Ухвала

від 21.12.2021 по справі 756/6183/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

21 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 756/6183/19

провадження № 61-20091ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Крата В. І. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Немировської О. В., Махлай Л. Д., Ящук Т. І., у справі за позовом ОСОБА_1 до Дитячого оздоровчо-екологічного центру Оболонського району міста Києва, третя особа - ОСОБА_2 , про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогул,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дитячого оздоровчо-екологічного центру Оболонського району міста Києва (далі - ДОЕЦ Оболонського району міста Києва), третя особа - ОСОБА_2 , у якому просив поновити його на роботі в Дитячому оздоровчо-екологічному центрі Оболонського району міста Києва на посаді методиста з 15 квітня 2019 року шляхом скасування наказу про його звільнення, а також стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 27 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 07 вересня 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 на посаді методиста ДОЕЦ Оболонського району міста Києва з 15 квітня 2019 року. Стягнуто з ДОЕЦ Оболонського району міста Києва на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15 квітня 2019 року по 27 листопада 2019 року в розмірі 73 860, 60 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного суду від 18 серпня 2021 року касаційну скаргу ДОЕЦ Оболонського району міста Києва задоволено частково, постанову Київського апеляційного суду від 07 вересня 2020 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Київського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року апеляційну скаргу ДОЕЦ Оболонського району міста Києва задоволено частково, рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27 листопада 2019 року скасовано та ухвалено у справі нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Змінено дату звільнення ОСОБА_1 відповідно до Наказу Дитячого оздоровчо-екологічного центру Оболонського району міста Києва №22-к від 15 квітня 2019 року та ухвалено вважати ОСОБА_1 звільненим з 22 квітня 2019 року. У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

13 грудня 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року, повний текст якої складено 16 листопада 2021 року, у якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 підставою касаційного оскарження судового рішення зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного, зокрема в ухвалі Верховного Суду України від 31 жовтня 2002 року у справі № 6-10006кс02.

Касаційна скарга підлягає поверненню у цій частині з таких мотивів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру (частина третя статті 6 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку (пункт 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України).

Про повернення касаційної скарги постановляється ухвала (частина шоста статті 393 ЦПК України).

Ухвала Верховного Суду України від 31 жовтня 2002 року у справі № 6-10006кс02, на яку міститься посилання у касаційній скарзі, не є постановою Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах. Тому посилання на указану ухвалу не може бути підставою касаційного оскарження судового рішення і згідно пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України, касаційна скарга у цій частині підлягає поверненню.

Керуючись статтями 260, 389, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року в частині посилання у касаційній скарзі на ухвалу Верховного Суду України від 31 жовтня 2002 року у справі № 6-10006кс02 повернути.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. І. Крат