Рішення

від 27.09.2007 по справі 35/336

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

35/336

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  

За позовом   Закритого акціонерного товариства «Київське ремонтно-будівельне управління «Рембудмонтаж »

до                   Товариства з обмеженою відповідальністю «Лісагробуд»

про                стягнення  28 518, 73 грн.     

                                                                              Суддя  М.Є. Літвінова

Представники:

Від позивача     Коломієць М.О. – предст. за довір. № 12/07 від 27.08.2007р.

          (Шмаров О.В. –предст. за довір. №12/07 від 30.08.2007р. був присутній в судовому засіданні 30.08.2007р.)   

Від відповідача  не з'явились  

Рішення прийняте 27.09.2007р., на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в зв‘язку з оголошеними в судовому засіданні перервами з 19.09.2007р. по 24.09.2007р., з 24.09.2007р. по 27.09.2007р.

В судовому засіданні 27.09.2007р., на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, за згодою представника позивача, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Київське ремонтно-будівельне управління «Рембудмонтаж»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лісагробуд»про стягнення з відповідача заборгованості з орендних платежів в розмірі 2000,00 грн., заборгованості за спожиту електроенергію в розмірі 2518,73 грн., неустойки за прострочення повернення речі за період січень 2007 року –червень 2007 року в розмірі 24 000,00 грн., всього 28 518,73 грн. та стягнення судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушенні умов Договору свої зобов'язання щодо сплати орендних платежів та компенсації вартості спожитих комунальних послуг належним чином не виконував.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2007р. порушено провадження у справі № 35/336, розгляд справи призначений на 30.08.2007 року.

          В судовому засіданні 30.08.2007р. представник позивача надав клопотання про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на розрахунковий рахунок відповідача, а також на майно, що належить відповідачу, а саме: автомобіль МАЗ 500  (автокран КС 35625) державний номер 239 -88 КА.

          В судовому засіданні представник позивача підтримав вищезазначене клопотання та просив суд задовольнити останнє.

          Заслухавши поясненна представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вирішив відмовити представнику позивача в задоволенні клопотання про забезпечення позову, як безпідставного та необґрунтованого, з наступних підстав.

Відповідно до ч 1 ст. 67 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Отже, зі змісту наведеної статті вбачається, що одночасне накладення арешту на майно і на грошові кошти не передбачено нормами Господарського процесуального кодексу України.  

          Відповідно до роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 23.08.94р. №02-5/611 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Представником позивача не було надано суду належного обґрунтування та доказів (в розумінні ст. 33 ГПК України) того, що грошові кошти, які є у відповідача можуть зникнути, зменшитись на момент виконання рішення.

Крім того, слід зазначити, що арешт на майно накладається тільки в межах розміру ціни позову, а також може мати місце в тих випадках, коли саме воно є безпосереднім об'єктом спору.

          Предметом спору даної справи  є стягнення грошових коштів, за таких обставин,  застосування заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно є безпідставним та необґрунтованим.

В судовому засіданні представник позивача частково надав суду документи на виконання вимог ухвали суду про порушення у справі № 35/336 від 06.08.2007р.

Відповідач в судове засідання 30.08.2007р. не з'явився, своїх представників не направив, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі № 35/336 від 06.08.2007р. не виконав, витребуваних документів суду не надав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 35/336 від 30.08.2007р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 19.09.2007р.

В судовому засіданні 19.09.2007р. представник позивача надав документи до матеріалів справи та для огляду суду.

Відповідач в судове засідання 19.09.2007р. не з'явився, своїх представників не направив, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі № 35/336 від 06.08.2007р. не виконав, витребуваних документів суду не надав.

В судовому засіданні 19.09.2007р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 24.09.2007р.

В судовому засіданні 24.09.2007р. представник позивача надав суду документи до матеріалів справи.

В судовому засіданні 24.09.2007р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 27.09.2007р. для прийняття рішення по справі.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги  та просив суд задовольнити останні в повному обсязі.

Про місце, дату та час судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, але в судові засідання  ані відповідач, ані його представники не з'явились.

Особи, які беруть участь у розгляді справи вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз‘яснення Президії ВАСУ від 18.09.97. № 02-5/289 “Про деякі  питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України).

 За таких обставин у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за  наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача , Господарський суд міста Києва, -  

ВСТАНОВИВ:

10 березня 2006 року між Закритим акціонерним товариством «Київське ремонтно-будівельне управління «Рембудмонтаж»(далі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лісагробуд»(далі відповідач) було укладено Договір № 63 оренди нежитлового приміщення (далі Договір).

Відповідно до умов Договору (п. 1.1.) орендодавець передає орендарю в оренду нежитлове приміщення площею 50 кв.м. (для виробничих потреб), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Куренівська, 27а.

Строк оренди встановлювався з 31 березня 2006р. по 31 грудня 2006р. (п. 1.2. Договору).

Згідно п. 3.9. Договору орендар зобов'язався своєчасно вносити орендну плату та плату за надані послуги.

Відповідно до п. 4.1. Договору орендар зобов'язався сплачувати за орендоване приміщення договірну ціну в розмірі 2000,00 грн. за кожен місяць з виплатою на місяць вперед.

В порушенні умов Договору відповідач свої зобов'язання щодо сплати орендних платежів та компенсації вартості спожитих комунальних послуг належним чином не виконував. Розрахунок за грудень місяць 2006 року проведено не було.

Заборгованість відповідача перед позивачем  за оренду нежитлового приміщення за грудень місяць 2006р. становить 2000,00 грн., за спожиті комунальні послуги (електроенергію) за грудень місяць 2006р. –2518,73 грн.

Листом № 118/42-06 від 30.11.2006р. позивач повідомив відповідача, що строк дії Договору № 63 від 10.03.2006р. закінчується 31.12.2006р. та пролонгації (продовженню) не підлягає та просив в строк до 31.12.2006р. звільнити займане приміщення та погасити заборгованість по орендним платежам та комунальним послугам.

Листами № 04/42-07 від 05.01.2007р., № 69/42-07 від 04.06.2007р., № 70/42-07 від 22.06.2007р., відповідач, був повторно повідомлений про закінчення строку дії договору оренди № 63 від 10.03.2006р. та зобов'язання погасити заборгованість по орендним платежам та комунальним послугам.

За твердженням позивача відповідач у встановлені договором строки займане приміщення не звільнив, суму заборгованості не сплатив.

Таким чином, відповідач продовжував використовувати  орендоване приміщення після закінчення строку дії Договору оренди.

На підставі наведеного та керуючись ст. 785 Цивільного кодексу України, позивачем було нараховано відповідачу неустойку, у подвійному розмірі орендної плати за користування річчю за час прострочення, що становить  24 000,00 грн.

За таких обставин позивач звернувся до суду з позовною вимогою про стягнення з відповідача заборгованості з орендних платежів в розмірі 2000,00 грн., заборгованості за спожиту електроенергію в розмірі 2518,73 грн., неустойки за прострочення повернення речі за період січень 2007 року –червень 2007 року в розмірі 24 000,00 грн., всього 28 518,73 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов,  визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з наданих суду доказів, відповідачем були порушені договірні зобов'язання щодо сплати орендних платежів та сплати вартості комунальних послуг.

Згідно матеріалів справи, на момент пред'явлення позову та розгляду справи в судовому засіданні, відповідач свої зобов'язання щодо сплати суми заборгованості з орендних платежів в розмірі 2000,00 грн. та заборгованості за спожиту електроенергію в розмірі 2518,73 грн. не виконав, суму боргу не сплатив.  

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення  з відповідача заборгованості по орендним платежам в розмірі 2000,00 грн. та заборгованості за спожиту електроенергію в розмірі 2518,73 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача, в частині стягнення з відповідача неустойки в розмірі подвійної орендної плати за користування річчю за час прострочення,  а саме за період с з січня 2007 року по червень 2007 року, в розмірі 24 000,00 грн., слід зазначити наступне.

Згідно ст. 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

На підтвердження факту користування відповідачем орендованим приміщенням після закінчення терміну дії договору, позивачем надані суду листи № 04/42-07 від 05.01.2007р., № 69/42-07 від 04.06.2007р., № 70/42-07 від 22.06.2007р., в яких позивач повідомляє відповідача про закінчення терміну договору, звільнення орендованого приміщення та  сплату заборгованості по орендним платежам.

Проте, вказані листи не можуть бути прийняті судом в якості належного доказу, на підтвердження факту користування відповідачем орендованим приміщенням після закінчення терміну Договору, оскільки матеріали справи не містять належних доказів направлення відповідачу вказаних листів, а також доказів отримання відповідачем останніх.

Серед іншого, позивачем був наданий акт від 02.07.2007р., про огляд орендованого приміщення та те, що відповідач там не знаходиться.

Даний акт не може бути прийнятий судом в якості належного доказу, оскільки складений в односторонньому порядку без залучення представників відповідача та третіх осіб.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача неустойки в розмірі подвійної орендної плати за користування річчю за час прострочення,  а саме за період с з січня 2007 року по червень 2007 року, в розмірі 24 000,00 грн., є необґрунтованими, документально не підтвердженими та такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не були надані суду докази на спростування викладеного в позові.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості з орендних платежів в розмірі 2000,00 грн. та заборгованості за спожиту електроенергію в розмірі 2518,73 грн. згідно Договору оренди нежилого приміщення №63 від 10.03.2006р. є  обґрунтованими, документально  підтвердженими та такими, що  підлягають задоволенню.  

 Витрати по оплаті державного мита, інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України  покладаються  на   відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 610, 625, 626, 629, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -  

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства обмеженою відповідальністю «Лісагробуд»(поштова адреса: 01042, м. Київ, б-р Дружби Народів, 9; орендована адреса: м. Київ, вул. Куренівська, 27а, п/р 26006014180 в АКБ «Український капітал»м. Київ, МФО 320371, код 30969560) на користь Закритого акціонерного товариства «Київське ремонтно-будівельне управління «Рембудмонтаж»(03150, м. Київ, вул. Димитрова, буд. 14-Б, поверх 2, кімната 5, п/р 26007026436721 в Печерському відділені Київської міської філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 322012, код 05415591), а у випадку відсутності коштів –з будь якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення 2000,00 грн. (дві тисячі гривень 00  коп.) –заборгованості з орендних платежів, 2518,73 грн. (дві тисячі п'ятсот вісімнадцять гривень 73 коп.) –заборгованості за спожиту електроенергію згідно Договору № 63 від 10.03.2006р., 45,18 грн. (сорок п'ять гривень 18 коп.) –державного мита, 11 грн. 80 коп.  (одинадцять гривень 80 коп.) –витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.

         4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя                                                                                           М.Є. Літвінова

Дата підписання

повного тексту рішення: 02.10.2007р.