Постанова

від 20.12.2021 по справі 927/896/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2021 р. Справа№ 927/896/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного виробничо-комерційного підприємства "Антарес" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.01.2020 (повний текст складено 09.01.2020)

у справі № 927/896/19 (суддя Федоренко Ю.В.)

за позовом Акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго"

до Приватного виробничо-комерційного підприємства "Антарес"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1

про стягнення 33 497,95 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство "Облтеплокомуненерго" звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Приватного виробничо-комерційного підприємства "Антарес" про стягнення 33 497,95 грн.

Позов обґрунтований тим, що споживач - власник приміщення зобов`язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якими фактично користувався. Відсутність письмово оформленого договору не позбавляє споживача обов`язку оплачувати надані йому послуги, оскільки відповідач - ПВКП "Антарес" споживав надані послуги, не відмовився від них у законному порядку, а тому договір про надання послуг з централізованого теплопостачання між сторонами фактично відбувся (конклюдентний договір), самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги теплопостачання.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 08.01.2020 у справі №927/896/19 позов задоволено.

Стягнуто з Приватного виробничо-комерційного підприємства "Антарес" на користь Акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" 30 416,13 грн. боргу, 1 914,00 грн. інфляційних втрат, 1 167,82 грн. 3% річних та 1 921,00 грн. судового збору.

Задовольняючи позов, суд виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Апелянт стверджує, що з 2007 року, у зв`язку з самовільним відключенням від послуг центрального опалення та гарячого водопостачання, останній фактично відмовився від даних послуг та не користується ними.

Апелянт вважає, що відсутність письмового договору на надання послуг центрального опалення та гарячого водопостачання свідчить про відсутність договірних відносин між ним та позивачем.

Апелянт не погоджується з сумою заборгованості за послуги з гарячого водопостачання, стверджуючи, що сума заборгованості за вказані послуги розрахована поза межами строків позовної давності.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача спростовує доводи апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Вказує, що апелянт під час розгляду справи в суді першої інстанції не заперечував правильність розрахунку заборгованості за послуги з гарячого водопостачання, не подавав докази неправильності вказаного розрахунку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається з доданих позивачем до позовної заяви розрахунку боргу за послуги з теплопостачання, борг розраховано за період з 10.2016 по 04.2019, борг за послуги з гарячого водопостачання позивачем розраховано за листопад 2017. У вказаний період був чинним Закон України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 №1875-УІ, який і застосовується судом при вирішенні спору.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 було придбано у власність ПВКП "Антарес" на підставі договору купівлі-продажу № 922, виданого 18.04.1997 державним нотаріусом Сова В.Ф. (а.с. 23-24).

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження ПВКП "Антарес" - м. Городня, вул. Волковича, 39; засновником підприємства є ОСОБА_1 , адреса засновника: АДРЕСА_1 (а.с. 25-33).

Рішенням Городнянського районного суду Чернігівської області від 06.04.2009 у справі №2-118/2009р за позовом Городнянської міської ради до ОСОБА_2 про усунення порушення правил користування житловим приміщенням, треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ВАТ "Чернігівоблтеплокомуненерго", Городнянська житлово-експлуатаційна дільниця ДП "Житлофонд", зобов`язано ОСОБА_2 за свій рахунок привести внутрішньо-будинкові тепломережі в квартирі АДРЕСА_1 до попереднього стану та підключитися до мереж центрального опалення.

Вказане рішення набрало законної сили. Цим рішенням суду встановлено, що 15.06.2007 на засіданні міжвідомчої комісії з розгляду питань, пов`язаних з відключенням споживачів від мереж центрального опалення розглядалась заява відповідача про надання йому дозволу на відключення його квартири АДРЕСА_1 від мереж центрального опалення. Комісією було відмовлено в наданні відповідачу дозволу на зазначене відключення. Відповідач звертався до газового господарства м.Городні в 2007 році за дозволом на підключення газового котла, але дозвіл не був наданий у зв`язку з тим, що відповідач не надав рішення міськради про переведення опалення квартири з централізованого на індивідуальне. Пуск газу в котел господарство не проводило.

Отже, вказаним вище судовим рішенням встановлено факт відключення квартири АДРЕСА_1 від мереж центрального опалення з порушенням встановленого законом порядку, що визнається і відповідачем.

У судовому засіданні представник відповідача підтвердив, що рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 06.04.2009 у справі №2-118/2009р на даний час не виконане.

Актом від 27.09.2019, який складено та підписано комісією у складі представників ЖЕД та власника квартири АДРЕСА_1 яка належить ПП "Антарес", встановлено, що централізованим постачання гарячої води у квартирі не користуються, труби з централізованого теплопостачання до квартири обрізані та на них встановлені заглушки (а.с. 92).

Судом першої інстанції встановлено, що між сторонами відсутній договір на постачання теплової енергії, але доданими до матеріалів справи доказами, зокрема, списками підключення у 2016-2017 роках опалення та ГВП житлового приміщення за адресою АДРЕСА_2, акту про підключення у 2018 році теплової енергії на опалення в житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_2, актом про демонтаж засобу вимірювальної техніки від 24.10.2017 за адресою АДРЕСА_1 , листом АТ "Облтеплокомуненерго" від 16.10.2019 за №2268, підтверджується факт централізованого постачання теплової енергії та гарячої води відповідачу та споживання останнім цих послуг.

Користування відповідачем послугами з централізованого постачання гарячої води підтверджуються листом АТ "Облтеплокомуненерго" від 16.10.2019 №2268 про те, що до 08.2008 мешканці квартири АДРЕСА_1 здійснювали передачу показань лічильника гарячої води і станом на вказану дату його показання складали 220 куб. м. Останню повірку лічильника гарячої води було проведено у період з 24.10.2017 по 10.11.2017 у присутності споживача послуг ОСОБА_1 . Показання лічильника гарячої води склали 447,678 куб.м. Актом про демонтаж засобу вимірювальної техніки від 24.10.2017 в квартирі АДРЕСА_1 зафіксовано показники лічильника ГВП СВК-1,5-3 №200382 в обсязі 447,678 куб.м. Актом про монтаж засобу вимірювальної техніки від 10.11.2017 підтверджено встановлення лічильника ГВП СВК-1,5-3 №200382 в квартирі АДРЕСА_1 .

Обсяги наданих відповідачу послуг з централізованого опалення у спірний період підтверджуються рахунками: за жовтень 2016 нараховано 366,21 грн.; листопад 2016 нараховано 824,32 грн.; грудень 2016 нараховано 1030,58 грн.; січень 2017 нараховано 1152,26 грн.; лютий 2017 нараховано 1070,73 грн.; березень 2017 нараховано 618,94 грн.; квітень 2017 нараховано 235,33 грн.; травень 2017 - серпень 2017 всього до сплати 0,00 грн.; вересень 2017 всього до сплати 15488,51 грн.; жовтень 2017 всього до сплати 15833,61 грн.; листопад 2017 нараховано 907,75 грн., всього до сплати 16741,36 грн.; грудень 2017 нараховано 899,60 грн., всього до сплати 17640,96 грн., січень 2018 нараховано 1314,81 грн., всього до сплати 18955,77 грн.; лютий 2018 нараховано 1278,25 грн., всього до сплати 20234,02 грн.; березень 2018 нараховано 1276,45 грн., всього до сплати 21510,47 грн.; квітень 2018 нараховано 498,69 грн., всього до сплати 22009,16 грн.; травень - вересень 2018 всього до сплати 22009,16 грн.; жовтень 2018 нараховано 203,68 грн., всього до сплати 22212,84 грн.; листопад 2018 нараховано 780,07 грн., всього до сплати 22992,91 грн.; грудень 2018 нараховано 1369,57 грн., всього до сплати 24362,48 грн.; січень 2019 нараховано 1760,97 грн., всього до сплати 26123,45 грн.; лютий 2019 нараховано 1140,08 грн., всього до сплати 27263,53 грн.; березень 2019 нараховано 962,25 грн., всього до сплати 28225,78 грн.; квітень 2019 нараховано 388,81 грн., всього до сплати 28614,59 грн.; травень-червень 2019 всього до сплати 28614,59 грн. з централізованого постачання гарячої води рахунком за листопад 2017 на суму 11991,68 грн. Жодних заперечень щодо неправильності здійснених розрахунків відповідачем суду не надано.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

За змістом ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи те, що ціна позову у вказаній справі становить менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з урахуванням обставин вказаної господарської справи, а також з огляду на відсутність клопотань учасників справи про розгляд справи з викликом осіб, виклик сторін (учасників справи) колегією суддів не здійснювався.

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Відповідно до ч.4 ст.19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" позивач є виконавцем послуг централізованого опалення та постачання гарячої води для споживачів, які є власниками житлових приміщень за адресою АДРЕСА_2, що підтверджується списками підключення у 2016-2017 роках опалення та ГВП житлового приміщення за адресою АДРЕСА_2, акту про підключення у 2018 році теплової енергії на опалення в житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_2 (а.с. 79-82).

Згідно приписів ст.1 Закону України "Про теплопостачання" постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору; споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору; місцева (розподільча) теплова мережа - сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача.

Оскільки відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 він є споживачем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 №1875-УІ та Закону України "Про теплопостачання".

Своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії ст.24 Закону України "Про теплопостачання" віднесено до основних обов`язків споживача.

Згідно з ч.2 ст.275 ГК України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до п.8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 (далі за текстом - Правила) послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - договір).

Відповідно до п.п. 14, 18, 20, 21 вказаних Правил показання квартирних засобів обліку знімаються споживачем щомісяця. Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.

У разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості днів надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим.

Відповідно до п.п. 25, 26 Правил відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про теплопостачання" схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06.11.2007 №169 було внесено зміни, які унеможливлюють відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку і дозволяють таке відключення лише щодо будинку в цілому.

Самовільне відключення від мереж централізованого опалення не може слугувати підставою для звільнення від оплати за послуги теплопостачання (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 11.11.2015 у справі № 6-1192цс15, та постанові Верховного Суду від 24.09.2019 №904/6293/17).

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обв`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно з ч.1 ст.174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

Відсутність між сторонами укладеного договору за наявності доказів надання відповідних послуг не звільняє відповідача від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію (відповідна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 30.10.2013 у справі №6-59цс13).

Також у постанові Верховного Суду України від 18.11.2015 у справі №6-582цс15 наведено правову позицію, згідно з якою позов про стягнення вартості теплової енергії підлягає задоволенню, якщо підтверджено, що між сторонами склалися фактичні договірні відносини.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 30 416,13 грн. заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання гарячої води у період з 01.11.2017 по 30.06.2019 та за послуги з централізованого опалення за період з 01.10.2016 по 30.06.2019.

За твердженнями позивача, належними доказами надання відповідачу послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води є відомості про підключення опалення та гарячої води у 2016-2018 рр. будинку за адресою: АДРЕСА_2.

На підтвердження вимог щодо стягнення з відповідача 30 416,13 грн. основної заборгованості позивач надає розрахунки боргу за послуги централізованого опалення та з ГВП по о/р 131096, квитанції (рахунки) за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води у період з жовтня 2016 по червень 2019, розрахунки суми боргу за послуги теплопостачання та ГВП Приватного виробничо - комерційного підприємства Антарес .

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення основної заборгованості на підставі ч. 1 ст. 11 ЦК України та п. 1 ч. 1 ст.174 ГК України, зазначивши, що з урахуванням наявності між сторонами фактичних договірних відносин щодо постачання та споживання теплової енергії у період з жовтня 2016 по квітень 2019, оцінивши надані докази постачання теплової енергії позивачем у квартиру, яка належить відповідачу, та відсутність належних доказів відключення вказаної квартири від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води у встановленому законом порядку.

Місцевий господарський дійшов також правильних висновків, що обсяги наданих відповідачу послуг з централізованого опалення у спірний період підтверджуються рахунками: за жовтень 2016 нараховано 366,21 грн.; листопад 2016 нараховано 824,32 грн.; грудень 2016 нараховано 1030,58 грн.; січень 2017 нараховано 1152,26 грн.; лютий 2017 нараховано 1070,73 грн.; березень 2017 нараховано 618,94 грн.; квітень 2017 нараховано 235,33 грн.; травень 2017 - серпень 2017 всього до сплати 0 грн.; вересень 2017 всього до сплати 15488,51 грн.; жовтень 2017 всього до сплати 15833,61 грн.; листопад 2017 нараховано 907,75 грн., всього до сплати 16741,36 грн.; грудень 2017 нараховано 899,60 грн., всього до сплати 17640,96 грн., січень 2018 нараховано 1314,81 грн., всього до сплати 18955,77 грн.; лютий 2018 нараховано 1278,25 грн., всього до сплати 20234,02 грн.; березень 2018 нараховано 1276,45 грн., всього до сплати 21510,47 грн.; квітень 2018 нараховано 498,69 грн., всього до сплати 22009,16 грн.; травень-вересень 2018 всього до сплати 22009,16 грн.; жовтень 2018 нараховано 203,68 грн., всього до сплати 22212,84 грн.; листопад 2018 нараховано 780,07 грн., всього до сплати 22992,91 грн.; грудень 2018 нараховано 1369,57 грн., всього до сплати 24362,48 грн.; січень 2019 нараховано 1760,97 грн., всього до сплати 26123,45 грн.; лютий 2019 нараховано 1140,08 грн., всього до сплати 27263,53 грн.; березень 2019 нараховано 962,25 грн., всього до сплати 28225,78 грн.; квітень 2019 нараховано 388,81 грн., всього до сплати 28614,59 грн.; травень-червень 2019 всього до сплати 28614,59 грн. з централізованого постачання гарячої води рахунком за листопад 2017 на суму 11991,68 грн. Жодних заперечень щодо неправильності здійснених розрахунків відповідачем суду не надано.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного відповідачем в апеляційній скарзі

Доводи апелянта зводяться до того, що на ім`я ОСОБА_2 у ТОВ Чернігівгаз збут відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 та саме на цей рахунок ОСОБА_1 сплачує кошти за природний газ, яким опалює свою квартиру, а тому не користується послугами з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води.

З наданих позивачем розрахунків боргу за послуги з ГВП вбачається, що станом на листопад 2017 розмір заборгованості відповідача складає 11 991,68 грн., проте позивачем не обґрунтовано, яким чином утворилась така сума заборгованості за один місяць, а тому відповідач дійшов висновків, що сума заборгованості за послуги з ГВП розрахована поза межами строків позовної давності.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було самовільно відключено квартиру від мереж ЦО та ГВП, а тому заперечення відповідача з підстави, що мешканці квартири АДРЕСА_1 не користуються послугами ЦО та ГВП, правомірно не прийняті судом першої інстанції до уваги.

Факт підключення та користування апелянтом послугам ЦО та ГВП у 2016-2019 роках підтверджується долученими до позовної заяви доказами, а саме: документами про підключення опалення та ГВП за адресою: АДРЕСА_2, у 2016-2018 роках та актом демонтажу засобу вимірювальної техніки від 24.10.2017 за адресою: АДРЕСА_1 . Послугами ЦО та ГВП відповідач користувався як побутовий споживач.

Відсутність між сторонами укладеного договору за наявності доказів надання відповідних послуг та доведеність наявності фактичних договірних відносин щодо постачання та споживання теплової енергії у період з жовтня 2016 по квітень 2019, за відсутності належних доказів відключення у встановленому порядку вищевказаної квартири, що належить апелянту, від мереж ЦО та ГВП, не може слугувати підставою для звільнення апелянта від оплати за фактично спожиті послуги.

Щодо необґрунтованості та неконкретизованості рахунку за послуги ГВП колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, обсяги наданих апелянту послуг з ГВП підтверджується рахунком за листопад 2017 на суму 11 991, 68 грн. (за 220 куб.м.).

Користування відповідачем послугами з централізованого постачання гарячої води підтверджуються листом АТ "Облтеплокомуненерго" від 16.10.2019 №2268 про те, що до 08.2008 мешканці квартири АДРЕСА_1 здійснювали передачу показань лічильника гарячої води і станом на вказану дату його показання складали 220 куб.м.

Останню повірку лічильника гарячої води було проведено у період з 24.10.2017 по 10.11.2017 у присутності споживача послуг ОСОБА_1 . Показання лічильника гарячої води склали 447,678 куб.м.

Актом про демонтаж засобу вимірювальної техніки від 24.10.2017 в квартирі АДРЕСА_1 зафіксовано показники лічильника ГВП СВК-1,5-3 №200382 в обсязі 447,678 куб.м.

Актом про монтаж засобу вимірювальної техніки від 10.11.2017 підтверджено встановлення лічильника ГВП СВК-1,5-3 №200382 в квартирі АДРЕСА_1 .

В суді першої інстанції відповідачем не було надано жодних заперечень щодо неправильності здійснених розрахунків або свій контррозрахунок, у зв`язку з чим доводи апелянта про те, що сума заборгованості утворилася за один місяць не узгоджуються з матеріалами справи.

Як встановлено ч.1 та 2 ст.509, ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем у порядку ст.625 Цивільного кодексу України нараховано інфляційні втрати за період прострочення оплати послуг з централізованого опалення за період з 01.09.2018 по 31.05.2019 в сумі 1326,41 грн. та 3% річних за період прострочення з 21.11.2016 по 20.07.2019 у сумі 600,45 грн.; інфляційні втрати за період прострочення оплати послуг з централізованого постачання гарячої води з 01.12.2018 по 31.05.2019 у сумі 587,59 грн. та 3% річних за період з 21.12.2017 по 20.07.2019 у сумі 567,37 грн.; а всього на суму 1914,00 грн. інфляційних втрат та 1167,82 грн. 3% річних.

Колегія суддів, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних та 3% річних, погоджується з висновком місцевого господарського суду про його обґрунтованість та стягнення з відповідача на користь позивача 1914,00 грн. інфляційних втрат та 1167,82 грн. 3% річних.

Судом також правомірно при вирішенні спору врахована ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.06.2016 у справі за позовом ПАТ Облтеплокомуненерго до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ПВКП Антарес , якою рішення апеляційного суду Чернігівської області від 14.12.2015 про відмову в позові залишено без змін.

У цій ухвалі, зокрема, зазначено, що суд апеляційної інстанції встановивши, що власником квартири АДРЕСА_1 є ПВКП Антарес , до якого вимоги про стягнення заборгованості за вказані послуги не пред`являлись, правильно вважав, що підстави для стягнення такої заборгованості з відповідача ОСОБА_2 відсутні, оскільки обов`язок з їх сплати покладено саме на власника вказаної квартири. З огляду на те, що підставою для відмови у позові було те, що ОСОБА_2 не є споживачем послуг і на нього не може бути покладений обов`язок зі сплати вартості послуг з централізованого опалення, у суду апеляційної інстанції не було правових підстав для встановлення обставин, які б вказували на неотримання відповідачем вказаних послуг, і у зв`язку з цим відмови у позові.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про застосування при вирішенні спору позовної давності колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

У ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Частиною 1 ст. 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як встановлено Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Отже, плату за послуги з теплопостачання за жовтень 2016 відповідач повинен був здійснити до 20.11.2016.

Про обсяг спожитої відповідачем води позивач дізнався 24.10.2017 з дати демонтажу лічильника на повірку, а відповідач не виконував обов`язку з щомісячного передання позивачу показів лічильника гарячої води.

Оскільки з позовною заявою до суду позивач звернувся 30.10.2019, у межах загального строку позовної давності, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності.

Відповідно до статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (стаття 13 ГПК України).

Відповідно до аналогічних положень частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Вичерпний перелік підстав звільнення від доказування закріплює стаття 75 вказаного Кодексу

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставини, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доводити таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Водночас сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Стандарт доказування "вірогідності доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Іншими словами тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції про задоволення позову, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.

Виходячи з правил ч. 4 ст. 11 ГПК України, апеляційний суд застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

За таких обставин решту аргументів відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про задоволення позову.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Приватного виробничо-комерційного підприємства "Антарес" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.01.2020 у справі №927/896/19.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного виробничо-комерційного підприємства "Антарес" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.01.2020 у справі №927/896/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.01.2020 у справі №927/896/19 залишити без змін.

3. Витрати по сплату судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне виробничо-комерційне підприємство "Антарес".

4. Матеріали справи №927/896/19 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України .

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська