Постанова

від 28.08.2023 по справі 200/10345/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2023 року справа №200/10345/21

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Компанієць І.Д., суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Донецької митниці Держмитслужби на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2021 року у справі № 200/10345/21 (головуючий І інстанції Христофоров А.Б.) за позовом приватного акціонерного товариства «Український Бекон» до Донецької митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.05.2021:

- № 0000008/1901, яким збільшено митне зобов`язання на суму 45914,12 грн, та нараховано штрафних санкцій на суму 4591,41 грн;

- № 0000009/1901, яким збільшено митне зобов`язання на суму 9182,82 грн, та нараховано штрафних санкцій на суму 918,28 грн.

В обгрунтування зазначив, що рішення є протиправними, оскільки в порушення норм Протоколу № 1 та № 2 Угоди про асоціацію між Україною з однієї сторони, та Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами, з іншої сторони, яка ратифікована Україною 16.09.2014, відповідач здійснив проведення перевірки на підставі документів, які не відповідають вимогам, а саме на підставі листа уповноваженого органу Німеччини від 10.03.2021 № Z 4215 F 183/20-1, в той же час походження, правильність і повнота даного листа не відповідає вимогам Угоди про асоціацію між Україною та ЄС з іншої сторони.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2021 року у справі № 200/10345/21 позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення Азовської митниці Держмитслужби від 12.05.2021 № 0000008/1901 та № 0000009/1901.

Вирішено питання судових витрат по справі.

Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Обґрунтування апеляційної скарги.

Суд першої інстанції, зазначаючи, що надані митницею документи є недопустимими в розумінні ст. 74 КАС України, не звернув уваги, що в спірних правовідносинах при проведенні перевірки митниця, Держмитслужба України та уповноважені органи Німеччини діяли в рамках чіткого порядку, встановленими нормами Угоди про асоціацію, яка ратифікована Україною 16.09.2014, порушення отримання та надання інформації відсутні.

Вимоги про консульську легалізацію (проставлення апостилю) встановлюється низкою актів міжнародного та національного законодавства Віденською конвенцією 1963 року, Гаазькою конвенцією, міжнародними договорами, Інструкцією № 113. Не всі іноземні офіційна документи підлягають обов`язковій легалізації, повинні враховуватися умови міжнародних угод щодо порядку отримання таких документів. У цьому спорі порядок обміну інформацією та документами в процесі здійснення перевірки країни походження іноземного товару був повністю дотриманий відповідачем.

Крім того, митниця, використовуючи при проведенні перевірки документи іноземної країни, викладені на німецькій та англійській мовах, діяла в межах норм митного законодавства України, зокрема, ст. 254 МК України. Отримання офіційного перекладу документу було не обов`язковим, тому використання інформації, зазначеної у листі на німецькій та англійській мовах при проведенні перевірки було достатнім для висновків за результатами документальної перевірки.

Митницею було надано до суду оригінали перекладів копій листів-відповідей уповноважених органів Німеччини, здійснені перекладачем Бюро перекладів «MULTI», яке має відповідний сертифікат на здійснення перекладу, з проставлянням особистого підпису особи-перекладача та печатки бюро, чим засвідчено відповідність та справжність перекладу оригіналу.

Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров`я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи.

Сторони про дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.

Фактичні обставини справи.

Приватне акціонерне товариство «УКРАЇНСЬКИЙ БЕКОН» (ідентифікаційний код 33380539), зареєстроване як юридична особа, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис, в стані припинення не перебуває, знаходиться на податковому обліку в Східному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків.

ПАТ «УКРАЇНСЬКИЙ БЕКОН» було здійснено митне оформлення за МД від 23.05.2018 № UA700110/2018/002731 трьох товарів (пристроїв для миття водою з вмонтованим двигуном: - автоматична система мийки тип RG-А 8.1 ZM, у розібраному стані, серійні номери ХО286101, ХО286102, ХО286103, у кількості 3 шт.; металоконструкції та їх частини з чорних металів: - двері двустворчаті з нержавіючої сталі марки 1.4301 у кількості 1 шт; витяжний вентилятор у кількості 10 штук), із застосуванням преференції по сплаті ввізного мита за кодом «410» як товару, що походить з країн Європейського Союзу (т. 1, а.с. 99-101).

До митної декларації долучено, зокрема, інвойс від 11.05.2018 № 46390_46484rgz на загальну суму 45840,00 Євро, до якого внесено запис про те, що експортер продукції, на яку поширюється цей документ (митний дозвіл № DE/4100/EA/1007), заявляє, що за винятком випадків, коли це явно зазначено, ці товари є товарами преференційного походження ЄС (т.1, а.с. 68-69).

Листом від 07.05.2021 компанія «MAURER-ATMOS MIDDLEBY Gmbh» підтвердила, що деталі, поставлені по рахунку-фактурі від 11.05.2018 № 46390_46484rgz, виробляються в Німеччині та Угорщині (т.1, а.с. 49).

Листом від 27.10.2021 компанія «MAURER-ATMOS MIDDLEBY Gmbh» надала додаткові пояснення позивачу, а саме: на поставлене питання «Які документи знаходяться в додатку та що саме вони підтверджують вказала, що це довготривале декларування постачальника для товарів зі статусом преференційованого походження, які підтверджують постачання недобудованих витяжних вентиляторів для подальшої роботи; на поставлення питання «Що означає кумуляція згідно нормам Європейського Союзу/Німеччини» відповіла, що кожен, хто постачає товари, що вироблені в ЄС з первинного матеріалу, маючого походження з країни, що входить в зону Pan-Euro-Med без оброблення чи оброблення в достатній мірі, повинно накопичуватись для власних клієнтів в інших тарифних преференціях ПанЕвро-Зони; на питання «Чому один і той самий документ підписаний Maurer та Biegeform» відповіла, що це було запитом їхнього митного офісу, у зв`язку із тим, що Biegeform є одним з робочих місць підприємства; на питання «Чи має компанія надати оригінали таких документів» відповіла, що ні, оскільки зазначені документи лише для внутрішнього користування в Німеччині, а також повідомила, що сканованих копій таких документів достатньо для пред`явлення в ЄС (т. 3 а.с. 60-61).

Крім цього листом від 27.10.2021 компанія «MAURER-ATMOS MIDDLEBY Gmbh» надала додаткові пояснення позивачу, а саме: на поставлене питання «Які документи знаходяться в додатку та що саме вони підтверджують вказала, що це довготривале декларування постачальника для товарів зі статусом преференційованого походження, які підтверджують що товари європейського походження та відповідають правилам походження для пільгових перевезень з країнами; на питання «Що означає CV10-3 A R-I-E-AQQE F-A-A-N» відповіла, що це внутрішня назва продукту виробника для насосу пристрою очищення; на питання «Що за замовлення 5212628914 від 10.04.2018» вказала, що це внутрішнє замовлення № виробника «Радіальний центробежний насос»; сповістило також про знаходження замовлення 5212628914 від 10.04.2018 у додатку; на поставлення питання «Що означає кумуляція згідно нормам Європейського Союзу/Німеччини» відповіла, що кожен, хто постачає товари, що вироблені в ЄС з первинного матеріалу, маючого походження з країни, що входить в зону Pan-Euro-Med без оброблення чи оброблення в достатній мірі, повинно накопичуватись для власних клієнтів в інших тарифних преференціях ПанЕвро-Зони; на питання «Чи має компанія змогу надати оригінал документа, що в додатку, з підписом та печаткою компанії GRUNDFOS, оригінал замовлення 5212628914 від 10.04.2018 засвідчений підписом та печаткою, що знаходиться у додатку» вказала, що ні, оскільки оскільки зазначені документи лише для внутрішнього користування в Німеччині, а також повідомила, що сканованих копій таких документів достатньо для пред`явлення в ЄС (т. 3 а.с. 62-63).

В подальшому, для перевірки рахунку-фактури від 11.05.2018 № 46390_46484rgz Державною митною службою України скеровано лист до уповноваженого органу Німеччини.

Листом від 10.03.2021 митниця Німеччини проінформувала Державну митну службу України, що документ про перевагу є справжнім, але перераховані в ньому товари не є продуктами походженням відповідно до Протоколу 1 Угоди про асоціацію між Європейським Союзом та Україною (т. 1, а.с. 180-181).

Про вказані обставини Державною митною службою України листом від 19.03.2021 № 15/15-03/7.1/227 повідомлено Азовську митницю Держмитслужби (т.1, а.с. 178), яка наказом від 26.03.2021 № 82 призначила проведення документальної невиїзної перевірки дотримання ПАТ «УКРАЇНСЬКИЙ БЕКОН» вимог законодавства України з питань митної справи по митній декларації від 23.05.2018 № UA700110/2018/002731 (т.1, а.с. 193).

За наслідками проведеної перевірки складено акт від 08.04.2021 № 11/21/700000/0033380539, в якому зафіксовано порушення вимог закону зі сторони позивача в частині безпідставного застосування зменшених ставок ввізного мита та преференції « 410», а саме:

- вимог абзацу першого частини першої статті 29, додатку 1-А «Тарифний графік України» до глави 1 розділу ІV «Торгівля та питання, пов`язані з торгівлею» (скасування мит) Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами, з іншої сторони, яку ратифіковано Законом України від 16 вересня 2014 № 1678-VІІ, вимог пункту 1 ст. 281 Митного кодексу України (в частині заниження ставки ввізного мита), в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита на загальну суму 45914,12 грн;

- вимог 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на суму 9182,82 грн (т.1, а.с. 197-202).

На підставі акта від 08.04.2021 № 11/21/700000/0033380539 Азовською митницею Держмитслужби прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 12.05.2021 № 0000008/1901, яким збільшено суму грошового зобов`язання позивача за платежем «мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання» на 50505,53 грн (45914,12 грн за основним платежем, 4591,41 грн за штрафними (фінансовими) санкціями) (т.1, а.с. 9-13),

- від 12.05.2021 № 0000009/1901, яким збільшено суму грошового зобов`язання позивача за платежем «податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання» на 10101,10 грн (9182,82 грн за основним платежем, 918,28 грн за штрафними (фінансовими) санкціями).

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що документи, використані відповідачем для призначення та проведення перевірки, а саме лист митних органів Німеччини, жодним чином не легалізовані (відсутній апостиль), що унеможливлює підтвердження автентичності такого документа на предмет ідентифікації органу, що його видав та посадової особи, яка його підписала.

Тому такі документи на підтвердження правомірності призначення перевірки ПАТ «УКРАЇНСЬКИЙ БЕКОН» та правомірності її висновків, а відтак і прийняття податкових повідомлень - рішень не є допустимими, достовірними та належними.

Оскільки при митному оформлені товару за митною декларацією від 23.05.2018 року № UA700110/2018/002731 позивачем надано всі передбачені документи, що ідентифікували товар, які не містили розбіжностей та підтверджували походження товару з країн ЄС (преференційного походження товару), декларації інвойс є офіційними документами, ці документи чи інформація в них не визнані уповноваженими органами чи судом незаконними, тому до них застосовується презумпція правомірності.

Оцінка суду.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин, далі ПК України ), платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України та законами з питань митної справи.

На підставі підпункту 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Згідно пункту 54.4 статті 54 ПК України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Як визначено пунктом 4 частини п`ятої статті 54 Митного кодексу України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 351 Митного кодексу України, документальна невиїзна перевірка проводиться у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про не підтвердження автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Аналіз наведених правових норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордом України було допущено порушення законодавства України.

Також орган доходів і зборів має право продовжити здійснення митного контролю, за наслідками якого донарахувати обов`язкові платежі, якщо вони були занижені.

Згідно статті 74 Митного кодексу України, імпорт (випуск для вільного обігу) - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.

На підставі частини другої статті 36 Митного кодексу України, країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 36 Митного кодексу України передбачено, що країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Відповідно до частини шостої статті 36 Митного кодексу України положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно частини сьомої статті 36 Митного кодексу України, повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною радою України.

Відповідно до частини п`ятої статті 280 Митного кодексу України, ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом.

До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Статтею 43 Митного кодексу передбачено, що документами, які підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

На підставі частини п`ятої статті 43 Митного кодексу України, засвідчена декларація про походження товару - це декларація про походження товару, засвідчена державною організацією або компетентним органом, наділеним відповідними повноваженнями.

Згідно частини шостої статті 43 Митного кодексу України декларація про походження товару - це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв`язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується товару.

Відповідно до частини дев`ятої статті 43 Митного кодексу України додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фіто санітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках експертизи відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.

Згідно пункту 1 частини третьої статті 44 Митного кодексу України у разі переміщення товарів через митний кордон України країна походження товару обов`язково заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення в митній декларації назви країни походження товару та відомостей про сертифікат про походження товару, зокрема, на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Відповідно до пункту 1 статті 29 частини другої глави 1 розділу 4 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 27.06.2014, кожна Сторона зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.

Статтею 26 частини першої глави 1 розділу 4 Угоди про асоціацію встановлено, що положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I до цієї Угоди («Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва»).

На підставі пункту 1 статті 16 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію, товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів:

- сертифікату перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у додатку III до Протоколу, або

- у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.

Як визначено статтею 22 Протоколу 1 до Угоди про асоціацію, декларація інвойс, зазначена в статті 16(1)(b) цього Протоколу, може бути складена:

- затвердженим експортером у розумінні ст. 23 цього Протоколу, або

- експортером будь-якої партії товару, що складається з одного чи декількох місць товарів, що походять з певної країни, сукупна вартість яких не перевищує 6000 Євро.

Декларація інвойс може бути складена, якщо розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу.

Експортер, який складає декларацію інвойс, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.

Складання декларації інвойс здійснюється експортером шляхом штампування, машинописного чи поліграфічного друкування на інвойсі, повідомленні про доставку чи іншім комерційнім документі декларації, текст якої наведено у Додатку до цього Протоколу, з використанням однієї з мовних версій, викладених у цьому Додатку, і згідно з чинним законодавством країни експорту. Якщо декларація складена від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами.

Декларації інвойс мають бути власноручно підписані експортером, що їх склав. Проте затверджений експортер у розумінні статті 23 цього Протоколу не повинен підписувати такі декларації, якщо він надав митним органам країни експорту письмове зобов`язання нести повну відповідальність за всі декларації інвойс, у яких він зазначений, так, ніби вони підписані ним власноручно.

Декларація інвойс може бути складена експортером тоді, коли товари, яких вона стосується, експортуються, або після експортування за умови подання цієї декларації в країні імпорту не пізніше ніж протягом двох років після імпортування товарів, яких вона стосується.

У Додатку IV до Протоколу 1 до Угоди про асоціацію наведено текст декларації інвойс, відповідно до якого вона повинна складатися, український варіант якої є наступним: «Експортер продукції, на яку поширюється цей документ (митний дозвіл №…), заявляє, що за винятком випадків, де це явно зазначено, ці товари є товарами преференційного походження…».

Відповідно до статті 33 Протоколу і до Угоди про асоціацію подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватись у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу.

Перевірка має бути здійснена митними органами країни експорту. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними.

Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу.

Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

З огляду на зазначене, підставою для перевірки підтвердження походження є обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів.

До обґрунтованих сумнівів щодо достовірності документів про походження товару відносяться, з огляду на вищезазначене, такі випадки:

- проставлений в сертифікаті відбиток печатки посадової особи митниці країни ЄС відсутній в зразках відбитків печаток, доведених до митниць ДФС;

- сертифікат або декларація інвойс не підписані експортером;

- структура номера авторизації затвердженого експортера не відповідає структурі номера, доведеного до митниць ДФС;

- в графі 11 сертифіката відсутній підпис та/або дата видачі;

- маркування на продукції/пакувальній тарі або на інших супровідних документах свідчить про інше походження товару ніж зазначено в документі про походження товару;

- код товарної номенклатури на рівні перших чотирьох знаків, зазначений у документі про походження товару або в комерційних/товаросупровідних документах, відрізняється від коду, задекларованого в митній декларації, за умови зміни правила походження до товару;

- дата декларування експортером відомостей про країну походження товару в графі 12 сертифіката пізніше дати видачі сертифіката, зазначеної у графі 11 цього сертифіката;

- до сертифіката внесені виправлення/дописування, які не засвідчені відбитком печатки митниці країни ЄС.

Як свідчать матеріали справи, підставою для виникнення сумнівів щодо достовірності декларації інвойс став лист митних органів Німеччини від 10.03.2021.

Однак, документи, використані відповідачем для призначення та проведення перевірки, а саме - лист митних органів Німеччини, жодним чином не легалізовані (відсутній апостиль), що унеможливлює підтвердження автентичності такого документа на предмет ідентифікації органу, що його видав та посадової особи, яка його підписала.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно статті 73 КАС України, докази мають бути належними, допустимими, достатніми і достовірними. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

На підставі статті 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як визначено статтею 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, з огляду на документи, надані митницею, які складені іноземною мовою, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ці документи не легалізовані належним чином, тому не відповідають вимогам, які встановлені щодо доказів МК України та КАС України.

Є неприйнятними доводи митниці про переклад змісту листа митних органів Німеччини, оскільки цей переклад зроблений неофіційно.

Отже, надані митним органом документи на підтвердження правомірності призначення перевірки ПАТ «УКРАЇНСЬКИЙ БЕКОН» та правомірності висновків проведеної перевірки не відповідають вимогам, встановленим ст. 72-76 КАС України, щодо допустимості, достовірності та належності доказів.

Як свідчать матеріали справи при митному оформленні ПАТ «УКРАЇНСЬКИЙ БЕКОН» подано декларацію інвойс, якою експортер товарів декларує, що за винятком випадків, коли це прямо зазначено, ці товари мають європейське пільгове походження.

Відповідно до статті 33 VI Протоколу 1 до Угоди про асоціацію, подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватись у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу. Перевірка має бути здійснена митними органами країни експорту. Результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України, і відповідають іншим вимогам цього Протоколу. Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

Протоколом № 2 до Угоди про асоціацію між Україною, що ратифікована Україною 16.09.2014 Законом № 1678-VII, у редакції, що діяла на час оформлення митної декларації визначено порядок взаємної адміністративної допомоги в митних справах.

Згідно з частиною першою статті 2 Протоколу № 2 сторони домовляються надавати допомогу одна одній в таких областях, що відносяться до їх компетенції, в порядку та на умовах, викладених у цьому протоколі, з метою забезпечення правильного застосування митного законодавства. зокрема шляхом запобігання, розслідування, та припинення порушень законодавства.

Відповідно до частини першої статті 3 Протоколу № 2, на запит органа-заявника запитуваний орган повинен надати йому всю необхідну інформацію, яка може допомогти йому у забезпечення правильного застосування митного законодавства, в тому числі інформацію про помічену чи планову діяльність, яка є або могла бути порушенням митного законодавства.

На підставі частини першої статті 7 Протоколу № 2 з метою задоволення запиту про допомогу, запитуваний орган на запит органа-заявника повинен виконати дії в межах своєї компетенції та наявних ресурсів шляхом надання інформації , якою він уже володів, проведення відповідних адміністративних розслідувань стосовно операцій, які становлять на думку органа-зявника, можуть становити порушення митного законодавства, або шляхом організації проведення таких розслідувань.

Запитуваний орган або інший компетентний орган, до якого він звертався, повинен здійснювати адміністративні розслідування так. як би їх з власної ініціативи або на запит іншого органу тієї ж сторони.

Як визначено частиною першою статті 8 Протоколу № 2 запитуваний орган повинен надіслати результати розслідувань органу заявнику в письмовій формі разом із відповідними документами, завіреними копіями або іншими додатками.

При митному оформлені товару за митною декларацією від 23.05.2018 № UA700110/2018/002731 позивачем надано всі передбачені документи, що ідентифікували товар, які не містили розбіжностей та підтверджували походження товару з країн ЄС (преференційного походження товару).

У імпортера відсутній обов`язок чи необхідність перевіряти законність дій експортера в момент оформлення та видачі декларації інвойс. Тобто, відповідальність за оформлення та видачу декларації інвойс і правдивість інформації, що в ній зазначена, лежить виключно на експортерові (продавцеві).

Так як декларації інвойс є офіційними документами, вони чи інформація в них не визнані уповноваженими органами чи судом незаконними, тому до цих документів застосовується презумпція правомірності.

Відповідачем не надано доказів щодо існування сумнівів в достовірності документів на підтвердження походження імпортованих товарів, які надані позивачем, що виключає необхідність здійснення перевірки цих документів на її правомірність.

Вищезазначене свідчить про неправомірність донарахування позивачу ввізного мита та податку на додану вартість, тому податкові повідомлення-рішення від 12.05.2021 № 0000008/1901 та № 0000009/1901 є протиправними та підлягають скасуванню.

На підставі викладеного суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки в межах доводів апеляційної скарги судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Відповідно до статті 139 КАС України розподіл судових витрат по справі не здійснюється.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Донецької митниці Держмитслужби на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2021 року у справі № 200/10345/21 залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2021 року у справі № 200/10345/21 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 28 серпня 2023 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 28 серпня 2023 року.

Головуючий суддяІ.Д. Компанієць

Судді А.В. Гайдар

Е.Г. Казначеєв