Ухвала

від 01.04.2021 по справі 308/3869/21

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

308/3869/21

У Х В А Л А

про розгляд заяви про забезпечення позову

01.04.2021 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд в особі головуючого - судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Бенца К.К., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Ужгородської міської ради про скасування рішення міської ради про передачу земельної ділянки у власність,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , Ужгородської міської ради про скасування рішення міської ради від 18.05.2017 року про передачу земельної ділянки у власність.

Позивачем разом з позовною заявою подано до суду заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на земельну ділянку кадастровий номер 2110100000:40:001:0048 площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 , зареєстровану в реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером 1270033821248, номер запису 20821612, належну ОСОБА_2 , місце реєстрації АДРЕСА_2 .

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник посилається на те, що вона є власником об`єкта незавершеного будівництва, що знаходиться в АДРЕСА_3 , який розташований на земельній ділянці належній ОСОБА_1 на підставі рішення №481 від 14.10.1993 року Ужгородської міської ради, площею 0,048 га (минула назва квартал АДРЕСА_4 ). Позивач зареєструвала даний будинок, як об`єкт незавершеного будівництва, кадастровий номер 2110100000:46:003:0289, що стверджується Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно видане КП "БТІ" №16119092 від 01.10.2007 року, реєстраційний номер 20470606 та інформацією з ДРРП №249526444 та інформацією з реєстру речових прав №249526444 критерій пошуку реєстраційний номер 20470606. Відповідач при реєстрації ділянки вказала не вірно межі своєї ділянки, а відтак її земельну ділянку зареєструвала під своєю адресою.

Позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Позивач зазначає, що на даний час їй стало відомо, що ОСОБА_2 дізнавшись про поданий відносно неї позов, має намір відчужити земельну ділянку яка є предметом спору. Вказує на те, що накладення арешту позбавить можливості відчужити вищезазначене майно, а також обтяжити його якимось іншим чином. В зв`язку з вищезазначеним просить задоволити заяву про забезпечення позову.

Суд, дослідивши матеріали справи в межах заяви про забезпечення позову, дійшов наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір з приводу скасування п.1.8. рішення Ужгородської міської ради ХІІ сесії VІІ скликання від 18.05.2017 року за №639 Про затвердження технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) яким передано земельну ділянку кадастровий номер 2110100000:40:001:0048 площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 , у власність ОСОБА_2 .

Як встановлено судом, земельна ділянка кадастровий номер 2110100000:40:001:0048 належить на праві власності ОСОБА_2 .

Відповідно до ч.1,2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до предявлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Звернення з позовом до суду за захистом порушених прав, інтересів фізичних осіб та юридичних осіб, а також свобод фізичних осіб є одним із способів судового захисту.

Інститут забезпечення позову при цьому, дає можливість суду до ухвалення рішення по суті вжити заходів щодо забезпечення заявленого позову у певних визначених випадках, враховуючи чітко визначені підстави.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості заявленого клопотання, суд зазначає, що інститут забезпечення позову регламентовано статтями 149 - 151 ЦПК України, які встановлюють підстави для вжиття заходів забезпечення позову, а також способи забезпечення позову в цивільному процесі. Наявність такого інституту є однією з гарантій виконання рішення суду і спрямована на дотримання норми щодо обов`язковості до виконання судових рішень, встановленої нормами Конституції України.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, до вирішення справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду. Це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.

Метою забезпечення позову, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення претензій позивача (заявника).

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

За загальним правилом, заявник зобов`язаний довести наявність підстав для забезпечення позову, надавши відповідні докази.

Таким чином, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб або учасників процесу.

При цьому згідно до п. 1 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до ч.ч. 2,3 ст.150 ЦПК України, суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність, зокрема, полягає в тому, щоб засіб забезпечення відповідав предмету по-зову, а також передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Згідно ч.6 ст.153 ЦПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, є підстави вважати, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно з п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову №9 від 22.12.2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахування доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для вирішення справи по суті , а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених вимог.

Зважаючи на викладене вище, вимоги діючого законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, з метою забезпечення ефективного захисту і поновлення прав та інтересів позивача, враховуючи те, що обраний заявником спосіб забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку до набрання законної сили рішенням суду за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Ужгородської міської ради про скасування рішення міської ради про передачу земельної ділянки у власність, не спричинить не відновлюваної шкоди відповідачу чи третім особам, суд вважає, що заява позивача про забезпечення позову є обгрунтованою і підлягає задоволенню, оскільки невжиття заходів забезпечення позову, в подальшому, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог.

Суд знаходить, що заявлений позивачем вид заходу забезпечення позову передбачений нормами чинного законодавства та є доцільним заходом забезпечення позову в рамках даної справи.

Необхідність обрання даного виду забезпечення позову є обґрунтованою, так як невжиття арешту майна, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього рішення, так як існує реальна можливість відчуження даної земельної ділянки, що суттєво ускладнить виконання можливого рішення суду.

Проаналізувавши заяву про забезпечення позову у сукупності з нормами процесуального законодавства, суд дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Суд вважає, що з метою забезпечення балансу прав усіх учасників судового процесу, за доцільне та необхідне забезпечити позов у запропонований позивачем спосіб.

Керуючись ст.ст. 149-153, 157 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Ужгородської міської ради про скасування рішення міської ради про передачу земельної ділянки у власність - задовольнити.

Накласти арешт на земельну ділянку кадастровий номер 2110100000:40:001:0048 площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 , зареєстровану в реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером 1270033821248, номер запису 20821612, належну ОСОБА_2 , місце реєстрації АДРЕСА_2 .

Розяснити позивачу положення статті 159 ЦПК України , за якими у випадку закриття провадження або залишення позовної заяви без розгляду з інших, ніж зазначені у частині першій статті 155 цього Кодексу підстав або у випадку ухвалення рішення суду щодо повної або часткової відмови у задоволенні позову відповідач або інша особа, чиї права або охоронювані законом інтереси порушені внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, має право на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, за рахунок особи, за заявою якої такі заходи забезпечення позову вживалися.

Розяснити відповідачу, що особи, винні в порушенні заходів забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Копії ухвали для виконання направити до Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) ( 88005, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Заньковецької, будинок 10).

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом пятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання : АДРЕСА_5 )

Відповідач - ОСОБА_2 (місце реєстрації : АДРЕСА_6 )

Відповідач - Ужгородська міська рада (місце знаходження : 88000, м. Ужгород, пл. Поштова, 3).

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду К.К. Бенца