Рішення

від 10.03.2021 по справі 362/4929/18

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/4929/18

Провадження № 2/362/161/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2021 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Кравченко Л.М.,

за участю: секретаря судового засідання Яренко Н.М.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Василькові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Гребінківської селищної ради Васильківського району Київської області, третя особа без самостійних вимог: ТОВ Агенство землеустрою Аршин , про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду із позовом, у якому просила визнати недійсним та скасувати державну реєстрацію державного акту серії ЯМ № 163062 на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0934 га, кадастровий номер 3221455500:01:036:0020, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , виданого 14.11.2012 р. на ім`я ОСОБА_2 .

Свої вимоги мотивувала тим, що відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку від 15.01.1996 р., вона є власником житлового будинку АДРЕСА_1 та рішенням Гребінківської селищної ради Васильківського району Київської області від 27.11.2009 р. їй надано дозвіл на виготовлення проекту відведення для послідуючого отримання у власність земельної ділянки площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку за вище вказаною адресою. За її зверненням ТОВ Агенство землеустрою АРШИН був виготовлений кадастровий план земельної ділянки, на якій розташований належний їй житловий будинок, проте присвоїти їй кадастровий номер не виявилось можливим з причин накладення меж на земельну ділянку, що належить відповідачу. В добровільному порядку відповідач відмовилась врегулювати спір, який виник між ними, а тому вона змушена звернутися до суду з вище вказаними позовними вимогами.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явилися, від представника відповідача до суду надійшла письмова заява про розгляд справи у її відсутності, вимоги позову свого довірителя підтримує в повному обсязі та просить їх задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, подавши до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, та скориставшись своїм правом подала відзив на позовну заяву, в якому в задоволенні вимог позову просила відмовити, через їх безпідставність, обґрунтування чого зазначила у відзиві.

Представник відповідача Гребінківської селищної ради Васильківського району Київської області в судове засідання не з`явився, від селищного голови надійшла письмова заява, про розгляд справи за відсутності їх представника, при вирішенні спору покладаються на розсуд суду.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, подавши до суду письмову заяву про розгляд справи без його участі, та відсутності заперечень щодо вимог позову позивача ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв`язку з цим, на підставі ст. 247 ЦПК України , суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України , кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд також приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини відповідно якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини.

Так, враховуються висновки, зазначені у рішенні в справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994 р. (серія А, № 303А, п. 2958), згідно якого Суд повторює, що згідно усталеної практики, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Згідно ст. 12 , 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексу.

У статтею 14 Конституції України вказано, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно ч. 2 ст. 78 Земельного кодексу України , право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України , цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку від 15.01.1996 р., посвідченого державним нотаріусом Гребінківської державної нотаріальної контори, за реєстровим № 6590, ОСОБА_1 належить на праві приватної власності житловий будинок АДРЕСА_1 та рішенням Гребінківської селищної ради Васильківського району Київської області (а.с.13).

Рішенням Гребінківської селищної ради Васильківського району Київської області № 395-ХLII-V від 27.11.2009 р., ОСОБА_1 передано безкоштовно у власність земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_2 з подальшим виготовленням технічної документації із землеустрою щодо оформлення права власності на землю (а.с.15).

Подальших доказів, які підтверджували б право позивача на реалізацію її прав на отримання у власність вище вказаної земельної ділянки, позивачем та її представником суду надано не було.

Разом з тим, з витребуваних судоми доказів на підставі ухвали суду від 05.05.2020 р., за клопотанням позивача вбачається наступне.

Відповідачу ОСОБА_2 на підставі свідоцтв про право на спадщину за заповітом та законом від 10.02.209 р., посвідчених державним нотаріусом Гребінківської державної нотаріальної контори Київської області, зареєстрованих в реєстрі за № 2-159, №2-162, на праві приватної власності належить ѕ частини земельної ділянки площею 0,1340 га, розташованої на території смт. Гребінки, Васильківського району, Київської області, що належала її померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 її батьку ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-КВ № 074603-15259, виданого Гребінківською селищною радою Васильківського району Київської області 17.06.1998 р., зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №917 (а.с.80-81).

Згідно відповіді Васильківської районної державної адміністрації Київської області від 03.08.2018 р. за вих. №91/12.020 на звернення позивача ОСОБА_1 , вбачається, що первинна приватизація земельної ділянки ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 була проведена у 1998 р. на підставі рішення Гребінківської селищної ради від 21.02.1997 р. № 156, відповідно до якої були встановлені фактичні межі землекористування та погоджені власниками сумісних земельних ділянок. Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, яку прийняли спадкоємці - відповідач ОСОБА_2 та її племінник ОСОБА_4 (а.с. 16).

21.03.2012 р. відповідачу ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом №2-159 від 10.02.2009 р. Гребінківською селищною радою було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 163062 на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0934 га, кадастровий номер 3221455500:01:036:0020, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.14).

Згідно ч. 1 та 2 ст. 78 ЗК України в право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Право власності на землю набувається та реалізується на підставіКонституції України , цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Як передбачено ч.ч. 1, 3, 4, 7, 9, 10 ст. 79 1 ЗК України в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Як передбачено ч. 1 ст. 158 ЗК України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 р. "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК ).

Як передбачено ч. 1, 5-7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Разом з тим, до суду позивачем та її представником жодними належними, допустимими та достатніми доказами не доведено, в який правовий спосіб (на підставі чого) вона позбавлена права на реалізацію наданого їй на підставі Рішення Гребінківської селищної ради Васильківського району Київської області № 395-ХLII-V від 27.11.2009 р., набуття у власність земельної ділянки площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_2 .

Сам тільки факт накладання земельної ділянки відповідача на частину земельної ділянки позивача про порушення її прав відповідачем і необхідність скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку свідчити не може.

Суду не доведено, внаслідок яких протиправних, незаконних рішень дій чи бездіяльності відповідачів порушено права позивачки.

Не доведеним в суді залишився й факт того, що право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 в останньої виникло раніше аніж у відповідача ОСОБА_2 та в подальшому було ним порушено, що призвело до накладання меж земельних ділянок сторін.

Беручи до уваги викладене, суд доходить висновку, що позов в суді є недоведеним та необґрунтованим, а тому достатніх підстав для його задоволення не встановлено.

На підставі викладеного і керуючись 259, 265, 268 ЦПК України , суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Гребінківської селищної ради Васильківського району Київської області, третя особа без самостійних вимог: ТОВ Агенство землеустрою Аршин , про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя Л.М.Кравченко