Рішення

від 17.12.2021 по справі 200/10345/21

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2021 р. Справа№200/10345/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Христофорова А.Б.,

за участю секретаря Нікіфорової В.В.

представника позивача Біліменко А.О.,

представника відповідача Кононенко В.К.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства Український Бекон до Азовської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

13 серпня 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного акціонерного товариства Український Бекон до Азовської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.05.2021 року: №0000008/1901, яким збільшено митне зобов`язання на суму 45 914,12 грн., та нараховано штрафних санкцій на суму 4 591,41 грн.; №0000009/1901, яким збільшено митне зобов`язання на суму 9 182,82 грн., та нараховано штрафних санкцій на суму 918,28 грн.

За змістом викладеного в позові, позивач не погоджується з актом перевірки від 08.04.2021 року № 11/21/700000/0033380539, що складений Держмитслужбою за результатами перевірки дотримання позивачем вимог законодавства з питань митної справи по митній декларації від 23.05.2018 № UA700110/2018/002731.

Зазначає, що у зв`язку з виявленими порушеннями на адресу позивача направлено податкові повідомлення-рішення від 12.05.2021 року № 000000871901, яким збільшено митне зобов`язання на суму 45 914, 12 грн. та нараховано штрафних санкцій на суму 4 591, 41 грн., від 12.05.2021 року № 0000009/1901, яким збільшено суму податкового зобов`язання на 9 182, 82 грн. та нараховано штрафних санкцій на суму 918,32 грн.

Також зазначає, що отримавши вказані податкові повідомлення-рішення позивачем були оскаржені до Державної митної служби, проте за результатами розгляду скарги позивача прийнято рішення відмовити у задоволенні такої скарги, а спірні податкові повідомлення-рішення залишити без змін.

У зв`язку із чим позивач звернувся до суду із даним позовом.

У поданому до суду відзиві на позов Приватного акціонерного товариства Український бекон Азовська митниця Держмитслужби позов не визнала, зазначивши, що в спірному випадку, керуючись пунктом 2 частини другої статті 351 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI, із змінами та доповненнями, прийнято рішення про проведення документальної невиїзної перевірки у відношенні ПрАТ УКРАЇНСЬКИЙ БЕКОН на підставі матеріалів, наданих управлінням адміністрування митних платежів, митної вартості та класифікації товарів Азовської митниці Держмитслужби.

Зазначає, що підставою щодо прийняття рішення про проведення документальної невиїзної перевірки ПрАТ УКРАЇНСЬКИЙ БЕКОН є надходження інформації іноземної держави, яка свідчила про можливу недостовірність задекларованих відомостей, а також відповідь на запит стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю позивача, а предметом такої перевірки є обґрунтованість та законність надання (отримання) ПрАТ УКРАЇНСЬКИЙ БЕКОН пільг і звільнення від оподаткування під час митного оформлення товарів за митною декларацією типу ІМ40ДЕ від 23.05.2018 за № UА700110/2018/002731.

Також відповідач зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що Відправником (експортером) товарів за вказаною митною декларацією є фірма MAURER-ATMOS Middleby GmbH (Kindlebildstrasse 100, D-78479 Reichenau,Germany). За умовами п. 9.1 контракту № 25/01-2018, укладеного 12.02.2018 між ПрАТ УКРАЇНСЬКИЙ БЕКОН (покупець) та фірмою MAURER-ATMOS Middleby GmbH (Kindlebildstrasse 100, D-78479 Reichenau,Germany) (продавець), останній гарантував покупцю, що обладнання відповідає умовам/нормам якості та директивам Європейського Союзу, але без конкретизації вимог Угоди про асоціацію між Україною та ЄС щодо торгівлі товарами преференційного походження. В подальшому, уповноважений орган - відповідальна головна митниця Німеччини на запит Державної митної служби України зазначив, що товари, перераховані у декларації-інвойс від 11.05.2018 № 46390_46484rgZ, складеної за умовами вищевказаного контракту, не є продуктами з походженням відповідно до Протоколу 1 зазначеної Угоди. Отримані результати перевірки документу про походження свідчать про те, що при виконанні контракту від 12.02.2018 №25/01-2018 з фірмою MAURER- ATMOS Middleby GmbH (Kindlebildstrasse 100, D-78479 Reichenau,Germany) ПрАТ УКРАЇНСЬКИЙ БЕКОН отримало товари, що не мають преференційного походження, що призвело до безпідставного звільнення від сплати ввізного мита та заниження бази оподаткування податком на додану вартість.

Також відповідач вказує, що в ході проведення документальної невиїзної перевірки ПрАТ УКРАЇНСЬКИЙ БЕКОН дотримання вимог законодавства України з питань митної справи при митному оформленні товарів по митній декларації від 23.05.2018 № UA700110/2018/002731 та за результатом опрацювання інформації, отриманої від уповноваженого органу Німеччини, встановлені факти, які свідчать, що керівник підприємства ОСОБА_1 не вжив заходів для попередження випадків, які впливають на здійснення зовнішньоекономічної діяльності ПрАТ УКРАЇНСЬКИЙ БЕКОН з дотриманням умов основних принципів, затверджених Угодою про асоціацію між Україною та ЄС в частині надання преференційного режиму товарам походженням з Європейського Союзу, що призвело до недодержання норм та правил, за порушення яких Митним та Податковим кодексами України передбачена відповідальність платника податків.

Так, відзначає відповідач, при узгодженні договірних зобов`язань на поставку товарів, які є предметом перевірки, ПрАТ УКРАЇНСЬКИЙ БЕКОН не визначено зобов`язання постачальника на дотримання умов підтвердження походження товарів, їх відповідності умовам Угоди, у тому числі здійснення в подальшому процедур підтвердження походження товарів відповідно до статі 33 Перевірка підтверджень походження Протоколу 1 Щодо визначення концепції походження товарів і методів адміністративного співробітництва до Угоди.

Відповідач вказує, що відповідно до частини першої статті 43 Митного кодексу України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Пунктом 1 статті 16 Протоколу 1 Щодо визначення концепції походження товарів і методів адміністративного співробітництва до Угоди про асоціацію між Україною та ЄС (далі - Протокол 1), товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї угоди за умови подання одного з таких документів: сертифікату з перевезення товару ЕІЖ. 1 або декларації - інвойс.

Відповідно до пункту 1 статті 24 Протоколу 1 підтвердження походження є дійсним протягом чотирьох місяців з дати видачі в країні експорту й у зазначений період має бути подане до митних органів країни імпорту.

Частиною шостою статті 43 Митного кодексу України визначено, що декларація про походження товару - це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв`язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується товару.

Вказав, що при митному оформленні товарів за МД від 23.05.2018 № UА700110/2018/002731 були застосовані ставки ввізного мита, які відповідно до Закону України від 19 вересня 2013 року № 584-VII Про Митний тариф України (із змінами та доповненнями) складають: за кодом 8424300890 - 5%, за кодом - 7308300000 - 0%, за кодом - 8414594090 - 2%.

Тарифну преференцію 410 застосовано на підставі декларації-інвойс від 11.05.2018 № 46390_46484гgZ, звільнення від оподаткування ПрАТ УКРАЇНСЬКИЙ БЕКОН надано у вигляді умовної сплати ввізного мита за способом сплати 06 - сума податку, нарахована умовно, у зв`язку із звільненням від оподаткування, передбаченим Митним кодексом України, Податковим кодексом України, іншими законами України та міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України при поміщенні товарів у митні режими імпорту (випуск у вільний обіг), експорту (класифікатор способів розрахунку Наказу 1011).

Таким чином, вказує відповідач, позивач отримав пільгу зі сплати ввізного мита по Товару № 1 Пристрої для миття водою з вмонтованим двигуном в сумі - 34 886, 73 грн., по Товару № 3 Витяжний вентилятор 11 027, 39 грн., всього на суму - 45 914,12 грн.

Доводи позивача з приводу підтвердження ним країни походження товарів, що ввезені на митну територію України з митною декларацією від 23.05.2018 № UA 700110/2018/002731, відповідач вважає безпідставними, оскільки на думку відповідача, позивач невірно трактує норми міжнародних актів та національного законодавства.

Так, вказує відповідач, пунктом 1 статті 33 Перевірка підтверджень походження Протоколу 1 Щодо визначення концепції походження товарів і методів адміністративного співробітництва до Угоди про асоціацію між Україною та ЄС встановлює, що перевірки підтверджень походження мають здійснюватися тоді, коли митні органи країни імпорту мають обгрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу (далі-Протокол 1).

Відповідно до статті 32 Взаємна допомога Протоколу 1 та на виконання Порядку направлення до Держмитслужби звернень митних органів щодо проведення перевірки сертифікатів про походження товару, затвердженого наказом Держмитслужби від 13.09.2010 № 1050, Донецька митниця ДФС листом від 19.12.2018 № 9456/8/05-70-19-02 направила звернення до Державної фіскальної служби України щодо перевірки декларації-інвойс від 11.05.2018 № 46390_46484rgZ, в якому обґрунтувала причини свого звернення, а саме, підтвердження виконання технологічних дій та обробок, зазначених у Додатку II до Протоколу 1 Угоди про асоціацію з ЄС та Україною.

Також, на переконання відповідача, позивач не врахував, що правилами Угоди про асоціацію з ЄС та Україною, Митним кодексом України, нормативними актами з питань митної справи не передбачено інформування платника податків про обґрунтовані сумніви щодо походження відповідних товарів, які виникають у митного органу після випуску товарів у вільний обіг.

Державна митна служба України листом від 19.03.2021 №15/15-03/7.1/227 інформувала Азовську митницю Держмитслужби

(відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2019 року № 858 Про утворення територіальних органів Державної митної служби - правонаступник Донецької митниці ДФС) про результати перевірки декларації - інвойс від 11.05.2018 № 46390_46484rgZ та надіслала копію листа від відповідальної головної митниці Німеччини від 10.03.2021 № Z 4215 F - 183/20-1 з результатами перевірки.

Думка позивача, на думку відповідача, з приводу того, що підтвердження справжності декларації інвойс надає беззаперечне право на використання преференцій, на переконання позивача є помилковою, оскільки в листі головної митниці Німеччини вказано, що доданий документ про перевагу (а саме декларація - інвойс від 11.05.2018 №46390_46484 rgZ) є справжнім, але товари, перераховані в ньому не є продуктами походженням відповідно до Протоколу 1 Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.

Таким чином, зауважує відповідач, відповідно до пункту 6 статті 33 Протоколу 1, якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

Зазначає, що відповідно до абз. 2 та 3 ч. 5 ст. 280 МК України до товарів, що походять з держав-членів СОТ, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом. До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита.

Згідно ч. 2 ст. 48 МК України, товари, походження яких достовірно не встановлено, випускаються митним органом у вільний обіг на митній території України за умови сплати ввізного мита за повними ставками.

У зв`язку із зазначеним, відповідач вказує, що перевіркою встановлено, що декларація - інвойс від 11.05.2018 №46390_46484 rgZ не може бути підставою для застосування режиму вільної торгівлі на підставі Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами, з іншої сторони від 27 червня 2014 року, а тому враховуючи відповідь уповноваженого органу Німеччини підстави для застосування преференційного режиму оподаткування спірного товару, походження яких з Європейського Союзу не підтверджене, в рамках Угоди про асоціацію відсутні.

Крім того відповідач вказав, що після отримання акту від 08.04.2021 № 11/21/700000/0033380539 Про результати документальної невиїзної перевірки дотримання Приватним акціонерним товариством УКРАЇНСЬКИЙ БЕКОН вимог законодавства України з питань митної справи по митній декларації від 23.05.2018 № UА700110/2018/002731 позивач в установлений законодавством термін надав до Азовської митниці Держмитслужби підписаний примірник Акту із запереченнями.

До заперечень було додано копію листа компанії MAURER-ATMOS Middleby GmbH від 07.05.2021 з приводу походження товару, що поставлений за декларацією - інвойс від 11.05.2018 №46390_46484rgZ, однак Комісією з розгляду заперечень до Акту перевірки вказаний документ не був прийнятий до уваги, тому що відповідно до встановленого порядку до уваги приймається підтвердження уповноваженого митного органу країни експорту товарів.

Поряд з цим, відповідач вказав, що згідно з встановленими перевіркою обставинами, на підставі підпунктів та 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, Азовською митницею Держмитслужби самостійно визначено суму грошових зобов`язань, та після розгляду заперечень до акту перевірки платнику податків направлені для сплати податкові повідомлення-рішення від 12.05.2021 №№ 0000008/1901 та 0000009/1901 про визначення сум грошових зобов`язань за платежами мито та податок на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів.

З урахуванням вище вказаного, відповідач рахує, що спірні податкові повідомлення-рішення винесенні відповідно до повноважень та у спосіб передбачений законодавством України, й за таких підстав є законними, а тому просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивачем надано відповідь на відзив, відповідно до якої останній, посилаючись на ч. 1 ст. 3 Протоколу № 2 Угоди про асоціацію між Україною з однієї сторони, та Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами, з іншої сторони, яка ратифікована Україною 16.09.2014 року Законом № 1678-VII у редакції, що діяла на час оформлення митної декларації визначено порядок взаємної адміністративної допомоги в митних справах, зазначив, що на запит органа-заявника запитуваний орган повинен надати йому всю необхідну інформацію, яка може допомогти йому у забезпечення правильного застосування митного законодавства, в тому числі інформацію про помічену чи плановану помічену чи планову діяльність, яка є або могла б бути порушенням митного законодавства.

Крім того, посилаючись на ч. 1 ст. 2 Протоколу № 2 зазначає, що сторони домовляються надавати допомогу одна одній в таких областях, що відносяться до їх компетенції, в порядку та на умовах, викладених у цьому Протоколі, з метою забезпечення правильного застосування митного законодавства, зокрема шляхом запобігання, розслідування та припинення порушень цього законодавства.

Також керуючись ч. 1 ст. 7 протоколу № 2 зазначив, що з метою задоволення запиту про допомогу, запитуваний орган на запит органа-заявника повинен виконати дії в межах своєї компетенції та наявних ресурсів шляхом надання інформації, якою він уже володів, проведення відповідних адміністративних розслідувань стосовно операцій, які становлять або, на думку органа-заявника, можуть становити порушення митного законодавства, або шляхом організації проведення таких розслідувань. Запитуваний орган або інший компетентний орган, до якого він звертається. повинен здійснювати розслідування так, як здійснював би їх з власної ініціативи або на запит іншого органу тієї ж сторони. Запитуваний орган повинен надіслати результати таких адміністративних розслідувань органу-заявнику.

Зазначає, що у відповідності до ч. 1 ст. 8 протоколу № 2 запитуваний орган повинен надіслати результати розслідувань органу-заявнику в письмовій формі разом із відповідними документами, завіреними копіями або іншими додатками.

Проте, вказує позивач, у порушення зазначених вище ним норм Протоколу № 1 та № 2, відповідач здійснив проведення перевірки на підставі документів, які не відповідають вимогам вказаним вище, а саме на лист уповноваженого органу Німеччини від 10.03.2021 року № Z 4215 F - 183/20-1, в той же час походження, правильність і повнота даного листа не відповідає вимогам Угоди про асоціацію між Україною та ЄС з іншої сторони.

Відповідачем надано суду заперечення на відповідь на відзив позивача, в яких останній спростовує твердження позивача, що викладені у такій відповіді, та зазначає про правомірність винесених ним спірних податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18 серпня 2021 року позовну заяву Приватного акціонерного товариства Український Бекон до Азовської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою суду від 28 серпня 2021 року суд відмовив у задоволенні заяви Азовської митниці Держмитслужби про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 16 вересня 2021 року суд відмовив у задоволенні клопотання Азовської митниці Держмитслужби про залучення другого відповідача у справі Донецьку митницю.

Ухвалою від 20 вересня 2021 року суд відмовив у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства Український Бекон про проведення розгляду справи № 200/10345/21 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням, викликом сторін, перейшов зі спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 28 вересня 2021 року о 10 год. 30 хвил.

Ухвалою від 23 вересня 2021 року суд відмовив у задоволенні заяви представника Азовської митниці Держмитслужби про її участь у підготовчому засіданні в режимі відеоконференції по адміністративній справі за позовом Приватного акціонерного товариства Український Бекон до Азовської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою від 28 вересня 2021 року суд витребував у Державної митної служби України - лист від 01.2020 № 16/16-01/9/1118 Державної митної служби України, підготовче засідання відклав та повідомив учасників справи, що проведення підготовчого засідання у справі відбудеться 05 жовтня 2021 року о 14 год. 00 хв.

05 жовтня 2021 року суд відклав підготовче засідання у справі до 12 жовтня 2021 року на 11 год. 00 хвил.

Ухвалою від 11 жовтня 2021 року суд забезпечив участь представника Азовської митниці Держмитслужби у підготовчому засіданні, що призначене на 12 жовтня 2021 року об 11 год. 00 хв. по адміністративній справі № 200/10345/21 в режимі відеоконференції із застосуванням сервісу EASYCON .

Ухвалою від 12 жовтня 2021 року суд відклав підготовче засідання в адміністративній справі, строк проведення якого продовжив на 30 днів, та повідомив учасників справи, що проведення підготовчого засідання у справі відбудеться 26 жовтня 2021 року о 11 год. 00 хв.

Ухвалою від 16 листопада 2021 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 23 листопада 2021 року на 12 год. 00 хвил.

23 листопада 2021 року судом у судовому засіданні оголошено перерву до 07 грудня 2021 року до 12 год. 00 хвил.

07 грудня 2021 року у судове засідання з`явився представник позивача, надав суду пояснення аналогічні викладеним в позові, відповіді на відзив та додаткових поясненнях, позов підтримав повністю, просив суд його задовольнити.

07 грудня 2021 року у судовому засіданні представник відповідача позов не визнав в повному обсязі, просив суд відмовити у його задоволенні.

Також заперечив проти стягнення витрат за проведення позивачем експертизи по даній справі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши пояснення учасників справи, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши в судовому засіданні всі обставини справи та оцінивши їх наявними доказами в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Позивач - Приватне акціонерне товариство УКРАЇНСЬКИЙ БЕКОН (ідентифікаційний код 33380539), зареєстроване як юридична особа, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис, в стані припинення не перебуває, знаходиться на податковому обліку в Східному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків. Згідно ст. 43 КАС України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки.

Судом встановлено, що ПАТ УКРАЇНСЬКИЙ БЕКОН було здійснено митне оформлення за МД від 23.05.2018 року № UA700110/2018/002731 трьох товарів (пристроїв для миття водою з вмонтованим двигуном: - автоматична система мийки тип RG-А 8.1 ZM, у розібраному стані, серійні номери ХО286101, ХО286102, ХО286103, у кількості 3шт.; металоконструкції та їх частини з чорних металів: - двері двустворчаті з нержавіючої сталі марки 1.4301 у кількості 1 шт; витяжний вентилятор у кількості 10 штук), із застосуванням преференції по сплаті ввізного мита за кодом 410 як товару, що походить з країн Європейського Союзу (т. 1, а.с. 99-101).

До митної декларації долучено, зокрема, інвойс від 11.05.2018 №46390_46484rgz на загальну суму 45840,00 Євро, до якого внесено запис про те, що експортер продукції, на яку поширюється цей документ (митний дозвіл № DE/4100/EA/1007), заявляє, що за винятком випадків, коли це явно зазначено, ці товари є товарами преференційного походження ЄС (т.1, а.с. 68-69).

Листом від 07.05.2021 компанія MAURER-ATMOS MIDDLEBY Gmbh підтвердила, що деталі, поставлені по рахунку-фактурі від 11.05.2018 №46390_46484rgz, виробляються в Німеччині та Угорщині (т.1, а.с. 49).

Листом від 27.10.2021 компанія MAURER-ATMOS MIDDLEBY Gmbh надала додаткові пояснення позивачу, а саме: на поставлене питання Які документи знаходяться в додатку та що саме вони підтверджують вказала, що це довготривале декларування постачальника для товарів зі статусом преференційованого походження, які підтверджують постачання недобудованих витяжних вентиляторів для подальшої роботи; на поставлення питання Що означає кумуляція згідно нормам Європейського Союзу/Німеччини відповіла, що кожен, хто постачає товари, що вироблені в ЄС з первинного матеріалу, маючого походження з країни, що входить в зону Pan-Euro-Med без оброблення чи оброблення в достатній мірі, повинно накопичуватись для власних клієнтів в інших тарифних преференціях ПанЕвро-Зони; на питання Чому один і той самий документ підписаний Maurer та Biegeform відповіла, що це було запитом їхнього митного офісу, у зв`язку із тим, що Biegeform є одним з робочих місць підприємства; на питання Чи має компанія надати оригінали таких документів відповіла, що ні, оскільки зазначені документи лише для внутрішнього користування в Німеччині, а також повідомила, що сканованих копій таких документів достатньо для пред`явлення в ЄС (т. 3 а.с. 60-61).

Крім цього листом від 27.10.2021 компанія MAURER-ATMOS MIDDLEBY Gmbh надала додаткові пояснення позивачу, а саме: на поставлене питання Які документи знаходяться в додатку та що саме вони підтверджують вказала, що це довготривале декларування постачальника для товарів зі статусом преференційованого походження, які підтверджують що товари європейського походження та відповідають правилам походження для пільгових перевезень з країнами; на питання Що означає CV10-3 A R-I-E-AQQE F-A-A-N відповіла, що це внутрішня назва продукту виробника для насосу пристрою очищення; на питання Що за замовлення 5212628914 від 10.04.2018 вказала, що це внутрішнє замовлення № виробника Радіальний центробежний насос ; сповістило також про знаходження замовлення 5212628914 від 10.04.2018 у додатку; на поставлення питання Що означає кумуляція згідно нормам Європейського Союзу/Німеччини відповіла, що кожен, хто постачає товари, що вироблені в ЄС з первинного матеріалу, маючого походження з країни, що входить в зону Pan-Euro-Med без оброблення чи оброблення в достатній мірі, повинно накопичуватись для власних клієнтів в інших тарифних преференціях ПанЕвро-Зони; на питання Чи має компанія змогу надати оригінал документа, що в додатку, з підписом та печаткою компанії GRUNDFOS, оригінал замовлення 5212628914 від 10.04.2018 засвідчений підписом та печаткою, що знаходиться у додатку вказала, що ні, оскільки оскільки зазначені документи лише для внутрішнього користування в Німеччині, а також повідомила, що сканованих копій таких документів достатньо для пред`явлення в ЄС (т. 3 а.с. 62-63).

Судом встановлено також, що в подальшому, для перевірки рахунку-фактури від 11.05.2018 №46390_46484rgz Державною митною службою України було скеровано лист до уповноваженого органу Німеччини.

У відповідь листом від 10.03.2021 митниця Німеччини поінформувала Державну митну службу України про те, що документ про перевагу є справжнім, але перераховані в ньому товари не є продуктами походженням відповідно до Протоколу 1 Угоди про асоціацію між Європейським Союзом та Україною (т. 1, а.с. 180-181).

Про вказані обставини Державною митною службою України листом від 19.03.2021 №15/15-03/7.1/227 було повідомлено Азовську митницю Держмитслужби (т.1, а.с. 178), яка наказом від 26.03.2021 № 82 призначила проведення документальної невиїзної перевірки дотримання ПАТ УКРАЇНСЬКИЙ БЕКОН вимог законодавства України з питань митної справи по митній декларації від 23.05.2018 № UA700110/2018/002731 (т.1, а.с. 193).

За наслідками проведеної перевірки було складено акт від 08.04.2021 №11/21/700000/0033380539, в якому зафіксовано порушення вимог закону зі сторони позивача в частині безпідставного застосування зменшених ставок ввізного мита та преференції 410 , а саме:

- вимог абзацу першого частини першої статті 29, додатку 1-А Тарифний графік України до глави 1 розділу ІV Торгівля та питання, пов`язані з торгівлею (скасування мит) Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами, з іншої сторони, яку ратифіковано Законом України від 16 вересня 2014 № 1678-VІІ, вимог пункту 1 ст. 281 Митного кодексу України (в частині заниження ставки ввізного мита), в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита на загальну суму 45914,12 грн.;

- вимог 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на суму 9182,82 грн. (т.1, а.с. 197-202).

На підставі акта від 08.04.2021 №11/21/700000/0033380539 Азовською митницею Держмитслужби були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 12.05.2021 №0000008/1901, яким збільшено суму грошового зобов`язання позивача за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання на 50505,53 грн. (45914,12 грн. за основним платежем, 4591,41 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) (т.1, а.с. 9-13),

- від 12.05.2021 №0000009/1901, яким збільшено суму грошового зобов`язання позивача за платежем податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання на 10101,10 грн. (9182,82 грн. за основним платежем, 918,28 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

Позивач не погодився з такими рішеннями контролюючого органу, що стало підставою звернення позивача до суду з цим позовом.

Статтею 67 Конституції України регламентовано, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп. 16.1.4 Податкового кодексу України (тут і далі нормативно-правові акти в редакції, релевантній на час спірних правовідносин), платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України та законами з питань митної справи.

Відповідно до п.п. 41.1.2 Податкового кодексу України, контролюючими органами є митні органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, його територіальні органи) і- щодо дотримання законодавства з питань митної справи та оподаткування митом, акцизним податком, податком на додану вартість, іншими податками та зборами, які відповідно до податкового, митного та іншого законодавства справляються у зв`язку із ввезенням (пересиланням) товарів на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенням (пересиланням) товарів з митної території України або території вільної митної зони.

Згідно з пунктом 41.5 Податкового кодексу України, повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України. Розмежування повноважень і функціональних обов`язків контролюючих органів визначається законодавством України.

Положеннями підпункту 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Пунктом 54.4 Податкового кодексу України передбачено, що у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Згідно з п. 4 ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 351 Митного кодексу України, документальна невиїзна перевірка проводиться у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про не підтвердження автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Аналіз наведених правових норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордом України було допущено порушення законодавства України, а також орган доходів і зборів має право продовжити здійснення митного контролю, за наслідками якого донарахувати обов`язкові платежі, якщо вони були занижені.

Відповідно до ст. 74 Митного кодексу України, імпорт (випуск для вільного обігу) - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.

Згідно з ч. 2 ст. 36 Митного кодексу України, країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 36 Митного кодексу України передбачено, що країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Відповідно до ч. 6 цієї ж статті, положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

У відповідності до ч. 7 ст. 36 Митного кодексу України, повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною радою України.

Згідно з ч. 5 ст. 280 Митного кодексу України, ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом.

До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Статтею 43 Митного кодексу передбачено, що документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Відповідно до ст. 43 Митного кодексу України, засвідчена декларація про походження товару - це декларація про походження товару, засвідчена державною організацією або компетентним органом, наділеним відповідними повноваженнями (ч. 5), а декларація про походження товару - це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв`язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується товару (ч. 6).

Частиною 9 ст. 43 Митного кодексу України передбачено, що додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фіто санітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках експертизи відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 44 Митного кодексу України у разі переміщення товарів через митний кордон України країна походження товару обов`язково заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення в митній декларації назви країни походження товару та відомостей про сертифікат про походження товару, зокрема, на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Відповідно до п. 1 ст. 29 ч. 2 глави 1 розділу 4 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27.06.2014 року, кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.

Статтею 26 ч. 1 глави 1 розділу 4 Угоди про асоціацію встановлено, що положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави походження означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди ( Щодо визначення концепції походження товарів і методів адміністративного співробітництва ).

Відповідно до п. 1 ст. 16 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію, товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів:

- сертифікату перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у додатку III до Протоколу, або

- у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься декларацією інвойс , надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.

Як визначено в ст. 22 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію, декларація інвойс, зазначена в статті 16(1)(b) цього Протоколу, може бути складена:

- затвердженим експортером у розумінні ст. 23 цього Протоколу, або

- експортером будь-якої партії товару, що складається з одного чи декількох місць товарів, що походять з певної країни, сукупна вартість яких не перевищує 6000 Євро.

Декларація інвойс може бути складена, якщо розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу.

Експортер, який складає декларацію інвойс, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.

Складання декларації інвойс здійснюється експортером шляхом штампування, машинописного чи поліграфічного друкування на інвойсі, повідомленні про доставку чи іншім комерційнім документі декларації, текст якої наведено у Додатку до цього Протоколу, з використанням однієї з мовних версій, викладених у цьому Додатку, і згідно з чинним законодавством країни експорту. Якщо декларація складена від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами.

Декларації інвойс мають бути власноручно підписані експортером, що їх склав. Проте затверджений експортер у розумінні статті 23 цього Протоколу не повинен підписувати такі декларації, якщо він надав митним органам країни експорту письмове зобов`язання нести повну відповідальність за всі декларації інвойс, у яких він зазначений, так, ніби вони підписані ним власноручно.

Декларація інвойс може бути складена експортером тоді, коли товари, яких вона стосується, експортуються, або після експортування за умови подання цієї декларації в країні імпорту не пізніше ніж протягом двох років після імпортування товарів, яких вона стосується.

У Додатку IV до Протоколу 1 до Угоди про асоціацію наведено текст декларації інвойс, відповідно до якого вона повинна складатися, український варіант якої є наступним: Експортер продукції, на яку поширюється цей документ (митний дозвіл №…), заявляє, що за винятком випадків, де це явно зазначено, ці товари є товарами преференційного походження… .

Відповідно до ст. 33 Протоколу і до Угоди про асоціацію подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватись у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу.

Перевірка має бути здійснена митними органами країни експорту. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними.

Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу.

Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

З огляду на зазначене, підставою для перевірки підтвердження походження є обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів.

До обґрунтованих сумнівів щодо достовірності документів про походження товару відносяться, з огляду на вищезазначене, такі випадки:

- проставлений в сертифікаті відбиток печатки посадової особи митниці країни ЄС відсутній в зразках відбитків печаток, доведених до митниць ДФС;

- сертифікат або декларація інвойс не підписані експортером;

- структура номера авторизації затвердженого експортера не відповідає структурі номера, доведеного до митниць ДФС;

- в графі 11 сертифіката відсутній підпис та/або дата видачі;

- маркування на продукції/пакувальній тарі або на інших супровідних документах свідчить про інше походження товару ніж зазначено в документі про походження товару;

- код товарної номенклатури на рівні перших чотирьох знаків, зазначений у документі про походження товару або в комерційних/товаросупровідних документах, відрізняється від коду, задекларованого в митній декларації, за умови зміни правила походження до товару;

- дата декларування експортером відомостей про країну походження товару в графі 12 сертифіката пізніше дати видачі сертифіката, зазначеної у графі 11 цього сертифіката;

- до сертифіката внесені виправлення/дописування, які не засвідчені відбитком печатки митниці країни ЄС.

Як встановлено судом, підставою для виникнення сумнівів щодо достовірності декларації інвойс став лист митних органів Німеччини від 10.03.2021.

Суд зауважує, що документи, використані відповідачем для призначення та проведення перевірки, а саме лист митних органів Німеччини, жодним чином не легалізовані (відсутній апостиль), що унеможливлює підтвердження автентичності такого документа на предмет ідентифікації органу, що його видав та посадової особи, яка його підписала.

Основні вимоги до доказів, на підставі яких адміністративний суд розглядає справи визначені параграфом 1 глави 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 72 КАС України).

У відповідності до положень статті 73 КАС України, докази мають бути належними, допустимими, достатніми і достовірними. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Крім того, згідно із ст. 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 75 КАС України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 76 КАС України).

Дослідивши надані відповідачем до суду докази у вигляді копій документів, складених іноземною мовою, суд звертає увагу на те, що останні не перекладені українською мовою та не легалізовані належним чином, тому не відповідають вимогам, які встановлені щодо доказів МК України та КАС України. Суд критично ставиться до змісту листа митних органів Німеччини, переклад якого наданий відповідачем, адже цей переклад зроблений неофіційно.

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд доходить висновку про те, що надані митним органом документи на підтвердження правомірності призначення перевірки ПАТ УКРАЇНСЬКИЙ БЕКОН та правомірності висновків проведеної перевірки, а відтак і визначення за її результатами зобов`язань за оскарженими податковими повідомленнями - рішеннями не є допустимими, достовірними та належними.

При митному оформленні ПАТ УКРАЇНСЬКИЙ БЕКОН було подано декларацію інвойс, якою експортер товарів декларує, що за винятком випадків, коли це прямо зазначено, ці товари мають європейське пільгове походження.

Відповідно до ст. 33 VI Протоколу 1 до Угоди про асоціацію, подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватись у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу. Перевірка має бути здійснена митними органами країни експорту. Результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України, і відповідають іншим вимогам цього Протоколу. Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

Крім того, Протоколом № 2 до Угоди про асоціацію між Україною, що ратифікована Україною 16.09.2014 Законом № 1678-VII, у редакції, що діяла на час оформлення митної декларації визначено порядок взаємної адміністративної допомоги в митних справах.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Протоколу № 2 сторони домовляються надавати допомогу одна одній в таких областях, що відносяться до їх компетенції, в порядку та на умовах, викладених у цьому протоколі, з метою забезпечення правильного застосування митного законодавства. зокрема шляхом запобігання, розслідування, та припинення порушень законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Протоколу № 2, на запит органа-заявника запитуваний орган повинен надати йому всю необхідну інформацію, яка може допомогти йому у забезпечення правильного застосування митного законодавства, в тому числі інформацію про помічену чи планову діяльність, яка є або могла бути порушенням митного законодавства.

Частиною першою статті 7 Протоколу № 2 визначено, що з метою задоволення запиту про допомогу, запитуваний орган на запит органа-заявника повинен виконати дії в межах своєї компетенції та наявних ресурсів шляхом надання інформації , якою він уже володів, проведення відповідних адміністративних розслідувань стосовно операцій, які становлять на думку органа-зявника, можуть становити порушення митного законодавства, або шляхом організації проведення таких розслідувань.

Запитуваний орган або інший компетентний орган, до якого він звертався, повинен здійснювати адміністративні розслідування так. як би їх з власної ініціативи або на запит іншого органу тієї ж сторони.

У відповідності до ч. 1 ст. 8 Протоколу № 2 запитуваний орган повинен надіслати результати розслідувань органу заявнику в письмовій формі разом із відповідними документами, завіреними копіями або іншими додатками.

Проте стороною відповідача не доведено існування сумнівів в достовірності документів на підтвердження походження імпортованих товарів, які могли би кваліфікуватися як обґрунтовані. У той же час, відсутність чи недоведеність дійсного існування обґрунтованих сумнівів щодо достовірності таких документів виключає необхідність здійснення їх перевірки та її правомірність.

Тобто, на думку суду, при митному оформлені товару за митною декларацією від 23.05.2018 року № UA700110/2018/002731 позивачем було надано всі передбачені документи, що ідентифікували товар, які не містили розбіжностей та підтверджували походження товару з країн ЄС (преференційного походження товару).

У імпортера відсутній обов`язок чи необхідність перевіряти законність дій експортера в момент оформлення та видачі декларації інвойс. Тобто, відповідальність за оформлення та видачу декларації інвойс і правдивість інформації, що в ній зазначена, лежить виключно на експортерові (продавцеві).

Так, як декларації інвойс є офіційними документами відповідно до яких настають передбачені законом юридичні наслідки, тому такі документи можуть бути визнані нечинними чи недійсними у встановленому законом порядку. Так як подані позивачем до митного оформлення документи чи інформація в них не визнані уповноваженими органами чи судом незаконними, до них застосовується презумпція правомірності.

Такі обставини, також свідчать про неправомірність донарахування позивачу ввізного мита та податку на додану вартість, тому податкові повідомлення-рішення від 12.05.2021 №0000008/1901 та №0000009/1901 підлягають скасуванню, як протиправні.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд, вирішуючи даний спір, також відзначає, що відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, висловленій, зокрема, у пар. 45 рішення в справі Бочаров проти України , пар. 53 рішення в справі Федорченко та Лозенко проти України , пар. 43 рішення в справі Кобець проти України , при оцінці доказів і вирішенні спору суду слід керуватися критерієм доведення поза розумним сумнівом . Тобто, встановлюючи істину в справі слід базуватися передусім на доказах, які належно, достовірно й достатньо підтверджують ті чи інші обставини таким чином, щоби не залишалося щодо них жодного обґрунтованого сумніву.

Зібрані і досліджені матеріали цієї справи підтверджують та обґрунтовують позовні вимоги, з якими до суду звернувся позивач. При цьому, відповідачем не доведено правомірність своїх рішень.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

З огляду на наведене, позов підлягає задоволенню.

Щодо клопотання позивача про стягнення витрат понесених ним у зв`язку з проведенням експертизи по даній справі суд вважає його таким, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

15.11.2021 року представник позивача надав до суду Висновок судової товарознавчої експертизи е № 4249 від 15.11.2021 року судового експерта Тарасютіною С.В., складений на замовлення позивача (т. 3 а. с. 136-154).

Товариством понесено витрати на проведення судової експертизи у сумі 19 975, 40 грн., що підтверджується копією договору № 208 від 10.08.2021 року (т. 2 а. с. 12-13), рахунком № 1606 від 10.08.2021 року (т. 2 а.с. 14), платіжним дорученням № 10437 від 20.08.2021 року т.2 а.с. 15).

Відповідно до частини першої та третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року № 2747-IV (далі - КАС України):

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

- на професійну правничу допомогу;

- сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

- пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

- пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

- пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Частини третя - восьма статті 137 КАС України передбачає, що витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Спеціаліст, перекладач, експерт отримують винагороду за виконані роботи (надані послуги), пов`язані із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків.

У випадках, коли сума витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача, експерта або проведення експертизи повністю не була сплачена учасниками справи попередньо (авансом), суд стягує ці суми на користь спеціаліста, перекладача, експерта чи експертної установи зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом.

Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).

У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною першою, шостою, сьомою, дев`ятою статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Положення частин першої та другої статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Частиною першою - третьою статті 101 КАС України визначені вимоги до висновку експерта.

Так, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Частиною першою, шостою, сьомою статті 104 КАС України передбачено проведення експертизи на замовлення учасників справи.

Так, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має такі самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

Частина перша статті 106 КАС України передбачає порядок проведення експертизи.

Експертиза проводиться у судовому засіданні або поза межами суду, якщо це потрібно у зв`язку з характером досліджень, або якщо об`єкт досліджень неможливо доставити до суду, або якщо експертиза проводиться на замовлення учасника справи.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Суд зазначає, що склад та розмір судових витрат, зокрема, пов`язаних із проведенням експертизи, входить до предмета доказування у справі. Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). Відсутність документального підтвердження судових витрат, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, тощо.

Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Положення статті 137 КАС України передбачають, що судом встановлюється розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Учасниками справи є, зокрема, сторони, треті особи (частина перша статті 42 КАС України). Сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач (частина перша статті 46 КАС України).

Таким чином КАС України встановлює порядок проведення експертизи на замовлення учасника справи та порядок відшкодування витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони. Це означає, що для відшкодування витрат, пов`язаних з призначенням та проведенням експертизи як певної процесуальної дії, призначення та проведення експертизи має відбуватися в межах виключно судового процесу, оскільки статус учасника справи, зокрема сторони у справі, особа набуває після звернення до суду з позовом та відкриття провадження у справі.

Оскільки в межах спірних правовідносин замовлення експертизи та отримання експертного висновку відбулося за ініціативою Товариства під час розгляду даної справи не з`ясовуючи думку суду та інших учасників даної справи, тобто поза межами судового процесу, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування Товариству витрат на підготовку експертного висновку.

На користь такого висновку також свідчать норми частини восьмої статті 104 КАС України, які надають право учаснику справи подати до суду заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи. Отже, здійснення учасником справи замовлення експертного дослідження в поза процесуальному порядку обмежує право іншої особи приймати участь у процесі проведення експертизи, зокрема подавати заяву про відвід експерта.

Дослідження експертом походження товарів, які покладені в основу прийняття спірних актів індивідуальної дії, зазначення експертом про те, що висновок підготовлено для подання до суду, як і надання судом оцінки цьому висновку, не доводять того, що понесені Товариством витрати були необхідними (неминучими).

Отже на підставі зазначеного вище суд приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання про стягнення з відповідача витрат на проведення експертизи в розмірі 19 975,40 грн.

Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 132, 137, 134, 139, 241-246, 255, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Український Бекон» (місцезнаходження: Донецька область, Костянтинівський район, с. Водяне Друге, вул. Зелена, буд. 1-А, код в ЄДРПОУ 33380539) до Азовської митниці Держмитслужби (місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, пр. Адмірала Луніна, буд. 1, код в ЄДРПОУ 43333684) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Азовської митниці Держмитслужби від 12.05.2021 №0000008/1901 та №0000009/1901.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Азовської митниці Держмитслужби (місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, пр. Адмірала Луніна, буд. 1, код в ЄДРПОУ 43333684) на користь Приватного акціонерного товариства УКРАЇНСЬКИЙ БЕКОН (місцезнаходження: Донецька область, Костянтинівський район, с. Водяне Друге, вул. Зелена, буд. 1-А, код в ЄДРПОУ 33380539) судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн.

Рішення складене у повному обсязі та підписане 17 грудня 2021 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.Б. Христофоров