Рішення

від 28.07.2021 по справі 522/4273/20

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/4273/20

Провадження № 2/522/4093/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2021 року

Приморський районний суд м. Одеси:

під головуванням - судді Абухіна Р.Д.,

за участю секретаря судового засідання: Баланюк Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про витребування земельних ділянок, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся із позовом, по якому просив суд:

-Витребувати від ОСОБА_1 ( РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради земельну ділянку площею 0,1 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137500:41:004:0015, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 226126851101;

-Витребувати від ОСОБА_2 ( РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради земельну ділянку площею 0,0500 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110137500:41:004:0016, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 226137751101;

-Витребувати від ОСОБА_2 ( РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради земельну ділянку площею 0,0500 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110137500:41:004:0017, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 226145451101;

-Витребувати від ОСОБА_2 ( РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради земельну ділянку площею 0,0500 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110137500:41:004:0013, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 226115851101;

- Судові витрати покласти на відповідачів.

Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що у провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебувала справа № 522/6191/16 за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_3 про витребування на користь територіальної громади м. Одеси вищевказаних земельних ділянок та визнання права комунальної власності на ці ділянки.

Позивач зазначає, що 14.06.2016 року рішенням Приморського районного суду м. Одеси у даній справі Одеській міській раді було відмовлено у задоволенні позову у повному обсязі.

20.04.2017 року ухвалою Апеляційного суду Одеської області апеляційну скаргу Одеської міської ради відхилено, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14.12.2016 року залишено без змін.

26.09.2018 року постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 522/6191/16 (провадження № 61-21054св18) касаційну скаргу Одеської міської ради задоволено частково, ухвалу апеляційного суду Одеської області від 20.04.2017 року скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Також, позивач вказує на те, що ухвалюючи зазначену постанову, суд касаційної інстанції встановив, шо Одеська міська рада жодних рішень щодо розпорядження земельними ділянками, які є предметом розгляду, не приймала. Постанову Київського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2008 року, якою позовні вимоги до Одеської міської ради було задоволено у повному обсязі (визнано право на земельні ділянки за ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ), - скасовано. Земельні ділянки, які є предметом даного спору, є об`єктом права комунальної власності територіальної громади, а відтак, могли бути передані у приватну власність лише за згоди власника, на підставі відповідного рішення Одеської міської ради, винесеного у передбаченому законом порядку.

06.06.2019 постановою Одеського апеляційного суду у справі № 522/6191/16 (провадження № 22-ц/813/577/19) апеляційну скаргу Одеської міської ради задоволено частково, скасовано рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14.12.2016 року та ухвалено нове судове рішення, яким позов Одеської міської ради до ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності задоволено частково. Даним рішення суду апеляційної інстанції витребувано на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради від ОСОБА_3 земельні ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137500:41:004:0015, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 226126851101, кадастровий номер 5110137500:41:004:0016, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 226137751101, кадастровий номер: 5110137500:41:004:0017, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 226145451101, кадастровий номер: 5110137500:41:004:0013, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 226115851101.

Проте, як зазначає позивач, в період розгляду касаційної скарги Одеської міської ради ОСОБА_3 відчужила спірні земельні ділянки на користь ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 04.09.2017 під № 2035 та ОСОБА_2 на підставі договорів купівлі-продажу від 04.09.2017 під № 2032, 2034, № 2035.

На переконання позивача дані відчуження перешкоджають здійсненню права власності територіальної громади м. Одеси на вищезазначені земельні ділянки, оскільки досі право власності зареєстровано на третіх осіб.

З наведених вище обставин позивач зазначає, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є добросовісними набувачами земельних ділянок, які вибули з комунальної власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради не з її волі, так як ані ОСОБА_3 ані інше особи не мали жодних законних підстав для здійснення будь-якого правочину щодо вказаних земельних ділянок.

Позивач, посилаючись на постанови Верховного Суду України від 16.04.2014 року справа № 6-146цс13, 28.01.2015 справа № 6-218цс14Ю 24.06.2015 справа № 6-251цс15 та практику ЄСПЛ, просить суд витребувати від відповідачів вказані земельні ділянки на підставі ст. ст. 330, 387, 388 ЦК України,

Наведені вище обставини стали підставою для звернення до суду із даним позовом.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою від 25 березня 2020 року по справі відкрито провадження, встановлений в загальний порядок розгляду справи.

Одночасно з ухвалою про відкриття провадження ухвалами від 25 березня 2020 року судом задоволено заяву позивача про забезпечення позову та клопотання про витребування доказів, зазначеними ухвалами:

Накладено арешт на земельні ділянки, що розташовані в АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110137500:41:004:0015, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 226126851101 ; АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110137500:41:004:0016 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 226137751101; АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110137500:41:004:0017 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 226145451101; АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110137500:41:004:0013 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 226115851101.

Витребувано з Юридичного департаменту Одеської міської ради належним чином завірені копії матеріалів реєстраційних справ, що зберігаються в паперовій та електронній формах, на земельні ділянки, розташовані у АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110137500:41:004:0015, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 226126851101 ; АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110137500:41:004:0016 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 226137751101; АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110137500:41:004:0017 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 226145451101; АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5110137500:41:004:0013 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 226115851101.

Ухвалою від 26 квітня 2021 року по справі закрито підготовче засідання та призначена справа до судового розгляду по суті.

20 липня 2021 року представником відповідачів, адвокатом Білоус І.І., подані заяви про застосування строків позовної давності, прийняті судом до матеріалів справи.

28 липня 2021 року уповноваженою особою Одеської міської ради, ОСОБА_8 , подано письмові заперечення щодо заяв про застосування строків позовної давності, прийняті судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представник відповідачів заперечував проти задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників справи, встановлені наступні обставини.

Фактичні обставини встановлені судом

Судом встановлено, що 19 листопада 2008 року ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 звернулись до Київського районного суду м. Одеси з позовом до Одеської міської ради, Одеської регіональної філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України, про визнання незаконною бездіяльність Одеської міської ради, визнання права власності на земельні ділянки.

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2008 року адміністративний позов ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 задоволено в повному обсязі. Визнано бездіяльність Одеської міської ради незаконною. Визнано за ОСОБА_4 право власності на земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Зобов`язано Одеську регіональну філію Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах видати та зареєструвати ОСОБА_4 державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_5 право власності на земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Зобов`язано Одеську регіональну філію Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах видати та зареєструвати ОСОБА_5 державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_6 право власності на земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Зобов`язано Одеську регіональну філію Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах видати та зареєструвати ОСОБА_6 державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_7 право власності на земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Зобов`язано Одеську регіональну філію Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах видати та зареєструвати ОСОБА_7 державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, заступник прокурора м. Одеси 13 листопада 2009 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права та просив скасувати постанову Київського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2008 року, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 повністю.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2010 року у справі № 2-а-626/08/2012 за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 до Одеської міської ради, Одеської регіональної філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельним ресурсам про визнання незаконною бездіяльності та визнання права власності, постанову Київського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2008 року, якою позовні вимоги було задоволено у повному обсязі (визнано право власності на земельні ділянки), - скасовано. Провадження у вказаній справі в частині визнання права власності на земельні ділянки - закрито. Роз`яснено позивачам, що розгляд таких справ віднесено до компетенції суду загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства. У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 - відмовлено.

Зазначеним рішенням Київського районного суду м. Одеси та Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду підтверджуються доводи позивача про те, що спірні земельні ділянки знаходились у власності територіальної громади м. Одеси (комунальній власності), Одеська міська рада жодних рішень щодо розпорядження земельними ділянками, які є предметом спору, не приймала, первісні підстави набуття права власності на спірні земельні ділянки припинилися, що також свідчить про незаконне вибуття земельних ділянок з володіння територіальної громади м. Одеси.

Однак, з витребуваних судом матеріалів реєстраційної справи вбачається, шо до моменту ухвалення постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2010 року у справі № 2-а-626/08/2012 земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер 5110137500:41:004:0013 та АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137500:41:004:0016 були відчужені ОСОБА_9 шляхом укладення договорів купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В.К., 23.04.2009 року, а 30.04.2009 ОСОБА_9 були видані державні акти на право власності на земельну ділянку серії та номер ЯИ № 116504, ЯИ № 116505.

Аналогічним чином, земельні ділянки за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137500:41:004:0015 та АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137500:41:004:0017 були відчужені ОСОБА_10 шляхом укладення договорів купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В.К., ІНФОРМАЦІЯ_1 , а ОСОБА_10 30.04.2009 були видані державні акти на право власності на земельну ділянку серії та номер ЯИ № 116503, ЯИ № 116506.

Перелічені вище державні акти на право власності на земельні ділянки, з визначеними в актах площею та межами і присвоєними ділянкам кадастровими номерами є доказом вибуття земельних ділянок з володіння територіальної громади м. Одеси у власність ОСОБА_9 , ОСОБА_10 саме 30.04.2009 року.

Станом на 30.04.2009 року зазначені земельні ділянки не перебували під забороною та заставою, щодо них не велись судові спори, наявність будь-яких інших перешкод для придбання земельних ділянок ОСОБА_9 , ОСОБА_10 цих земельних ділянок судом не встановлено, що свідчить про добросовісність їх набуття вказаними громадянами.

Звернення заступника прокурора м. Одеси до суду 13 листопада 2009 року з апеляційною скаргою на постанову Київського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2008 року вказує на те, що про вибуття земельних ділянок з власності територіальної громади Одеській міській раді було відомо щонайменше з моменту звернення прокурора з апеляційною скаргою до суду.

При цьому, Одеська міська рада була відповідачем у справі про визнання права власності на вищенаведені земельні ділянки за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , яку 28 листопада 2008 року розглянув Київський районний суд м. Одеси, у зв`язку з чим в Одеської міської ради була можливість дізнатись про вибуття земельних ділянок з власності територіальної громади.

У постанові від 26.11.2019 справі № 914/3224/16 Велика Палата Верховного Суду відступила від правових висновків, висловлених у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 711/802/17 та від 06.06.2018 у справі № 520/14722/16-ц, згідно з якими початок перебігу строків позовної давності за вимогами про витребування майна в порядку статті 388 ЦК України відліковується з моменту набуття добросовісним набувачем права власності на майно, а не з моменту, коли особа дізналася про вибуття свого майна до іншої особи, яка згодом його відчужила добросовісному набувачу. Отже початок перебігу строків позовної давності за вимогами про витребування майна в порядку статті 388 ЦК України відліковується з моменту, коли особа дізналася про вибуття свого майна до іншої особи, яка згодом його відчужила добросовісному набувачу, а не з моменту набуття добросовісним набувачем права власності на майно.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 зазначила, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду, а тому суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду щодо визначення початку перебігу позовної давності у правовідносинах щодо витребування майна від добросовісного набувача, викладену у постанові від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16, у зв`язку з чим суд вважає, що строк позовної давності за вимогами про витребування спірних земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1 , в у порядку, передбаченому ст. ст. 387, 388 ЦК України розпочався 13 листопада 2009 року.

Також судом встановлено, що у лютому 2011 року, заступником прокурора м. Одеси подано дві позовні заяви в інтересах Одеської міської ради, уточнені у січні 2012 року, до Управління Держкомзему у м. Одесі, Товариства з обмеженою відповідальністю Нью стар груп , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , про витребування земельних ділянок та визнання недійсними договорів купівлі-продажу, державних актів на право власності на земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0500 га, кадастровий номер 5110137500:41:004:0016, площею 0,0500 га, кадастровий номер 5110137500:41:004:0017, АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137500:41:004:0015. Приморським районним судом м. Одеси було відкрито провадження у зазначених справах за № 2-5639/11, № 2-5638/11.

15.07.2011 ОСОБА_9 відчужив Товариству з обмеженою відповідальністю Нью стар груп земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137500:41:004:0016 шляхом укладення договору купівлі-продажу.

11.08.2011 року ОСОБА_10 відчужив Товариству з обмеженою відповідальністю Нью стар груп земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137500:41:004:0017 та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137500:41:004:0015, а ОСОБА_9 відчужив Товариству з обмеженою відповідальністю Нью стар груп земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137500:41:004:0013, шляхом укладення договорів купівлі-продажу.

В подальшому, в березні 2012 року заступником прокурора м. Одеси подано ще одну позовну заяву в інтересах Одеської міської ради до Управління Держкомзему у м. Одесі, Товариства з обмеженою відповідальністю Нью стар груп , ОСОБА_9 про витребування земельної ділянки, визнання недійсним договорів купівлі-продажу земельної ділянки, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137500:41:004:0013, виданого 30 квітня 2009 року. Приморським районним судом було відкрито провадження у вказаній справі за № 1522/7430/12.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30.08.2012 р., у справі № 2-5638/11, та у справі № 2-5639/11 позов прокурора було задоволено в повному обсязі.

02.12.2013 власником усіх чотирьох земельних ділянок наведених вище стала ОСОБА_3 на підставі договорів купівлі-продажу від 02.12.2013 р., укладених з ТОВ Нью Стар Груп .

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 08.09.2016 р. рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30.08.2012 р. у справі № 2-5638/11 скасовано в частині позовних вимог прокурора до товариства з обмеженою відповідальністю Нью стар груп про витребування у останнього земельної ділянки, в цій частині провадження у справі закрито.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 08.09.2016, провадження № 22-ц/785/6098/16 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Нью стар груп - задоволено, скасовано рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 серпня 2012 року по справі № 2-5638/11 та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову заступника прокурора м. Одеси в інтересах держави, в особі Одеської міської ради, до ОСОБА_10 , про визнання недійсними договору купівлі-продажу та державного акту на право власності на земельну ділянку, витребування майна - відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 02.11.2016 р. рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30.08.2012 р. у справі № 2-5639/11 скасовано в частині позовних вимог прокурора до товариства з обмеженою відповідальністю Нью стар груп про витребування у останнього земельної ділянки, в цій частині провадження у справі закрито.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 02.11.2016, провадження № 22-ц/785/6104/16апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Нью стар груп - задоволено, скасовано рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 серпня 2012 року по справі № 2-5638/11 та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову заступника прокурора м. Одеси в інтересах держави, в особі Одеської міської ради, до ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та державного акту на право власності на земельну ділянку, витребування майна - відмовлено.

Рішенням Приморського районного суду від 26 грудня 2016 року по справі № 1522/7430/12 у задоволенні позовних вимог прокурора Одеської області про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, державного акту на право власності на земельну ділянку , витребування земельної ділянки яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137500:41:004:0013 відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 12.04.2017 провадження № 2/1522/7592/12 апеляційну скаргу прокурора Одеської області відхилено, а рішення Приморського районного суду від 26 грудня 2016 року по справі № 1522/7430/12 залишено без змін.

У наведених вище ухвалах та рішеннях Апеляційного суду Одеської області судом за результатами перегляду рішень суду першої інстанції встановлено, що норма ч. 1 ст. 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було в наступному набувачем відчужене третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним. Заступник прокурора м. Одеси звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовними вимогами до ТОВ Нью Стар Груп , які не підлягали розгляду в порядку цивільного судочинства, у зв`язку з чим провадження у справі було закрито. Встановлено, що прокурор просив витребувати спірну земельну ділянку одразу від двох осіб - фізичної особи та ТОВ Нью стар груп , вважаючи, що це призведе до відновлення порушеного права Одеської міської ради на спірну земельну ділянку. Встановлено, що на час розгляду справи останнім власником спірних земельних ділянок було ТОВ Нью стар груп . Тому підстави для задоволення позовних вимог до фізичних осіб про витребування від них земельних ділянок, власниками яких вони не є, відсутні. У задоволенні цих позовних вимог необхідно відмовити.

Приймаючи до уваги викладене, суд погоджується з доводами представника відповідачів, про те, що звернення прокурора до Приморського районного суду м. Одеси з позовом про витребування земельних ділянок у добросовісного набувача - ТОВ Нью Стар Груп відбулось з недодержанням правил підвідомчості та підсудності, а вимога про витребування таких земельних ділянок у фізичних осіб, попередніх власників земельних ділянок, заявлена з недотриманням визначеної процесуальним законом процедури (порядку) захисту порушених прав, з іншими ніж належні матеріально-правовими підставами, адже звертаючись до суду позивач одночасно заявив вимоги про віндикацію та реституцію, такі вимоги заявлені до неналежних відповідачів, - попередніх власників земельних ділянок, та одночасно пред`явлені до кінцевих власників цих ділянок, з порушенням правил підвідомчості та з помилковими вимогами про одночасне застосування статей 216 і 338 ЦК України, оскільки віндикаційний і негаторний позови вважаються взаємовиключними.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Проте суд зауважує, що, позовна давність не переривається лише за наявності факту звернення з позовом до суду. Пред`явлення позову з недотриманням визначеної процесуальним законом процедури (порядку) захисту порушених прав не має наслідком переривання позовної давності, саме такий висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду складі Верховного Суду від 30.04.2020 у справі 908/61/13-г.

Не перериває перебігу такого строку й подання позову з недодержанням правил підсудності, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами, аналогічний висновок викладений у постанові КГС ВС від 22.01.2020 по справі № 916/521/18.

Подання позову з недодержанням правил підвідомчості/підсудності навіть у разі наступного закриття провадження у справі, а не відмови в позові або повернення позову, не перериває перебігу позовної давності, даний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 29.12.2020 по справі № 909/1165/19

У постанові Верховного Суду України від 08 листопада 2017 року у справі № 6-2891цс16 вказано, що правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

Отже, при зверненні заступника прокурора м. Одеси до суду з позовними заявами від 07.02.2011 та 29.03.2012 про витребування земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137500:41:004:0015, АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137500:41:004:0016, кадастровий номер 5110137500:41:004:0017, АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137500:41:004:0013 переривання перебігу строку позовної давності, що почався 13 листопада 2009 року не відбулось.

Наявності виникнення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності за наведеними вище позовними вимогами в ході судового розгляду також не встановлено.

08 квітня 2016 року Одеська міська рада звернулась до Приморського районного суду м. Одеси із позовом до ОСОБА_3 про витребування земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137500:41:004:0015, АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137500:41:004:0016, кадастровий номер 5110137500:41:004:0017, АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137500:41:004:0013 з чужого незаконного володіння, визнання права власності на земельні ділянки.

У заяві про застосування строків позовної давності представник відповідачів стверджує, що пред`явлення позову Одеської міської ради до ОСОБА_3 08 квітня 2016 року також не перериває перебігу строку позовної давності, і навіть за гіпотетичної умови переривання цього строку у 2016 році, останнім днем граничного строку для подання нового позову з вимогою про витребування земельної ділянки є 08 квітня 2019 року.

Представник позивача з таким твердженням не погодився, у письмових запереченнях щодо заяв про застосування строків позовної давності з даного приводу зазначив, що з урахуванням остаточної постанови Одеського апеляційного суду від 06.06.2019 року у справі № 522/6191/16-ц, строк позовної давності був також перерваним і розпочався саме з дати ухвалення даної постанови і навіть якщо припустити, що строк позовної давності розпочався з 04.09.2017 року, тобто з дати укладення договорів купівлі-продажу земельних ділянок на користь відповідачів, то сплив такого строку мав би відбутись 04.09.2020 року, однак позов Одеської міської ради до відповідачів було подано 13.03.2020 року.

Досліджуючи питання переривання перебігу строку позовної давності суд дійшов висновку, що при зверненні Одеської міської ради до Приморського районного суду м. Одеси 08 квітня 2016 року переривання перебігу строку позовної давності, що почався 13 листопада 2009 року не відбулось з огляду на наступне.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

При цьому , перебіг як загальної так і спеціальної позовної давності може перериватися лише в межах строку давності, а не після його спливу.

Подібний до цього висновок був викладений Верховним Судом України від 5 липня 2017 року по справі №6-3030цс16, постанові Верховного Суду від 30.01.2019 року по справі № 905/2324/17, а також у абз. 10 п. п. 4.4.1. постанови пленуму ВГСУ № 10 від 29.05.2013.

Окрім того, у п. п. 7.21, 7.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16 викладена позиція згідно з якою порушення права та підтвердження такого порушення судовим рішенням не є тотожними поняттями. Закон не пов`язує перебіг позовної давності з ухваленням судового рішення про порушення права особи. Тому перебіг позовної давності починається від дня, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення його права, а не від дня, коли таке порушення було підтверджене судовим рішенням

Закон також не пов`язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб.

Таким чином відсутні підстави вважати, що строк позовної давності був перерваний 06.06.2019 року і розпочався саме з дати ухвалення постанови Одеського апеляційного суду або розпочався з дати укладення договорів купівлі-продажу земельних ділянок на користь відповідачів, - 04.09.2017 року.

Щодо посилань представника позивача на відсутність у ОСОБА_3 права під час дії заборони на відчуження майна (арешту земельних ділянок), встановленої ухвалою Приморського районного суду м. Одеси суд зазначає, що позивач не скористався правом на подання заяви про реєстрацію вказаного обтяження до уповноважених органів.

Крім того, відчуження земельних ділянок ОСОБА_3 відбувалось після набрання законної сили рішенням Приморського районного суду м. Одеси, яким у задоволенні позовної заяви Одеської міської ради до ОСОБА_3 про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, визнання права власності було відмовлено.

Водночас, позивачем не доведено факт обізнаності відповідачів та продавця спірних земельних ділянок про наявність заборони на відчуження майна (арешту земельних ділянок), встановленої ухвалою Приморського районного суду м. Одеси, тому суд не вбачає підстав для застосування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 18.01.2017 справа № 554/410/15, від 24.05.2017 справа № 753/5621/15 та постанові Верховного Суду від 11.07.2018 справа № 509/5216/13.

Враховуючи викладене вище, наявність заборони на відчуження майна (арешту земельних ділянок) на зупинення та/або перевивання перебігу позовної давності не впливає, а відтак доводи позивача у цьому питанні не знайшли свого підтвердження.

Так, рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2016 року по справі № 522/6191/16-ц відмовлено у задоволенні позовної заяви Одеської міської ради до ОСОБА_3 про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, визнання права власності.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 20 квітня 2017 року апеляційну скаргу Одеської міської ради відхилено, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2016 року залишено без змін.

04 вересня 2017 року земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137500:41:004:0016, кадастровий номер 5110137500:41:004:0017, АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137500:41:004:0013 були відчужені на користь ОСОБА_2 , а земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137500:41:004:0015 була відчужена ОСОБА_1 на підставі договорів купівлі-продажу.

Постановою Верховного Суду від 26.09.2018 р. касаційну скаргу Одеської міської ради задоволено частково. Ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 20 квітня 2017 р. скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Одеського апеляційного суду від 06.06.2019 року апеляційну скаргу Одеської міської ради задоволено частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2016 р. скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову, витребувано від ОСОБА_3 на користь територіальної громади м. Одеси, в особі Одеської міської ради, земельну ділянку, площею - 0,1000 га., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137500:41:004:0015, земельну ділянку площею - 0,0500 га розташовану за адресою:АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137500:41:004:0016, земельну ділянку площею - 0,0500 га розташовану за адресоюкадастровий номер 5110137500:41:004:0017, земельну ділянку площею - 0,0500 га розташовану за адресоюАДРЕСА_1 , кадастровий номер 5110137500:41:004:0013 .

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 83 ЗК України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Згідно із ч. 8 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно з висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 24 березня 2020 року по справі № 200/9962/17-ц, та Верховного Суду України від 28.01.2015 по справі № 6-218цс14, 6-251цс15, за змістом частини першої статті 388 ЦК України, майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Під час розгляду справи позивачем у суді доведено, що земельні ділянки дійсно перебували у комунальній власності територіальної громади м. Одеса, при цьому, доказів передачі спірних земельних ділянок за рішенням Одеською міською ради будь-яким фізичним або юридичним особам, відповідачами не надано.

З огляду на викладене, судом під час розгляду цієї справи встановлено, що спірні земельні ділянки вибули з володіння позивача не з його волі, іншим шляхом, а відтак права Одеської міської ради, передбачені ст. ст. 317, 319, 321 ЦК України є порушеними, та підлягають захисту в порядку та спосіб, передбачений ст. 388 ЦК України.

Водночас, під час розгляду цієї справи судом встановлено, що строк позовної давності за вимогами про витребування спірних земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1 , в у порядку, передбаченому ст. ст. 387, 388 ЦК України, який розпочався 13 листопада 2009 року в подальшому не був перерваний, оскільки при зверненні заступника прокурора м. Одеси до суду з позовними заявами від 07.02.2011 та 29.03.2012 про витребування спірних земельних ділянок не було дотримано вимог процесуального закону щодо правил суб`єктної юрисдикції, процедури (порядку) захисту порушених прав, подання позовів відбулось з іншими ніж належні матеріально-правовими підставами.

З огляду на викладене строк позовної давності за вищенаведеними вимогами сплинув 13 листопада 2012 року, та зважаючи на подальше звернення Одеської міської ради з позовом до ОСОБА_3 про витребування земельних ділянок лише 08 квітня 2016 року, тобто, після спливу позовної давності, зазначений строк який сплинув 13 листопада 2012 року, - не був перерваний.

Отже, судом встановлено факт спливу позовної давності за вимогами про витребування земельних ділянок про застосування яких заявлено відповідачами, що є підставою для відмови у позові згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України.

Клопотання про поновлення з поважних причин пропущеного строку позовної давності позивач до суду не подавав.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

До позовних вимог про витребування майна на підставі статей 387, 388 ЦК України застосовується загальна позовна давність у три роки, що також визначено у судовій практиці Верховного Суду України у постановах від 08.06.2016 у справі №6-3089цсіб, від 22.06.2017 у справі № 6-1047цс 17, у Постанові Великої палати в справі N372/1036/15-ц.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до частини другої статті 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Судом також враховується практика ЄСПЧ, який в п. 137 справи Олександр Волков проти України зазначив: суд вважає, що строки позовної давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося винести рішення щодо подій, що мали місце у відділеному минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (рішення від 22.10.1996 року у справі Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства (STUBBINGS AND Others v. United Кingdom), n. 51, Reports 1996-IV) .

За таких обставин суд прийшов до висновку, що підстав для задоволення позовних вимог не встановлено і в задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі, у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

На підставі викладеного та керуючись:ст.ст. 15,16, 253, 261, 264, 267 ЦК.України, ст. ст. 2 , 4 , 13 , 76-81 , 95 , 258-259 , 263ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про витребування земельних ділянок, -відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду виготовлений 05.08.2021 року.

Суддя: Р.Д. Абухін

28.07.21