Постанова

від 18.11.2021 по справі 362/4929/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 362/4929/18

Апеляційне провадження №22-ц/824/8605/2021

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2021 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,

за участю секретаря Сас Ю.В.,

розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Гребінківської селищної ради Васильківського району Київської області, третя особа без самостійних вимог: товариство з обмеженою відповідальністю Агенство землеустрою Аршин , про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2018 року позивач звернулася до суду з позовом про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

В обґрунтування позову зазначала, що відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку від 15.01.1996 р. вона є власником житлового будинку АДРЕСА_1 . Рішенням Гребінківської селищної ради Васильківського району Київської області від 27.11.2009 р. їй надано дозвіл на виготовлення проекту відведення для послідуючого отримання у власність земельної ділянки площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку за вищевказаною адресою. За її зверненням ТОВ Агенство землеустрою АРШИН був виготовлений кадастровий план земельної ділянки, на якій розташований належний їй житловий будинок, проте присвоїти їй кадастровий номер не виявилось можливим з причин накладення меж на земельну ділянку, що належить відповідачу. В добровільному порядку відповідач відмовилась врегулювати спір, який виник між ними, а тому вона змушена звернутися до суду з вищевказаним позовом. У зв`язку з вищевикладеним позивач просила визнати недійсним та скасувати державну реєстрацію державного акту серії ЯМ № 163062 на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0934 га, кадастровий номер 3221455500:01:036:0020, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , що виданий 14.11.2012 р. на ім`я ОСОБА_2 .

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 березня 2021 року відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що оскаржуване рішення вважає незаконним та таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та є помилковими. У зв`язку з цим апелянт просить апеляційний суд скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що підстави для зміни чи скасування оскаржуваного рішення відсутні.

Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку від 15.01.1996 р., посвідченого державним нотаріусом Гребінківської державної нотаріальної контори за реєстровим № 6590, ОСОБА_1 належить на праві приватної власності житловий будинок АДРЕСА_1 .

Рішенням Гребінківської селищної ради Васильківського району Київської області № 395-ХLII-V від 27.11.2009 р. ОСОБА_1 передано безкоштовно у власність земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 з подальшим виготовленням технічної документації із землеустрою щодо оформлення права власності на землю.

На підставі свідоцтв про право на спадщину за заповітом та законом від 10.02.2009 р. ОСОБА_2 на праві приватної власності належить ѕ частини земельної ділянки площею 0,1340 га, розташованої на території смт. Гребінки Васильківського району Київської області, що належала її померлому батьку ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-КВ № 074603-15259, виданого Гребінківською селищною радою Васильківського району Київської області 17.06.1998 р.

Згідно відповіді Васильківської районної державної адміністрації Київської області від 03.08.2018 р. за вих. №91/12.020 на звернення позивача ОСОБА_1 , первинна приватизація земельної ділянки ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 була проведена у 1998 р. на підставі рішення Гребінківської селищної ради від 21.02.1997 р. № 156, відповідно до якої були встановлені фактичні межі землекористування та погоджені власниками сумісних земельних ділянок. Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, яку прийняли спадкоємці - відповідач ОСОБА_2 та її племінник ОСОБА_4

21.03.2012 р. відповідачу ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом №2-159 від 10.02.2009 р. Гребінківською селищною радою було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 163062 на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0934 га, кадастровий номер 3221455500:01:036:0020, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Свою незгоду з оскаржуваним рішенням апелянт обґрунтовує насамперед двома посиланнями, а саме:

- право користування земельною ділянкою у позивача та її попередників виникло раніше від такого права попередників відповідача;

- частина житлового будинку позивача знаходиться на земельній ділянці відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду не може прийняти вищевказані твердження апелянта в якості належного обґрунтування її вимог.

Як було належним чином встановлено судом першої інстанції, право на земельну ділянку у спірних межах у осіб, від яких таке право в подальшому набула ОСОБА_2 , виникло раніше ніж у осіб, від яких право на свою земельну ділянку набула позивач.

Заперечуючи даний факт, апелянт посилалася на те, що відповідно до наявної в матеріалах справи копії договору купівлі-продажу житлового будинку від 15.01.1998 року ОСОБА_1 придбала вказаний будинок у ОСОБА_5 , якому той належав на підставі договору купівлі-продажу від 14.09.1984 року.

Дійсно, зазначені документи посвідчують належність ОСОБА_5 будинку АДРЕСА_1 з 14.09.1984 року. В той же час вказані документ жодним чином не містить інформації стосовно розміру та конфігурації земельної ділянки під таким будинком, а також того, коли, кому та на яких умовах вона була надана. При цьому з позовних вимог вбачається, що спір у позивача з відповідачем йде лише стосовно незначної частини ділянки, яка фактично накладається на ділянку відповідача. За таких умов вказаний договір не може свідчити, що подальше надання попередникам позивача земельної ділянки в зазначеному розмірі та конфігурації мало місце і станом на 1984 рік.

Не може погодитися і колегія суддів і з твердженням апелянта щодо того, що частина земельної ділянки відповідача знаходиться під будинком позивача.

Ст. 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Обов`язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом самостійно без наявності передбачених законом підстав у чітко визначених випадках було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим.

Свої твердження стосовно знаходження землі відповідача під частиною будинку позивача остання доводить фотографією схематичного плану (а.с. 17), який невідомо ким виготовлений, невідомо на підставі яких даних та фактично невідомо, що саме посвідчує, відтак є доказом невідомого походження і не може вважатися належним. В той же час належного доказу з цього приводу позивачем представлено до суду не було.

Не може слугувати підтвердженням цього і заява ТОВ Агенство землеустрою Аршин (а.с. 25), як про те зазначала позивач, оскільки в такій заяві лише зазначено, що вказана юридична особа не заперечує проти задоволення позову та просить розглядати дану справу без участі її представника. За таких умов твердження апелянта, що такою заявою вказаний юридична особа підтвердила факт накладення будинку позивача на земельну ділянку відповідача не відповідає дійсності.

Окремо колегія суддів апеляційного суду звертає увагу також і на невідповідність тверджень апелянта щодо непогодження меж спірної земельної ділянки при її виділенні відповідачу, оскільки в матеріалах справи (а.с. 75) міститься Акт про встановлення на місцевості та погодження зовнішньої межі земельної ділянки. Згідно вказаного акту ОСОБА_1 погодила 25.10.1997 року ОСОБА_3 (попереднику позивача) межі його земельної ділянки.

Зважаючи на викладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову. Апелянтом не було належним чином доведено свої апеляційній вимоги, відтак підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції апеляційний суд не вбачає.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов законної та обґрунтованої позиції при вирішенні справи. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом. За таких умов підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 березня 2021 року залишити без змін.

Поновити дію рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 березня 2021 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий С.О. Журба

Судді Т.О. Писана

К.П. Приходько