Постанова

від 03.12.2021 по справі 910/5520/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/5520/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Кондратова І.Д., Мамалуй О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Міністерства юстиції України

на ухвалу Господарського суду міста Києва

(суддя - Гумега О.В.)

від 08.04.2021

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Андрієнко В.В., судді - Пашкіна С.А., Шапран В.В.)

від 06.07.2021

за заявою ОСОБА_1

про забезпечення позову

у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2

до Міністерства юстиції України,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів - державного реєстратора Чабанівської селищної ради Фастівського району Київської області Коваленка Дмитра Вікторовича,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

про визнання протиправним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В:

у квітні 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 02.04.2021 № 1222/5.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що під час розгляду скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Міністерством юстиції України порушено норми Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Окрім того, наказ Міністерства юстиції України від 02.04.2021 № 1222/5 прийнятий в порушення судових заборон щодо внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань змін до відомостей стосовно ТОВ Гарантінвест .

Одночасно з позовом ОСОБА_1 подав до Господарського суду міста Києва заяву про забезпечення позову, відповідно до якої просив суд зупинити дію наказу Міністерства юстиції України від 02.04.2021 № 1222/5 до набуття законної сили судовим рішенням у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2021, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2021, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Зупинено дію наказу Міністерства юстиції України від 02.04.2021 №1222/5 до набуття законної сили судовим рішенням, ухваленим за результатом розгляду позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 02.04.2021 №1222/5.

Суди, дослідивши наведені заявниками обставини та докази в обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову, дійшли висновку, що виконання спірного наказу під час розгляду справи істотно ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачів, за захистом яких вони звернулися з позовом до суду, виходячи з того, що предметом спору між сторонами є вимога про скасування наказу Міністерства юстиції України від 02.04.2021 №1222/5.

При цьому, суди вказали, що позивач належними та допустимими доказами обґрунтував причини звернення з заявою про забезпечення позову, а вказані заходи забезпечення позову мають наслідком лише збереження існуючого становища до розгляду справи по суті; в цьому випадку заходи забезпечення позову є співмірними з предметом позову, адекватними та обґрунтованими, а вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії спірного наказу не може свідчити про вирішення спору сторін по суті.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями Міністерство юстиції України подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані рішення. Підставами для їх скасування відповідач зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій. Стверджує, що судами попередніх інстанцій не враховано висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 13.01.2021 у справі №910/9855/20 та було порушено норми ст. ст. 136, 137 ГПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, встановивши наявність зазначеної у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судових рішень (абз. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

За приписами частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною 4 статті 137 ГПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (висновок у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).

Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (частина 11 статті 137 ГПК України).

З матеріалів вбачається, що предметом позову є вимога немайнового характеру про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 02.04.2021 №1222/5.

Так, вищезгаданим наказом задоволено скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , скасовано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційні дії від 29.01.2021 № 1001741070020002608 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу" та № 1001747770021002608 "Корегування", проведені державним реєстратором Чабанівської селищної ради Фастівського району Київської області Коваленком Дмитром Вікторовичем щодо ТОВ "Гарантінвест".

Обґрунтовуючи необхідність зупинення дії наказу Міністерства юстиції України від 02.04.2021 №1222/5 ОСОБА_1 зазначав, що наказ прийнятий з порушенням вимог чинного законодавства, а саме п. 1 ч. 2, ч. 6, п. 4 ч. 8 ст. 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", він був прийнятий в порушення заборон, які містились в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що передбачає неможливість вчинення будь-яких реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відносно ТОВ "Гарантінвест".

Вказував, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були учасниками ТОВ "Гарантінвест", у статутному капіталі якого їм належали частки по 16,67% кожному.

29.09.2020 невстановлена особа, видаючи себе за ОСОБА_2 , звернулась до приватного нотаріуса та оформила від імені ОСОБА_2 на ім`я громадянина ОСОБА_5 довіреність на право розпорядження часткою в статутному капіталі ТОВ "Гарантінвест".

18.11.2020 невстановлена інша особа, видаючи себе за ОСОБА_1 , звернулась до приватного нотаріуса та оформила від імені ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_5 та ОСОБА_3 довіреність на право розпорядження часткою в статутному капіталі ТОВ "Гарантінвест".

23.11.2020 ОСОБА_5 , діючи за вищенаведеними довіреностями, за актом приймання-передачі, який складено на підставі договору купівлі-продажу корпоративних прав № 1 від 23.11.2020, передав належні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 частки у статутному капіталі ТОВ "Гарантінвест" громадянину ОСОБА_4

24.11.2020 громадянин ОСОБА_4 здійснив відчуження частини зареєстрованої за ним частки ТОВ "Гарантінвест" в розмірі 20% статутного капіталу іншій особі - ОСОБА_3

27.11.2020 нові власники часток ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , діючи у змові з іншим учасником ТОВ "Гарантінвест" ОСОБА_6 , змінили керівника ТОВ "Гарантінвест".

27.11.2020 за фактом рейдерського заволодіння частками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у статутному капіталі ТОВ "Гарантінвест" Головним управлінням Національної поліції у Вінницькій області було відкрито кримінальне провадження № 12020020000000408 за ст. 206-2 КК України.

18.01.2021 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Господарського суду Вінницької області був поданий позов до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про визнання недійсними довіреностей від 18.11.2020 та 29.09.2020, визнання недійсним договору купівлі-продажу корпоративних прав ТОВ "Гарантінвест" № 1 від 23.11.2020; витребування у ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 часток у статутному капіталі ТОВ "Гарантінвест" (справа № 902/46/21).

29.01.2021, без відома та згоди ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 вчинили перереєстрацію у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань зареєстрованих за ними часток у статутному капіталі ТОВ "Гарантінвест" на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , однак, перереєстрація часток у статутному капіталі проводена на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не в рівних частках, як це було первинно, а в таких частках: ОСОБА_3 перереєстрував власну частку у розмірі 20% статутного капіталу на ОСОБА_2 , а ОСОБА_4 перереєстрував власну частку у розмірі 13,34% статутного капіталу на ОСОБА_1 .

Вищенаведена перереєстрація часток на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 була здійснена державним реєстратором Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області Коваленком Д.В. 29.01.2021 реєстраційною дією за № 1001741070020002608 "Зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи. Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи. Зміна фізичних осіб або зміна відомостей про фізичних осіб-платників податків, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо".

За наведених обставин, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Господарського суду Вінницької області в межах судової справи № 902/46/21 було подано заяву про зміну предмету позову.

Після проведення перереєстрації у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань часток ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , до Міністерства юстиції України звернулись ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зі скаргою на державного реєстратора та вимогою про скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань останньої реєстраційної дії з реєстрації за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідних часток у статутного капіталу ТОВ "Гарантінвест".

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 17.02.2021 у справі № 902/46/21 за заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було вжито заходів забезпечення позову, а саме заборонено суб`єктам державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (в тому числі, але не виключно (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України, державним реєстраторам Департаменту нотаріату та державної реєстрації Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження, вчиняти реєстраційні дії (вносити зміни) щодо відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про зміни складу учасників товариства, прийняття/виключення учасників, зміни розміру статутного капіталу, зміни розміру часток учасників, переходу (відчуження) часток у статутному капіталі.

На думку заявника, скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань реєстраційних дій на підставі оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України № 1222/5 від 02.04.2021 призведе до негативних наслідків для позивачів. Зокрема, враховуючи, що розгляд у справі № 902/46/21 знаходиться на стадії завершення підготовчого провадження, то зміна на підставі оскаржуваного наказу власників часток у статутному капіталі ТОВ Гарантінвест призведе до неможливості зміни предмету позовних вимог у справі № 902/46/21, у зв`язку з чим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 будуть змушені подавати до суду новий позов з новими позовними вимогами про витребування своїх часток у статутному капіталі ТОВ Гарантінвест у їх нових власників.

З урахуванням того, що предметом спору є немайнові вимоги - скасування наказу Міністерства юстиції України № 1222/5 від 02.04.2021, згідно з висновками об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, які повинні судом враховуватись в силу ч. 4 ст. 236 ГПК України, суди попередніх інстанцій правомірно досліджували в цьому випадку питання чи не призведе невжиття заявлених позивачем заходів до істотного ускладнення, чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та чи зможе позивач захистити свої права в межах цього одного судового провадження без нових звернень до суду.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, господарські суди виходили з того, що внаслідок виконання спірного наказу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань будуть внесені зміни до відомостей про склад учасників ТОВ "Гарантінвест". Встановили, що виконання оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України № 1222/5 від 02.04.2021 під час розгляду справи істотно ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачів, за захистом яких вони звернулися з позовом до суду, виходячи з того, що предметом спору між сторонами є вимога про визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази відповідно до вимог ст. 86 ГПК України суди встановили пов`язаність заходів забезпечення позову з його предметом.

Посилання скаржника на те, що господарський суд не повинен вживати таких заходів забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню позовних вимог є необґрунтованим, оскільки в цьому випадку вживалися заходи забезпечення позову, які є співмірними з предметом позову, адекватними та обґрунтованими і вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оспорюваного наказу не може свідчити про вирішення спору сторін по суті (подібний правовий висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі № 910/13709/19).

З оскаржуваних судових рішень не вбачається, що суди надавали оцінку спірному наказу на предмет його відповідності вимогам чинного законодавства, а виходили лише зі співмірності заходів з предметом позову, адекватності та обґрунтованості заходів забезпечення позову, а тому Суд відхиляє як необґрунтовані посилання відповідача на вирішення судами справи без її розгляду по суті заявлених вимог під час розгляду заяви про забезпечення позову.

При цьому суд касаційної інстанції зазначає, що у випадку відмови у позові застосовані судом заходи забезпечення позову не будуть перешкоджати виконанню такого наказу. Виходячи зі змісту спірних правовідносин, вжиті заходи забезпечення позову мають наслідком лише збереження існуючого становища до розгляду цієї справи по суті та ніяким чином не зумовлюють фактичного вирішення спору по суті.

Отже, судами вжито заходи забезпечення позову у цьому випадку, які відповідають ч. 1 ст. 137 ГПК України, а доводи ж скаржника про порушення судами норм статей 136, 137 ГПК України не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження.

Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає необґрунтованими посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 910/9855/20, оскільки скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції в частині вирішення питання про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Міністерства юстиції України від 17.01.2019 № 143/5 та зупинення відповідних реєстраційних записів, які були вчинені на підставі наказу, та приймаючи в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, Верховний Суд у справі № 910/9855/20 виходив, зокрема, з того, що судом було зупинено відповідні реєстраційні записи, які були вчинені на підставі наказу Міністерства юстиції України. Також Верховний суд у справі № 910/9855/20 вказав, що обґрунтування позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову є аналогічними тим, що зазначені ним у позові та їх перевірка судом фактично призвела до вирішення цього спору по суті. Проте у цій справі таких обставин виявлено не було. Висновків про можливість забезпечення позову про скасування наказу Міністерства юстиції України шляхом зупинення його дії дійшов Верховний Суд у постановах від 21.10.2021 у справі № 910/20007/20, від 22.10.2021 у справі № 910/4314/21.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що справа № 910/9855/20 та ця справа, що переглядається, не є подібними, а висновки зроблені господарськими судами з урахуванням різних фактичних обставин, встановлених у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення.

За таких обставин, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу Міністерства юстиції України слід залишити без задоволення, а судові рішення - залишити без змін.

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.04.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2021 у справі № 910/5520/21 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді І. Кондратова

О. Мамалуй