Ухвала

від 15.12.2021 по справі 910/20504/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

15.12.2021Справа № 910/20504/16

За скаргоюПриватного акціонерного товариства ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля на діїСелидівського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у справі№910/20504/16 за позовомПриватного акціонерного товариства ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля доДержавного підприємства Об`єднана компанія Укрвуглереструктуризація за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаДержавного підприємства Донвуглереструктуризація

простягнення 6 453 200,71 грн. Суддя Босий В.П.

секретар судового засідання Єрмак Т.Ю.

Представники сторін: від позивача:Машкіна В.М. від відповідача:не з`явився від ВДВС:не з`явився від третьої особи:не з`явився

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/20504/16 за позовом Приватного акціонерного товариства ДТЕК ПЕМ - Енерговугілля до Державного підприємства Об`єднана компанія Укрвуглереструктуризація , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державного підприємства Донвуглереструктуризація , про стягнення 6 453 200,71 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.01.2017 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства ДТЕК ПЕМ - Енерговугілля задоволено повністю, стягнуто з Державного підприємства Об`єднана компанія Укрвуглереструктуризація на користь Приватного акціонерного товариства ДТЕК ПЕМ - Енерговугілля заборгованість у розмірі 4 996 812,13 грн., пеню у розмірі 1 023 527,34 грн., інфляційні у розмірі 320 330,29 грн., 3% річних у розмірі 112 530,95 грн. та судовий збір у розмірі 96 798,01 грн.

09.02.2017 на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва видано відповідний наказ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2021 задоволено заяву Приватного акціонерного товариства ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля про звернення стягнення на грошові кошти, що належать Державному підприємству Селидіввугілля , ухвалено звернути стягнення на грошові кошти Державного підприємства Селидіввугілля (ідентифікаційний код 33426253), яке має заборгованість перед Державним підприємством Об`єднана компанія Укрвуглереструктуризація (ідентифікаційний код 39244468) у розмірі 1 996,80 грн. боргу та 1 921,00 грн. судового збору згідно рішення Господарського суду Донецької області від 25.06.2019 у справі №905/827/19 на користь Приватного акціонерного товариства ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля (ідентифікаційний код 00169845) в рахунок погашення заборгованості згідно рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2017 у справі №910/20504/16, звернути стягнення на грошові кошти Державного підприємства Селидіввугілля (ідентифікаційний код 33426253), яке має заборгованість перед Державним підприємством Об`єднана компанія Укрвуглереструктуризація (ідентифікаційний код 39244468) у розмірі 75 376,61 грн. боргу та 1 921,00 грн. судового збору згідно рішення Господарського суду Донецької області від 25.06.2019 у справі №905/836/19 на користь Приватного акціонерного товариства ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля (ідентифікаційний код 00169845) в рахунок погашення заборгованості згідно рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2017 у справі №910/20504/16, звернути стягнення на грошові кошти Державного підприємства Селидіввугілля (ідентифікаційний код 33426253), яке має заборгованість перед Державним підприємством Об`єднана компанія Укрвуглереструктуризація (ідентифікаційний код 39244468) у розмірі 17 152,03 грн. боргу та 1 921,00 грн. судового збору згідно рішення Господарського суду Донецької області від 26.06.2019 у справі №905/826/19 на користь Приватного акціонерного товариства ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля (ідентифікаційний код 00169845) в рахунок погашення заборгованості згідно рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2017 у справі №910/20504/16.

03.12.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла скарга Приватного акціонерного товариства ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля на дії Селидівського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2021 вказану скаргу призначено до розгляду в судовому засіданні на 15.12.2021.

Представник скаржника в судове засідання з`явилася, надала пояснення по суті спору, скаргу підтримала та просила задовольнити повністю.

Від Селидівського ВДВС на електронну пошту суду надійшов відзив на скаргу ПАТ ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля , в якій ВДВС проти задоволення скарги заперечує повністю з огляду на неподання стягувачем належних документів та відомостей для відкриття виконавчого провадження.

Представник боржника в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

За змістом ч. 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Розглянувши скаргу по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України Про виконавче провадження .

Статтею 19 Закону України Про виконавче провадження визначено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа:

1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення;

2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді;

3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом;

4) в інших передбачених законом випадках.

Частиною 1 п. 1 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

23.10.2021 ПАТ ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля направило на адресу Селидівського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) заяву про відкриття виконавчого провадження від 22.10.2021 з виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 29.09.2021 у справі №910/20504/16 разом з оригіналом такої ухвали.

Листом №33958 від 03.11.2021 начальник Селидівського ВДВС повернув вказану ухвалу стягувачу у зв`язку з неподанням стягувачем оригіналу виконавчого документу. Також у вказаному листі зазначено, що стягувачем не було зазначено реквізити банківського рахунку, на який слід перераховувати стягнуті з боржника грошові кошти.

Вказані дії Селидівського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) щодо відмови у відкритті виконавчого провадження на примусове виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 29.09.2021 у справі №910/20504/16 є неправомірними з огляду на наступне.

За змістом ст. 3 Закону України Про виконавче провадження відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів:

1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;

1-1) судові накази;

2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;

3) виконавчих написів нотаріусів;

4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;

5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди;

6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами;

8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України;

9) рішень (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.

Згідно з частинами першої та третьою статті 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчим документом. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Відповідно до частини сьомої статті 327 Господарського процесуального кодексу України у разі вирішення питання про: виправлення помилки у виконавчому документі; визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; забезпечення виконання судового рішення; стягнення на користь боржника безпідставно одержаного стягувачем за виконавчим документом; поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання; відстрочення чи розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання; звернення стягнення на грошові кошти, що належать третім особам, та нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку; зупинення виконання (дії) судового рішення; заміну сторони виконавчого провадження - суд вносить відповідну ухвалу до Єдиного державного реєстру виконавчих документів не пізніше двох днів з дня її постановлення у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, законодавцем чітко визначено обов`язок суду внести відповідну ухвалу до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, як окремого виконавчого документу.

При цьому, частиною сьомою статті 327 Господарського процесуального кодексу України не передбачено видачу виконавчого документу у формі наказу.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 11.02.2021 у справі №340/1084/19.

Відтак, суд приходить до висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 29.09.2021 у справі №910/20504/16 є окремими виконавчим документом, а відтак підлягає примусовому виконанню без видачі наказу.

Матеріалами справи підтверджується, що пред`явлений до виконання стягувачем виконавчий документ (ухвала Господарського суду міста Києва від 29.09.2021 у справі №910/20504/16) відповідав вимогам, що містяться у ст. 4 Закону України Про виконавче провадження .

Твердження Селидівського ВДВС про те, що стягувачем не були зазначені реквізити рахунків, на які мають бути зараховані грошові кошти від боржника, є безпідставними, оскільки відсутність такої інформації не є підставою для повернення виконавчого документу без виконання в розумінні ч. 4 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження .

Більш того, посилання органу виконавчої служби на ст. 348 Цивільного процесуального кодексу України є неправомірним, оскільки в даному випадку підлягав примусовому виконанню виконавчий документ, виданий судом в межах господарської юрисдикції.

Пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду, а згідно частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

При цьому, будь-яких виключень або делегування регулювання даних правовідносин іншим нормам законодавства Конституція України не містить.

До того ж, наведені приписи ст. 124 та 129 Конституції України були розглянуті Конституційним Судом України, який у своєму рішенні №18-рп/2012 від 13.12.2012 вказав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Розглядаючи справу №5-рп/2013 Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

З наведених приписів Конституції України та рішень Конституційного Суду України вбачається декларування законодавцем безумовного права кожного, на чию користь ухвалено судове рішення, на його виконання.

У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя №9 від 01.11.1996 вказано, що оскільки Конституція України, як зазначено в її ст. 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Законом України №475/97 від 17.07.1997, передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Агрокомплекс проти України від 06.10.2011 міститься висновок, що існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для законного сподівання на виплату такої заборгованості і становить майно цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу.

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа Юрій Миколайович Іванов проти України , рішення від 15.10.2009).

Правові висновки про те, що виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як невід`ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу містяться у рішеннях Європейського суду з прав людини Бурдов проти Росії , Горнсбі проти Греції .

У своєму рішенні у справі Шмалько проти України від 20.07.2004 Європейський суд з прав людини зазначив, що передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін.

Тобто, практика Європейського суду з прав людини однозначно свідчить про те, що невід`ємною умовою забезпечення права на суд є виконання судового рішення.

Відтак суд приходить до висновку, що дії Селидівського ВДВС у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) щодо відмови у відкритті виконавчого провадження на примусове виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 29.09.2021 у справі №910/20504/16 порушують приписи чинного законодавства України та гарантоване право стягувача на виконання рішення, ухваленого на його користь.

За таких обставин суд вважає за можливе визнати неправомірними вказані дії Селидівського ВДВС у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків). При цьому, кваліфікація ПАТ ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля у поданій скарзі таких дій як бездіяльності не впливає на встановлення судом факту їх неправомірності.

Щодо вимоги скаржника про зобов`язання вказаного органу державної виконавчої служби відкрити виконавче провадження на примусове виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 29.09.2021 у справі №910/20504/16 та невідкладно вжити всі необхідні заходи з її примусового виконання суд відзначає наступне.

Положеннями ч. 2 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Отже, господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов`язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця, а за результатами розгляду скарги суд може лише зобов`язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

В той же час, порядок звернення до органу виконавчої служби із виконавчим документом визначений положеннями Закону України Про виконавче провадження , відповідно до яких обов`язок державного виконавця із прийняття до виконання такого виконавчого документу виникає лише у випадку звернення стягувача із відповідною заявою до органу виконавчої служби, відповідності виконавчого документу, заяви про відкриття виконавчого провадження та доданих до неї документів, вимогам законодавства, зокрема ст. 26 цього Закону.

Судом встановлено, що листом №33958 від 03.11.2021 Селидівським ВДВС у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) було повернуто оригінал ухвали Господарського суду міста Києва від 29.09.2021 у справі №910/20504/16 стягувачу.

При цьому, станом на дату розгляду даної скарги спірний виконавчий документ повторно до виконання не пред`являвся та не перебуває на виконанні у органу виконавчої служби.

Таким чином, до моменту одержання від стягувача заяви про примусове виконання вказаної ухвали з доданими до неї документами, які визначені ст. 26 Закону України Про виконавче провадження , з боку державного виконавця не має місця ухилення від вчинення дій щодо прийняття її до виконання.

Таким чином, вимога скаржника про зобов`язання Селидівського ВДВС у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) відкрити виконавче провадження на примусове виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 29.09.2021 у справі №910/20504/16 та невідкладно вжити всі необхідні заходи з її примусового виконання, є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. 234, 329, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Приватного акціонерного товариства ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля на дії Селидівського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) задовольнити частково.

2. Визнати неправомірними дії Селидівського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) щодо відмови у відкритті виконавчого провадження на примусове виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 29.09.2021 у справі №910/20504/16.

3. В іншій частині в задоволенні скарги відмовити.

4. Дана ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена.

Повна ухвала складена 20.12.2021.

Суддя В.П. Босий