Постанова

від 21.12.2021 по справі 723/4811/21

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2021 року м. Чернівці

Справа № 723/4811/21

Провадження №22-ц/822/1199/21

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Литвинюк І.М.

суддів: Владичана А.І., Лисака І.Н.,

секретар - Герман Я.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 15 листопада 2021 року , головуючий у І-й інстанції - Дячук О.О.,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 у листопаді 2021 року звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, посилаючись на те, що відповідно до державного акту на право приватної власності на землю від 24 грудня 2004 року, серії ЧВ №20922973, йому на праві приватної власності належить земельна ділянка кадастровий номер 7324510100:04:001:0047, площею 0.0320га, що розташована по АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Зазначав, що власницею сусідньої земельної ділянки кадастровий номер 73245101000:04:001:0046, яка розташована по АДРЕСА_2 , є відповідач ОСОБА_2 .

На початку осені 2021 року йому стало відомо, що ОСОБА_2 порушує його межі земельної ділянки шляхом розміщення капітальної споруди магазину та квартири. Він звертався до ОСОБА_2 усно про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення частини капітальної споруди, проте ОСОБА_2 повідомила, що ніякі межі не порушувала, продовжує здійснювати ремонтні та будівельні роботи навколо магазину та квартири.

Просив вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони будь-яким особам здійснювати будівельні та ремонтні роботи щодо капітальної споруди, яка розташована в АДРЕСА_2 .

Ухвалою Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 15 листопада 2021 року заяву ОСОБА_1 задоволено.

Заборонено ОСОБА_2 здійснювати будівельні та ремонтні роботи щодо споруди (магазину та квартири), які розташовані в АДРЕСА_2 .

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати.

Посилається на те, що суд першої інстанції виніс ухвалу про забезпечення позову необґрунтовано, не пересвідчившись в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, не перевіривши відповідність виду забезпечення позову, з якою звернувся позивач із заявою, позовним вимогам.

Зазначає, що зі змісту позовних вимог, які містяться на сайті судової влади, вбачається, що позивач заявив позов про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом знесення частини капітальної споруди та зобов`язання вчинити певні дії. На даний час будівля, з приводу якої заявлено позов, повністю збудована, за виключенням деяких робіт: влаштування обшивки дахового покриття, влаштування зовнішніх сходів на другий поверх, оздоблення цокольної частини приміщення, влаштування частини замощення, внутрішні оздоблювальні роботи. Зазначені роботи вона планувала завершити до 01 грудня 2021 року, однак оскаржуваною ухвалою суду їй заборонено їх виконувати. Водночас завершення виконання зазначених робіт не несе ніякої реальної загрози невиконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки будівля збудована. Однак суд не надав належної оцінки доказам та необґрунтовано виніс ухвалу про забезпечення позову.

Право власності на земельну ділянку площею 0,0198 га, кадастровий номер 7324510100:04:001:0046, на якій розміщене нерухоме майно, ОСОБА_2 зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02 березня 2021 року.

Перед початком будівництва було виготовлено містобудівне обґрунтування із зазначенням місця розташування проектованої споруди на земельній ділянці з прив`язкою до існуючих будівель. Відстані до існуючих будівель та межі сусідньої земельної ділянки (тобто земельної ділянки позивача) ОСОБА_2 дотримані, що підтверджується технічним паспортом.

Про початок будівельних робіт було подано декларацію, яка зареєстрована в інспекції ДАБК у Чернівецькій області 28 жовтня 2014 року № ЧВ № 082143010679. Про закінчення будівництва свідчить витяг з реєстру будівельної діяльності ЧВ № 101210811233 від 12 серпня 2021 року.

На підставі вказаних документів ОСОБА_2 зареєстровано право власності на магазин з квартирою, що знаходиться в АДРЕСА_2 , про що свідчить витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 275825947 від 21 вересня 2021 року.

На апеляційну скаргу відзив не надходив.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення наведеним нормам не відповідає.

Відповідно до статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Зі змісту заяви про забезпечення позову вбачається, що предметом майбутнього позову у даній справі є усунення перешкод у користуванні власністю шляхом знесення частини самовільно встановленої споруди та приведення капітальної споруди до вимог законодавства шляхом її переобладнання.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач вказував, що відповідач продовжує здійснювати будівельні роботи, у зв`язку з чим може збільшити площу свої споруди, чим захопити ще більшу частину земельної ділянки позивача.

У разі невжиття заходів забезпечення позову, дії відповідача можуть утруднити та робити неможливим виконання рішення суду, а також завдати непоправної шкоди нерухомому майну, оскільки при зверненні до суду позивачем буде ініційовано проведення у справі будівельно-технічної експертизи з метою встановлення площі та розмірів захопленої земельної ділянки.

Положеннями статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є заборона вчиняти певні дії, тощо.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановить наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постановах від 04 грудня 2019 року у справі № 372/135/19 та від 21 січня 2019 року у справі ґ3 902/483/18.

Відповідно до частини 3 статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 29 січня 2020 року у справі № 753/3170/18.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 зареєстровано право власності на магазин з квартирою, що знаходиться в АДРЕСА_2 , загальною площею, 179,9 кв.м, про що свідчить витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 275825947 від 21 вересня 2021 року.

Оскільки позивачем не вказано перелік будівельних та оздоблювальних робіт, здійснення яких судом слід заборонити та не надано докази на підтвердження того, що невжиття вказаних заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 здійснювати будівельні та ремонтні роботи щодо споруди (магазину та квартири), які розташовані в АДРЕСА_2 .

Окрім того, суд першої інстанції, неналежним чином здійснив співвідношення від настання правових наслідків вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права та законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, а також майнових наслідків заборони здійснювати певні дії, дійшов обґрунтованого висновку про те, що вказані заходи не можуть вважатися необхідними, доцільними та співмірними з огляду на фактичні обставини справи та предмет заявлених позовних вимог, зокрема, обмежувати право відповідача на забудову належної йому на праві власності земельної ділянки.

Недотримання справедливого балансу (співмірності) при втручанні в право власності є порушенням статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 11 ЦПК України суд визначає в межах закону порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності.

Суд у разі ухвалення рішення, яке обмежує процесуальні права учасника справи (вирішуючи питання про забезпечення позову), має врахувати, що таке обмеження повинно бути дійсно необхідним та ефективним для забезпечення виконання рішення в майбутньому, з одного боку, але не повинно тягнути за собою невиправданих обтяжень для осіб, процесуальні права яких обмежуються, з іншого боку.

Колегія суддів, вважає що заявником до суду першої інстанції не надано належних та допустимих доказів про співмірність вжитих заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам.

Такий висновок апеляційного суду узгоджується з правовою позицією, яку Верховний Суд виклав в постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 531/422/19.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що відповідно до вимог статті 376 ЦПК України апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду скасуванню з відмовою у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись статтями 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 15 листопада 2021 року скасувати.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 здійснювати будівельні та ремонтні роботи щодо споруди (магазину та квартири), яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 22 грудня 2021 року.

Головуючий І.М. Литвинюк

Судді: А.І. Владичан

І.Н. Лисак