Постанова

від 13.12.2021 по справі 916/3031/16

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/3031/16 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: І.Г. Філінюка, Л.В. Лавриненко,

секретар судового засідання: І.М. Станкова,

за участю представників учасників справи:

Арбітражний керуючий - В.Д. Дарієнко

Відділ примусового виконання рішень ДВС - І.В. Постільга

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.05.2021 про задоволення скарги арбітражного керуючого на рішення державної виконавчої служби про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання (суддя Л.І. Грабован, м.Одеса, повний текст складено 26.05.2021)

у справі № 916/3031/16

за заявою кредитора: Товариства з обмеженою відповідальністю Нова Співдружність

до боржника Публічного акціонерного товариства Елакс

про визнання банкрутом

кредитори:

Товариство з обмеженою відповідальністю Нова Співдружність

Головне управління ДПС в Одеській області

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області

Виконавчий комітет Одеської міської ради

арбітражний керуючий: Дарієнко Віктор Дмитрович

за участю Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою підготовчого засідання суду від 07.12.2016 порушено провадження у справі за заявою ТОВ Нова Співдружність про визнання банкрутом ПАТ Елакс .

Постановою Господарського суду Одеської області від 25.04.2017 визнано банкрутом ПАТ Елакс , відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.02.2021 затверджено звіт арбітражного керуючого Дарієнка Віктора Дмитровича про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат в сумі 629092, 61 грн. за виконання ним повноважень ліквідатора за період з 05.07.2017 по 25.01.2021; стягнуто з ТОВ Нова Співдружність на користь арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. грошову винагороду у розмірі 589 459, 78 грн.; стягнуто з Головного управління ДПС в Одеській області на користь арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. грошову винагороду у розмірі 11952,76 грн.; стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. грошову винагороду у розмірі 13840,04 грн.; стягнуто з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області на користь арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. грошову винагороду у розмірі 2516,37грн.; стягнуто з Одеської міської ради в особі Виконавчого комітету Одеської міської ради на користь арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. грошову винагороду у розмірі 11323, 67 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.02.2021 затверджено звіт ліквідатора ПАТ Елакс ; затверджено ліквідаційний баланс ПАТ Елакс ; припинено юридичну особу ПАТ Елакс (код ЄДРПОУ 00204659); припинено повноваження ліквідатора ПАТ Елакс арбітражного керуючого Дарієнка В.Д.; закрито провадження у справі №916/3031/16 та інше.

05.05.2021 до Господарського суду Одеської області від арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. надійшла скарга (вих.№02-3031/122 від04.05.2021) на рішення державної виконавчої служби про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, в якій арбітражний керуючий просив:

-скаргу на рішення старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Чуб Катерини Олександрівни задовольнити;

-визнати неправомірним рішення старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Чуб Катерини Олександрівни від 12.02.2021 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання;

-зобов`язати старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Чуб Катерину Олександрівну відкрити виконавче провадження по виконанню наказу про примусове виконання ухвали суду №916/3031/16 від 03.02.2021, виданого Господарським судом Одеської області 03.02.2021, про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. грошової винагороди у розмірі 13840,04 грн.;

-зобов`язати старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Чуб Катерину Олександрівну вчинити виконавчі дії, передбачені Законом України Про виконавче провадження , спрямовані на виконання судового рішення у справі №916/3031/16, зокрема, здійснити дії щодо розшуку майна (рухомого, нерухомого), цінностей чи коштів, що належить боржнику, накладення на нього арешту, а також подальшої реалізації цього майна в рахунок виконання рішення суду.

В обґрунтування скарги арбітражним керуючим зазначено про те, що з метою примусового виконання ухвали Господарського суду Одеської області від 03.02.2021 у справі №916/3031/16 ним було подано до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) заяву про стягнення коштів з боржника на підставі наказу Господарського суду Одеської області про примусове виконання ухвали суду №916/3031/16 від 03.02.2021, відповідно до якого з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області стягнуто на користь арбітражного керуючого Дарієнка Віктора Дмитровича грошову винагороду у розмірі 13840,04 грн.

Натомість, за результатами розгляду заяви щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області про примусове виконання ухвали суду №916/3031/16 від 03.02.2021, повідомленням старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Чуб К.О. від 12.02.2021 на підставі пункту 9 частини четвертої статті 4 Закону України Про виконавче провадження повернуто виконавчий документ без прийняття до виконання з посиланням на те, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державних та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Однак, як зазначив арбітражний керуючий, згідно повідомлення Головного управління державної казначейської служби України №13-23/1-014/1043 від 21.02.2020 територіальні управління Пенсійного фонду України не мають відкритих рахунків в управліннях Казначейства, кошти Пенсійного фонду зараховуються на єдиний рахунок Пенсійного фонду в уповноваженому банку. Відтак, відсутність у Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області відкритого рахунку в органах Державного казначейства унеможливлює виконання ухвали суду від 03.02.2021 у справі №916/3031/16 органами, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Арбітражний керуючий Дарієнко В.Д. вважаючи, що виконавчий документ старшим державним виконавцем Чуб К.О. повернуто без прийняття до виконання без належних на то підстав, звернувся з даною скаргою до суду в порядку статті 339 Господарського процесуального кодексу України.

Заперечуючи проти скарги старший державний виконавець Чуб К.О., з посиланням на частину другу статті 6, пункт 9 частини четвертої статті 4 Закону України Про виконавче провадження , Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011, статтю 3 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень , зазначила про те, що повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання відбулося виключно в рамках законодавства України.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.05.2021 у справі №916/3031/16 задоволено скаргу арбітражного керуючого Дарієнка Віктора Дмитровича на рішення державної виконавчої служби про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання; визнано неправомірним рішення старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Чуб Катерини Олександрівни по поверненню арбітражному керуючому Дарієнку Віктору Дмитровичу наказу Господарського суду Одеської області від 03.02.2021 у справі №916/3031/16; зобов`язано старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Чуб Катерину Олександрівну відкрити виконавче провадження по виконанню наказу Господарського суду Одеської області від 03.02.2021 у справі №916/3031/16; зобов`язано старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Чуб Катерину Олександрівну вчинити виконавчі дії, передбачені Законом України Про виконавче провадження , спрямовані на виконання ухвали суду у справі №916/3031/16, зокрема, здійснити дії щодо розшуку майна (рухомого, нерухомого), цінностей чи коштів, що належить боржнику, накладення на нього арешту, а також подальшої реалізації цього майна в рахунок виконання рішення суду.

Ухвала суду мотивована тим, що у повідомленні про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання №10.03-2249 від 12.02.2021 старший державний виконавець лише посилається на положення пункту 9 частини четвертої статті 4, частину другу статті 6 Закону України Про виконавче провадження , статтю 3 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень , не зазначаючи обґрунтування наявності таких підстав. Зміст повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання та заперечення на скаргу свідчать про відсутність доказів наявності/відсутності рахунку Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в органах Держказначейства, державним виконавцем не було перевірено наявності чи відсутності підстав для виконання виконавчого документа іншим органом.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив її задовольнити, оскаржувану ухвалу суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:

-старший державний виконавець при поверненні виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання діяв виключно в рамках законодавства України;

-суд першої інстанції, зобов`язуючи Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області відкрити виконавче провадження, не тільки вийшов за межі своїх повноважень та порушив приписи процесуального закону, так ще й зобов`язав посадову особу вчинити дії, які відносяться до дискреційних повноважень органу державної виконавчої служби;

-місцевий господарський суд, вказуючи про відсутність у повідомленні про повернення виконавчого документу стягувачу доказів наявності/відсутності рахунку Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в органах Держказначейства і про те, що державним виконавцем не було перевірено наявності чи відсутності підстав для виконання виконавчого документа іншим органом, не врахував, що вчиняти будь-які дії щодо здійснення виконавчого провадження державний виконавець може лише у відкритому виконавчому провадженні;

-зобов`язуючи старшого державного виконавця Чуб Катерину Олександрівну відкрити виконавче провадження суд першої інстанції проігнорував Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затверджене наказом Міністерства юстиції України 05.08.2016 за №2432/5, відповідно до якого виконавчі документи розподіляються між державними виконавцями у довільному порядку, а тому навіть при повторному зверненні арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. з виконавчим документом до скаржника рішення про відкриття виконавчого провадження може бути прийнято іншим державним виконавцем в залежності від автоматичного розподілу.

Одночасно скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду та клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.08.2021 відмовлено у задоволенні клопотання Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги; апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.05.2021 про задоволення скарги арбітражного керуючого на рішення державної виконавчої служби про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання у справі №916/3031/16 залишено без руху з підстав того, що скаржником не надано доказів сплати судового збору у розмірі 2270,00грн. та доказів надсилання копії скарги іншим учасникам справи; встановлено скаржнику строк для усунення недоліків, встановлених при поданні апеляційної скарги, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху; роз`яснено скаржнику, що якщо не будуть усунуті недоліки у строк, встановлений судом, апеляційна скарга вважається неподаною і повертається скаржнику.

Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.09.2021 скаржнику поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Одеської області від 21.05.2021 у справі №916/3031/16; відкрито апеляційне провадження; встановлено учасникам справи строк до 22.09.2021 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи; розгляд апеляційної скарги призначено на 05.10.2021 о 10:00 год.

14.09.2021 на адресу суду апеляційної інстанції від арбітражного керуючого Дарієнка Віктора Дмитровича надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№3261/21/Д2), в якому він просив оскаржувану ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Арбітражний керуючий, заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, зазначив, що оскільки рішення державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу фактично заблокувало виконання судового рішення, яке набрало законної сили, державним виконавцем не було перевірено наявності чи відсутності підстав для виконання виконавчого документа іншим органом, та з огляду на відсутність у боржника казначейського рахунку, суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення скарги на дії державного виконавця.

З огляду на перебування головуючого судді Л.В. Поліщук у відпустці з 05.10.2021 по 13.10.2021, а також тимчасову непрацездатність судді-учасника колегії С.В. Таран з 04.10.2021, судове засідання, призначене на 05.10.2021, не відбулось, про що складено відповідну довідку.

З 18.10.2021 по 12.11.2021 головуючий суддя Л.В. Поліщук була тимчасово непрацездатною.

У зв`язку з перебуванням суддів Л.О. Будішевської та С.В. Таран з 08.11.2021 по 26.11.2021 у відпустці, за розпорядженням керівника апарату суду №345 від 15.11.2021 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/3031/16.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.11.2021 для розгляду апеляційної скарги у справі №916/3031/16 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: І.Г. Філінюка, Л.В. Лавриненко.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2021 справу №916/3031/16 прийнято до провадження у новому складі колегії суддів: головуючий суддя Л.В. Поліщук., судді: І.Г. Філінюк, Л.В. Лавриненко; розгляд справи призначено на 13.12.2021 о 14:00 год.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 13.12.2021 представник скаржника підтримала доводи, що викладені в апеляційній скарзі, та просила її задовольнити. Арбітражний керуючий заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Інші учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, проте не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні апеляційної інстанції.

Заслухавши представників учасників справи, дослідивши матеріали оскарження ухвали, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

На виконання ухвали Господарського суду Одеської області від 03.02.2021 у справі №916/3031/16, яка набрала законної сили 03.02.2021, Господарським судом Одеської області 03.02.2021 видано наказ №916/3031/16 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь арбітражного керуючого Дарієнка Віктора Дмитровича грошову винагороду у розмірі 13840,04 грн.

Арбітражний керуючий Дарієнко В.Д. пред`явив наказ Господарського суду Одеської області №916/3031/16 від 03.02.2021 для виконання до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) шляхом подачі заяви за вих.№02-3031/101 від 11.02.2021.

Повідомленням старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Чуб Катерини Олександрівни за вих.№10.03.-2249 від 12.02.2021 виконавчий документ повернуто арбітражному керуючому Дарієнку В.Д. без виконання на підставі пункту 9 частини четвертої статті 4 Закону України Про виконавче провадження , оскільки виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем.

При цьому у повідомленні за вих.№10.03.-2249 від 12.02.2021 старшим державним виконавцем здійснено посилання на частину другу статті 6, Закону України Про виконавче провадження , Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011, статтю 3 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень , за змістом яких рішення про стягнення коштів з державних органів, державних та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються виключно органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області листом №1500-0503-8/46758 від 14.04.2021 Про виплату грошової винагороди повідомило арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. про те, що згідно зведеного кошторису видатків Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за програмою Фінансування адміністративних витрат, пов`язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду України на 2021 рік кошти не передбачені; при формуванні проекту кошторису на 2022 рік кошти по даному виду виплат будуть заплановані.

Арбітражним керуючим Дарієнком В.Д. до скарги (вих.№02-3031/122 від04.05.2021) також надано відповідь Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області №13-23/1-014/1043 від 21.02.2020 на депутатський запит народного депутата України Кулініча О.І. №11/10-59 від 07.02.2020, відповідно до якого у територіальних органах Казначейства відсутні відкриті рахунки на ім`я територіальних органів Пенсійного фонду України в Полтавській області, оскільки згідно із п.2 статті 76 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування кошти Пенсійного фонду зараховуються на єдиний рахунок Пенсійного фонду і зберігаються на окремих рахунках територіальних органів Пенсійного фонду в уповноваженому банку, а не на рахунках, відкритих в органах Казначейства.

Заявник, посилаючись на те, що із отриманих ним документів вбачається неможливість виконання судового рішення у добровільному порядку, а також на те, що відсутність у Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області відкритого рахунку в органах Державного казначейства унеможливлює виконання ухвали суду від 03.02.2021 у справі №916/3031/16 органами, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, зазначив, що повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 12.02.2021 фактично заблокувало виконання судового рішення, що набрало законної сили, при поверненні виконавчого документа не було перевірено наявності чи відсутності підстав для його виконання іншим органом з огляду на відсутність у боржника казначейського рахунку, у зв`язку з чим у скарзі (вих.№02-3031/122 від04.05.2021), поданої в порядку статті 339 Господарського процесуального кодексу України просив рішення державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання визнати неправомірним та зобов`язати державного виконавця поновити права стягувача Дарієнка В.Д. шляхом відкриття виконавчого провадження, вчинення виконавчих дій, спрямованих на виконання судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 326 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною першою статті 327 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно із статтею 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Як вже зазначалося вище по тексту цієї постанови, арбітражний керуючий Дарієнко В.Д. в обґрунтування скарги, поданої ним в порядку статті 339 Господарського процесуального кодексу України, послався на безпідставне повернення без виконання виконавчого документа, оскільки державним виконавцем не було перевірено наявності чи відсутності підстав для його виконання органом державного казначейства з огляду на відсутність у боржника казначейського рахунку.

Господарський суд Одеської області, задовольняючи скаргу арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. у повному обсязі, послався на те, що зміст повідомлення №10.03-2246 від 12.02.2021 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання та заперечення на скаргу свідчать про відсутність доказів наявності/відсутності рахунку Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в органах держказначейства та державним виконавцем не було перевірено наявності чи відсутності підстав для його виконання іншим органом.

Розглянувши доводи скарги арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. на дії ДВС, колегія суддів не погоджується з позицією суду першої інстанції щодо наявності підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. У статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість судового рішення.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Європейський суд наголосив, що відповідно до усталеного прецедентного права пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд , одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (§ 40 рішення від 19 березня 1997 року у справі Горнсбі проти Греції (Case of Hornsby v. Greece) №18357/91).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку врегульовані Законом України Про виконавче провадження .

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України Про виконавче провадження примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Водночас, згідно із частиною другою статті 6 цього Закону рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Органи та установи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання (частина четверта 4 статті 6 Закону України Про виконавче провадження ).

Згідно з приписами пункту 12 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України бюджетними установами є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.

Механізм виконання судових рішень про стягнення коштів з бюджетних установ визначається Законом України Про виконавче провадження , Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень та постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників .

У розумінні зазначеного Порядку безспірне списання - це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Відповідно до пункту 24 Порядку № 845 стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник (відкриті рахунки), або за його місцезнаходженням документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.

У разі неможливості органом Казначейства виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника таке списання коштів здійснюється за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, що здійснюється Казначейством на підставі поданих: 1) органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника; 2) керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього Порядку документів та відомостей (пункт 47 Порядку № 845).

Згідно з пунктом 9 Порядку № 845 орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачу у разі, коли боржник не має відкритих рахунків в органі Казначейства або в органі Казначейства відкрито боржнику лише рахунок із спеціальним режимом використання, крім випадків виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган згідно із Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень .

Пунктом 26 Порядку № 845 передбачено, що безспірне списання коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів, на яких обліковуються кошти загального та спеціального фондів відповідного бюджету, здійснюється в межах бюджетних асигнувань, передбачених у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів, та у разі наявності на його рахунках для обліку відкритих асигнувань (залишків коштів на рахунках).

Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень встановлено гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України Про виконавче провадження , та особливості їх виконання.

Особливості надання державою гарантій щодо виконання рішень суду визначаються статтею 2 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень , відповідно до якої, держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: 1) державний орган; 2)державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); 3)юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства. Примусова реалізація майна юридичних осіб - відчуження об`єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництв.

У частині другій цієї статті зазначено, що дія вказаного Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Таким чином, визначальним для даного Закону є статус боржника. У разі, якщо боржником є державний орган (державне підприємство), то порядок стягнення коштів з державного органу (державного або місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами) регулюється положеннями статті 3 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень з урахуванням положень статті 6 Закону України Про виконавче провадження .

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №910/6471/19.

З матеріалів оскарження ухвали вбачається, що боржником за наказом Господарського суду Одеської області №916/3031/16 від 03.02.2021 є Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, яке, згідно відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, за організаційно-правовою формою є державним органом.

Отже, на вказаний державний орган поширюються вимоги статті 3 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень та статті 6 Закону України Про виконавче провадження , у зв`язку з чим ухвала Господарського суду Одеської області від 03.02.2021 у справі №916/3031/16 в частині стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області грошової винагороди у розмірі 13840,04грн. підлягає виконанню органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає правомірними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Чуб Катерини Олександрівни з повернення наказу Господарського суду Одеської області від 03.02.2021 №916/3031/16, адже вказаний виконавчий документ підлягає виконанню органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, а тому був правомірно повернутий згідно із повідомленням про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання №10.03-2249 від 12.02.2021 на підставі пункту 9 частини 4 статті 4 Закону України Про виконавче провадження у зв`язку з тим, що виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби.

Доводи арбітражного керуючого про неможливість виконання ухвали Господарського суду Одеської області від 03.02.2021 у справі №916/3031/16 з огляду на відсутність у боржника рахунків в органі державного казначейства, з посиланням на повідомлення Головного управління державної казначейської служби України №13-23/1-014/1043 від 21.02.2020, колегія суддів вважає помилковим.

Відхиляючи вказані доводи заявника, Південно-західний апеляційний господарський суд звертається до правових висновків, викладених в постановах Верховного Суду (від 25.06.2018 у справі № 910/12226/16 та від 03.07.2018 у справі № 910/13057/16) стосовно того, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України Про виконавче провадження , із заявою про виконання рішення суду (частини перша і друга статті 3 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень ). Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень не передбачено такого винятку для поширення його дії на виконання судового рішення про стягнення грошових коштів, боржником за яким є державний орган, як відсутність відкритих в органі казначейства відповідних рахунків боржника. Не передбачено такого винятку й іншим діючим законодавством України.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до пунктів 1, 3, 4 частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України, є нез`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права.

Нез`ясування судом першої інстанції передбаченого чинним законодавством порядку виконання судових рішень у даній категорії справ призвело до помилкового задоволення скарги арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. на дії державного виконавця щодо повернення виконавчого документа у справі №916/3031/16.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що правовідносини щодо відкриття виконавчого провадження відносяться до виключної компетенції органів виконавчої служби, а тому суд не вправі покладати на себе функції інших органів державної влади та втручатися у вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

З огляду на викладене, апеляційна скарга Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Одеської області від 21.05.2021 у справі №916/3031/16 - скасуванню з ухваленням рішення про відмову у задоволенні скарги арбітражного керуючого Дарієнка В.Д.

Враховуючи наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, судові витрати за її розгляд відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України мають бути покладеними на арбітражного керуючого.

Керуючись ст.ст. 129, 269-271, 277, 281-284 ГПК України,

Південно-західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) задовольнити.

2.Ухвалу Господарського суду Одеської області від 21.05.2021 про задоволення скарги арбітражного керуючого на рішення державної виконавчої служби про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання у справі № 916/3031/16 скасувати.

3.Відмовити у задоволенні скарги арбітражного керуючого Дарієнка Віктора Дмитровича на рішення державної виконавчої служби про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

4.Стягнути з арбітражного керуючого Дарієнка Віктора Дмитровича на користь Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.

5.Доручити Господарському суду Одеської області видати наказ на виконання даної постанови.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 15.12.2021.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя І.Г. Філінюк

Суддя Л.В. Лавриненко