т. 1).

При новому розгляді постановою Одеського апеляційного суду від 06.06.2019 року апеляційну скаргу Одеської міської ради задоволено частково, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2016 року скасовано та ухвалено нове, яким позов ОМР до ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності задоволено частково та витребувано від ОСОБА_3 на користь територіальної громади м. Одеси, в особі Одеської міської ради, спірні земельні ділянки (а.с. 46-52 т. 1).

Колегія суддів зазначає, що відмовляючи у задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності, поза увагою суду залишилась та обставина, що після ухвалення постанови Одеського апеляційного суду від 06.06.2019 року, ОМР дізналась, що за час знаходження справи у суді касаційної інстанції ОСОБА_3 відчужила спірне майно.

Колегія суддів приходить висновку про те, що ОМР про остаточне порушення свого права дізналась саме після ухвалення апеляційним судом судового рішення 06.06.2019 року.

З матеріалів справи вбачається, що ОМР з позовом звернулась до суду 13 березня 2020 року, тобто в межах трирічного строку, а тому підстав для застосування строків позовної давності, колегія суддів не вбачає.

Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами сплила, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, пункти 138-140 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16.

Сторонами не оскаржується судове рішення в частині доведеності позовних вимог.

За встановленими обставинами, колегія суддів приходить висновку про те, що позовні вимоги ОМР підлягають задоволенню.

Відповідно до п.п. 1,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення знеповнимз`ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню, з задоволенням позовних вимогОМР.

Колегія суддів також звертає увагу на обставину, що за заявою ОМР судом першої інстанції накладено арешт на спірні земельні ділянки (а.с. 98-99 т. 1).

Після ухвалення оскаржуваного рішення 28.07.2021 року, судом першої інстанції за заявою відповідачів, винесено 05.08.2021 року ухвалу про скасування заходів забезпечення позову, з зазначенням про набрання законної сили з моменту її підписання (а.с. 138-139 т. 4).

Під час перебування справи у суді апеляційної інстанції представником ОМР подано заяву про забезпечення позову, яка ухвалою Одеського апеляційного суду від 29.10.2021 року задоволена частково та накладено арешти на спірні земельні ділянки (176-178, 195-197, 199-200 т. 4).

Відповідно до ч. 7,8 ст. 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

З урахуванням встановленого, колегія суддів зазначає, що підстав для скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Одеського апеляційного суду не вбачається.

Відповідно до ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно дост.4Закону України«Про судовийзбір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2102 грн.) і не більше 350 прожиткового мінімуму для працездатних громадян (735700 грн.).

Законом про судовий збір, встановлено, що за подання апеляційної скарги сплачується судовий збір виходячи зі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

З матеріалів справи вбачається, що ОМР, як позивачем до суду першої інстанції при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 8408 грн., а при зверненні з апеляційною скаргою ОМР сплачено судовий збір у розмірі 12612 грн. (а.с. 1-5, 25-26 т. 1,а.с. 161 т. 4).

Відповідно до ст. 176 ЦПК України, ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

З договорів укладених між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вбачається, що вартість земельних ділянок, відповідно до договорів купівлі-продажу (2В, 2Б) складає 2580600 грн. та 1 286500 грн., з договору укладеному з ОСОБА_10 (2А) вартість земельної ділянки становить 2 580600 грн.

З урахуванням того, що ОМР при зверненні до суду першої інстанції про витребування земельних ділянок, яка є майновою вимогою, заявленою юридичною особою сплачено 8408 грн., за подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції 12612 грн., не в повному обсязі виходячи зі ставки судового збору, який залежить від вартості земельних ділянок, колегія суддів вважає, що на користь ОМР з ОСОБА_2 підлягає стягненню 12612 грн., а на користь державного бюджету 132404,25 грн., з ОСОБА_10 на користь ОМР підлягає стягненню 8040 грн., а на користь державного бюджету 88364,50 грн.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Одеської міської ради задовольнити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 липня 2021 року скасувати.

Прийняти постанову.

Позовні вимоги Одеської міської ради задовольнити.

Витребувати від ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради (ЄДРПОУ 26597691) земельну ділянку площею 0,1 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137500:41:004:0015, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 226126851101.

Витребувати від ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради (ЄДРПОУ 26597691) земельну ділянку площею 0,0500 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110137500:41:004:0016, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 226137751101.

Витребувати від ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради (ЄДРПОУ 26597691) земельну ділянку площею 0,0500 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110137500:41:004:0017, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 226145451101.

Витребувати від ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради (ЄДРПОУ 26597691) земельну ділянку площею 0,0500 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110137500:41:004:0013, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 226115851101.

Стягнути на користь Одеської міської ради (ЄДРПОУ 26597691) з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 12 612 гривень.

Стягнути на користь Одеської міської ради(ЄДРПОУ 26597691) з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 8 040 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави судові витрати у розмірі 88364 гривні 50 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь держави судові витрати у розмірі 132 404 гривні 25 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 19 березня 2024 року.

Головуючий

---

О.С. Комлева

Судді

---

Л.М. Вадовська

---

Є.С. Сєвєрова