Постанова

від 30.09.2020 по справі 140/3550/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/3550/19 пров. № А/857/4161/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кушнерика М.П.

суддів Большакової О.О., Курильця А.Р.

за участю секретаря судового засідання Юник А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції у місті Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року, прийняте суддею Волдінера Ф.А., в м.Луцьку, о 16 годині 55 хвилині, повний текст складено 21 лютого 2020 року, у справі № 140/3550/19 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Рітейл" до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

товариство з обмеженою відповідальністю Енерго Рітейл звернулося з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 13.09.2019 № 0000161401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств 1 058 757,50 грн., з них 847 006 грн. за основним зобов`язанням та 211 751,50 грн. штрафних санкцій.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 13 вересня 2019 року № 0000161401.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь ТОВ Енерго Рітейл судові витрати у розмірі 15 881 гривня 36 копійок.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ГУ ДПС України у Волинській області подало апеляційну скаргу, з підстав неповноти дослідження обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що перевіркою повноти визначення задекларованих у рядку 01 Декларацій Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за період з 01.01.2016 по 31.03.2019 встановлено його заниження всього в сумі 4 040 000 грн. в тому числі за 2017 рік в сумі 4 040 000 грн. Підставою для вищенаведеного висновку, послугувало те, що ТОВ Енерго Рітейл в періоді, що перевірявся, мало взаємовідносини із ТОВ Теплоенерготрейд .

Відповідно до договору № 07/07-17 від 07.02.2017 про надання поворотної фінансової допомоги ТОВ Енерго Рітейл отримало від ТОВ Теплоенерготрейд фінансову допомогу в сумі 4 040 000 грн. В подальшому, ТОВ Теплоенергорейд уступило право вимоги до ТОВ Енерго Рітейл за вищевказаним договором ТОВ Поліс груп шляхом підписання трьохстороннього договору цесії № 21/03-18 від 21.03.2018. З боку ТОВ Теплонерготрейд вказані правочини було підписано уповноваженою особою Вачинюком В.О. на підставі довіреності № 09/08-1 від 09.08.2017.

Зазначає, що на підставі інформації, яка міститься в кримінальному провадженні № 42017000000001165 щодо вчинення фіктивного підприємництва ТОВ Теплоенерготрейд встановлено, що ТОВ Енерго Рітейл в порушення абзацу 8 статті 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , пунктів 5, 7, 21 П(С)БО № 15 Дохід не відображено у складі доходів за 2017 рік суму 4 040 000 грн. по операціях з отримання коштів невстановлених осіб, що вплинуло на правильність визначення фінансового результату.

Таким чином, кошти отримані ТОВ Енерго Рітейл від невстановлених осіб в сумі 4 040 000 грн., що не підлягали поверненню у майбутньому, то такі кошти кваліфікуються як актив, який враховується до складу інших доходів.

Крім цього, апелянт вказує на помилковість висновків суду першої інстанції щодо реальності операцій між ТОВ Енерго Рітейл та ФОП ОСОБА_1 , а також між позивачем та ФОП ОСОБА_2 .

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняте нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його законним та обгрунтованим, а вимоги апеляційної скарги безпідставними.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, який просить залишити без змін рішення суду, представника відповідача, яка просить задоволити апеляційну скаргу, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з таких підстав.

Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що з 17.07.2019 по 06.08.2019 відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.03.2019, за результатами якої складено Акт № № 16598/14-01/40199822 від 13.08.2019.

Перевіркою встановлено порушення позивачем: статті 1, пункту 2 статті 3, пункту 1, пункту 2 статті 9, Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. № 996; підпункту 1.1 пункту 1, підпункту 1.2. пункту 1, пункту 2.16 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку; Положення (стандарти) бухгалтерського обліку 15 Доходи , 16 Витрати ; підпункту 14.1.36, підпункту 14.1.231 пункту 14 статті 14, статті 22, статті 23, пункту 44.1, пункту 44.6 статті 44, підпункту 134.1.1 підпункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевіряється, на загальну суму 847006,00 грн., в тому числі за 2017 рік в сумі 732600,00 грн. та за 1 квартал 2018 року в сумі 66368,00 грн., за 2 квартал 2018 року в сумі 5813,00 грн., за 3 квартал 2018 року в сумі 9528,00 грн, за 4 квартал 2018 року в сумі 32698,00 грн.; підпункту б пункту 176.2 статті 176 розділу IV Податкового кодексу України та підпунктів 3.2, 3.3, 3.4, 3.5 пункту З та підпункту 4.4 п. 4 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку.

Зокрема, перевіркою встановлено порушення ТОВ Енерго Рітейл підпункту 134.1.1 пункту 134 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України в частині заниження доходів за 2017 рік на суму 4 040 000 грн. по господарських операціях позивача щодо укладення договору № 7/07-17 від 07.02.2017 про надання поворотної фінансової допомоги від ТзОВ Теплоенерготрейд , а також завищення витрат по господарських операціях позивача з ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 на загальну суму 665 587 грн.

18.09.2019 позивачем було отримано податкове повідомлення-рішення № 0000161401 від 13.09.2019 відповідно до якого, позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств 1 058 757,50 грн., з них 847 006 грн. за основним зобов`язанням та 211 751,50 грн. штрафних санкцій.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вказав на відповідність господарської операції між позивачеми та ТОВ Теплоенерготрейд , її юридичному та документальному оформленню - отримання позивачем поворотної фінансової допомоги та її подальше повернення, а, відтак, на помилковість висновків податкового органу про отримання позивачем доходів від невстановлених осіб. Крім цього, суд прийшов до висновку про реальність господарських операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_1 , а також ФОП ОСОБА_3 .

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до приписів пункту 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За правилами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до абз. 1 п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПК.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з частиною другою статті 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно вимог п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, відповідають дійсному економічному змісту та спричиняли реальні зміни майнового стану платника податків, що є визначальною ознакою господарської операції.

Для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій платника податку підлягають з`ясуванню: реальність задекларованих господарських операцій; наявність ділової мети у операціях, що досліджуються; об`єктивний зміст вчинених операцій у порівнянні із задекларованим; добросовісність позивача, у зв`язку з тим, що його контрагенти мають дефекти правового статусу; оцінку дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції.

Так, перевіркою встановлено порушення ТОВ Енерго Рітейл підпункту 134.1.1 пункту 134 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України в частині заниження доходів за 2017 рік на суму 4 040 000 грн. по господарських операціях позивача щодо укладення договору № 7/07-17 від 07.02.2017 про надання поворотної фінансової допомоги від ТзОВ Теплоенерготрейд .

Судом встановлено, що 07.02.2017 між позивачем та ТОВ Теплоенерготрейд було укладено договір № 07/07-17 від 07.02.2017 про надання поворотної фінансової допомоги, відповідно до якого позивачем шляхом безготівкового банківського переказу було отримано грошові кошти в сумі 4040000 грн. В подальшому ТОВ Теплоенергорейд уступило право вимоги до ТОВ Енерго Рітейл за вищевказаним договором ТОВ Поліс груп шляхом підписання трьохстороннього договору цесії № 21/03-18 від 21.03.2018.

З боку ТОВ Теплонерготрейд вказані правочини було підписано уповноваженою особою Вачинюком В.О. на підставі довіреності № 09/08-1 від 09.08.2017.

Також встановлено, що вказана сума коштів в повному обсязі була виплачена позивачем ТОВ Поліс груп , що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема копіями договору № 07/07-17 від 07.02.2017 про надання поворотної фінансової допомоги, договору про відступлення права вимоги (цесії) № 21/03-18 від 21.03.2018, банківських виписок, що підтверджують надходження коштів позивачу від ТОВ Теплоенерготрейд за період з 12.07-13.07.2017; платіжних доручень про перерахування коштів від позивача до ТОВ Поліс груп з призначенням платежу Повернення поворотної фінансової допомоги зг.Дог. №7/07-17 від 07.02.2017 та договору про відступлення права вимоги (цесії) №21/03-18 від 21.03.2018 на загальну суму переказів 4 040 000 грн. за період 26.04-21.06.2018.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується реальність господарської операції між ТОВ Енерго Рітейл та ТОВ Теплоенерготрейд , а саме отримання позивачем грошових коштів від ТОВ Теплоенерготрейд згідно договору № 07/07-17 від 07.02.2017 про надання поворотної фінансової допомоги та подальше повернення цих коштів ТОВ Поліс груп згідно договору про відступлення права вимоги (цесії) № 21/03-18 від 21.03.2018.

Посилання відповідача на кримінальне провадження щодо вчинення фіктивного підприємництва ТзОВ Теплоенерготрейд , не являються беззаперечними доказами нереальності господарських операцій, оскільки обставини фіктивності вказаного контрагента позивача можуть бути вставлені конкретно щодо нього виключно вироком суду.

Будь-яка неправомірна діяльність контрагента (в тому числі фіктивне підприємництво) не може бути визнана беззаперечною підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки згідно зі статтею 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, добросовісний платник податків не повинен зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Апеляційний суд окремо обумовлює і ту обставину, що на запит суду, слідчим управлінням фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Львівській області повідомлено, що кримінальне провадження № 42017000000001165 від 13.04.2017 щодо вчинення фіктивного підприємництва ТОВ Теплоенерготрейд (код ЄДРПОУ 39679016) за попередньою правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.205 КК України, 04.10.2019 закрито, на підставі п.4 ч.1 ст.284 КПК, ч.1 ст.5 КК України, у зв`язку з набранням чинності Законом України Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес № 101-ІХ від 18.09.2019р.

Щодо реальності господарських операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_1 , колегія суддів вказує на наступне.

Між позивачем та ФОП ОСОБА_1 31.01.2018 було укладено договір № 31/01-18 про надання агентських послуг, відповідно до якого остання взяла на себе зобов`язання про надання для позивача послуг пов`язаних з реалізацією товарів позивача, пошуком нових та робою з наявними покупцями позивача, робою з базою покупців; проведення аналізу ефективності продажів; проведення переговорів від імені позивача, а також інших послуг пов`язаних із здійсненням позивачем підприємницької діяльності.

На виконання умов договору за період з 20.02.2018 по 01.03.2019 сторонами було підписано додаткові угоди, якими визначено щомісячну суму винагороди за надані послуги, що становить певний відсоток від чистого доходу реалізованого товару за звітний період, щомісячні звіти про проведену роботу ФОП ОСОБА_1 за вказаний період, звіти про фактичні витрати виконавця понесені ним за відповідний місяць, а також акти надання послуг.

Вказані звіти містять деталізовану інформацію про проведену роботу із зазначенням конкретних заходів, робіт, послуг, що були вчинені виконавцем за місяць, зі змісту яких вбачається їх безпосередній зв`язок з предметом договору, а, відтак, із підприємницькою діяльністю позивача.

Вказані документи містять всі обов`язкові реквізити, які дають змогу ідентифікувати, як юридичну так і господарську сутність наданих послуг, їхніх учасників, а також грошову складову вчинених господарських операцій, а відтак дають змогу ідентифікувати фактичність господарських операцій, що в них відображенні, а отже слугують належними доказами реальності здійснення господарських операцій.

Отже, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що правочини між позивачем та ФОП ОСОБА_1 є реальними господарськими операціями пов`язаними з діяльністю позивача та направленими на отримання позивачем економічної вигоди.

Щодо господарських операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_2 , колегія суддів вказує на таке.

Між позивачем та ФОП ОСОБА_2 03.07.2017 було укладено договір № 03/07-2017 про надання інформаційних (консультаційних) послуг, відповідно до якого ФОП ОСОБА_2 (виконавець) взяв на себе зобов`язання надавати позивачу консалтингові, консультаційні та інші послуги інформаційно-консультаційного характеру з питань налаштування системи обліку, системи звітності та інформаційної системи. Термін дії договору до 31.03.2018, загальна вартість договору складає 120 000 грн.

На виконання вказаного договору були підписанні акти надання послуг про надання інформаційних (консультаційних) послуг, а саме послуг з впровадження складського обліку системі 1С позивача. Водночас між позивачем та ТОВ Фін-Експерт 01.08.2016 було укладено договір № 01082016-1 фінансового аутсорсингу, відповідно до якого ТОВ Фін-Експерт взяло на себе зобов`язання надавати позивачу послуги фінансового аутсорсингу, за такими напрямками: обслуговування фінансового обліку у відповідності до НСБО; обслуговування податкового обліку у відповідності до вимог чинного законодавства; введення кадрового обліку; супровід системи управління грошовими коштами; супровід системи управління планово-економічної діяльності.

З аналізу господарської сутності послуг, що надаються для позивача ФОП ОСОБА_2 та ТОВ Фін-Експерт слід дійти висновку, що такі послуги є різними за своїм змістом. Суттю послуг, що надаються ТОВ Фін-Експерт є здійснення сукупності дій з ведення бухгалтерського обліку, тоді як послуги, що надаються ФОП ОСОБА_2 за своєю суттю є інформаційно-консультаційне забезпечення функціонування спеціальних бухгалтерських програм з метою створення умов для ефективного ведення бухгалтерського обліку і за правовим характером по суті є абонентським обслуговуванням вказаних бухгалтерських програм.

Таким чином, зазначені послуги не дублюють, а доповнюють одна одну забезпечуючи найбільш оптимальне та ефективне ведення бухгалтерського обліку позивача враховуючи особливості виробничих процесів, що в свою чергу свідчить про наявність економічної мети в укладеному між позивачем та ФОП ОСОБА_2 договорі, а відтак про реальність господарських операцій між ними.

Дослідивши в сукупності обставини справи, колегія суддів вважає, що доводи та аргументи відповідача щодо нереальності згаданих господарських операцій ґрунтуються на припущеннях і у своїй сукупності не можуть беззаперечно підтверджувати обставини щодо нереальності здійснення таких операцій.

З врахуванням встановленого колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що відповідач не довів правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, якими збільшено суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для його скасування колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ч.3 ст.243, ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області - залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року у справі № 140/3550/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М. П. Кушнерик судді О. О. Большакова А. Р. Курилець Повне судове рішення складено 06.10.20