Постанова

від 14.12.2021 по справі 140/3550/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 140/3550/19

адміністративне провадження № К/9901/26906/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів - Шишова О. О., Яковенка М. М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року (головуючий суддя - Волдінер Ф.А.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року (колегія суддів: Кушнерик М.П., Большакова О.О., Курилець А.Р.) у справі №140/3550/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Енерго Рітейл до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

У грудні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Енерго Рітейл (далі - позивач, ТОВ Енерго Рітейл ) звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі відповідач, ГУ ДФС України у Волинській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 13.09.2019 №0000161401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Енерго Рітейл до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 13 вересня 2019 року №0000161401.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, ідентифікаційний код юридичної особи 39400859) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Енерго Рітейл (43005, Волинська область, м. Луцьк, вулиця 8-го Березня, будинок 1, офіс 201 ідентифікаційний код юридичної особи 40199822) судові витрати у розмірі 15 881 (п`ятнадцять тисяч вісімсот вісімдесят одна) гривня 36 копійок.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що матеріалами справи підтверджується реальність господарської операції між ТОВ Енерго Рітейл та ТОВ Теплоенерготрейд , а саме отримання позивачем грошових коштів від ТОВ Теплоенерготрейд згідно з договором № 07/07-17 від 07.02.2017 про надання поворотної фінансової допомоги та подальше повернення цих коштів ТОВ Поліс груп згідно з договором про відступлення права вимоги (цесії) №21/03-18 від 21.03.2018. Посилання відповідача на кримінальне провадження щодо вчинення фіктивного підприємництва ТзОВ Теплоенерготрейд , суд визнав таким, що не є беззаперечними доказами нереальності господарських операцій, оскільки обставини фіктивності вказаного контрагента позивача можуть бути вставлені конкретно щодо нього виключно вироком суду. Апеляційний суд окремо обумовив і ту обставину, що на запит суду, слідчим управлінням фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Львівській області повідомлено, що кримінальне провадження № 42017000000001165 від 13.04.2017 щодо вчинення фіктивного підприємництва ТОВ Теплоенерготрейд (код ЄДРПОУ 39679016) за попередньою правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.205 КК України, 04.10.2019 закрито, на підставі п.4 ч.1 ст.284 КПК, ч.1 ст.5 КК України, у зв`язку з набранням чинності Законом України Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес № 101-ІХ від 18.09.2019. Також суди дійшли висновку, що правочини між позивачем та ФОП ОСОБА_1 і ФОП ОСОБА_2 є реальними господарськими операціями, пов`язаними з діяльністю позивача та направленими на отримання позивачем економічної вигоди.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи установлено:

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що з 17.07.2019 по 06.08.2019 відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.03.2019, за результатами якої складено Акт № № 16598/14-01/40199822 від 13.08.2019.

Перевіркою встановлено порушення позивачем: статті 1, пункту 2 статті 3, пункту 1, пункту 2 статті 9, Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996; підпункту 1.1 пункту 1, підпункту 1.2. пункту 1, пункту 2.16 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку; Положення (стандарти) бухгалтерського обліку 15 Доходи , 16 Витрати ; підпункту 14.1.36, підпункту 14.1.231 пункту 14 статті 14, статті 22, статті 23, пункту 44.1, пункту 44.6 статті 44, підпункту 134.1.1 підпункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевіряється, на загальну суму 847006,00 грн, у тому числі за 2017 рік в сумі 732600,00 грн та за 1 квартал 2018 року в сумі 66368,00 грн, за 2 квартал 2018 року в сумі 5813,00 грн, за 3 квартал 2018 року в сумі 9528,00 грн, за 4 квартал 2018 року в сумі 32698,00 грн; підпункту б пункту 176.2 статті 176 розділу IV Податкового кодексу України та підпунктів 3.2, 3.3, 3.4, 3.5 пункту 3, пункту 4.4 п. 4 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку.

Зокрема, перевіркою встановлено порушення ТОВ Енерго Рітейл підпункту 134.1.1 пункту 134 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України в частині заниження доходів за 2017 рік на суму 4 040 000 грн по господарських операціях позивача щодо укладення договору № 7/07-17 від 07.02.2017 про надання поворотної фінансової допомоги від ТзОВ Теплоенерготрейд , а також завищення витрат по господарських операціях позивача з ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 на загальну суму 665 587 грн.

18 вересня 2019 року позивачем було отримано податкове повідомлення-рішення № 0000161401 від 13.09.2019 відповідно до якого, позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств 1 058 757,50 грн, з них 847 006 грн за основним зобов`язанням та 211 751,50 грн штрафних санкцій.

Не погоджуючись із указаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Судом установлено, що 07.02.2017 між позивачем та ТОВ Теплоенерготрейд було укладено договір № 07/07-17 від 07.02.2017 про надання поворотної фінансової допомоги, відповідно до якого позивачем шляхом безготівкового банківського переказу було отримано грошові кошти в сумі 4040000 грн. У подальшому ТОВ Теплоенергорейд уступило право вимоги до ТОВ Енерго Рітейл за вищевказаним договором ТОВ Поліс груп шляхом підписання трьохстороннього договору цесії № 21/03-18 від 21.03.2018.

З боку ТОВ Теплонерготрейд указані правочини було підписано уповноваженою особою ОСОБА_4 на підставі довіреності № 09/08-1 від 09.08.2017.

Також установлено, що вказана сума коштів в повному обсязі була виплачена позивачем ТОВ Поліс груп , що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема копіями договору № 07/07-17 від 07.02.2017 про надання поворотної фінансової допомоги, договору про відступлення права вимоги (цесії) № 21/03-18 від 21.03.2018, банківських виписок, що підтверджують надходження коштів позивачу від ТОВ Теплоенерготрейд за період з 12.07-13.07.2017; платіжних доручень про перерахування коштів від позивача до ТОВ Поліс груп з призначенням платежу Повернення поворотної фінансової допомоги зг. Дог. №7/07-17 від 07.02.2017 та договору про відступлення права вимоги (цесії) №21/03-18 від 21.03.2018 на загальну суму переказів 4 040 000 грн за період 26.04-21.06.2018.

На запит суду, слідчим управлінням фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Львівській області повідомлено, що кримінальне провадження № 42017000000001165 від 13.04.2017 щодо вчинення фіктивного підприємництва ТОВ Теплоенерготрейд (код ЄДРПОУ 39679016) за попередньою правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.205 КК України, 04.10.2019 закрито, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК, ч. 1 ст. 5 КК України, у зв`язку з набранням чинності Законом України Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес № 101-ІХ від 18.09.2019.

Між позивачем та ФОП ОСОБА_1 31.01.2018 було укладено договір №31/01-18 про надання агентських послуг, відповідно до якого остання взяла на себе зобов`язання про надання для позивача послуг пов`язаних з реалізацією товарів позивача, пошуком нових та робою з наявними покупцями позивача, робою з базою покупців; проведення аналізу ефективності продажів; проведення переговорів від імені позивача, а також інших послуг пов`язаних із здійсненням позивачем підприємницької діяльності.

На виконання умов договору за період з 20.02.2018 по 01.03.2019 сторонами було підписано додаткові угоди, якими визначено щомісячну суму винагороди за надані послуги, що становить певний відсоток від чистого доходу реалізованого товару за звітний період, щомісячні звіти про проведену роботу ФОП ОСОБА_1 за вказаний період, звіти про фактичні витрати виконавця понесені ним за відповідний місяць, а також акти надання послуг.

Між позивачем та ФОП ОСОБА_2 03.07.2017 було укладено договір №03/07-2017 про надання інформаційних (консультаційних) послуг, відповідно до якого ФОП ОСОБА_2 (виконавець) взяв на себе зобов`язання надавати позивачу консалтингові, консультаційні та інші послуги інформаційно-консультаційного характеру з питань налаштування системи обліку, системи звітності та інформаційної системи. Термін дії договору до 31.03.2018, загальна вартість договору складає 120 000 грн.

На виконання вказаного договору були підписанні акти надання послуг про надання інформаційних (консультаційних) послуг, а саме послуг з впровадження складського обліку системі 1С позивача. Водночас між позивачем та ТОВ Фін-Експерт 01.08.2016 було укладено договір №01082016-1 фінансового аутсорсингу, відповідно до якого ТОВ Фін-Експерт взяло на себе зобов`язання надавати позивачу послуги фінансового аутсорсингу, за такими напрямками: обслуговування фінансового обліку у відповідності до НСБО; обслуговування податкового обліку у відповідності до вимог чинного законодавства; введення кадрового обліку; супровід системи управління грошовими коштами; супровід системи управління планово-економічної діяльності.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Головне управління ДПС у Волинській області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідач зазначає, що судом апеляційної інстанції при прийнятті рішення у справі не ураховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 25.01.2019 у справі №825/1733/17, від 05.09.2018 у справі №826/20258/13-а, від 02.10.2018 у справі №816/506/17, від 19.03.2019 у справі №825/2073/18 у подібних правовідносинах.

Указує на нереальність господарських операцій позивача з його контрагентами.

Позивачем до Суду надано відзив на касаційну скаргу, в якому вказано на безпідставність викладених в ній доводів. Зазначає, що висновки, наведені в оскаржуваних судових рішеннях, не суперечать вказаній скаржником практиці Верховного Суду.

Верховний Суд ухвалою від 27.11.2020 відкрив касаційне провадження у цій справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України), Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі Закон № 996), а також іншими нормативно-правовими актами виданими на підставі та на виконання вказаних законодавчих актів.

Статтею 2 Закону № 996 визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною другою статті 9 Закону № 996 встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом №996. Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов`язань сторін, але не вичерпується останнім. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податків.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Розглядувана позиція випливає зі змісту підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України, відповідно до якого розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отже, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника податків на отримання позитивного економічного ефекту. Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності, а відтак, їх наслідки не підлягають відображенню в податковому обліку.

Одним із основних принципів, на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, є превалювання сутності над формою, тобто облік операцій відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Згідно з підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу застосовуються окремо до кожної операції.

Відповідно до пункту 7 П(С)БО 15 Дохід доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Відповідно до пункту 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. №318: витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Відповідно до пункту 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати : витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Статтею 9 Закону № 996 встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно з пунктом 2.4 цього Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пункту 2.15 та пункту 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Верховний Суд зазначає, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частини 2, 3 статті 341 КАС України).

Як уже зазначалось судом, підставою для відкриття провадження у цій справі слугували посилання скаржника на приписи пункту 1 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Обґрунтовуючи довід про наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, позивач посилається на обставини неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладені у постановах від 25.01.2019 у справі №825/1733/17, від 05.09.2018 у справі №826/20258/13-а, від 02.10.2018 у справі №816/506/17, від 19.03.2019 у справі №825/2073/18 у подібних правовідносинах.

Скаржник зазначає, що у вказаних постановах Верховний Суд зауважував, що первинні документи від імені контрагента позивача ТОВ Транс клінінг підписані директором, який згідно з протоколом допиту у якості свідка, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання, надав пояснення, які позивачем під сумнів не ставились, щодо непричетності до фінансово - господарської діяльності ТОВ Транс клінінг та підписання первинних документів, а отже такі документи не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважною особою, та як наслідок не можуть визнаються такими, що посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг. Отже, є безпідставним формування даних податкового обліку на підставі таких неналежно оформлених первинних документів. Сам факт наявності у позивача податкових, чи-то видаткових накладних, інших документів з посиланням на поставку товарів (послуг), виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах. Витрати для цілей формування податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належними і допустимими первинними документами, які відображають реальність господарських операцій позивача з контрагентами, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При розгляді цієї адміністративної справи №520/3960/2020 суди попередніх інстанцій виходили з того, що матеріалами справи підтверджується отримання позивачем грошових коштів від ТОВ Теплоенерготрейд згідно з договором №07/07-17 від 07.02.2017 про надання поворотної фінансової допомоги та подальше повернення цих коштів ТОВ Поліс груп згідно з договором про відступлення права вимоги (цесії) № 21/03-18 від 21.03.2018. При цьому судами не взято до уваги доводи відповідача, що на банківський рахунок позивача надійшли кошти з призначенням платежу Надання поворотної фінансової допомоги згідно з договором № 7/07-17 від 07.07.2017 без ПДВ , оскільки з наявного в матеріалах справи листа ТОВ Теплоенерготрейд від 09.08.2017 за №178 вбачається, що вказання в призначенні платежу дати договору 07.07.2017 є технічною помилкою і правильним є дата договору 07.02.2017, що відповідає фактичній даті підписання договору № 07/07-17 від 07.02.2017 про надання поворотної фінансової допомоги. Посилання відповідача на кримінальне провадження щодо вчинення фіктивного підприємництва ТзОВ Теплоенерготрейд суди визнали таким, що не є беззаперечним доказом нереальності господарських операцій, оскільки обставини фіктивності вказаного контрагента позивача мають бути вставлені конкретно щодо нього виключно вироком суду. Натомість, на запит суду, слідчим управлінням фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Львівській області повідомлено, що кримінальне провадження № 42017000000001165 від 13.04.2017 щодо вчинення фіктивного підприємництва ТОВ Теплоенерготрейд (код ЄДРПОУ 39679016) за попередньою правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.205 КК України, 04.10.2019 закрито, на підставі п.4 ч.1 ст.284 КПК, ч.1 ст.5 КК України, у зв`язку з набранням чинності Законом України Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес № 101-ІХ від 18.09.2019.

Щодо реальності господарських операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_1 суди урахували, що складені звіти містять деталізовану інформацію про проведену роботу із зазначенням конкретних заходів, робіт, послуг, що були вчинені виконавцем за місяць, зі змісту яких убачається їх безпосередній зв`язок з предметом договору, а, відтак, із підприємницькою діяльністю позивача. Вказані документи містять всі обов`язкові реквізити, які дають змогу ідентифікувати, як юридичну так і господарську сутність наданих послуг, їхніх учасників, а також грошову складову вчинених господарських операцій, а відтак дають змогу ідентифікувати фактичність господарських операцій, що в них відображенні, а отже слугують належними доказами реальності здійснення господарських операцій.

Стосовно господарських операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_2 суди також взяли до уваги, що з аналізу господарської сутності послуг, що надаються для позивача ФОП ОСОБА_2 та ТОВ Фін-Експерт слідує, що такі послуги є різними за своїм змістом. Суттю послуг, що надаються ТОВ Фін-Експерт є здійснення сукупності дій з ведення бухгалтерського обліку, тоді як послуги, що надаються ФОП ОСОБА_2 за своєю суттю є інформаційно-консультаційним забезпеченням функціонування спеціальних бухгалтерських програм з метою створення умов для ефективного ведення бухгалтерського обліку і за правовим характером по суті є абонентським обслуговуванням указаних бухгалтерських програм. Таким чином, зазначені послуги не дублюють, а доповнюють одна одну, забезпечуючи найбільш оптимальне та ефективне ведення бухгалтерського обліку позивача, враховуючи особливості виробничих процесів, що, в свою чергу, свідчить про наявність економічної мети в укладеному між позивачем та ФОП ОСОБА_2 договорі, а відтак про реальність господарських операцій між ними.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що наведені скаржником постанови Верховного Суду від 25.01.2019 у справі №825/1733/17, від 05.09.2018 у справі №826/20258/13-а, від 02.10.2018 у справі №816/506/17, від 19.03.2019 у справі №825/2073/18 ухвалені за інших фактичних обставин справи, установлених судами, тому посилання заявника касаційної скарги на те, що постанова суду апеляційної інстанції у цій справі ухвалена без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у цих постановах Верховного Суду, є безпідставними.

Також Суд звертає увагу на те, що в касаційній скарзі скаржником не зазначено, яку саме норму права суд апеляційної інстанції застосував неправильно та без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду. Суд зазначає, що формальне посилання на постанови Верховного Суду щодо оцінки того чи іншого аргументу чи доводів сторін, які до того ж зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Решта доводів заявника касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовує, натомість зводиться виключно до переоцінки встановлених судами обставин справи, що виходить за межі повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на наведене, касаційна скарга Головного управління ДПС у Волинській області підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідач І.В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко