Ухвала

від 26.07.2021 по справі 372/4151/20

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/4151/20

Провадження 1-кс-868/21

ухвала

Іменем України

26 липня 2021 року Слідчий суддя Обухівського районного суду Київської області ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши в залі судових засідань Обухівського районного суду Київської області клопотання старшого слідчого СВ Обухівського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні,

В С Т А Н О В И В:

Старший слідчий СВ Обухівського РУП поліції Головного управління Національної поліції в Київській області звернувся до суду із клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020110230001579 від 18 листопада 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, яке обґрунтовує тим, що 17.11.2020 року до Обухівського ВП ГУ НП в Київській області надійшла письмова заява від гр. ОСОБА_4 ,. про те, що ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , шахрайським шляхом заволоділи земельною ділянкою з кадастровим номером 3223186800:03:038:0091, що знаходиться в межах Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області, яка була придбана на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15.08.2017 року.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 15.08.2017 року ОСОБА_4 особисто передав ОСОБА_7 40 000 доларів США, як оплату за земельну ділянку площею 0,2467 га. з кадастровим номером 3223186800:03:038:0091, що знаходиться в межах Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області. Між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 був укладений договір купівлі продажу вище вказаної земельної ділянки.

Після чого, 13.09.2017 укладено договір дарування вище вказаної земельної ділянки, де ОСОБА_8 передає (дарує) у власність земельну ділянку з кадастровим номером 3223186800:03:038:0091 своєму сину ОСОБА_4

17 лютого 2020 року із Рішення по судовій справі № 22-ц/824/1762/2020, що ухвалене суддями судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду ОСОБА_4 , стало відомо, що договір купівлі-продажу від 11.11.2015 земельної ділянки 3223186800:03:038:0091 визнано не дійсним та витребувано в ОСОБА_4 дану земельну ділянку на користь ОСОБА_9 .

Допитаний в якості потерпілого ОСОБА_4 , пояснив, що його мати ОСОБА_8 , 15.08.2017 року уклала договір купівлі продажу земельної ділянки кадастровим номером 3223186800:03:038:0091, площею 0,2467 га., яка належала ОСОБА_7 . Придбавши земельну ділянку в подальшому 13.09.2017 року було укладено договір дарування вище вказаної земельної ділянки, де ОСОБА_8 передає (дарує) у власність земельну ділянку з кадастровим номером 3223186800:03:038:0091, своєму сину ОСОБА_4 . Після чого 17 лютого 2020 року із Рішення по судовій справі № 22-ц/824/1762/2020, що ухвалене суддями судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду, ОСОБА_4 , стало відомо, що даний договір визнали недійсним. А саме, що ОСОБА_9 , на праві власності належала вище вказана земельна ділянка. 12.08.2015 року ОСОБА_9 , видав довіреність ОСОБА_5 , посвідчену приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу, відповідно до якої останній може від імені позивача продати на власний розсуд та укласти договір купівлі-продажу, земельної ділянки, що знаходиться на території Підгірцівської сільської ради Обухівського району, Київської області, кадастровий номер 3223186800:03:038:0091.

11.11.2015 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_9 , від імені якого діяв на підставі довіреності ОСОБА_10 ,продав, а ОСОБА_11 , купила земельну ділянку, розташовану за адресою: Київська область, Обухівський район, в адміністративних межах Підгірцівської сільської ради, загальною площею 0,2467 га., і заплатила за неї грошову суму у порядку та на умовах передбачених вище вказаним договором. Після чого на підставі договору дарування від 28.04.2017 року дана земельна ділянка належала ОСОБА_7

15.08.2017 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_7 продав дану земельну ділянку площею 0,2467 ОСОБА_8

13.09.2017 укладено договір дарування земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_8 подарувала своєму сину ОСОБА_4 вище вказану земельну ділянку.

ОСОБА_5 та ОСОБА_11 , знали, що довіреністю надано повноваження представляти інтереси ОСОБА_9 лише перед третіми особами, а не поміж собою. Як встановлено судовим Рішенням, що набуло законної сили: «здійснюючи продаж, належної на праві власності ОСОБА_9 спірної земельної ділянки, ОСОБА_5 мав на меті набуття у власність останньої в інтересах своєї сім`ї, оскільки покупцем була його дружина, з якою він перебував у шлюбі та якій надавав нотаріально завірену згоду на придбання саме спірної земельної ділянки, а тому переслідував особисту мету, діяв не в інтересах довірителя».

Згідно офіційних заяв ОСОБА_9 , що містять матеріали справи № 22-ц/824/1762/2020, його представник ОСОБА_5 приховав інформацію від нього про укладення Договору купівлі-продажу від 11.11.2015 року. Також його представник ОСОБА_5 , а також покупець ОСОБА_11 не сплатили йому 145000 грн., що були обмовлені договором купівлі-продажу від 11.11.2015 як ціна продажу та його представник ОСОБА_5 під час укладення договору купівлі-продажу діяв проти його волі.

Також, згідно заяв ОСОБА_9 , що містять матеріали справи № 22-ц/824/1762/2020, коли він випадково дізнався, що проти його волі ОСОБА_5 та ОСОБА_11 позбавили його права власності на земельну ділянку, він подав заяву про злочин до Національної поліції. Будучи потерпілим від злочинного діяння та маючи право вимагати відшкодування завданої шкоди з боку правопорушника у цивільному чи кримінальному суді, він звернувся з цивільним позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_12 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про визнання договору купівлі-продажу від 11.11.2015 недійсним з тих підстав, що договір укладено проти його волі.

28.04.2017 ОСОБА_11 подарувала, тобто безоплатно передала ОСОБА_7 дану земельну ділянку.

Далі, коли земельну ділянку було легалізовано, ОСОБА_7 в червні 2017 року запропонував ОСОБА_4 , як власнику суміжної земельної ділянки, придбати її за 40 тисяч доларів США.

15.08.2017 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_7 продав земельну ділянку ОСОБА_8 . Під час складання та погодження проекту договору, ОСОБА_7 пояснив, що така суттєва умова договору як ціна продажу в договорі буде визначена сумою - 51 тисяча гривень. Він це розтлумачив так, що ціна продажу для нотаріуса розраховується на підставі оцінки державного реєстратора нерухомості. Ціна продажу для Покупця гуртувалася на оцінці приватного експерта.

Також до Обухівського РУП надійшов рапорт інспектора ВПК в Київській області ДКП НП України лейтенанта поліції ОСОБА_13 , про те, що в ході проведення заходів, спрямованих на виконання доручення вх. №110 від 19.04.2021 про проведення слідчих (розшукових) дій у порядку ст. 40 КПК України, отримано відомості стосовно осіб, що можуть бути причетні до вчинення вище зазначеного кримінального правопорушення, а саме:

ОСОБА_9 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 ;

ОСОБА_5 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 ;

ОСОБА_14 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

ОСОБА_7 , який проживає за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідно до інформаційної довідки ДРРПНМ, було встановлено, що квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , розмір частки ј належить на праві приватної власності ОСОБА_9

23 липня 2021 року на підставі ухвали слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 15 липня 2021 року справа №372/4115/20 провадження 1-кс-827/21 в період з 07 год. 21 хв. до 08 год. 50 хв., було проведено обшук квартири АДРЕСА_5 , яка на праві власності належить ОСОБА_9 .

В ході обшуку вище зазначеної квартири було вилучено: мобільний телефон марки «iPhone»модель «А1778», чорного кольору, який в присутності двох понятих було поміщено та упаковано до спеціального пакету НПУ ГСУ №INZ1007074; заява на згоду на продаж земельної ділянки з кадастровим номером 3222485901:01:052:5443, площею 0, 500 га., на 1 (одному) арк.; договір про розірвання договору купівлі продажу земельної ділянки №246 та №249 на 2 (двох) арк.; договір позики від 23 липня 2019 року на 1 (одному) арк.; договір на обслуговування від 20.08.2020 року на 1 (одному) арк.; чек «Приват банку» на суму 15500 грн. на 1 (одному) арк.; копія договору купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3223186800:03:038:0091 №1566 на 2 (двох) арк.; заява на видачу готівки та договір заява про оформлення банківськогорахунку на 2 (двох) арк.;розписка від ОСОБА_15 на 1 (одному)арк., всі вище переліченні документи поміщено та упаковано в присутності двох понятих до спеціального пакету НПУ ГСУ №INZ3000243; флеш-носій інформації з маркуванням «Transend 8 Gb» білого кольору; флеш-носій інформації з маркуванням «Apacer 16 Gb» металева; флеш-носій без маркувань червоного кольору; флеш-носій інформації без маркувань на 16 Gb, чорного кольору; флеш-носій інформації з маркуванням «Kingston 16 Gb» металева; флеш-носій інформації з маркуванням «Transend 4 Gb» синього кольору; флеш-носій інформації з маркуванням «Toshiba 16 Gb» чорного кольору; мобільний телефон марки «iPhone» модель «5» ІMEІ 01332007634951 (з пошкодженнями на панелі), дані шлеш карти та мобільний телефон поміщено та упаковано в присутності двох понятих до спеціального пакету НПУ ГСУ №INZ3000214.

Згідно постанови слідчого від 23 липня 2021 року вилучене майно, оглянуто та визнано речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні.

Виходячи з того, що при проведенні 23.07.2021 року обшуку виявлено та вилучено предмети, речі, які містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження виникає необхідність у накладенні арешту на тимчасово вилучене вищезазначене майно, а тому слідчий просить клопотання задовольнити.

Старший слідчий СВ Обухівського РУП Головного управління Національної поліції в Київській області в судове засідання не з`явився, в поданому клопотанні просив проводити судове засідання за його відсутності та у відсутність слідчого та прокурора, клопотання підтримав в повному обсязі, просив не здійснювати фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів, в тому числі не здійснювати аудіо та відео запис судового засідання технічними засобами, оскільки слідчий та прокурор не заперечують проти визнання такої дії та результатів її здійснення чинними.

Інші учасники провадження в судове засідання не з`явились, повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Згідно норми ч. 4 ст. 107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Дослідивши матеріали клопотання вважаю клопотання таким, що не підлягає задоволенню зважаючи на наступне.

Судом встановлено, що СВ Обухівського РУП ГУ НП в Київській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань під № 12020110230001579 від 18 листопада 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до вимог частини другої вказаної статті арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 3 статті 170КПКУкраїни передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.

Частиною 10 вказаної статті передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч.1, 2 ст.171 КПК України, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач. У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170цьогоКодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Відповідно до ч.5 ст.171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Відповідно до ч.2 ст.173КПКУкраїни при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Слідчим суддею в судовому засіданні було встановлено, що матеріали клопотання не містять доказів, які б свідчили, що майно, на яке слідчий просить накласти арешт, відповідає ознакам речового доказу, а саме, що воно є об`єктом злочинних посягань, предметом злочину, знаряддям вчинення злочину, здобуто злочинним шляхом, тощо.

Крім того, матеріали клопотання не містять достатніх доказів заволодіння зазначеним майном внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядкустатей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст.94,132,173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Кримінальний процесуальний кодекс Українивимагає обов`язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принциповий характер. Отже, якщо закон визначив, що клопотання прокурора про накладення арешту повинно відповідати вимогамстатті 171 КПК України, то слідчий повинен неухильно їх дотримуватися. Так, згідностатті 171 КПК Україниу клопотанні слідчого повинно бути зазначено правові (законні) підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна. Вказана норма також узгоджується з статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Разом з цим, слідчим не доведено та слідчим суддею не встановлено жодної з підстав, визначених ч. 2ст. 170 КПК Українидля накладення арешту на майно.

Посилання слідчого на те, що майно відповідає критеріям, передбаченимст. 98 КПК Україниє помилковим, з огляду на те, що постанова слідчого від 23.07.2021 року про визнання вказаного у клопотанні майна речовими доказами не містить за своїм змістом жодних доказів того, що майно було знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Вказане свідчить про формальність винесеної постанови.

Іншої мети накладення арешту на майно органом досудового розслідування не доведено та слідчим суддею не встановлено.

Клопотання слідчого не містить за своїм змістом правових підстав, за якими арешт майна в даному випадку є необхідним з метою виконання завдань в даному кримінальному провадженні.

Таким чином, слідчий суддя вважає за необхідне в задоволенні клопотання відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 171, 172,173 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотанні старшого слідчого СВ Обухівського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_3 про арешт майна, відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Київської області шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня проголошення ухвали; у разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Слідчий суддя ОСОБА_1