Постанова

від 09.12.2021 по справі 308/3869/21

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 308/3869/21

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2021 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

Головуючого - судді Бисага Т.Ю.

суддів: Фазикош Г.В., Кондора Р.Ю.,

за участі секретаря: Микуляк Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 01 квітня 2021 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та Ужгородської міської ради про скасування рішення міської ради про передачу земельної ділянки у власність,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , Ужгородської міської ради про скасування рішення міської ради від 18.05.2017 року про передачу земельної ділянки у власність.

Позивачем разом з позовною заявою подано до суду заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на земельну ділянку кадастровий номер 2110100000:40:001:0048 площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 , зареєстровану в реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером 1270033821248, номер запису 20821612, належну ОСОБА_1 , місце реєстрації АДРЕСА_2 .

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник посилається на те, що вона є власником об`єкта незавершеного будівництва, що знаходиться в АДРЕСА_3 , який розташований на земельній ділянці належній ОСОБА_2 на підставі рішення №481 від 14.10.1993 року Ужгородської міської ради, площею 0,048 га (минула назва квартал вулиць Лісна-Виноградна, поз.132). Позивач зареєструвала даний будинок, як об`єкт незавершеного будівництва, кадастровий номер 2110100000:46:003:0289, що стверджується Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно видане КП "БТІ" №16119092 від 01.10.2007 року, реєстраційний номер 20470606 та інформацією з ДРРП №249526444 та інформацією з реєстру речових прав №249526444 критерій пошуку реєстраційний номер 20470606. Відповідач при реєстрації ділянки вказала не вірно межі своєї ділянки, а відтак її земельну ділянку зареєструвала під своєю адресою.

Позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Позивач зазначає, що на даний час їй стало відомо, що ОСОБА_1 дізнавшись про поданий відносно неї позов, має намір відчужити земельну ділянку яка є предметом спору. Вказує на те, що накладення арешту позбавить можливості відчужити вищезазначене майно, а також обтяжити його якимось іншим чином. В зв`язку з вищезазначеним просить задоволити заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 квітня 2021 року заяву задоволено.

Накладено арешт на земельну ділянку кадастровий номер 2110100000:40:001:0048 площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 , зареєстровану в реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером 1270033821248, номер запису 20821612, належну ОСОБА_1 , місце реєстрації АДРЕСА_2 .

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просить ухвалу суду скасувати.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Сторони в судове засідання не з`явилися, хоча про розгляд справи були повідомленні належним чином, про що свідчить розписка. (а.с.56). Заяви про відкладення розгляду справи до суду не надходили.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія приходить до наступного висновку.

Відповідно до приписів ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника , що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до вимог Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі Шмалько проти України зазначено, що право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що вимоги стосовно забезпечення позову є обґрунтованими, законними та співмірними із заявленими позовними вимогами, а невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду у випадку його постановлення на користь позивача.

Апеляційний суд звертає увагу, що забезпечення позову у даній справі не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте, тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання завдавання значної шкоди позивачу.

Щодо доводів апеляційної скарги, то судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір з приводу скасування п.1.8. рішення Ужгородської міської ради ХІІ сесії VІІ скликання від 18.05.2017 року за №639 Про затвердження технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) яким передано земельну ділянку кадастровий номер 2110100000:40:001:0048 площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 , у власність ОСОБА_1 .

Між сторонами дійсно винник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що апелянт, аналізуючи підстави забезпечення позову, наведені в заяві про забезпечення, не погоджується з такими і переходить до доводів, що стосуються спору по суті.

При вирішенні забезпечення позову суд не розглядає спір по суті, а лише оцінює припущення сторони звернення щодо ймовірної передачі житла, щодо якого виник спір, іншим особам.

Надаючи оцінку доводам заявника щодо необхідності задоволення заяви у вказаний вище спосіб слід констатувати, що заявником належним чином обґрунтовано можливість утруднення або унеможливлення виконання рішення суду в справі, існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди їх правам, свободам та інтересам до ухвалення судового рішення у цивільній справі, а також та те, що для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Наведені в апеляційній скарзі інші доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Також судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ Гірвісаарі проти Фінляндії , п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Тому, на думку колегії суддів, заява розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. 374 , 375 , 381-384ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 квітня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови суду складено 10 грудня 2021 року .

Головуючий

Судді