Ухвала

від 27.07.2021 по справі 372/4151/20

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/4151/20

Провадження 1-кс-870/21

ухвала

Іменем України

27 липня 2021 року Слідчий суддя Обухівського районного суду Київської області ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

слідчого ОСОБА_4 ,

представника власника майна ОСОБА_5 ,

розглянувши в залі судових засідань Обухівського районного суду Київської області клопотання старшого слідчого СВ Обухівського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні,

В С Т А Н О В И В:

Старший слідчий СВ Обухівського РУП поліції Головного управління Національної поліції в Київській області звернувся до суду із клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020110230001579 від 18 листопада 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, яке обґрунтовує тим, що 17.11.2020 року до Обухівського ВП ГУ НП в Київській області надійшла письмова заява від гр. ОСОБА_7 ,. про те, що ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , шахрайським шляхом заволоділи земельною ділянкою з кадастровим номером 3223186800:03:038:0091, що знаходиться в межах Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області, яка була придбана на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15.08.2017 року.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 15.08.2017 року ОСОБА_7 особисто передав ОСОБА_10 40 000 доларів США, як оплату за земельну ділянку площею 0,2467 га. з кадастровим номером 3223186800:03:038:0091, що знаходиться в межах Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області. Між ОСОБА_11 та ОСОБА_10 був укладений договір купівлі продажу вище вказаної земельної ділянки.

Після чого, 13.09.2017 укладено договір дарування вище вказаної земельної ділянки, де ОСОБА_11 передає (дарує) у власність земельну ділянку з кадастровим номером 3223186800:03:038:0091 своєму сину ОСОБА_7

17 лютого 2020 року із Рішення по судовій справі № 22-ц/824/1762/2020, що ухвалене суддями судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду ОСОБА_7 , стало відомо, що договір купівлі-продажу від 11.11.2015 земельної ділянки 3223186800:03:038:0091 визнано не дійсним та витребувано в ОСОБА_7 дану земельну ділянку на користь ОСОБА_12 .

Допитаний в якості потерпілого ОСОБА_7 , пояснив, що його мати ОСОБА_11 , 15.08.2017 року уклала договір купівлі продажу земельної ділянки кадастровим номером 3223186800:03:038:0091, площею 0,2467 га., яка належала ОСОБА_10 . Придбавши земельну ділянку в подальшому 13.09.2017 року було укладено договір дарування вище вказаної земельної ділянки, де ОСОБА_11 передає (дарує) у власність земельну ділянку з кадастровим номером 3223186800:03:038:0091, своєму сину ОСОБА_7 . Після чого 17 лютого 2020 року із Рішення по судовій справі № 22-ц/824/1762/2020, що ухвалене суддями судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду, ОСОБА_7 , стало відомо, що даний договір визнали недійсним. А саме, що ОСОБА_12 , на праві власності належала вище вказана земельна ділянка. 12.08.2015 року ОСОБА_12 , видав довіреність ОСОБА_8 , посвідчену приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу, відповідно до якої останній може від імені позивача продати на власний розсуд та укласти договір купівлі-продажу, земельної ділянки, що знаходиться на території Підгірцівської сільської ради Обухівського району, Київської області, кадастровий номер 3223186800:03:038:0091.

11.11.2015 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_12 , від імені якого діяв на підставі довіреності ОСОБА_13 ,продав, а ОСОБА_14 , купила земельну ділянку, розташовану за адресою: Київська область, Обухівський район, в адміністративних межах Підгірцівської сільської ради, загальною площею 0,2467 га., і заплатила за неї грошову суму у порядку та на умовах передбачених вище вказаним договором. Після чого на підставі договору дарування від 28.04.2017 року дана земельна ділянка належала ОСОБА_10

15.08.2017 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_10 продав дану земельну ділянку площею 0,2467 ОСОБА_11

13.09.2017 укладено договір дарування земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_11 подарувала своєму сину ОСОБА_7 вище вказану земельну ділянку.

ОСОБА_8 та ОСОБА_14 , знали, що довіреністю надано повноваження представляти інтереси ОСОБА_12 лише перед третіми особами, а не поміж собою. Як встановлено судовим Рішенням, що набуло законної сили: «здійснюючи продаж, належної на праві власності ОСОБА_12 спірної земельної ділянки, ОСОБА_8 мав на меті набуття у власність останньої в інтересах своєї сім`ї, оскільки покупцем була його дружина, з якою він перебував у шлюбі та якій надавав нотаріально завірену згоду на придбання саме спірної земельної ділянки, а тому переслідував особисту мету, діяв не в інтересах довірителя».

Згідно офіційних заяв ОСОБА_12 , що містять матеріали справи № 22-ц/824/1762/2020, його представник ОСОБА_8 приховав інформацію від нього про укладення Договору купівлі-продажу від 11.11.2015 року. Також його представник ОСОБА_8 , а також покупець ОСОБА_14 не сплатили йому 145000 грн., що були обмовлені договором купівлі-продажу від 11.11.2015 як ціна продажу та його представник ОСОБА_8 під час укладення договору купівлі-продажу діяв проти його волі.

Також, згідно заяв ОСОБА_12 , що містять матеріали справи № 22-ц/824/1762/2020, коли він випадково дізнався, що проти його волі ОСОБА_8 та ОСОБА_14 позбавили його права власності на земельну ділянку, він подав заяву про злочин до Національної поліції. Будучи потерпілим від злочинного діяння та маючи право вимагати відшкодування завданої шкоди з боку правопорушника у цивільному чи кримінальному суді, він звернувся з цивільним позовом до ОСОБА_8 , ОСОБА_15 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 про визнання договору купівлі-продажу від 11.11.2015 недійсним з тих підстав, що договір укладено проти його волі.

28.04.2017 ОСОБА_14 подарувала, тобто безоплатно передала ОСОБА_10 дану земельну ділянку.

Далі, коли земельну ділянку було легалізовано, ОСОБА_10 в червні 2017 року запропонував ОСОБА_7 , як власнику суміжної земельної ділянки, придбати її за 40 тисяч доларів США.

15.08.2017 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_10 продав земельну ділянку ОСОБА_11 . Під час складання та погодження проекту договору, ОСОБА_10 пояснив, що така суттєва умова договору як ціна продажу в договорі буде визначена сумою - 51 тисяча гривень. Він це розтлумачив так, що ціна продажу для нотаріуса розраховується на підставі оцінки державного реєстратора нерухомості. Ціна продажу для Покупця гуртувалася на оцінці приватного експерта.

Також до Обухівського РУП надійшов рапорт інспектора ВПК в Київській області ДКП НП України лейтенанта поліції ОСОБА_16 , про те, що в ході проведення заходів, спрямованих на виконання доручення вх. №110 від 19.04.2021 про проведення слідчих (розшукових) дій у порядку ст. 40 КПК України, отримано відомості стосовно осіб, що можуть бути причетні до вчинення вище зазначеного кримінального правопорушення, а саме:

ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 ;

ОСОБА_8 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 ;

ОСОБА_17 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

ОСОБА_10 , який проживає за адресою: АДРЕСА_4 .

23 липня 2021 року на підставі ухвали слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 15 липня 2021 року справа №372/4151/20 провадження 1-кс-826/21 в період з 07 год. 15 хв. до 10 год. 10 хв., було проведено обшук домоволодіння АДРЕСА_4 , де проживає ОСОБА_10 .

В ході обшуку вище зазначеного домоволодіння було вилучено: мобільний телефон марки «SamsungGalaxyA22», IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 з сім картою НОМЕР_3 ; iPadAppleз серійним номером « НОМЕР_4 » на 32GB; мобільний телефон марки «Huawei» чорного кольору (з пошкодженнями на кришці) ІМЕІ: НОМЕР_5 , ІМЕІ2: НОМЕР_6 ; мобільний телефон марки «Xiomi», бежевого кольору, ІМЕІ: НОМЕР_7 , ІМЕІ2: НОМЕР_8 . Всі вище перелічені речі в присутності понятих було поміщено та упаковано до спеціального пакету НПУ ГСУ №7145311.

Згідно постанови слідчого від 23 липня 2021 року вилучене майно, оглянуто та визнано речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні.

Виходячи з того, що при проведенні 23.07.2021 року обшуку виявлено та вилучено предмети, речі, які містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження виникає необхідність у накладенні арешту на тимчасово вилучене вищезазначене майно, а тому слідчий просить клопотання задовольнити.

Слідчий СВ Обухівського РУП Головного управління Національної поліції в Київській в судовому засіданні вимоги клопотання підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити, посилаючись на обставини викладені в клопотанні.

Прокурор Обухівської окружної прокуратури Київської області в судовому засіданні вимоги клопотання підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити, посилаючись на обставини викладені в клопотанні слідчого.

Представник власника майна в судовому засіданні заперечив проти клопотання слідчого в повному обсязі та просив відмовити в його задоволенні.

Судом встановлено, що СВ Обухівського РУП ГУ НП в Київській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань під № 12020110230001579 від 18 листопада 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.

Відповідно до ст. 131 КПК України з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення кримінального провадження, зокрема як арешт майна.

У відповідності до ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, якщо є достатні підстави вважати, що вони є предметом кримінального правопорушення та одержані внаслідок його вчинення.

Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України (Речові докази). Речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.

У випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Також арешт може бути накладений на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил КПК України.

Арешт може бути накладений у встановленому порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, спеціальної конфіскації, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Слідчий, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимогст. 171 КПК України,зазначив мету відповідно до положеньст. 170 КПК України, з якою пов`язує необхідність у накладенні такого арешту, з метою збереження речових доказів.

Згідно положеньст. 98 КПК Україниречовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ч. 10ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Виходячи з положень наведених норм права, майно, яке, на переконання органу досудового розслідування, має одну або декілька ознак наведених вст. 98 КПК Україниможе набути статусу речового доказу за рішенням слідчого.

Відповідно до положень ч. 3ст. 110 КПК України, рішення слідчого, прокурора приймаються у формі постанови.

Оскільки слідчому судді надано постанову від 23.07.2021 року про визнання майна як речового доказу у кримінальному провадженні, у рамках якого подано клопотання, воно відповідає критеріям ст. 98 КПК України, з метою збереження речових доказів, клопотання слідчого про накладення арешту, слід задовольнити.

Таким чином, у судовому засіданні встановлено усі, передбачені ст.132, 173 КПК України, підстави до задоволення внесеного слідчим клопотання.

Керуючись ст.ст.98,131,132,170-174,376 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

Клопотання слідчого старшого слідчого СВ Обухівського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_6 про арешт майна, задовольнити.

Накласти арешт на тимчасово вилучене 23 липня 2021 року під час обшуку домоволодіння АДРЕСА_4 , де проживає ОСОБА_10 , а саме :

-мобільний телефон марки «SamsungGalaxyA22», IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 з сім картою НОМЕР_3 ;

-iPadAppleз серійним номером « НОМЕР_4 » на 32GB;

-мобільний телефон марки «Huawei» чорного кольору (з пошкодженнями на кришці) ІМЕІ: НОМЕР_5 , ІМЕІ2: НОМЕР_6 ;

-мобільний телефон марки «Xiomi», бежевого кольору, ІМЕІ: НОМЕР_7 , ІМЕІ2: НОМЕР_8 .

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Київської області шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня проголошення ухвали; у разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Слідчий суддя ОСОБА_1