Рішення

від 01.10.2007 по справі 4/299

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/299

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "01" жовтня 2007 р.Справа №  4/299

 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Хилька Ю.І. розглянув у судовому засіданні справу  №  4/ 299

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Актив-плюс", м.Кіровоград  

до відповідача:  споживчого товариства "Олександрійське", м. Олександрія Кіровоградської області     

про стягнення 5408,37 грн.

Представники сторін:

від позивача - Заремблюк Р.І , довіреність № б/н  від 15.08.07;

від відповідача - Мілодан О.О , довіреність № 74  від 01.10.07;

СУТЬ  СПОРУ:

Заявлено  позов про  стягнення  з  споживчого товариства "Олександрійське", м. Олександрія Кіровоградської області на користь   товариства з обмеженою відповідальністю "Актив-плюс", м.Кіровоград    заборгованість  за  отриманий  товар в  розмірі 5141 грн. 75 коп., втрат від інфляції в розмірі  219 грн. та процентів річних на суму  47 грн. 62 коп.; суми  сплаченого  державного  мита в розмірі  102 грн. та  118  грн.  витрат  на  інформаційно- технічне  забезпечення  судового  процесу.

Дослідивши  матеріали  справи та  правовідносини  між учасниками спору і  надавши  їм правову оцінку, господарський  суд -,

                                                     ВСТАНОВИВ:

Між сторонами спору 10.02. 2006 року   укладено  договір  поставки №208  продукції ( в  подальшому  договір), за  умовами  якого   згідно  до п.1.1( предмет договору)  продавець (позивач)  зобов'язався   поставляти  товари, а  покупець (відповідач) приймати товар та  своєчасно  його оплачувати на умовах даного договору.

Предметом договору сторони визначили проведення господарських операцій по купівлі – продажу  продуктів  харчування визначених  умовами  договору   торгових марок за  погодженням з керівництвом підприємства- відповідача.

При  укладанні договору  сторонами також  згідно розділу  7 визначено, що  оплата  за отриманий  товар повинна здійснюватись  протягом  21 календарних днів.

На виконання  умов договору  позивач, згідно до узгодженої сторонами комерційної заявки   за видатковими накладними в період з  січня  2007 року по   квітень  2007 року   поставив  відповідачу  на його склад  товар на загальну суму   5170 грн. 01 коп.

Однак, в порушення  умов  договору  відповідач   оплатив отриманий від позивача товар  лише частково на суму  28 грн. 26 коп., у зв'язку з чим виникла заборгованість  в розмірі  5141 грн. 75 коп.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги на суму 5141 грн. 75 коп. підтримав  повністю.

Відповідач  позовні вимоги  визнає, наявність  заборгованості пояснює тяжким фінансовим становищем  підприємства, яке  змушене змінювати рід своєї діяльності, погашення заборгованості планується  протягом місяця.

Дослідивши матеріали  справи  та  проаналізувавши  правовідносини, що  виникли між  учасниками  спору, господарський  суд  приходить  до  переконання, що  позовні вимоги  підлягають  до  повного   задоволення.

Таким чином, господарський суд вважає  обґрунтованими  вимоги  про стягнення  суми основного боргу в розмірі  5141 грн. 75 коп..

Такий   висновок  господарський  суд зробив  на підставі  наступного.

Господарський суд вважає, що  викладені   умови  договору, права та обов'язки  сторін, порядок виконання  договору,   дають підстави вважати, що фактично сторонами укладено  договір купівлі-продажу.

За  приписом   ст.265  Господарського  кодексу  України до  правовідносин поставки,  які не  врегульовані цим  кодексом, застосовуються  відповідні  положення  Цивільного  кодексу  України про  договір  купівлі-продажу.

Таким  чином,  господарський суд вважає, що  між  сторонами  виникли  правовідносини, що  підпадають  під  дію     глави  54  Цивільного  кодексу  України.

Так, згідно  ст.712 Цивільного  кодексу України  за   договором  поставки  продавець (постачальник),  який  здійснює  підприємницьку  діяльність зобов'язується  передати у  встановлений  строк (строки)  товар  у  власність  покупця для  використання  його  у підприємницькій  діяльності  або в  інших  цілях, не  пов'язаних  з особистим,  сімейним   або  іншим подібним використанням,  а  покупець  зобов'язується  прийняти  товар  і  сплатити  за  нього  певну  грошову  суму.  До договору  поставки  застосовуються  загальні  положення  про  купівлю-продаж,  якщо  інше  не встановлено  договором,  законом  або не випливає  з  характеру  відносин  сторін.

Як вбачається  із  матеріалів  справи,   відповідач   прийняв  товар  повністю, але не  виконав  свої  зобов'язання  по  оплаті  поставленого товару.

Суд вважає, що між сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору, наявні договірні відносини у відповідності до вимог ст.ст. 11, 639,655,691 ЦК України  підтверджують що це  саме  договір купівлі-продажу. Специфікація товару, ознаки, якість, ціна, вартість - визначені в   видаткових   накладних  (а.с. 14- 18).

На користь відносин купівлі-продажу свідчить і застереження в документах на отримання  товару  про ціну з ПДВ.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк. Саме невиконання умов договору з боку відповідача і стало причиною звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права.

У відповідності до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного  законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його  прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати пені за  несвоєчасне виконання  грошового  зобов'язання..

Спір  фактично виник  через  небажання    відповідача  провести  оплату  поставленого  позивачем  товару. Укладений   між сторонами  договір та  норми   діючого  законодавства  не містять підстав для  звільнення   відповідача від  обов'язку  виконати  зобов'язання  по  оплаті  поставленого  товару.

Позивач правомірно просить стягнути наявний  борг  в  розмірі 5141 грн. 75 коп.    з відповідача на підставі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має бути виконано в натурі.

Поряд з цим, господарський суд  звертає увагу на ту обставину, що  сторонами  при здійсненні  господарських операцій  не  виконувались вимоги    п.п. 1 і 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, зареєстрованої в Міністерстві  юстиції України  12.06.1996р. за N 293/ 1318 ( надалі –інструкція),   сировина, матеріали паливо... та інші  товарно-матеріальні цінності, а також  нематеріальні активи, грошові документи  і цінні папери  ( надалі – цінності) відпускаються покупцям або передаються  безплатно тільки за довіреністю одержувачів.  Вимоги вказаної інструкції поширюються на підприємства, установи та організації, їхні відділення, філії, інші відособлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності.

Довіреність на одержання цінностей від постачальника  за нарядом, договором, замовленням... або іншим документом, що його замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей ( п. 6 Інструкції). Цим же пунктом встановлений порядок виписки довіреності.

Відповідно до вимог пунктів  12, 13 і 15 Інструкції забороняється  відпускати цінності у випадках  подання довіреності, виданої з порушенням встановленого порядку заповнення або  з незаповненими реквізитами.... Після  закінчення відпуску цінностей служби, що здійснювали їх відпуск, здають довіреності разом з  документами на відпуск останньої партії цінностей працівникам, на яких покладено обов'язки з ведення бухгалтерського обліку. Відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку  відпуску за довіреністю  цінностей  покладається на посадових осіб підприємства-постачальника.

Товар отримано представниками  відповідача    без представлення довіреності, а лише   проставленням  штампа та підпису  отримувача на  видаткових накладних.

Отримання   товару  відповідач не заперечив, на оглянутих  в судовому засіданні  оригіналі  видаткових накладних  накладної  є  підпис  отримувача   та    відтиск  штампу складу.

Однак, виходячи с  припису ст. 43  ГПК України   про те, що господарський суд оцінює докази  за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується  на всебічному, повному і об'єктивному розгляді   в  судовому процесі всіх  обставин справи в  їх сукупності та керуючись законом, господарським  судом  визнається   доведеним  матеріалами справи  факт приймання_ передачі  матеріальних  цінностей   позивачем відповідачу  на загальну суму 5170 грн. 01 коп.

Про наявність вказаних правовідносин  засвідчує поведінка  відповідача, який  прийняв  товар від позивача,  провів часткову оплату  отриманого товару   та розпорядився ним на свій  розсуд.  

Господарським  судом  звернуто увагу на  відсутність на  примірниках    роздрібних  накладних  відомостей про надану довіреність  осіб, які   отримували матеріальні  цінності, що   судом  визнається  як   порушення  порядку  відображення в  документах  бухгалтерського обліку господарських  операцій,   передбаченого  Законом України   “Про бухгалтерський  облік  та  фінансову   звітність в  Україні” та Наказом  Міністерства  фінансів  України від 24.05.1995   року  “ Про затвердження  Положення  про  документальне  забезпечення записів  у  бухгалтерському  обліку.”   Єдиним належним та  допустимим  доказом здійснення  господарської  операції  може бути саме  первинний  документ з  суворо  визначеними  Законом  реквізитами:  назвою підприємства, установи від  імені  якої  складено   документ, назва документа (форми),  код форми,  дата і місце  складання, зміст  господарської  операції та  її вимірники (у  натуральному  і  вартісному  виразі), посади,  прізвища, підписи  осіб,  відповідальних  за  здійснення господарської операції і  складання первинного  документа, особистий  підпис або інші  дані, які дають  змогу  ідентифікувати осіб, які  брали  участь  у господарській  операції.

Щодо  допущених позивачем порушень законодавства   господарський  суд вважає за необхідне  відреагувати внесенням на його адресу окремої ухвали.

Проаналізувавши  обґрунтованість позовних вимог  про стягнення з відповідача процентів  річних та  втрат від інфляції,  господарський  суд приходить до переконання, що  позовні вимоги підлягають до повного задоволення  враховуючи наступне.  

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, що складає:  проценти річних 47 грн. 62 коп. та   втрати від інфляції в розмірі  219 грн.

Період за який проведено нарахування втрат від інфляції  та  процентів  річних перебувають в межах позовних вимог.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати належить покласти на  відповідача повністю,  оскільки через невиконання ним  зобов'язання  позивач змушений був звертатись до суду за захистом своїх прав та поніс додаткові витрати.

Керуючись  ст.ст. 34,49, 82,  84, 116, 117 ГПК  України, господарський суд, -

                                                    В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити  повністю.

Стягнути з   споживчого товариства "Олександрійське", м. Олександрія Кіровоградської області проспект Леніна  140  (р/р 26002052902441 в Олександрійському відділенні "Приватбанк" МФО 323583, код 33991981) на  користь товариства з обмеженою відповідальністю "Актив-плюс", м.Кіровоград   проспект Інженерів  10 (р/р 26005312540001 в КФ КБ "Приватбанк" МФО 323583, код 31472308) заборгованість  в розмірі  5141 грн. 75 коп. за  отриманий товар,  втрати від інфляції в розмірі 219 грн. та проценти річних на суму  47 грн. 62 коп. ; сплачене державне мито в розмірі   102 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно- технічне  забезпечення  судового процесу.

Наказ  видати.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до Дніпропетровського  апеляційного господарського суду на вказане рішення через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя                                                                     Ю.І. Хилько