Постанова

від 09.12.2021 по справі 617/1275/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

09 грудня 2021 року

м. Харків

справа № 617/1275/20

провадження № 22-ц/818/2926/21

Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Котелевець А.В.,

суддів - Бурлака І.В., Хорошевського О.М.,

за участю секретаря - Гришиної А.О.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Варнікова Ксенія Вікторівна,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 - представника ОСОБА_2 на ухвалу Вовчанського районного суду Харківської області від 11 лютого 2021 року в складі судді Глоби М.М.,

у с т а н о в и в:

В липні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила визначити, що частка ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на житловий будинок з надвірними будівлями загальною площею 147, 7 кв м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; на земельні ділянки, кадастровий номер 6321686401:00:000:0254 загальною площею 0,1609 га, кадастровий номер 6321686401:00:000:1147 загальною площею 0,2653 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; автомобілі AUDI Q5 2017 року випуску, об`єм двигуна 1968 кб. м., та SUZUKI SX-4 2013 року, об`єм двигуна 1568 кб. м., на момент його смерті становила 1/2 частину.

03 грудня 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу (далі - ПН ХМНО) Варнікова Ксенія Вікторівна, в якому просила:

- припинити право ОСОБА_1 на її частку у спільному майні подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: на автомобіль AUDI Q5, 2017 року випуску, № кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 ; на мотоцикл BAJAJV 15, 2017 року випуску, № кузова НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 ; на мисливську рушницю Kral-Arms 12 калібру, з виплатою їй відповідної компенсації.

- поділити спільне майно подружжя ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 шляхом визнання права приватної власності за ОСОБА_2 на 1/2 частину (частку): автомобіля AUDI Q5 , 2017 року випуску, № кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 ; колісного транспортного засобу мотоцикл BAJAJ V 15, 2017 року випуску, № кузова НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_4 ; мисливської рушниці Kral-Arms 12 калібру; грошових коштів , що перебувають на карткових банківських рахунках ОСОБА_4 у Акціонерному товаристві Комерційний банк Приватбанк (далі - АТ КБ Приватбанк ) № НОМЕР_5 ; № НОМЕР_6 ; № НОМЕР_7 ; № НОМЕР_8 ; виключити це майно зі складу спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В заяві про вжиття заходів забезпечення позову ОСОБА_3 - представник ОСОБА_2 просила вжити заходи забезпечення позову шляхом передання ОСОБА_1 автомобіля АUDI Q5, 2017 року випуску, № кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , на відповідальне зберігання ОСОБА_2 до закінчення судового розгляду та набрання судовим рішенням законної сили.

Заява мотивована тим, що автомобіль АUDI Q5, 2017 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказаний автомобіль є предметом спору, однак на даний час знаходиться в користуванні ОСОБА_6 .

Ухвалою Вовчанського районного суду Харківської області від 11 лютого 2021 року в задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що запропонований вид забезпечення позову за змістом є тотожним заявленим позовним вимогам. Крім того, заявником не надано належних та допустимих доказів щодо власника вказаного транспортного засобу.

26 лютого 2021 року ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм процесуального права, просила ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою заяву про забезпечення позову задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що предметом зустрічного позову є припинення права ОСОБА_1 на її частку в спільному майні подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на частку в автомобілі АUDI Q5 із виплатою відповідачкою компенсації. Вимога про забезпечення позову стосується передачі вказаного автомобіля на відповідальне зберігання ОСОБА_2 , тобто власнику 1/2 частини автомобіля, що сторонами не оспорюється, отже вимоги не є тотожними. Крім того, докази щодо власника вказаного транспортного засобу та його реєстраційних номерів містяться в матеріалах справи, а саме в додатку № 36 до її відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 від 12 листопада 2020 року. Зазначила, що невжиття заходів забезпечення позову значно ускладнить виконання рішення у разі задоволення зустрічного позову.

02 квітня 2021 року ОСОБА_7 - представник ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Відзив мотивовано тим, що ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою, постановленою з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ухвалу суду першої інстанції не оскаржила, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини першої статті 374 ЦПК України).

Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Матеріали справи свідчать, ОСОБА_2 перебувала з ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зареєстрованому шлюбі. Під час сумісного проживання подружжя набуло у власність рухоме та нерухоме майно, зокрема автомобіль АUDI Q5, 2017 року випуску, № кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 .

Автомобіль АUDI Q5, 2017 року випуску, № кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , зареєстровано на ОСОБА_4 , що підтверджується копією технічного паспорту № НОМЕР_9 .

На даний час автомобіль знаходиться у користуванні ОСОБА_1 .

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачці реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивачки, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Відповідно до частини одинадцятої статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Враховуючи положення частини одинадцятої статті 137 ГПК України , суд зобов`язаний з`ясувати, чи тотожні за змістом заявлені заходи забезпечення позову задоволенню заявлених позовних вимог, та не повинен вживати заходів забезпечення позову, якщо здійснення таких заходів забезпечення позову практично є задоволенням заявлених позовних вимог, і при цьому спір не вирішується по суті.

У відповідності до частини другої статті 149 ЦПК забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Відповідно до пунктів 1, 2, 10 частини першої статті 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб. При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2016 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У пункті 6 цієї постанови роз`яснено, що особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов`язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляються необґрунтованими.

Запропонований заявником захід забезпечення позову має ознаки вирішення справи по суті, що є неприпустимим в силу положення частини одинадцятої статті 137 ГПК України , в якій прямо зазначено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_2 заявлено вимогу про визнання за нею право власності на Ѕ автомобіль AUDI Q5, 2017 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , державні номерні знаки НОМЕР_2 , передання на відповідальне зберігання ОСОБА_2 вказаний автомобіль до закінчення судового розгляду не співмірно із заявленими вимогами.

Крім того, ОСОБА_2 не надано доказів того, що не вжиття заходів забезпечення позову може значно ускладнить виконання рішення у разі задоволення її позову.

З урахуванням викладеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом шляхом передання ОСОБА_1 автомобіля АUDI Q5, 2017 року випуску, № кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_2 , на відповідальне зберігання ОСОБА_2 до закінчення судового розгляду та набрання судовим рішенням законної сили.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, фактично зводиться до переоцінки доказів, яким судом надана належна оцінка.

Ухвала суду першої інстанції є законною, постановленою з дотриманням норм процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі Проніна проти України , № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись ст. ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381 - 384, 389 ЦПК України,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Вовчанського районного суду Харківської області від 11 лютого 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 14 грудня 2021 року.

Головуючий А.В. Котелевець

Судді І.В.Бурлака

О.М.Хорошевський