Ухвала

від 13.12.2021 по справі 38/434

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

13.12.2021Справа № 38/434

За заявою Антимонопольного комітету України про поновлення строку для пред`явлення наказу до виконання та видачу дублікату наказу у справі № 38/434

За позовом Антимонопольного комітету України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арком"

про стягнення 725 000, 00 грн

Суддя Літвінова М.Є.

Представники учасників справи:

Від стягувача (заявника): Попов Я.О.;

Від боржника: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення штрафу в сумі 500000,00 грн. та пені в сумі 225000,00 грн., а всього 725000,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.11.2009 у справі № 38/434 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арком"(03022, м. Київ, вул. Кайсарова, 7/9; код 31483257) в доход загального фонду Державного бюджету України (на рахунок управління Державного казначейства України у Солом`янському районі міста Києва, 03067, м. Київ, вул. Гарматна, 31, код 26077951, МФО 820019, р/р31118106700010, код платежу 21081100, символ звітності 106) штраф в сумі 500000 (п`ятсот тисяч) грн. 00 коп. та пеню в сумі 500000 (п`ятсот тисяч) грн. 00 коп. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арком"(03022, м. Київ, вул. Кайсарова, 7/9; код 31483257) в доход державного бюджету України державне мито в сумі 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

13.07.2010 на виконання рішення Господарського суду від 19.11.2009 видано наказ.

30.11.2021 засобами поштового зв`язку від представника стягувача надійшла заява про поновлення строку для пред`явлення наказу до виконання та видачу дублікату наказу у справі № 38/434.

Протокол передачі судової справи раніше визначеному складу від 30.11.2021 заяву передано на розгляд судді ОСОБА_1

Розпорядженням керівника апарату № 05-23/2093/21 призначено повторний автоматизований розподіл матеріалів справи у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_1 .

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.11.2021 заяву передано на розгляд судді Літвіновій М.Є.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2021 заяву про поновлення строку для пред`явлення наказу до виконання та видачу дублікату наказу у справі № 38/434 призначено на 13.12.2021.

Представник стягувача (заявника) у судовому засіданні підтримав заяву про поновлення строку для пред`явлення наказу до виконання та видачу дублікату наказу, надав пояснення по заяві.

Представник боржника у судове засідання 13.12.2021 не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, шляхом надсилання ухвали на адресу: вул. Кайсарова, 7/9, м. Київ, 03022, однак конверт з ухвалою був повернутий на адресу суду із відміткою: інші причини не значиться .

Розглянувши в судовому засіданні 13.12.2021 заяву Антимонопольного комітету України про поновлення строку для пред`явлення наказу до виконання та видачу дублікату наказу у справі № 38/434, суд вирішив задовольнити її, враховуючи наступне.

У відповідності до ч. ч. 1, 3. ст. 329 Господарського процесуального кодексу України у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання суд постановляє ухвалу.

При розгляді заяви про відновлення процесуального строку заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів. При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.

З правової конструкції ч. 1 ст. 329 ГПК України слідує, що пропущений строк для пред`явлення наказу до виконання може бути відновлено з причин, визнаних господарським судом поважними.

За таких обставин, господарський суд відновлює процесуальний строк, якщо визнає причини пропуску строку поважними. При цьому, причини поважності пропуску строку для пред`явлення наказу до виконання оцінюються судом, виходячи з обґрунтування поважності цих причин, наданих доказів за правилами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України.

З матеріалів заяви вбачається, що наказ у справі був пред`явлений стягувачем до Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві (далі - ВДВС) із заявою про відкриття виконавчого провадження від 07.02.2012 відповідно.

Постановами ВДВС від 22.02.2012 відкрито виконавчі провадження ВП № 31349542 з примусового виконання наказу.

Комітетом було отримано лист № 42928/2-21 від 04.10.2021 Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України з якого вбачається, що 26.02.2016 державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу

Заявник вказує, що не отримував від ВДВС постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, а також не отримував оригіналу наказу Господарського суду міста Києва від 13.07.2010 у справі № 38/434.

Згідно з ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення 'є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Зважаючи на те, що стягувач не отримував наказ від відділу держаної виконавчої служби та не мав можливості повторно пред`явити зазначений наказ до примусового виконання у межах встановленого строку, суд визнає причини пропуску строку пред`явлення наказу до виконання поважними та вважає за можливе його відновити.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частин 2, 3, 4 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Приписами частин 1 та 2 статті 18 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Варто зазначити, що наведені приписи були розглянуті Конституційним Судом України у своєму рішенні №18-рп/2012 від 13.12.2012, в якому вказано, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Розглядаючи справу №5-рп/2013 Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

З наведених приписів Конституції України та рішень Конституційного Суду України вбачається декларування нашою державою права кожного, на чию користь ухвалено судове рішення, на його виконання.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 зі справи "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005 зі справи "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії параграфу 1 статті 6 Конвенції. Затримка у виконанні рішення може бути виправдана за виняткових обставин. Але затримка не повинна бути такою, що позбавляє сутності право, яке захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції ("Іммобільяре Саффі проти Італії", заява № 22774/93, § 74, ЄСПЛ 1999-V).

Проблема невиконання остаточних рішень проти держави розглядалась у пілотному рішенні Європейського суду з прав людини від 15.10.2009 у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява N 40450/04), а також у низці інших справ проти України, які також розглядались на основі усталеної практики Суду з цього питання.

У пункті 53 цього рішення Європейський суд з прав людини зауважив, що саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції (рішення у справі Войтенка, у справі "Ромашов проти України", у справі "Дубенко проти України" та у справі "Козачек проти України"). Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою (рішення у справі "Шмалько проти України"). Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України" і у справі "Крищук проти України").

Відповідно до пункту 19.4 Розділу XI Перехідних положень Господарського процесуального кодексу, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Враховуючи те, що матеріалами заяви підтверджується втрата наказу від 13.07.2010 у справі № 38/434, Господарський суд міста Києва приходить до висновку про задоволення вимог заявника про видачу дубліката наказу.

Беручи до уваги викладене, суд вважає, що заява Антимонопольного комітету України про поновлення строку для пред`явлення наказу до виконання та видачу дублікату наказу у справі № 38/434 підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 234, 329, п. 19.4 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Антимонопольного комітету України про поновлення строку для пред`явлення наказу до виконання та видачу дублікату наказу у справі № 38/434 задовольнити.

2. Видати дублікат наказу Господарського суду міста Києва від 13.07.2010 у справі №38/434.

3. Поновити Антимонопольному комітету України строк для пред`явлення до виконання наказу Господарського суду міста Києва від 13.07.2010 у справі № 38/434.

4. Ухвала набрала законної сили відповідно до положень статті 235 Господарського процесуального кодексу України з моменту її оголошення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст ухвали складено та підписано 20.12.2021.

Суддя М.Є. Літвінова