Ухвала

від 08.12.2021 по справі 372/4151/20

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/4151/20

Провадження 1-кс-1312/21

ухвала

Іменем України

08 грудня 2021 року Слідчий суддя Обухівського районного суду Київської області ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у залі судових засідань Обухівського районного суду Київської області клопотання старшого слідчого СВ Обухівського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_3 про арешт майна,

В С Т А Н О В И В:

Слідча СВ Обухівського РУП ГУ НП в Київській області звернулась до суду із клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні № 12020110230001579 від 18.11.2020, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст.190 КК України, яке погоджено прокурором Обухівської окружної Київської області ОСОБА_4 .

На обґрунтування клопотання слідчий зазначла, що,СВ Обухівського ВП ГУ НП в Київській області здійснюється досудове розслідування, кримінального провадження за №12020110230001579 від 18.11.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.

Орган досудового розслідування зазначає про те, що 17.11.2020 до Обухівського ВП ГУ НП в Київській області надійшла письмова заява від гр. ОСОБА_5 ,. про те, що ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ,шахрайським шляхом заволоділи земельною ділянкою з кадастровим номером 3223186800:03:038:0091, що знаходиться в межах Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області, яка була придбана на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки 15.08.2017.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 15.08.2017 ОСОБА_5 , особисто передав ОСОБА_9 40 000 тис. доларів США, як оплату за земельну ділянку площею 0,2467 га, з кадастровим номером 3223186800:03:038:0091, що знаходиться в межах Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області. Між ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ,був укладений договір купівлі продажу вище вказаної земельної ділянки.

Після чого, 13.09.2017 було укладено договір дарування вище вказаної земельної ділянки, де ОСОБА_10 передає (дарує) у власність земельну ділянку з кадастровим номером 3223186800:03:038:0091 ОСОБА_5

17.02.2020 рішення по судовій справі № 22-ц/824/1762/2020, що ухвалене суддями судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду, ОСОБА_5 , стало відомо, що об`єктом купівлі-продажу за вказаним договором є земельна ділянка яку ОСОБА_6 та ОСОБА_12 набули в результаті злочинного діяння.

Допитаний в якості потерпілого ОСОБА_5 , пояснив, що його мати ОСОБА_10 , 15.08.2017 уклала договір купівлі продажу земельної ділянки кадастровим номером 3223186800:03:038:0091, площею 0,2467 га., яка належала ОСОБА_13 .

Придбавши земельну ділянку в подальшому 13.09.2017 було укладено договір дарування вище вказаної земельної ділянки, де ОСОБА_10 передає (дарує) у власність земельну ділянку з кадастровим номером 3223186800:03:038:0091, своєму сину ОСОБА_5 .

Після чого 17.02.2020 із рішення по судовій справі № 22-ц/824/1762/2020, що ухвалене суддями судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду, ОСОБА_5 , стало відомо, що об`єктом купівлі-продажу за вказаним договором є земельна ділянка яку ОСОБА_6 та ОСОБА_12 набули в результаті злочинного діяння.

А саме, що ОСОБА_14 , на праві власності належала вище вказана земельна ділянка. 12.08.2015 ОСОБА_14 , видав довіреність ОСОБА_6 ,посвідчену приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу, відповідно до якої останній може від імені позивача продати на власний розсуд та укласти договір купівлі- продажу, земельної ділянки, що знаходиться на території Підгірцівської сільської ради Обухівського району, Київської області, кадастровий номер 3223186800:03:038:0091.

11.11.2015 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки відповідно до якого ОСОБА_14 , від імені якого діяв на підставі довіреності ОСОБА_15 , продав, а ОСОБА_12 , купила земельну ділянку, розташовану за адресою: Київська область, Обухівський район, в адміністративних межах Підгірцівської сільської ради, загальною площею 0,2467 га., і заплатила за неї грошову суму у порядку та на умовах передбачених вище вказаним договором. Після чого на підставі договору дарування від 28.04.2017 дана земельна ділянка належала ОСОБА_16

15.08.2017 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_8 ,продав дану земельну ділянку площею 0,2467 га. ОСОБА_10

13.09.2017 був укладений договір дарування земельної ділянки до якого ОСОБА_10 , подарувала своєму сину ОСОБА_5 , вище вказану земельну ділянку.

Орган досудового розслідування вважає, що ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , за участю ОСОБА_9 приховали, що джерело права власності ОСОБА_12 на земельну ділянку маєкримінальне походження. ОСОБА_6 та ОСОБА_12 усвідомлювали, що довіреністю було надано повноваження представляти інтереси ОСОБА_14 лише перед третіми особами, а не поміж собою.

Згідно офіційних заяв ОСОБА_14 , що містять матеріали справи № 22-ц/824/1762/2020, його представник ОСОБА_6 приховавінформацію від нього про укладення Договору купівлі-продажу від 11.11.2015 року. Також його представник ОСОБА_6 , а також покупець ОСОБА_12 не сплатили йому 145 000грн.,що були обмовлені Договору купівлі- продажу від 11.11.2015 року як ціна продажу та його представник ОСОБА_6 під час укладенняОтже, дії подружжя ОСОБА_17 під час укладення договору купівлі-продажу були направлені не на реальне настання правових наслідків, обумовлених договором купівлі-продажу, а на фіктивний перехід права власності.

Також, згідно офіційних заяв ОСОБА_14 , що містять матеріали справи № 22-ц/824/1762/2020, коли він випадково дізнався, що проти його віолі ОСОБА_6 , та ОСОБА_12 позбавили його права власності на земельну ділянку то він подав заяву про злочин до Національної поліції. Будучи потерпілим від злочинного діяння та маючи право вимагати відшкодування завданої шкоди з боку правопорушника у цивільному чи кримінальному суді, він звернувся з цивільним позовом до ОСОБА_6 ОСОБА_18 та ОСОБА_5 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 про визнання договору купівлі-продажу від 11.11.2015 року недійсним, з тих підстав, що договірукладено проти його волі.

ОСОБА_6 та ОСОБА_12 розуміючи, що договір купівлі-продажу від 11.11.2015 року єфіктивним (укладений проти волі власника) вирішили позбутись від викраденої земельної ділянки, шляхом її продажу.

Одночасно, щоб позбавити можливості потенційного покупця досліджувати джерело права власності ОСОБА_6 та ОСОБА_12 вирішили розпочати процес зміни джерела походження права власності, який полягав у наступному:

Мокроусови домовились із ОСОБА_9 на укладення цивільно-правової угоди направленої не на реальне настання правових наслідків, обумовлених договором Дарування, а на фіктивний перехід права власності з метою приховання кримінального походження права власності на земельну ділянку.

28.04.2017 року ОСОБА_12 подарувала, тобто безоплатно передала ОСОБА_9 дану земельну ділянку. Такий договір був направлений виключно на створення нового, легального, джерела права на земельну ділянку.

Далі, коли земельну ділянку було легалізовано, ОСОБА_9 , в червні 2017 року, запропонував ОСОБА_5 , як власнику суміжної земельної ділянки, придбати її за 40 тисяч доларів США.

15.08.2017року був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_9 продав земельну ділянку ОСОБА_10 . Під час складання та погодження проекту договору, ОСОБА_9 пояснив, що така суттєва умова договору як ціна продажу в договорі буде визначена сумою - 51 тисяча гривень. Він це розтлумачив так, що ціна продажу для нотаріуса розраховується на підставі оцінки державного реєстратора нерухомості. Ціна продажу для Покупця гуртувалася на оцінці приватного експерта.

Під час продажу земельної ділянки ОСОБА_9 приховав від ОСОБА_5 , та від ОСОБА_10 , певні обставини, які зобов`язаний був повідомити, а саме, що земельна ділянка яку він продає є викраденою у ОСОБА_14 , а потім легалізованою за його участю.

Так як рішення суду встановлено, що ОСОБА_5 , придбав земельну ділянку, що була отримана від ОСОБА_14 поза його волею, то суд позбавив ОСОБА_5 , добросовісного набувача, права власності на неї.

За таких обставин ОСОБА_6 , ОСОБА_12 і ОСОБА_9 завдали ОСОБА_5 , матеріальну шкоду, в сумі - 40 000 доларів США.

Відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що було здійснено поділ даної земельної ділянки з кадастровим номером 3223186800:03:038:0091, та поділено на земельну ділянку з кадастровим номером 3223186800:03:038:0101 площею 0,1585 га, та земельну ділянку з кадастровим номером 3223186800:03:038:0102 площею 0,0882 га, які знаходяться у спільній частковій власності, по частки, власники: ОСОБА_19 , ОСОБА_20 .

Постановою слідчого від 25.10.2021 земельні ділянки з кадастровими номерами 3223186800:03:038:0101 площею 0,1585 та 3223186800:03:038:0101 площею 0,1585 га визнано речовими доказами.

Прокурор в судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі, клопотання підтримує.

Представник власника майна в судове засідання не з`явилась, подала письмові заперечення та клопотання про розгляд справи без її участі, просила відмовити в задоволенні клопотання як необґрунтоване.

Дослідивши матеріали справи, вважаю клопотання таким, що не підлягає задоволенню зважаючи на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст.94,132,173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається, зокрема з метою забезпечення: збереження речових доказів.

За положеннями ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2ст. 84 КПК Україниречові докази є одним із процесуальних джерел доказів.

Частина 1ст. 98 КПК Українирегламентує, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Посилаючись у клопотанні на необхідність накладення арешту на вищевказані земельні ділянки, слідчий повинен був зазначити, яке відношення останні мають до вчинення кримінального правопорушення, за яким здійснюється досудове розслідування, тобто до ч. 2 ст. 190 КК України.

Жодних об`єктивних даних, які б підтверджували, що вказані земельні ділянки були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, суд з наданих до суду матеріалів провадження не вбачає.

Предметом кримінального правопорушення є шахрайське заволодіння грошовими коштами у сумі 40 000 тис. доларів США, а не земельною діяльною відповідно до наявного в матеріалах провадження витягу з ЄРДС, тому останні не можуть бути речовим доказом в кримінальному провадженні.

ОСОБА_20 набув земельну ділянку у власність у належного власника ОСОБА_14 на підставі договору купівлі продажу земельної ділянки від 10.11.2020 року № 1566, а кримінальне провадження розслідується за фактом заволодіння коштами іншими особами.

За таких обставин слідчий суддя приходить до висновку, що слідчим у поданому клопотанні не було доведено необхідність накладення арешту на земельні ділянки з метою збереження речових доказів, не вказано, у який спосіб та для з`ясування яких обставин, що мають значення у даному кримінальному провадженні можливе їх використання.

Постанова слідчого Обухівського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_3 є формальною, будь - яких підтверджень тому, що арештоване майно відповідає вимогам ст. 98 КПК України не містить.

За положеннями ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

З матеріалів судового провадження вбачається, що накладення арешту навказані земельні ділянки не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи власників майна потребам досудового розслідування і при вказаних обставинах явно порушує справедливий баланс між інтересами власників майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження, що у свою чергу нівелює накладення арешту на вилучене майно з метою забезпечення збереження речових доказів.

На підставі вищевикладених обставин, клопотання слідчого не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст.98,131,132,170-174,376 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання про арешт майна відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня проголошення ухвали; у разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Повний текст ухвали складено та підписано 08.12.2021.

Слідчий суддя: ОСОБА_1