Ухвала

від 01.12.2021 по справі 914/2056/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

01 грудня 2021 року

м. Київ

Справа № 914/2056/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.

за участю секретаря судового засідання - Дерлі І.І.,

за участю представників сторін:

позивача - Музика С.М. (адвокат),

відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.09.2021 (у складі колегії суддів: Бонк Т.Б. (головуючий), Бойко С.М., Матущак О.І.)

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Міського державного комунального підприємства "Миколаївтеплокомуненерго"

про зобов`язання включити грошові вимоги в сумі 1 422 951,06 грн до передавального акта,

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України", Позивач) звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Міського державного комунального підприємства "Миколаївтеплокомуненерго" (далі - МДКП "Миколаївтеплокомуненерго", Відповідач) про зобов`язання включити грошові вимоги в сумі 1 422 951,06 грн до передавального акта.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.12.2020 у справі № 914/2056/20 позов задоволено. Зобов`язано Відповідача включити грошові вимоги АТ "НАК "Нафтогаз України" в сумі 1 422 951,06 грн до передавального акта. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що перебування боржника в стані припинення не припиняє зобов`язання, відтак в силу статті 107 Цивільного кодексу України кредитор вправі вимагати від відповідача в особі комісії з припинення як виконання зобов`язання, так і включення кредиторських вимог за такими зобов`язаннями до передавального акту.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 28.09.2021 у справі № 914/2056/20 скасовано вищезазначене рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким відмовлено у задоволенні позову.

Апеляційна інстанція виходила з того, що передавальний акт призначений для забезпечення обліку прав та обов`язків, які передаються при реорганізації, і його затвердження як юридичний факт не має самостійного значення для виникнення універсального правонаступництва.

За висновками суду невключення кредиторських вимог АТ "НАК "Нафтогаз України" в передавальний акт не змінює та не припиняє права Позивача вимагати виконання судових рішень та зобов`язань за договорами, а отже, обраний Позивачем спосіб захисту майнових прав не є ефективним.

У касаційній скарзі АТ "НАК "Нафтогаз України" просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, рішення місцевого господарського суду визнати нечинним та закрити провадження у справі.

Вимоги скарги обґрунтовані неврахуванням судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень висновків викладених у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 404/251/17 (відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб) та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04 щодо застосування пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України

Заслухавши суддю-доповідача та присутнього у судовому засіданні представника Позивача, дослідивши доводи наведені у касаційній скарзі, а також матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження не підтвердилися, а тому касаційне провадження за вищезазначеною касаційною скаргою підлягає закриттю з огляду на таке.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 300 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною другою статті 6 та частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Питання права касаційного оскарження урегульовано статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, частиною другою якої встановлено підстави касаційного оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених цією процесуальною нормою.

Так, однією з підстав касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Зі змісту зазначеної норми права убачається, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

При цьому, подібність правовідносин означає схожість суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.

Під судовими рішеннями у подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (однотипними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16, від 25.04.2018 у справі № 925/3/17, від 25.04.2018 у справі № 910/24257/16, від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11, від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц та від 19.05.2020 у справі № 910/719/19.

Посилання скаржника на правові висновки Верховного Суду у постанові від 03.05.2018 у справі № 404/251/17 та Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 13/51-04 є безпідставними, оскільки стосуються загального правового регулювання закриття провадження у справі через відсутність предмета спору.

До того ж, у справі № 404/251/17 предметом позовних вимог було визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

При розгляді вказаної справи скасовуючи постанову апеляційного суду та передаючи справу на новий розгляд до цього ж суду, Верховний Суд з огляду на невизначеність у правах і обов`язках сторін не погодився з висновком апеляційної інстанції про відсутність предмета спору.

У справі № 13/51-04 (за позовом про стягнення боргу за отриману електроенергію) розглядалась скарга про визнання неправомірними дій державного виконавця та визнання недійсною постанови про стягнення виконавчого збору, яку (постанову) на час розгляду скарги місцевим господарським судом вже визнано протиправною та скасовано у судовому порядку.

Водночас у справі, яка переглядається (№ 914/2056/20) Позивач звернувся із позовом про зобов`язання Відповідача включити до передавального акта кредиторські вимоги, які виникли у зв`язку з неналежним виконанням останнім взятих на себе договірних зобов`язань та судових рішень.

В такий спосіб, предмет і підстави позову, фактичні обставини, які формують зміст спірних правовідносин та матеріально-правове регулювання спірних правовідносин у зазначених справах і розглядуваній справі є різними, що виключає як подібність спірних правовідносин, так і підстави для застосування вказаних правових позицій під час вирішення цього господарського спору.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження після відкриття касаційного провадження не отримала підтвердження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "НАК "Нафтогаз України" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.09.2021 у справі № 914/2056/20.

Керуючись статтями 234, 235, 296, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.09.2021 у справі № 914/2056/20 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає

Головуючий В. А. Зуєв Судді І. С. Берднік І. С. Міщенко