Ухвала

від 20.12.2021 по справі 909/1122/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 грудня 2021 року

м. Київ

Справа № 909/1122/18

Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого , Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області з доданими до неї матеріалами

на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 15.07.2021 року (в частині стягнення з ГУ ДПС в Івано-Франківській області на користь арбітражного керуючого Сидорака О.О. 327 636 грн. основної винагороди за виконання повноважень ліквідатора ПП "Міськбуд" за період роботи з 17.09.2019 року по 15.07.2021 року)

та на постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.11.2021 року

у справі № 909/1122/18

за заявою Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, м. Івано-Франківськ

до Приватного підприємтсва Міськдорбуд, м.Івано-Франківськ

про визнання банкрутом,-

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 15.07.2021 року зокрема затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Приватного підприємства "Міськдорбуд". Ліквідовано банкрута Приватне підприємство "Міськдорбуд", як юридичну особу у зв`язку з банкрутством. Закрито провадження у справі про банкрутство ПП "Міськдорбуд".

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 15.07.2021 року клопотання №81 від 14.07.2021 (вх. 10913/21 від 15.07.2021) ліквідатора Приватного підприємства "Міськдорбуд" арбітражного керуючого Сидорака О.О. про затвердження звіту про нарахування винагороди та понесених витрат арбітражного керуючого за виконання повноважень ліквідатора, задоволено частково. Стягнуто з Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області на користь арбітражного керуючого Сидорака О.О. 327 636,00 грн. основної винагороди за виконання повноважень ліквідатора ПП "Міськдорбуд" (за період з 17.09.2019 по 15.07.2021). В частині затвердження та стягнення понесених витрат за результатами процедури ліквідації ПП "Міськдорбуд", відмовлено.

Головне управління ДПС в Івано-Франківській області звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу суду від 15.07.2021 в частині стягнення 327 636,00 грн. основної винагороди на користь арбітражного керуючого Сидорака О.О.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.11.2021 року апеляційну скаргу арбітражного керуючого Головного управління ДПС в Івано-Франківській області залишено без задоволення, а оскаржувану ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 15.07.2021 у справі №909/1122/18 без змін. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції залишено за апелянтом.

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС в Івано-Франківській області з доданими до неї матеріалами на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 15.07.2021 року (в частині стягнення з ГУ ДПС в Івано-Франківській області на користь арбітражного керуючого Сидорака О.О. 327 636 грн. основної винагороди за виконання повноважень ліквідатора ПП "Міськбуд" за період роботи з 17.09.2019 року по 15.07.2021 року) та на постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.11.2021 року у справі № 909/1122/18, в якій просить суд поновити строк на касаційне оскарження; скасувати оскаржувані судові рішення у відповідних частинах.

08.02.2020 року набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

З аналізу статей 55 , 129 Конституції України вбачається, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Серед основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція ЄСПЛ) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Суд зазначає, що право на доступ до суду є одним із аспектів права на суд згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції ЄСПЛ та повинно бути "практичним та ефективним", а не "теоретичним чи ілюзорним" (Рішення ЄСПЛ від 04.12.1995 у справі "Беллє проти Франції"). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції ЄСПЛ, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд. Водночас, право на доступ до суду, закріплене у статті 6, не є абсолютним, воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак, Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 Конвенції ЄСПЛ, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").

Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Розглянувши касаційну скаргу, Суд дійшов до висновку про відмову у прийнятті касаційної скарги Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, з наступних підстав.

Згідно з ч. 3 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України , судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Однак, Верховний Суд звертає увагу скаржника, що 21.10.2019 року введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства .

Законодавцем у статті 9 КУзПБ встановлено особливості застосування правил оскарження судових рішень, що ухвалюються місцевими та апеляційними господарськими судами в процесі провадження у справі про банкрутство (основне провадження).

Відповідно до частини першої ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства , який введено в дію з 21.10.2019 року, ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України , з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною третьою статті 9 КУзПБ визначено, що у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство, ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство, постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. Скарги на постанови апеляційних господарських судів, прийняті за результатами оскарження ухвал господарського суду у справах про банкрутство, які не підлягають оскарженню окремо, можуть включатися до касаційної скарги на ухвали, постанови у справах про банкрутство, що підлягають оскарженню.

Наведений в частині 3 статті 9 КУзПБ, перелік судових рішень, що підлягають касаційному оскарженню окремо, є вичерпним, і тому подання касаційних скарг на інші судові рішення (тобто відсутні у вказаному переліку) виключає можливість здійснення касаційного провадження за такими скаргами.

Отже, частиною третьою статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства , в редакції на момент прийняття оскаржуваного судового рішення та прийняття судом касаційної інстанції даної ухвали не передбачено можливості оскарження в касаційному порядку постанов апеляційних судів, прийнятих за результатом апеляційного перегляду ухвал судів першої інстанції в частині стягнення на користь арбітражного керуючого основної винагороди за виконання повноважень ліквідатора .

Водночас, абзацом 2 частини 3 статті 9 КУзПБ передбачено, що скарги на постанови апеляційних господарських судів, прийняті за результатами оскарження ухвал господарського суду у справах про банкрутство, які не підлягають оскарженню окремо, можуть включатися до касаційної скарги на ухвали, постанови у справах про банкрутство, що підлягають оскарженню.

Зазначене відповідає загальновизнаному положенню про дію процесуальних норм у часі, згідно з яким незалежно від часу відкриття провадження у справі, при здійсненні процесуальних дій застосовується той процесуальний закон, який діє на момент здійснення таких дій (частина третя статті 3 ГПК України ).

При цьому Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що за змістом частини третьої ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства при вирішенні питання про можливість касаційного оскарження процесуального документа суду апеляційної інстанції визначальним є саме судовий акт суду першої інстанції, а не результат його перегляду в апеляційному порядку, та відповідно, зміст резолютивної частини процесуального документа суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 293 ГПК України , суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

У разі прийняття до касаційного провадження касаційної скарги Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на вказані судові рішення, суд касаційної інстанції буде діяти не як "суд встановлений законом" в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини, що в сукупності з положеннями норм статті 287 ГПК України, виключає можливість касаційного перегляду.

Оскільки, Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області подано касаційну скаргу на постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.11.2021 року у справі 909/1122/18 предметом перегляду якої була ухвала Господарського суду Івано-Франківської області від 15.07.2021 року щодо стягнення на користь арбітражного керуючого основної винагороди за виконання повноважень ліквідатора, яка відповідно до частини третьої ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства не підлягає самостійному касаційному оскарженню, то необхідно відмовити у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України .

На підставі викладеного та керуючись частинами 1, 3 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства , статтями 3 , 234 , 235 , пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України , Верховний Суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 15.07.2021 року (в частині стягнення з ГУ ДПС в Івано-Франківській області на користь арбітражного керуючого Сидорака О.О. 327 636 грн. основної винагороди за виконання повноважень ліквідатора ПП "Міськбуд" за період роботи з 17.09.2019 року по 15.07.2021 року) та на постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.11.2021 року у справі № 909/1122/18.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя Огороднік К.М.

Судді Жуков С.В.

Ткаченко Н.Г.