Рішення

від 02.12.2021 по справі 187/409/21

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 187/409/21

2/0187/274/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2021 р. смт Петриківка

Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Говорухи В.О., за участю секретаря судового засідання Дудки В.В. за участі позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката Пищиди В.М., відповідача ОСОБА_2 та його представника адвоката Мартиненко Р.М., представника третьої особи адвоката Гелашвілі О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та стягнення шкоди, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

29.03.2021 до Петриківського районного суду Дніпропетровської області звернувся представник позивача ОСОБА_1 адвокат Пищиди В.М. з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та стягнення шкоди .

Свою заяву мотивує тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 1223783100:02:044:0039 загальною площею 4,1423 га, яка розташована на території Хутірської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області. Після прийняття позивачем у спадщину зазначеної земельної ділянки, було виявлено, що вона самовільно була зайнята ОСОБА_2 , який проводив на ділянці агротехнічні роботи без відома та згоди власника. Будь-які спроби позивача щодо мирного врегулювання спору та залишення відповідачем самовільно зайнятої земельної ділянки, виявилися безрезультатними.

ОСОБА_1 вимушений звернутися до суду із даним позовом та просить усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 1223783100:02:044:0039 загальною площею 4,1423 га, розташованої на території Хутірської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області (наразі - Петриківської ОТГ Петриківського району Дніпропетровської області), що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , шляхом встановлення заборони ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії сільськогосподарського характеру на зазначеній земельній ділянці; стягнути з відповідача на користь позивача заподіяну внаслідок самовільного заняття земельної ділянки шкоду у розмірі 14 783,86 грн. та судові витрати.

16.04.2021 ухвалою судді Петриківського районного суду Дніпропетровської області відкрито провадження у вказаній справі, визначено справу розглядати у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

25.05.2021 ухвалою суду ОСОБА_3 залучено до участі у справі, у якості третьої особи.

20.05.2021 від представника відповідача Мартиненка Р.М. до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого він позовні вимоги не визнає з огляду на наступне.

Після розпаювання земель КСП Чаплинський ОСОБА_2 (відповідач) став власником земельної частки паю - земельної ділянки, отриманої на підставі державного акту на право власності на землю, площею 12,4316 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно з рішенням № 121 від 28 лютого 2000 року 7-ї сесії Хутірської сільської Ради Петриківського району Дніпропетровської області.

Розмір земельної ділянки встановлений на один пай складає 4,142 га. На схемі поділу земель це земельна ділянка під номерами плану 55.34, 55.33 та 55.32. Ще у 2000 році земельні ділянки були фактично визначені на полі і встановлені їх межі. З того часу, тобто, на протязі вже 20 років, відповідач постійно самостійно обробляє дану земельну ділянку. Повну технічну документацію виготовлено в 2019 році та присвоєно кадастровий номер на цю ділянку 1223783100:02:001:0224.

Крім того, відповідач допомагає здійснювати обробіток сусідньої земельної ділянки позначеній на схемі під номером 55.31 яка належала ОСОБА_5 та була успадкована ОСОБА_3 . Після оформлення технічної документації присвоєно кадастровий номер 1223783100:02:001:0146.

Наступна земельна ділянка позначена на схемі під номером 55.30 належала ОСОБА_6 та в подальшому успадкована позивачем ОСОБА_1 від матері. Кадастровий номер земельної ділянки 1223783100:02:044:0039.

Відповідач ще раз зазначає, що з 2000 року по 2019 рік всі земельні ділянки позначені на схемі з номера 55.17 по номер 55.37 оброблялися в межах встановлених після розпаювання та передачі землі в натурі.

Питання та конфліктні ситуації пов`язані з встановленням меж земельних ділянок почали виникати з 2019 року після початку оформлення технічної документації та присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам з 55.17 по 55.37 номер.

При оформленні технічної документації на земельну ділянку 55.17 з кадастровим номером 1223783100:02:044:0017 (власниця ОСОБА_7 ) до даних Державного земельного кадастру було внесено координати які не відповідали фактичному розташуванню земельної ділянки на місцевості. Зокрема зі сторони паїв, що межують з дорогою межа змістилася приблизно на 25 метрів в бік паю 55.18, а з протилежного боку понад 8 метрів. У зв`язку з тим, що при внесені до земельного кадастру інформації про координати нових земельних ділянок та присвоєння їм кадастрового номеру не допускається перетин (накладення) земельних ділянок одна на одну, то в подальшому вносили координати з нових меж ділянки 55.17. Таким чином, внаслідок ланцюгової реакції координати по всім земельним ділянкам починаючи з ділянки 55.17 і до ділянки 55.34 не відповідали їх фактичному розташуванню та були зміщенні по всій довжині паю приблизно на 25 метрів по правому краю та 8 метрів по лівому краю. Зазначену ситуацію добре видно на Публічній кадастровій карті України. Оскільки земельна ділянка відповідача остання, то фактично було порушено його майнове право, так як нова межа земельної ділянки перемістилася в лісо полосу по всій довжині.

Після того, як позивач отримав спадщину він вирішив в травні 2020 року встановити межі своєї земельної ділянка на місцевості згідно з технічною документацією ділянки з кадастровим номером 1223783100:02:044:0039. Однак внаслідок описаної вище ситуації нова межа його земельної ділянки змістилася на відстань від 8 до 25 метрів по всій довжині на ділянку що належала ОСОБА_3 . На той момент відповідачем на земельній ділянці гр. ОСОБА_3 вже був посіяний сонях. Посіви були зроблені на земельній ділянці останнього в межах які існували протягом 20 років. Жодних сільгосп робіт на сусідній ділянці, що належала позивачу не проводилось.

Після того, як позивач здійснюючи обробіток своєї земельної ділянки почав переорювати посіви соняха зміщуючи фактичну межу що існувала 20 років на площу ділянка ОСОБА_3 відповідач був вимушений втрутитися та зупинити його сільгосптехніку, але лише на тій ділянці, що зміщувалася на землі ОСОБА_3 .

Внаслідок виниклого конфлікту за земельну межу та зупинку техніки на поле виїжджали представники поліції, а також земельна комісія з сільради. Зокрема були присутні ОСОБА_8 землевпорядник, ОСОБА_9 (розробник технічної документації), ОСОБА_10 (депутат). При цьому відповідач ще раз зазначає, що питання стосувалося межі земельної ділянки, а саме правомірності її переміщення в глибину ділянки ОСОБА_3 на відстань від 8 до 25 метрів по всій довжині.

Відповідач при оформленні технічної документації на свою земельну ділянку, не звертався до сусіда з приводу складення акту узгодження меж земельних ділянок, і тому невідомо, як саме позивач встановлював свої межі. Позивач не попереджав сусіднього власника ОСОБА_3 про встановлення меж, і останній не підписував ніяких документів - актів.

Восени 2020 року, після збору врожаю на земельній ділянці ОСОБА_3 в межах встановлених при розпаюванні, та зрозумівши, що питання змін в технічній документації -V та відновлення меж які існували триватиме значний термін та потребує матеріальних витрат, відповідач припинив здійснювати сільгоспобробіток земельного паю ОСОБА_3 в межах спірної ділянки шириною від 8-25 метрів по всій ширині ділянки. Отже у позивача відсутні будь-які перешкоди у користуванні спірною ділянкою по новій межі збоку земельної ділянка ОСОБА_3 а перешкод в користуванні іншою частиною земельної ділянки у нього і не було.

01.06.2021 на адресу суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача за яким він наголошує, що відповідач не заперечує факт використання ним без належної правової підстави земельної ділянки позивача та ведення на ній сільськогосподарських робіт протягом 2020 року, пояснюючи дані обставини незгодою зі встановленими ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області межами та існуючими на сьогоднішній день координатами власної земельної ділянки з кадастровим номером 1223783100:02:001:0224.

При цьому, як стверджує і сам відповідач, земельні ділянки сторін навіть не межують одна з одною, оскільки між ними знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 1223783100:02:001:0146, що належить ОСОБА_3 , та на якій відповідач допомагає здійснювати обробіток останньому.

На яких умовах здійснюється допомога та з яких причин відповідач вважав за можливе використовувати земельну ділянку позивача, навіть за можливих змін в координатах земельних ділянок, у відзиві не вказано.

Натомість у відзиві відповідач посилається на правовстановлюючі документи на земельну ділянку, чинність яких, з його ж слів, втрачена ще в 2019 році у зв`язку із виготовленням нової технічної документації та внесенням відповідних відомостей до Державного земельного кадастру.

З долученої до відзиву відповіді ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області на звернення відповідача щодо помилки у визначенні координат меж земельної ділянки вбачається, що існуючі межі погоджено самим ОСОБА_2 та суміжними користувачами, що підтверджується актом приймання-передачі межових знаків на зберігання від 08.05.2019.

У якості основного фактору виникнення спору між сторонами відповідач посилається на помилкове визначення меж земельної ділянки з кадастровим номером 1223783100:02:044:0017, яку відділяють від земельної ділянки позивача дев`ять інших ділянок і до оформлення якої позивач не має жодного відношення.

З вищевказаного вбачається, що відповідач, не погоджуючись з діями третіх осіб (суміжних землекористувачів та ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області), вирішив за рахунок земельної ділянки позивача створити комфортні для себе умови ведення сільськогосподарської діяльності, нехтуючи правами та законними інтересами ОСОБА_1 .

Відповідач обізнаний щодо нових меж, натомість як він сам зазначає, сільськогосподарська діяльність відповідача всупереч новим межам здійснювалася в межах, що не відповідають новим координатам земельних ділянок.

Таким чином, Відповідач, знаючи про існування нових меж та координат не тільки своєї земельної ділянки, але і земельної ділянки з кадастровим номером 1223783100:02:001:0146, що належить ОСОБА_3 , здійснив посів соняха на земельній ділянці позивача та навіть здійснював перешкоди останньому в обробці даної земельної ділянки, про що сам і вказує у відзиві.

Відповідач вказує на те, що ним восени 2020 року було зібрано врожай з належної позивачу земельної ділянки, оскільки земельну ділянку позивача відповідач розглядає у межах двадцятирічної давнини, що з 2019 року були змінені та про що відповідачу було достеменно відомо.

Таким чином, не погоджуючись із новими межами та координатами земельних ділянок, відповідач замість оскарження в порядку адміністративного судочинства відповідних актів індивідуальної дії суб`єктів владних повноважень, обрав для себенайпростіший спосіб - безпідставне з точки зору законодавства використання належній іншій особі земельної ділянки.

Твердження відповідача про відсутність з його боку перешкод у користуванні позивачем належною останньому земельною ділянкою є більш ніж сумнівними, оскільки сезонним сільськогосподарським роботам в 2021 році передувало відкриття провадження у даній справі, а неодноразове посилання на межі, які на сьогоднішній день існують лише для відповідача, за наявності фактів самовільного використання земельної ділянки позивача та відсутності подібних спорів останнього з іншими суміжними землекористувачами дають підстави дійти висновку про подальше використання земельної ділянки позивача та здійснення останньому перешкод в користуванні власним майном.

Крім того, твердження відповідача про відсутність в подальшому намірів використання земельної ділянки позивача жодним чином не нівелюють факт самовільного використання зазначеної ділянки та завдання своїми діями шкоди ОСОБА_1 .

Як вбачається з позовної заяви, позивач був змушений звернутися 20.08.2020 до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру з проханням призначити та провести перевірку щодо самовільного заняття ОСОБА_2 земельної ділянки, що належить позивачеві.

На підставі зазначеного вище звернення, державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Держгеокадастру у Дніпропетровській області - заступником начальника відділу контролю за використанням та охороною земель у Магдалинівському, Петриківському, Царичанському районах управління з контролю та використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області Марчуком О.М. та державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Держгеокадастру у Дніпропетровській області - головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Магдалинівському, Петриківському Царичанському районах управління з контролю та використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області Рашевським Ю.В. за участі ОСОБА_1 (Позивача) на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 04.09.2020 № 1147-ДК проведено перевірку земельної ділянки з кадастровим номером 1223783100:02:044:0039 на території Петриківської ОТГ Петриківського району Дніпропетровської області.

За результатами зазначеної перевірки встановлено, що вказана земельна ділянка засіяна сільськогосподарською культурою на площі 4,1423 га.

Інспекторами встановлено, що земельною ділянкою фактично користується ОСОБА_2 з метою ведення товарного сільськогосподарського виробництва за відсутності відповідного рішення про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування та за відсутності будь-яких правочинів щодо ділянки.

На підставі викладених обставин, інспекторами складено Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки № 1147-ДК/1021/АП/09/01/-20 від 14.09.2020, яким зафіксовано факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки, яка належить на праві приватної власності позивачеві.

Таким чином представник відповідача зазначає, що враховуючи те, що відповідачем не заперечується самовільне використання належної позивачеві земельної ділянки, останній має право на відшкодування завданої шкоди у розмірі 14 783,86 грн.

Крім того, 21.07.2021 на адресу суду від представника відповідача надійшло заперечення, в якому наголошено про те, що позивач починаючи з осені 2020 року здійснює обробіток на успадкованій земельній ділянці з кадастровим номером 1223783100:02:044:0039 по всій площі 4.1423 га. у встановлених технічною документацією межах враховуючи ту її частину яка змістилася на ділянку третьої особи - ОСОБА_3

21.07.2021 на адресу суду від третьої особи надійшло пояснення, в якому третя особа вважає за доцільне зазначити: ОСОБА_3 успадкував у 2016 році земельну ділянку з кадастровим номером 1223783100:02:001:0146 площею 4.1426 га. Ця земельна ділянка межує з земельною ділянкою ОСОБА_2 . Враховуючи, що останній мав значний досвід у веденні товарного сільгоспвиробництва він звернувся до ОСОБА_2 за допомогою в обробітку земельної ділянки. Оскільки ОСОБА_3 фактично мешкає у м. Кам`янське Дніпропетровської області, здебільшого сільгоспроботи проводились за керування ОСОБА_2 .

Починаючи з 2016 року і до 2020 року, сільгоспобробіток земельної ділянки проводився в межах визначених при розпаюванні ще у 2000 році. Наступною за ділянкою ОСОБА_3 є земельна ділянка з кадастровим номером 1223783100:02:044:0039 площею 4.1423 га, яка зараз належить позивачеві. З 2016 року жодних питань стосовно межі між земельною ділянкою ОСОБА_3 та суміжною ділянкою не виникало.

Продовжуючи обробіток земельної ділянки ОСОБА_3 у 2020 році по всій її площі відповідачем організував роботи та засіяв насіння соняха. На весні 2020, точну дату ОСОБА_3 не пам`ятає, йому зателефонував ОСОБА_2 і повідомив, що ОСОБА_1 намагається переорати посіви, оскільки нібито встановлені нові межі земельної ділянки, відповідно до яких межа ОСОБА_1 зміщується в глибину земельної ділянка ОСОБА_3 , а межа ОСОБА_3 зміщується на земельну ділянку ОСОБА_2 . Також ОСОБА_2 повідомив, що на поле приїздили представники поліції, а також земельна комісія з сільради з цього питання, а він звернувся з заявами до різноманітних інстанцій.

Слід наголосити, що ОСОБА_1 , при оформленні своєї земельної ділянки, не звертався до сусіда ОСОБА_3 з приводу складення акту узгодження меж земельних ділянок, і тому невідомо, як саме Позивач встановлював свої межі. ОСОБА_1 не попереджав ОСОБА_3 про встановлення меж, і ОСОБА_3 не підписував ніяких документів. Отже до виникнення навесні 2020 року спірних відносин ОСОБА_3 вважав, що правомірно володіє земельною ділянкою саме в межах встановлених при розпаюванні.

Після з`ясування обставин, у тому числі звернення 20.08.2020 позивача до відповідача з приводу усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, ОСОБА_2 узгодив з ОСОБА_11 , що продовжувати обробіток земельної ділянки будуть в межах визначених технічною документацією. Починаючи з осені 2020 року спірна частина земельної ділянки ОСОБА_2 не оброблялась.

Отже, спірне питання стосувалося виключно частини земельної ділянки ОСОБА_3 на яку змістилася межа (шириною від 8 до 25 метрів по всій довжині ділянки), а вимоги позивача про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та стягнення шкоди в розмірі 14783,86 грн. за захоплення земельної ділянки площею 4.1423 га вважаємо безпідставними.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги посилаючись на обставини викладені в поданих до суду позові та запереченнях на відзив.

Крім того, ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що в 2020 році він не здійснював обробіток належної йому земельної ділянки, так як вона була засіяна відповідачем сільськогосподарською культурою. Хто зібрав врожай йому не відомо. Не заперечує, що на даний час обробіток жданої земельної ділянки здійснює він та жодних перешкод на даний час у нього не існує.

Відповідач в судовому засіданні заперечуючи проти позову, крім обставин, зазначених в відзиві та запереченнях на позов вказав, що він в 2020 році, на прохання ОСОБА_3 здійснював обробіток земельної ділянки належної останньому, зокрема, він провів весняні роботи. Хто здійснював збір врожаю восени йому не відомо. Наполягає на тому, що як в подальшому йому стало відомо, виконуючи сільгоспроботи в інтересах ОСОБА_3 ним було частково оброблено земельну ділянку позивача. Заперечує свою винуватість у спричиненні позивачеві будь-яких збитків наполягаючи на тому, що він обробляв земельну ділянку виключно в межах про які йому було відомо. Зазначає, що не чинить жодних перешкод позивачу в користуванні земельною ділянкою.

Відповідач зазначає, що про проведення будь-яких перевірок Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру факту використання ним земельної ділянки позивача, йому відомо не було, при проведенні такої перевірки він присутній не був та жодних пояснень державним інспекторам у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Держгеокадастру у Дніпропетровській області, не надавав. Його до будь-якої юридичної відповідальності за самовільне використання земельної ділянки позивача не притягували.

Представник третьої особи ОСОБА_3 - адвокат Гелашвілі О.О., в судовому засіданні, заперечуючи проти позову посилалась на обставини, викладені в поясненнях від 21.07.2021.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу і дослідивши письмові докази вважає, що позовні вимоги безпідставні та задоволенню не підлягають.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи (ч. 1. ст.13 ЦПК).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч.1 ст. 89 ЦПК, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно до ст.76 ЦПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1, 2, 3 статті 77 ЦПК передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частини 1 статті 80 ЦПК).

Фактичні обставини справи, встановлені судом

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 1223783100:02:044:0039 загальною площею 4,1423 га, яка розташована на території Хутірської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області (а.с. 6-8).

ОСОБА_3 успадкувавши став власником земельної ділянки з кадастровим номером 1223783100:02:001:0146 площею 4.1426 га., дана земельна ділянка розташована між земельними ділянками сторін (а.с. 62, 67-68, 81-82).

Відповідач ОСОБА_2 є власником земельної частки паю - земельної ділянки, отриманої на підставі державного акту на право власності на землю, площею 12,4316 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. (а.с. 63).

За твердженням відповідача, які підтверджені третьою особою - ОСОБА_3 та не спростовані позивачем, відповідач починаючи з 2016 року і до 2020 року, на прохання ОСОБА_3 здійснював обробіток земельної ділянки останнього.

Вирішуючи вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача заподіяну внаслідок самовільного заняття земельної ділянки шкоду суд виходить з наступного:

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Стаття 157 ЗК України передбачає, що відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

Самовільне зайняття земельної ділянки це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними (ст.1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель ).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що в 2020 році відповідач використовував його земельну ділянку, без будь-якої правової підстави.

На підтвердження своїх позовних вимог, позивач посилався на акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельною ділянкою від 14.09.2020 року за № № 1147-ДК/1021/АП/09/01/-20 складений державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Держгеокадастру у Дніпропетровській області - заступником начальника відділу контролю за використанням та охороною земель у Магдалинівському, Петриківському, Царичанському районах управління з контролю та використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області Марчуком О.М. та державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Держгеокадастру у Дніпропетровській області - головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Магдалинівському, Петриківському Царичанському районах управління з контролю та використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області Рашевським Ю.В. за участі ОСОБА_1 ( а.с. 19-21).

Проте даний документ суд розцінює критично, адже вказуючи про встановлення факту використання земельної ділянки, належної позивачу, саме ОСОБА_2 посадові особи вживаючи формулювання За наявною інформацією не зазначають джерело отримання ними таких відомостей. При цьому, за твердженням відповідача, він жодних пояснень інспекторам ОСОБА_12 і ОСОБА_13 з приводу вказаного не надавав та про проведення такої перевірки його не повідомляли. Суд враховує, що згідно пояснень позивача наданих в судовому засіданні, огляд земельної ділянки вказаними інспекторами здійснено лише в його присутності.

Отже вказаний акт не підтверджує факту саме неправомірного використання (самовільного зайняття) земельної ділянки, яка належить на праві власності позивачу, відповідачем і яка є предметом спору у даній справі.

Крім того, за твердженням відповідача, і вказане не спростовано позивачем, ОСОБА_2 до будь-якої відповідальності (адміністративної чи кримінальної) за порушення вимог законодавства про охорону земель не притягувався.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що акт за № № 1147-ДК/1021/АП/09/01/-20 від 14.09.2020 не є належними і допустимими доказами неправомірного використання спірної земельної ділянки в розумінні ст.81 ЦПК України.

Згідно з пунктом 12 постанови Пленуму ВСУ від 16.04.2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ у випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель чи вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується відповідно до статей 211, 212 ЗК України, статей 22, 623, 1166, 1172, 1192 ЦК України особами, що її заподіяли.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Згідно зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Відшкодування шкоди у зв`язку із самовільним зайняттям земельних ділянок є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Отже, відшкодування збитків, заподіяної шкоди може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених Законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності. При цьому, пред`явлення вимоги про відшкодування шкоди покладає на позивача обов`язок довести, що вона не є абстрактною, а дійсно завдана у результаті протиправних дій відповідача.

Таким чином, суд вважає недоведеним належними та допустимими доказами факт протиправної діяльності відповідача, пов`язаної з протиправним використання земельної ділянки, належної позивачу, що є одним із елементів складу цивільного правопорушення і підставою для відшкодування шкоди.

Крім того, суд не може залишити поза увагою обрахування позивачем розміру збитків.

Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19.04.1993 передбачено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв`язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських (міст обласного значення) рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники територіальних органів Держгеокадастру, Держекоінспекції, фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури та виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад, на території яких знаходяться земельні ділянки. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Відшкодуванню підлягають інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Неодержаний доход - це дохід, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, на час звернення до суду з цією позовною заявою ОСОБА_1 не звертався до відповідних органів з заявою про визначення розміру збитків самовільним зайняттям належної йому земельної ділянки відповідачем ОСОБА_2 , та висновків відповідної комісії, суду не надав.

Позивач обмежився складенням власного розрахунку збитків, який не може бути належним доказом обґрунтування позовних вимог, у частині розміру заподіяних збитків, як визначеного не у передбачений законом спосіб.

Отже підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди в розмірі 14783,86 гривень в результаті факту самовільного зайняття та користування земельною ділянкою площею 4,1423 га без належних правових підстав, відповідачем ОСОБА_2 , відсутні.

Вирішуючи вимогу про усунення позивачу перешкод в користуванні земельною ділянкою, суд виходить з наступного:

Згідно з частиною третьою статті 373 ЦК України право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об`єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частин першої, другої статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Пунктом б частини третьої статті 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК України).

Суд констатує, що на підтвердження факту існування у позивача перешкод в користуванні земельною ділянкою, тобто використання відповідачем його земельної ділянки, ОСОБА_1 суду не надано жодного належного та допустимого доказу. При цьому, в судовому засіданні позивач підтвердив, що наданий час, протягом осені 2020 року та протягом 2021 року він без будь-яких перешкод з боку відповідача здійснює обробіток, належної йому земельної ділянки.

Таким чином, позовна вимога ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом встановлення заборони ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії сільськогосподарського характеру на зазначеній земельній ділянці безпідставна, а отже, в її задоволенні слід відмовити.

Згідно ст.141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, понесені позивачем судові по сплаті судового збору суд залишає за позивачем.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 264, 265, 280-282 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та стягнення шкоди, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ОСОБА_3 , відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 10 грудня 2021 року.

Суддя: В. О. Говоруха