Ухвала

від 20.12.2021 по справі 760/8719/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

20 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 760/8719/17

провадження № 61-19525зно21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Грушицького А. І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Київського міського психоневрологічного диспансеру № 5 про спростування недостовірної інформації,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Київського міського психоневрологічного диспансеру № 5, у якому просила зобов`язати відповідача спростувати поширену негативну інформацію про те, що позивач перебувала на обліку у лікаря-психіатра в період з 1972 року по 2003 рік з діагнозом про психічні розлади, зобов`язати відповідача вилучити довідки із недостовірною інформацією про її перебування на лікуванні в Київському міському психоневрологічному диспансері № 5 з 1972 року по 2003 рік з поліції Солом`янського району, з Київської міської державної адміністрації, Київської місцевої прокуратури № 9 та з інших підприємств, установ, організацій, куди була розповсюджена інформація із супровідними листами про визнання цих довідок недійсними, зобов`язати відповідача припинити розповсюджувати незаконні довідки із недостовірною інформацією про перебування її на лікуванні у Київському міському психоневрологічному диспансері № 5 з 1972 року по 2003 рік.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2018 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 08 квітня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 04 грудня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 квітня 2019 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про вилучення з Солом`янського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві інформації, наданої Київським міським психоневрологічним диспансером № 5 про стан здоров`я ОСОБА_1 , припинення розповсюдження Київським міським психоневрологічним диспансером № 5 інформації щодо стану здоров`я позивача скасовано, у цій частині ухвалено нове рішення.

Вилучено з Солом`янського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві інформацію, надану Київським міським психоневрологічним диспансером № 5 про стан здоров`я ОСОБА_1

Припинено розповсюдження Київським міським психоневрологічним диспансером № 5, окрім випадків, чітко визначених законом, інформації щодо стану здоров`я ОСОБА_1 .

В іншій частині рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 квітня 2019 року залишено без змін.

01 грудня 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду заяву про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у вказаній вище справі.

Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2021 року вказану заяву про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 04 грудня 2019 року залишено без руху та встановлено заявникові строк для усунення її недоліків.

14 грудня 2021 року до Верховного Суду надійшли матеріали на усунення недоліків, зокрема уточнена заява про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 04 грудня 2019 року та клопотання про поновлення строку на подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами з посиланням на те, що заявник дізналася про існування обставини, що стала підставою для перегляду судового рішення у жовтні 2020 року з листа Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 05 жовтня 2020 року № 108-12559.

На підтвердження поважності причини пропуску процесуального строку заявник зазначила, що не знала про можливість звернення до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 04 грудня 2019 року.

Верховний Суд, дослідивши подану заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 04 грудня 2019 року та додані до неї документи, зробив висновок, що у відкритті провадження за нововиявленими обставинами необхідно відмовити з таких підстав.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України).

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 424 ЦПК України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.

Згідно з частиною першою, пунктом 6 частини третьої статті 426 ЦПК України заяви про перегляд судових рішень суду за нововиявленими або виключними обставинами за формою і змістом повинні відповідати вимогам цього Кодексу щодо оформлення заяв до суду першої інстанції. У разі пропуску строку на подання заяви до неї додається клопотання про його поновлення.

Відповідно до частини першої статті 120 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

За правилом статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Вирішення питання про відкриття провадження про перегляд рішення за нововиявленими обставинами за заявою, яка подана з пропуском встановленого законом процесуального строку, можливе лише після вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку.

Згідно із частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами пропуску строку є обставини, що позбавили особу можливості подати заяву у визначений законом строк, вони об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волі заявника і пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або істотно ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Ухвалюючи судове рішення про поновлення строку, суди повинні обґрунтувати відповідне рішення, встановити, чи виправдовують підстави поновлення такого строку втручанню у принцип res judicata, особливо, коли законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строку.

Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку, суди мають враховувати, що оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі, а будь-які причини не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для його поновлення. Поновленню підлягає лише строк, який пропущений з об`єктивних і незалежних від волі та поведінки особи причин. Якщо строк поновлюється зі спливом значного проміжку часу без поважних причин, таке рішення порушує принцип правової визначеності.

Перевіряючи дотримання стороною процесуальних строків під час вирішення питання відкриття провадження про перегляд рішення за нововиявленими обставинами необхідно враховувати не тільки загальне правило дотримання процесуальних строків, також слід перевірити доводи заяви на предмет визначення часу, коли заявник дізнався або міг дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.

ОСОБА_1 на обґрунтування заяви зазначає, що їй не була і не могла бути відома обставина про яку вона дізналася з листа Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації від 05 жовтня 2020 року № 108-12559, а саме що Київський міський психоневрологічний диспансер № 5 був створений в березні 2003 року згідно рішення Київської міської ради від 28 листопада 2002 року № 141/301.

Ознаку не були і не могли бути відомі особі потрібно розглядати як сукупність двох необхідних умов, тобто для визнання обставини нововиявленою недостатньо, щоб особа та суд просто не знали про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб і не могли знати про неї. Якщо особа все ж могла знати про певну обставину за умови добросовісного ставлення до справи, тоді така підстава для перегляду судового акта відсутня, що і підтверджується матеріалами справи.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 803/54/16 (провадження № К/9901/25132/18).

Дізнавшись про вказану обставину заявник мала протягом тридцяти днів звернутися до Верховного Суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 04 грудня 2019 року.

Згідно зі статтею 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Презумпція знання законодавства (лат. Ignorantia juris non excusat - незнання закону не вибачається) означає, що кожен вважається таким, що знає закони. З цього положення і випливає загальновідома формула: незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, яка і міститься в частині другій статті 68 Конституції України. Презумпція знання законодавства поширюється тільки на закони та інші нормативно-правові акти, які доведені до відома населення у порядку встановленому законом. Згідно з частиною третьою статті 57 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права та обов`язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними. І відповідно, не можуть застосовуватись. Тому основною умовою набрання нормативно-правовим актом законної сили, і, отже, обов`язку його знати є його офіційне оприлюднення, яке здійснюється шляхом опублікування у офіційних друкованих виданнях. Опублікування нормативно-правового акта є юридичною підставою презумпції знання законодавства. Суть цієї презумпції полягає в тому, що ніхто не може посилатись на незнання закону, якщо він був опублікований у встановленому законом порядку.

Позиція заявника фактично зводиться до того, що лише її власна бездіяльність, відсутність реальних дій щодо захисту свого права та незнання закону призвели до наслідків, які згідно статтею 68 Конституції України, принципам змагальності та диспозитивності є виключно особистою відповідальністю позивача.

Вказана правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 20 вересня 2021 року у справі № 914/1588/20, від 22 березня 2021 року у справі № 910/6936/20, від 28 вересня 2020 року у справі № 904/5145/19.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 просить здійснити перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 04 грудня 2019 року, посилаючись на те, що у жовтні 2020 року вона дізналася про нововиявлену обставину, при цьому підстави пропуску процесуального строку обґрунтовує лише датою отримання листа Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації та незнанням процесуального закону, що не можуть бути визнаними поважними, а тому наявні підстави для висновку, що заява про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення подана із пропуском строку, визначеного пунктом 1 частини першої статті 424 ЦПК України, а клопотання про поновлення строку для подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 423, 424, 426 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку для подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення відмовити.

Відмовити у відкритті провадження за нововиявленими обставинами за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Київського міського психоневрологічного диспансеру № 5 про спростування недостовірної інформації.

Копію ухвали та додані до заяви матеріали направити особі, яка її подала.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя А. І. Грушицький