Постанова

від 14.12.2021 по справі 425/2385/20

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 425/2385/20

Провадження № 22-ц/810/929/21

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2021 року Луганський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Кострицького В.В., Луганської В.М.,

за участю секретаря Сінько А.І.,

учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Рубіжанська міська рада Луганської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Рубіжанського міського нотаріального округу Білоус Зоя Володимирівна, ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку в порядку спрощеного провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 29 вересня 2021 року, ухваленого Рубіжанським міським судом Луганської області у складі: судді Овчаренко О.Л. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Рубіжанської міської ради Луганської області про визнання договору дарування недійсним, скасування рішення та свідоцтва про права власності на нерухоме майно, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Рубіжанського міського нотаріального округу Білоус Зоя Володимирівна, ОСОБА_2 ,

в с т а н о в и в:

У вересні 2020 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, який мотивувала тим, що позивачка є особою похилого віку, стан її здоров`я був незадовільний, вона потребувала догляду та сторонньої допомоги. Її доглядав її син ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті сина вона була пригнічена, її психологічний стан значно погіршився і, укладаючи 14 січня 2020 року договір дарування належної їй квартири за адресою: АДРЕСА_1 , на користь племінниці ОСОБА_4 , вона вважала, що буде укладено угоду, якою після її смерті квартира дістанеться тій особі, яка буде за нею доглядати за життя. Текст договору вона не читала, тільки його підписала. Тільки у 2014 році вона дізналась, що було укладено саме договір дарування. Вона більше 30 років проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , самостійно сплачує комунальні послуги, доглядає за квартирою, іншого нерухомого майна у власності не має, фактичної передачі житла після укладення договору дарування не відбулось.

Враховуючи, що ОСОБА_4 вже померла, а протягом шести місяців ніхто не подав заяву про прийняття спадщини, вважає належним відповідачем Рубіжанську міську раду.

Тому позивачка просила: визнати договір дарування квартири АДРЕСА_2 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 14 січня 2002 року, посвідчений приватним нотаріусом Рубіжанського міського нотаріального округу Луганської області Білоус З.В., недійсним; скасувати рішення та свідоцтво про право власності на нерухоме майно, повернути сторони у первісний стан.

Ухвалою суду від 05.07.2021 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 .

Рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 29 вересня 2021 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Рубіжанської міської ради Луганської області про визнання договору дарування недійсним, скасування рішення та свідоцтва про права власності на нерухоме майно, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Рубіжанського міського нотаріального округу Білоус Зоя Володимирівна, ОСОБА_2 .

В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 просить скасувати рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 29 вересня 2021 року, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Доводами апеляційної скарги є те, що позивачка укладаючи оспорюваний договір дарування, вона помилялася щодо обставин, які мають істотне значення, зокрема, щодо юридичної природи правочину, оскільки вважала такий правочин заповітом та договором довічного утримання в силу стану свого похилого віку, незадовільного стану здоров`я та потреби у зв`язку із цим у догляді та сторонній допомозі, пригніченості після смерті сина ОСОБА_3 , який її доглядав, погіршення її психологічного стану, помилки щодо обставин, які мають істотне значення щодо юридичної природи правочину прав та обов`язків сторін за ним, оскільки підписуючи договір дарування квартири, вона вважала, що буде укладено угоду, якою після її смерті квартира дістанеться тій особі, яка буде за нею доглядати за життя. Текст договору не читала, а тільки його підписала. На початку 2014 році позивачка дізналась, що було укладено саме договір дарування. ОСОБА_4 , на яку зроблено документи на квартиру, повинна була доглядати разом із її дочкою, натомість останні вчиняли відносно позивачки домашнє насильство, а суд не вирішив питання щодо вчинення таких дій стосовно позивачки.

Крім того позивачка зазначає, що суд першої інстанції обмежив її в доступі до суду, оскільки їй наразі 95 років і суд відмовив їй у задоволенні заяви про проведення виїзного засідання та порушив вимоги, коли явка учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою.

Протоком автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.11.2021 року головуючим у справі визначено суддю Назарову М.В., склад колегії - Кострицький В.В., Луганська В.М.

Апеляційне провадження по справі відкрито 05 листопада 2021 року.

Ухвалою суду від 17 листопада 2021 року справу призначено до апеляційного розгляду на 14 грудня 2021 року об 11-й год.

В судове засідання сторони, інші учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, не з`явилися, що відповідно до вимог частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню.

За змістом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону рішення суду відповідає, а помилкові доводи апеляційної скарги не спростовують їх.

Оскільки оспорюваний договір дарування був укладений у 2002 році, то спір про визнання цього правочину недійсним має вирішуватися на підставі норм, які були чинними в момент їх укладення, тобто ЦК УРСР (в редакції, чинній на момент укладення договору дарування спірної квартири).

Відповідно до статті 243 ЦК УРСР за договором дарування одна сторона передає безоплатно другій стороні майно у власність. Договір дарування вважається укладеним з моменту передачі майна обдарованому.

Договір дарування опосередковує перехід майна від однієї особи до іншої, при цьому дарувальник і обдарований є юридично рівноправними суб`єктами.

Для договору дарування необхідна наявність взаємного волевиявлення сторін, без якої цей договір не вважається укладеним. Договір дарування завжди є безоплатним договором. У зв`язку з цим дарувальник не має права вимагати від обдарованого зустрічних дій майнового характеру. Договір дарування вважається укладеним з моменту передачі майна обдарованому, і тому він належить до реальних договорів. Майно, що передається за договором дарування, переходить у власність від однієї особи (дарувальника) до іншої (обдарованого). Тому майно, що передається, повинне бути власністю дарувальника.

Договір дарування укладається в формі, яка визначається загальними правилами цивільного законодавства про форму договорів (статті 43, 44, 46 ЦК УРСР).

Договір дарування нерухомого майна повинен бути нотаріально посвідчений (частина третя статті 244, частина перша статті 227 ЦК УРСР ).

Згідно з частиною першою статті 56 ЦК УРСР угода, укладена внаслідок помилки, що має істотне значення, може бути визнана недійсною за позовом сторони, яка діяла під впливом помилки.

Обравши способом захисту своїх прав визнання договору дарування недійсним, позивачка у силу положення ЦПК України, в редакції, чинній на час подання позову, щодо змагальності сторін зобов`язана була довести правову та фактичну підстави своїх позовних вимог.

Судом встановлено, що 14.01.2002 ОСОБА_1 як дарувальник та ОСОБА_4 як обдарована уклали договір дарування, за яким ОСОБА_1 подарувала, а ОСОБА_4 прийняла у дар квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначений договір посвідчений приватним нотаріусом Рубіжанського міського нотаріального округу Білоус З.В. за реєстровим № 481 (а.с. 216 т. 1).

З матеріалів справи вбачається, що згідно з копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 08 січня 2020 відділом державної реєстрації актів цивільного стану по містах Рубіжне та Хрустальний Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Рубіжне Луганської області, актовий запис №11 (а.с. 35 т. 2).

Згідно копії інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки 264381071, дата та час формування від 05.07.2021, квартира, яка складається з однією жилої кімнати з допоміжними приміщеннями, за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_5 . Підставою для державної реєстрації стало свідоцтво про право на спадщину, за законом, серія та номер: 220, виданий 09.07.2020, видавник: Рубіжанська державна нотаріальна контора.

Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом серії НОІ № 909747 від 09.07.2020, посвідченого державним нотаріусом Рубіжанської державної нотаріальної контори Коваленко Г.П., спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_4 є її дочка - ОСОБА_2 , спадщина, на яку видане свідоцтво, складається з: квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що належала спадкодавцю на підставі договору дарування квартири, посвідченого приватним нотаріус Рубіжанського міського нотаріального округу Білоус З.В. 14.01.2002 за реєстровим №481, і зареєстрованого 11 лютого 2002 року Державним комунальним підприємством Рубіжанське бюро технічної інвентаризації , записану у реєстрову книгу № 29 дод. стор. 193, реєстр № 397 (а.с. 36 т. 2).

Відповідні відомості про реєстрацію права власності 09.07.2020 були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Така дія повинна бути правомірною, а її неправомірність є підставою для визнання правочину недійсним.

Відповідно до положень статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою, шостою статті 203 ЦК України.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та у разі задоволення позовних вимог зазначати у судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним договір дарування спірної квартири, укладений між нею як дарувальником та ОСОБА_4 як обдарованою, 14 січня 2002 року та посвідчений приватним нотаріусом Рубіжанського міського нотаріального округу посвідчений Білоус З.В., та скасувати рішення та свідоцтво про право власності на нерухоме майно, повернути сторони у первісний стан.

Підставами визнання недійсним спірного правочину позивач зазначала те, що вона неправильно сприймала обставини, які мають істотне значення, помилилася щодо природи правочину, оскільки вона є особою похилого віку, втратила сина, та фактично залишалася проживати в спірній квартирі, нести витрати з її утримання тощо, іншого житла не має і не мала наміру за життя позбавляти себе майна.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відмову у задоволенні позову суд вмотивував тим, що сторона оспорюваного договору дарування ОСОБА_4 померла. Спадкоємцем майна - квартири АДРЕСА_2 після смерті ОСОБА_4 є її дочка ОСОБА_5 . Тому саме зазначена особа як спадкоємець померлої особи, до якої перейшло право власності на зазначений об`єкт нерухомого майна, є належним відповідачем у даній справі.

Оскільки позивач у строки, встановлені ст. 51 ЦПК України, із заявою про заміну первісного відповідача на належного відповідача до суду не звернулась, а нормами ЦПК не передбачено можливості заміни відповідача за ініціативою суду, то зазначене унеможливлює правильне вирішення спору по суті і є самостійною підставою для відмови у позові в частині позовних вимог про визнання недійсним договору дарування.

Такі висновки суду є правильними, оскільки визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Такі висновки зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц та зазначено, що суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (частина перша статті 33 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій).

Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача ( постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 39)).

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 січня 2020 року по справі №761/30025/16-ц, у постанові Верховного Суду (ВС/КЦС по справі № 352/382/18 від 30 квітня 2020 року).

Сторонами у справі про визнання оспорюваного правочину недійсним мають бути сторони цього правочину або інші заінтересовані особи.

Тому слушними є висновки суду про неналежний суб`єктний склад по справі з огляду на помилковість пред`явлення позову до Рубіжанської міської ради, яка також цілком слушно заявляла про пред`явлення позову до неналежного відповідача і у зв`язку із цим про відмову у задоволенні позову.

Натомість у якості відповідача позивачем залучено до участі у справі Рубіжанську міську раду Луганської області, матеріально-правовий зв`язок якої з позивачем по справі з приводу оспорення останньою договору дарування та скасування рішення та свідоцтва про право власності на нерухоме майно, повернення сторін у первісний стан, відсутній.

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що сторона оспорюваного правочину ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , і після її смерті її дочка ОСОБА_5 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, у т.р. і на спадкову спірну квартиру, про що внесені відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, то саме вона як спадкоємець сторони оспорюваного правочину має відповідати за пред`явленим позовом.

Доводи апеляційної скарги про незастосування судом процесуального правонаступництва не ґрунтуються на матеріалах справи, оскільки позов позивачкою на власний розсуд пред`явленого до неналежного відповідача, правонаступником якого належний відповідач не є.

Щодо доводів апеляційної скарги про делегування своїх повноважень відповідачем по справі Рубіжанською міською радою іншій особі, яка не мала права підписувати документи та бути представником, то вказане спростовується матеріалами справи, оскільки заяви по суті справи підписані особисто Рубіжанським міським головою Хортівом С. в силу вимог ч. 1 ст. 12 Закону України Про місцеве самоврядування .

Щодо неправильного стягнення з позивачки грошових коштів судового збору, то колегія суддів зазначає, що ухвалою суду від 29.03.2021 клопотання ОСОБА_1 про відстрочення та розстрочення сплати судового збору задоволено та відстрочено позивачу сплату судового збору до ухвалення судового рішення по справі. Оскільки станом на час ухвалення оскаржуваного рішення позивачкою, позов якої було залишено без задоволення, суду не надані докази свого майнового стану, який унеможливлює сплату судового збору, то судом було здійснено розподіл судових витрат у відповідності до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України.

Довід скарги про позбавлення позивачки доступу до правосуддя з огляду на незадоволення її клопотання про виїзне судове засідання, то ухвалою суду від 28.04.2021 було відмовлено у задоволення такої заяви ОСОБА_1 , оскільки вказане не передбачено діючим цивільним процесуальним законом, та в ухвалі від 05.07.2021 визнано явку позивача обов`язковою та одночасно роз`яснено, що у разі неможливості прибути до суду позивачка має право взяти участь у підготовчому (судовому) засіданні у режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення EasyCon .

Всім іншим доводам апеляційної скарги, які стосуються недійсності договору купівлі-продажу, домашнього насильства щодо позивачки з боку обдарованої та її дочки, колегія суддів не дає оцінки, оскільки це може мати місце лише під час розгляду справи з належним відповідачем.

Отже, в наведеній частині у відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню судом апеляційної інстанції без задоволення, а судове рішення - без змін як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Що стосується вимог апеляційної скарги про ухвалення окремої ухвали відносно правового аналізу ухвали суду першої інстанції у системному зв`язку право звернення громадянина до суду, право участі у судовому розгляді, право на фактичний доступ до суду, то у відповідності до вимог ст. 262 ЦПК України постановлення окремої ухвали є правом суду за певних, законодавчо визначених обставин, які по справі не встановлено.

Проте, вирішуючи питання про розподіл судових витрат у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, судом вірно враховано, що ухвалою Рубіжанського міського суду Луганської області від 29.03.2021 клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення задоволено та відстрочено сплату судового збору до вказаного терміну.

Визначаючи розмір судового збору, що належить до сплати, суд припустився помилки, зазначивши, що позивачем заявлено три вимоги немайнового характеру: про визнання недійсним договору дарування, скасування рішення та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, що є помилковим, з огляду на те, що фактично йдеться про одну вимогу немайнового характеру, яка охоплюється визнанням недійсним договору, що тягне за собою скасування відповідного правовстановлюючого документу, ставка якої станом на час звернення до суду відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 840,80 грн.

Отже, у вказаній частині рішення суду у відповідності до вимог п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України як ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права підлягає зміни шляхом зменшення стягнутого з позивачки на користь держави судового збору з 2522,40 грн до 840,80 грн.

Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 29 вересня 2021 року змінити, зменшивши суму стягнутого з ОСОБА_1 на користь держави судового збору з 2522,40 грн до 840,80 грн.

В іншій оскаржуваній частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови - 14 грудня 2021 року.

Головуючий

Судді: