Рішення

від 10.12.2020 по справі 914/2056/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2020 справа № 914/2056/20

Господарський суд Львівської області у складі судді М.М. Петрашка, розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до відповідача Міського державного комунального підприємства «Миколаївтеплокомуненерго» в особі голови комісії з припинення ОСОБА_1

про зобов`язання включити грошові вимоги в сумі 1422951,06 грн. до передавального акта

за участю представників :

від позивача В.М.Саранюк

від відповідача І.Ю.Вітрів

Суть спору : Позовні вимоги заявлено Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до відповідача Міського державного комунального підприємства «Миколаївтеплокомуненерго» в особі голови комісії з припинення ОСОБА_1 про зобов`язання включити грошові вимоги в сумі 1422951,06 грн. до передавального акта.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено у протоколах судового засідання.

Протокольною ухвалою суду від 27.10.2020р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 26.11.2020р.

Розгляд справи по суті відкладався.

Представник позивача в судове засідання 10.12.2020р. з`явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання 10.12.2020р. з`явився, щодо заявлених позивачем вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив таке.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 18.03.2020р. Миколаївською міською радою Миколаївського району Львівської області ухвалено рішення від 18.03.2020 №1723 про реорганізацію Міського державного комунального підприємства Миколаївтеплокомуненерго шляхом приєднання до міського комунального підприємства Миколаївводоканал . 19.03.2020р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про припинення юридичної особи. Строк заявлення вимог кредиторів встановлено до 20.05.2020р.

08.05.2020р. позивачем отримано від голови комісії з припинення Міського державного комунального підприємства Миколаївтеплокомуненерго Ікави Любові Володимирівни повідомлення від 28.04.2020р. № 29 щодо реорганізації юридичної особи боржника.

19.05.2020р. Акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на адресу відповідача направлено вимогу №14/7-3360-20 на суму 1422951,06 грн. шляхом перерахування вказаної грошової суми на зазначені реквізити.

Згідно із витягу з офіційного інтернет ресурсу "Укрпошта", відповідач отримав вимогу позивача 30.05.2020р.

Матеріалами справи підтверджується, що грошові вимоги позивача до відповідача виникли у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем укладених з позивачем договорів, а також на рішеннях господарських судів, відповідно до умов яких компанія продавала та постачала відповідачу природний газ.

27.09.2019р. між Акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (постачальник) та Міським державним комунальним підприємством Миколаївтеплокомуненерго (споживач, боржник) укладено договір №4159/1920-Б0-20 постачання природного газу та додаткові угоди до нього.

Відповідно до пункту 1.1. договору постачальник зобов`язався поставити покупцю природний газ, а споживач зобов`язався прийняти та оплатити його на умовах цього Договору.

На виконання умов вказаного договору та додаткових угод до нього постачальник поставив покупцеві природний газ на загальну суму 1479657,44 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2019р. на суму 5376,49 грн., 30.11.2019р. на суму 235021,39 грн., 31.12.2019р. на суму 382116,01 грн., 31.01.2020р. на суму 440930,32 грн., 29.02.2020р. на суму 308915,05 грн., 31.03.2020р. на суму 105451,08 грн. та 30.04.2020р. на суму 1847,10 грн.

Позивач стверджує, що боржник, в порушення умов договору в повному обсязі не розрахувався з постачальником за поставлений природний газ, свої зобов`язання виконав лише частково на суму 1374206,04 грн. Таким чином, залишок заборгованості за основним боргом становить 105451,40 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням умов договору №4159/1920-Б0-20 від 27.09.2019р. позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 609,39 грн.

За порушення зобов`язань за договором в частині своєчасної оплати спожитого природного газу позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України нараховані 3% річних у розмірі 128,74 грн.

Загальна заборгованість відповідача перед позивачем за договором №4159/1920-Б0-20 від 27.09.2019р. станом на 12.05.2020р. становить 106189,53 грн.

14.09.2016р. між Акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (постачальник) та Міським державним комунальним підприємством Миколаївтеплокомуненерго (споживач, боржник) укладено договір №5193/1617-Б0-21 постачання природного газу та додаткові угоди до нього.

Відповідно до пункту 1.1. вказаного договору постачальник зобов`язався поставити споживачу (боржнику) у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору.

Боржник свої зобов`язання з оплати за поставлений природний газ не виконав. Так, Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.08.2019р. у справі №914/838/19 суд стягнув з Міського державного комунального підприємства Миколаївтеплокомуненерго на користь Національної акціонерної компанії Нафтогаз України 536557,66 грн. - основного боргу, 37928,47 грн. - пені, 26 390,56 грн. - 3% річних, 80933,59 грн. - інфляційних втрат та 10796,00 грн. - витрат по сплаті судового збору, з розстроченням виконання рішення на шість місяців шляхом сплати рівними частинами.

Позивач стверджує, що станом на 12.05.2020р. зазначене рішення суду виконано частково, неоплаченою на підставі даного рішення залишилась заборгованість в розмірі 492606,28 грн, з яких:

- 386557,66 грн - основний борг;

- 37928,47 грн - пеня;

- 26390,56 грн - 3% річних;

- 41729,59 грн - інфляційні втрати.

Оскільки на день пред`явлення даного позову зобов`язання за вказаним договором, у тому числі й на виконання згаданого судового рішення, у повному обсязі не виконані, за період, не охоплений судовим рішенням, позивач на підставі частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, статей 174, 216, 218 Господарського кодексу України, позивач додатково нарахував 26508,18 грн. - 3 % річних та 70110,38 грн - інфляційних втрат.

Загальна заборгованість відповідача перед позивачем за договором №5193/1617-Б0-21 від 14.09.2016р. станом на 12.05.2020р. становить 589224,84 грн.

21.09.2017р. між Акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (постачальник) та Міським державним комунальним підприємством Миколаївтеплокомуненерго (споживач, боржник) укладено договір №6139/1718-Б0-21 постачання природного газу та додаткові угоди до нього.

Відповідно до пункту 1.1. договору постачальник зобов`язався поставити споживачу (боржнику) у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору.

Боржник свої зобов`язання з оплати за поставлений природний газ не виконав.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 03.12.2019 у справі №914/1807/19 стягнуто з Міського державного комунального підприємства "Миколаївтеппокомуненерго" на користь Національної акціонерної компанії Нафтогаз України кошти у загальній сумі 347898,23 грн, з яких: 300000,00 грн. - основний борг; 6000,00 грн. - пеня; 10068,74 гри - 3% річних; 26 410,49 гри - інфляційні втрати; 5419,00 грн - витрати по сплаті судового збору.

Позивач стверджує, що станом на 12.05.2020р. зазначене рішення суду не виконано.

Оскільки на день пред`явлення даного позову зобов`язання за вказаним договором, у тому числі й на виконання вищевказаного судового рішення, у повному обсязі не виконані, за період не охоплений судовим рішенням, на підставі частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, статей 174, 216, 218 Господарського кодексу України, позивач додатково нарахував 8571,86 грн - 3% річних та 26410,49 грн - інфляційних втрат.

Загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за договором від 21.09.2017 №6139/1718-50-21 станом на 12.05.2020р. становить 382880,58 грн.

11.10.2018 р. між Акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України та Міським державним комунальним підприємством Миколаївтеплокомуненерго (споживач, боржник) укладено договір №6624/18-БО-21 постачання природного газу.

Відповідно до пункту 1.1. договору постачальник зобов`язався поставити споживачу (боржнику) природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору.

На виконання умов вказаного договору та додаткових угод до нього постачальник поставив покупцеві природний газ на загальну суму 2118046,58 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2018р. на суму 40364,68 грн., 30.11.2018р. на суму 333350,36 грн., 31.12.2018р. на суму 523932,49 грн., 31.01.2019р. на суму 526648,68 грн., 28.02.2019р. на суму 356501,57 грн., 31.03.2019р. на суму 285820,81 грн. та 30.04.2019р. на суму 51427,99 грн.

Позивач зазначає, що відповідач, в порушення умов договору свої зобов`язання виконав лише частково, зокрема, розрахувався лише на суму 1832226,11 грн.

Таким чином, неоплаченою залишилась заборгованість в розмірі 285820,47 грн.

Згідно з пунктом 7.2 договору додаткової угоди №4 від 29.11.2018) у разі прострочення споживачем (покупцем) оплати згідно з пунктами 5.1, 5.6 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

У зв`язку з неналежним виконанням умов договору, позивач нарахував пеню у розмірі 23288,18 грн.

Оскільки, як стверджує позивач, на день пред`явлення даного позову зобов`язання за вказаним договором не виконанні, на підставі частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, статей 174, 216, 218 Господарського кодексу України ним нараховано 9125,24 грн. - 3% річних та 5647,88 грн. - інфляційних втрат.

Відповідно до пункту 3.13 додаткової угоди №4 від 29.11.2018р. до договору постачання природного газу №6624/18-БО-21 від 11.10.2018р., якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п. 2.1 цього договору), Споживач зобов`язаний відшкодувати постачальнику збитки в порядку, визначеному пунктом 5.7 цього договору.

На підставі наведеного позивачем було складено акт-претензію від 16.05.2019 №26-938-19 на суму 37797,51 грн., а в подальшому у відповідності до роз`яснень НКРЕКП, які стосуються тлумачення підпункту 1 пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2496, в частині застосування подвійної облікової ставки НБУ при розрахунку сум збитків в разі, якщо фактичний обсяг спожитого природного газу менший від замовленого обсягу більше ніж на 5%, Акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України було зроблено перерахунок суми збитків, виставленої в акті від 16.05.2019 №26-938-19 а саме, розрахована сума збитків становить 2700,10 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивачем, на підставі пункту 3.13 додаткової угоди №4 від 29.11.2018р. до договору постачання природного газу №6624/18-БО-21 від 11.10.2018р. нараховано 2700,10 грн. збитків.

Загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за договором від 11.10.2018р. №6624/18-БО-21 станом на 12.05.2020р. становить 326581,87 грн.

11.10.2018 р. між Акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (постачальник) та Міським державним комунальним підприємством "Миколаївтеплокомуненерго" (споживач, боржник) укладено договір від №6623/18-ТЕ-21 постачання природного газу.

Відповідно до пункту 1.1. вказаного договору постачальник зобов`язався поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору.

На виконання умов вказаного договору постачальник поставив покупцеві природний газ на загальну суму 433708,73 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2018р. на суму 4453,73 грн., 30.11.2018р. на суму 43354,25 грн., 31.12.2018р. на суму 106627,22 грн., 31.01.2019р. на суму 129913,10 грн., 28.02.2019р. на суму 83281,48 грн., 31.03.2019р. на суму 66078,95 грн.

Відповідно до пункту 3.13 додаткової угоди №4 від 29.11.2018р. до договору постачання природного газу №6623/18-ТЕ-21 від 11.10.2020р., якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п. 2.1 цього договору), споживач зобов`язаний відшкодувати постачальнику збитки в порядку, визначеному пунктом 5.7 цього договору.

На підставі наведеного позивачем було складено акт-претензію від 16.05.2019 №26-937-19 на суму 18074,24 грн

Враховуючи вищевикладене, позивачем, на підставі пункту 3.13 додаткової угоди №4 від 29.11.2018р. до договору постачання природного газу №6623/18-ТЕ-21 від 11.10.2020р. нараховано 18074,24 грн. збитків.

Загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за договором від 11.10.2018р. №6623/18-ТЕ-21 станом на 12.05.2020р. становить 18074,24 грн.

Таким чином, загальна сума грошових зобов`язань відповідача перед позивачем складає 1422951,06 грн.

03.07.2020р. на адресу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України надійшов лист Міського державного комунального підприємства Миколаївтеплокомуненерго від 26.06.2020р. № 37, яким голова комісії з припинення відповідача ОСОБА_1 повідомила, що за результатом розгляду вимог Національної компанії Нафтогаз України відповідач визнає обгрунтованими вимоги позивача лише в частині боргових зобов`язань, що підтвердженні судовими рішеннями, що набрали законної сили.

Таким чином, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області з вимогою про зобов`язання відповідача включити грошові вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в сумі 1422951,06 грн. до передавального акту.

Відповідач щодо заявлених вимог частково заперечив, подавши відзив на позов, в якому також зазначив про визнання вимоги позивача лише в частині боргових зобов`язань, що підтвердженні судовими рішеннями, що набрали законної сили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити повністю з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Згідно з частинами 3, 5 статті 105 Цивільного кодексу України Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Виходячи з аналізу змісту норм статей 104, 105, 110 Цивільного кодексу України ліквідація є такою формою припинення юридичної особи за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами у передбачених ними випадках, у результаті якої вона припиняє свою діяльність (справи і майно) без правонаступництва, тобто без переходу прав та обов`язків до інших осіб. Іншою формою припинення юридичної особи є передача всього свого майна, прав та обов`язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу чи перетворення (статті 104 - 109 Цивільного кодексу України).

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Підстави припинення зобов`язань визначені у статтях 599-601, 604-609 Цивільного кодексу України (припинення зобов`язання виконанням, припинення зобов`язання переданням відступного, припинення зобов`язання зарахуванням, припинення зобов`язання за домовленістю сторін, припинення зобов`язання прощенням боргу, припинення зобов`язання поєднанням боржника і кредитора в одній особі, припинення зобов`язання неможливістю його виконання, припинення зобов`язання смертю фізичної особи, припинення зобов`язання ліквідацією юридичної особи).

Серед підстав припинення зобов`язання відсутня така підстава для припинення зобов`язання як реорганізація юридичної особи шляхом приєднання.

Відповідно до частини 1 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Частиною 3 статті 105 Цивільного кодексу України передбачено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.

Згідно з частини 1 статті 106 Цивільного кодексу України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

За приписами частин 1-3 ст. 107 Цивільного кодексу України кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов`язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов`язання, або забезпечення виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом. Після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.

18.03.2020р. Миколаївською міською радою Миколаївського району Львівської області ухвалено рішення № 1723 про припинення Міського державного комунального підприємства "Миколаївтеплокомуненерго" в результаті реорганізації шляхом приєднання до міського комунального підприємства Миколаївводоканал .

19.03.2020р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення юридичної особи.

Тобто, з наведеного вбачається, що засновником відповідача прийнято рішення про припинення юридичної особи відповідача шляхом реорганізації, а саме приєднання.

Відповідно до частини 8 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у разі приєднання юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті приєднання, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Приєднання вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються.

Перебування боржника в стані припинення не припинило зобов`язання, у зв`язку з чим в силу статті 107 Цивільного кодексу України кредитор вправі вимагати від відповідача в особі комісії з припинення як виконання зобов`язання, так і включення кредиторських вимог за такими зобов`язаннями до передавального акту.

Аналогічні правові позиції зазначені у постанові Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 925/1143/17.

Матеріалами справи підтверджується вчасне направлення кредитором вимоги про визнання його кредиторських вимог.

У процесі розгляду справи, відповідачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували належне виконання ним свого обов`язку щодо розгляду підтверджених відповідних кредиторських вимог позивача і прийняття рішення щодо них та включення їх в передавальний акт. Судом перевірено розрахунки заявленої у позовній заяві суми грошової вимоги та помилок не виявлено. Слід зазначити, що відповідно до частини 2 статті 107 Цивільного кодексу України до передавального акту включаються також ті зобов`язання, які оспорюються сторонами.

Частиною 3 статті 112 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушено відповідачем, а тому позовні вимоги про зобов`язання відповідача включити до передавального акту грошові вимоги позивача у сумі 1422951,06 грн. грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд прийшов до висновку стягнути з відповідача на користь позивача 2102,00 грн. судового збору, оскільки позов у даній справі слід задовольнити повністю.

Керуючись статтями 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236, 237, 238, 239, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1 . Позов задовольнити.

2 .Зобов`язати Міське державне комунальне підприємство «Миколаївтеплокомуненерго (81600, Львівська область, Миколаївський район, місто Миколаїв, проспект Грушевського, будинок 1, ідентифікаційний код 30492187) в особі голови комісії з припинення Ікави Л.В. включити грошові вимоги акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, місто Київ, вулиця Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) в сумі 1422951,06 грн. до передавального акта.

3 .Стягнути з Міського державного комунального підприємства «Миколаївтеплокомуненерго (81600, Львівська область, Миколаївський район, місто Миколаїв, проспект Грушевського, будинок 1, ідентифікаційний код 30492187) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, місто Київ, вулиця Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2102,00 грн.

4 . Накази видати після набрання рішенням законної сили відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 21.12.2020р.

Суддя М.М. Петрашко