Рішення

від 20.12.2021 по справі 911/2505/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2021 р.

м. Київ

Справа № 911/2505/21

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами

позов Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київкомплекссервіс" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Шевченка, буд. 4-А, код ЄДРПОУ 36979972)

про відшкодування збитків

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява №1966 від 22.07.2021 Військової частини НОМЕР_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київкомплекссервіс" про відшкодування 60549,98 збитків.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.09.2021 вказану позовну заяву залишено без руху.

Позивачем, на виконання ухвали Господарського суду Київської області про залишення позовної заяви без руху подано заяву про усунення недоліків позовної заяви. Суд, перевіривши подані документи, встановив, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Згідно з ч.ч. 5, 7 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього кодексу малозначними справами є, зокрема, справи у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, при цьому, для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Оскільки, ціна поданого позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2021, відповідна справа є малозначною та підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

Так, ухвалою від 21.09.2021 відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін, встановлено строки для подання: відповідачу - відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали; позивачу відповіді на відзив до 14.10.2021; відповідачу заперечень до 21.10.2021.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач, зокрема, зазначає, що між ним та відповідачем укладено два договори від 31.05.2010 №16 та від 31.01.2011 №6 на виконання робіт по капітальному будівництву та ремонту, водночас в ході проведення внутрішнього аудиту після виконання цих договорів встановлено, що загальна сума завищення вартості виконаних підрядних робіт за вказаними договорами складає 60549,98 грн, а отже, позивач просить суд стягнути вказану суму з відповідача у якості завданих збитків. Також позивач просить суд визнати поважними причини пропущення строків позовної давності та поновити строки на подання даного позову.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не подав, про причини неподання суд не повідомив.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом перевірено та встановлено, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.

Вказаний факт підтверджується конвертами №0103279377161 від 03.09.2021 та №0103279370930 від 22.09.2021 з ухвалами від 02.09.2021 та від 21.09.2021, що повернуті Господарському суду Київської області з відмітками «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч.ч. 3, 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, і яка повернута підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат належним чином повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17).

Оскільки, судом надсилались ухвали суду на адресу відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, усі вони розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відтак, відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи.

Відтак, у зв`язку з наведеним, суд вважає за можливе розглядати дану справу за наявними документами, оскільки вважає, що сторонам було надано всі процесуальні можливості для реалізації наданих процесуальним законом прав.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Військовою частиною НОМЕР_1 (позивач, замовник) та ТОВ "Київкомплекссервіс" (підрядник, відповідач) укладено Договір №16 від 31.05.2021 на виконання робіт з реконструкції (ремонту) об`єктів протипожежного захисту пожежних водойм (далі Договір №16), за яким замовник доручає, а підрядник зобов`язується виконати роботи з реконструкції (ремонту) об`єктів протипожежного захисту, пожежних водойм, відповідно до специфікації з дотриманням норм (п. 1.1. Договору №16).

Об`єкт будівництва технічна територія військової частини НОМЕР_1 , адреса розташування об`єкта: 16702 Чернігівська область. м. Ічня 2 Склад та обсяги робіт, що доручаються підряднику (специфікація): найменування робіт роботи з реконструкції (ремонту) об`єктів протипожежного захисту, пожежних водойм, обсяг робіт 5 од., вартість робіт з (ПДВ) 299000,00 грн. Замовник має право зменшити кінцевий обсяг закупівлі в залежності від реального фінансування видатків. Вимога замовника щодо зменшення обсягу закупівлі є обов`язковою для виконання. (п. 1.2. 1.3. Договору №16).

Підрядник зобов`язується розпочати виконання робіт не пізніше 5 діб після підписання замовником Договору та закінчити і здати роботи замовнику за будь-яких умов згідно календарного плану. Початок виконання робіт оформлюється сторонами Календарним планом, який є невід`ємною частиною договору. Замовник згоден з достроковим закінченням робіт без оплати підряднику винагороди за це. При виникненні обставин, що не залежать від підрядника і перешкоджають виконанню робіт у встановлені строки, підрядник може ставити перед замовником питання про їх перегляд. Рішення про перегляд строків приймається замовником. У разі згоди замовника на перегляд строків виконання робіт рішення оформлюється письмовою додатковою угодою з обґрунтуванням обставини. (п. 2.1. 2.3 Договору №16).

Відповідно до п. 5.1 Договору №16 замовлення, постачання, приймання, розвантаження, складування та подача на об`єкт матеріалів здійснюється силами підрядника. Він контролює якість, кількість і комплектність постачання цих ресурсів, на ньому лежить ризик їх випадкової втрати і пошкодження до моменту здавання об`єкта в експлуатацією.

Підрядник виконує роботи у відповідності з кошторисною документацією. Замовник здійснює контроль і технічний нагляд за відповідністю якості, обсягів і ціни виконаних робіт кошторису та матеріалів державним стандартам і технічним умовам. При виявленні відхилень замовник видає підряднику розпорядження про їх усунення, а при значних порушеннях призупиняє виконання робіт (п. 7.1., 7.2. Договору №16). Підрядник у трьохденний строк після підписання цього Договору надає переліки уповноважених осіб, які представляють їх на об`єкті, та визначають обсяг їх повноважень. В подальшому при заміні цих осіб, перегляді їх повноважень підрядник протягом 2 днів інформує замовника (п. 7.4. Договору №16).

Згідно розділу 8 Договору №16 підрядник забезпечує повне, якісне і своєчасне ведення виконавчої документації, що передбачена діючим порядком і цим Договором, визначає осіб, відповідальних, за її ведення. Підрядник веде журнал виконання робіт у формі, що передбачена нормативно-технічною документацією. У журналі фіксуються дати початку і закінчення основних видів робіт, складання актів на приховані роботи, проведення випробувань матеріалів, перевірки якості робіт, причини затримок у виконаній роботі (відсутність ресурсів, механізмів, устаткування, робочої сили, погодні умови тощо), а також будь-яка інша інформація, що впливає на хід виконання робіт. Замовник в будь-який час може ознайомитись з порядком ведення журналу, при потребі засвідчує кожний запис, викладає свої претензії щодо об`єктивності і повноти інформації, ходу виконання робіт. Вимоги замовника по усуненню виявлених порушень, враховуються підрядником, і запис про їх виконання заноситься до журналу.

Підрядник залучає для виконання робіт працівників в достатній кількості і потрібної кваліфікації, створює для них необхідні умови праці і відпочинку на об`єкті протягом робочого часу. Підрядник відповідає за дотримання всіма працівниками трудового законодавства та поведінку своїх працівників на об`єкті, недопущення порушень ними господарського порядку та чинного законодавства, дотримання трудової і технологічної дисципліни, мір пожежної безпеки. Замовник має право з обґрунтуванням підстав вимагати від підрядника усунення від виконання робіт фахівців і робітників з недостатньою професійною кваліфікацією, порушень ними громадського порядку та чинного законодавства, дотримання трудової і технологічної дисципліни, мір пожежної безпеки (розділ 10 Договору №16).

Пунктами 11.1. 11.3. Договору №16 сторони визначили, що здавання і приймання закінчених робіт здійснюється за формами КБ-2 та КБ-3 згідно вимог ДБН. На вимогу замовника підрядник зобов`язаний представити накладні на вартість матеріалів. Здавання-приймання ремонтних робіт оформлюється Актом здавання робіт в експлуатацією. Порядок і черговість здавання робіт, обов`язки сторін визначаються нормативно-технічною документацією. При виявленні в процесі здавання-приймання робіт недоробок, що не зважають безпечній експлуатації об`єкту, Акт здавання робіт в експлуатацію підписується, а на недоробки складається окремий акт з визначенням строків їх усунення. Роботи над недоробками до їх усунення не оплачуються. Якщо при здаванні-прийманні робіт будуть виявлені суттєві недоробки, що виникли з вини підрядника, замовник не підписує акт здавання робіт в експлуатацію і затримує оплату робіт, виконаних з порушенням. Недоліки у виконаних роботах, виявлені в процесі приймання передачі закінчених робіт (об`єкта будівництва), які виникли з вини підрядника, повинні бути усунені підрядником протягом строків, визначених комісією, що приймає об`єкт. Якщо підрядник не бажає чи не може усунути ці недоліки, замовник може попередити підрядника про порушення ним своїх зобов`язань, і, якщо підрядник без затримки не вжив необхідних заходів для виправлення ситуації, усуне недоліки своїми силами або із залученням третіх осіб за рахунок підрядника.

Тверда договірна ціна робіт, складає 299000,00 грн в тому числі ПДВ 49833,33 грн. Ціна робіт визначене на основі кошторисної документації та протоколу Договірної ціни, яка є невід`ємною частино Договору (п. 12.1 Договору №16).

Згідно положень п. 15.1. Договору розрахунки за виконані роботи здійснюються протягом 45-ти банківських днів шляхом оплати виконаних та належним чином прийнятих робіт після надання виконавцем в установленому порядку наступних документів, за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків: Акту за формулою КБ-2в; Акту за формою КБ-3; рахунки фактури на використані матеріали; посвідчення про прийняття продукції представником замовника. Замовник має право повернути рахунки підряднику без оплати у випадку їх направлення без надання всіх необхідних документів, передбачених п. 15.1. цього Договору або у випадку неналежного оформлення таких документів (відсутність підпису, печатки, тощо).

Поряд з тим, Військовою частиною НОМЕР_1 як замовником та ТОВ "Київкомплекссервіс" як підрядником 31.01.2011 укладено Договір №6 на виконання робіт по будівництву об`єктів протипожежного захисту пожежних водойм (реконструкція) (далі Договір №6), за яким замовник доручає, а підрядник зобов`язується виконати роботи з будівництва об`єктів протипожежного захисту, пожежних водойм (реконструкція), відповідно до специфікації з дотриманням норм (п. 1.1. Договору №6).

Об`єктом будівництва визначено територія військової частини НОМЕР_1 , адреса розташування об`єкта: 16702 Чернігівська область. м. Ічня 2 Склад та обсяги робіт, що доручаються підряднику (специфікація): найменування робіт роботи по будівництву об`єктів протипожежного захисту, пожежних водойм (реконструкція), обсяг робіт 5 од., вартість робіт з (ПДВ) 296000,00 грн. Замовник має право зменшити кінцевий обсяг закупівлі в залежності від реального фінансування видатків. Вимога замовника щодо зменшення обсягу закупівлі є обов`язковою для виконання. (п. 1.2. 1.3. Договору №6).

Тверда договірна ціна робіт, складає 296000,00 грн в тому числі ПДВ 49333,33 грн. Ціна робіт визначене на основі кошторисної документації та протоколу Договірної ціни, яка є невід`ємною частино Договору (п. 12.1 Договору №16).

Текст Договору №6 є майже ідентичним тексту Договору №16 відмінними є лише ціна договору та його предмет, у зв`язку з чим суд не цитує положення Договору №6.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що у ході проведення внутрішнього аудиту встановлено, що в актах приймання виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2в) щодо виконання умов Договору №16, за вересень та жовтень 2010 року безпідставно завищені трудовитрати на 770 людино-годин, тобто у актах приймання робіт невірно застосовано коефіцієнт - К=1,2 замість потрібного К=1,1, що призвело до збільшення вартості робіт на 6678,68 грн. При цьому позивач також стверджує, що підрядником була завищена площа нанесення гідроізоляційного шару на стіни та підлогу у два рази по водоймищу №2, №16, №77, №42, №99, що призвело до збільшення вартості робіт на 9837,58 грн.

Таким чином позивач стверджує, що збільшення вартості виконаних підрядних робіт за актами приймання виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2в) за вересень 2010 і за жовтень 2010 складає: 6678,68 + 9837,58 = 16516,26 грн з ПДВ, які підлягають відшкодуванню за рахунок ТОВ «Київкомплекссервіс».

Між тим позивач у позовній заяві наголошує на тому, що у ході проведення внутрішнього аудиту щодо виконання умов Договору №6 встановлено, що в актах приймання виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2в) за червень, серпень, листопад, грудень, 2011 також безпідставно включений коефіцієнт К=1,2 до норм витрат труда робітників, зайнятих на ремонтно-будівельних роботах для урахування впливу умов виконання робіт, чим порушено п. 2.5 ДБН Д.1.1.-4-2000, що призвело до заробітної плати у прямих витратах на 9259,00 грн. Також позивач стверджує, що у вказаних Актах підрядником завищена площа нанесення гідроізоляційного шару на стіни та підлогу у 3 рази по водоймищам №90, №97, №72, №73, №75 та не вірно врахована вартість гідроізоляційного матеріалу згідно накладної РН-68 від 24.06.2011. Збільшення вартості виконаних підрядних робіт за актами приймання виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2в) за червень, серпень, листопад, грудень, 2011 з нарахуваннями складає 44032,72 грн, стверджує позивач.

Отже, у позовній заяві позивач заявляє до суду вимоги про стягнення з ТОВ «Київкомплекссервіс» 60549,98 грн, що є загальною сумою завищення вартості виконаних підрядних робіт за договорами №16 від 31.05.2010 та №6 від 31.01.2011.

Відповідач в свою чергу жодним чином не відреагував на наявність даного судового провадження, заперечень не надав, хоча і був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.

Суд дослідивши всі наявні в матеріалах справи докази вважає за необхідне зазначити на наступному.

Укладені між сторонами договори за своєю правовою природою є договорами підряду, а отже правовідносини, що склались між сторонами, регулюються відповідними положеннями цивільного та господарського законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Частинами 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України встановлено що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов`язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов`язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред`являти один одному вимоги, пов`язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб (ст. 839 ЦК України). Якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу. Підрядник зобов`язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок. Якщо робота виконується з матеріалу замовника, у договорі підряду мають бути встановлені норми витрат матеріалу, строки повернення його залишку та основних відходів, а також відповідальність підрядника за невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків. Підрядник відповідає за невиконання або неналежне виконання роботи, спричинене недоліками матеріалу, наданого замовником, якщо не доведе, що ці недоліки не могли бути ним виявлені при належному прийманні матеріалу (ст. 839 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Частинами 1-3 ст. 844 ЦК України встановлено, що ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов`язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом.

Якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором. За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків (ст. 852 ЦК України).

Положеннями ст. 854 ЦК України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру (ст. 857 ЦК України).

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання. Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов`язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше.

Нормами ст. 526 встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Про належне виконання сторонами Договору №16 від 31.05.2010 та Договору №6 від 31.01.2011 свідчать, зокрема, підписані замовником Акти перевірки виконання робіт по будівництву (реконструкції) пожежних водоймищ у військовій частині НОМЕР_1 . У вказаних актах зазначено, що всі роботи підрядника проведені згідно актів виконаних робіт типової форми КБ-2а.

При цьому в матеріалах справи відсутні відомості про порушення сторонами умов договорів щодо якості та своєчасності виконання умов даних договорів, а отже, суд зважаючи на положення ст. 857 Цивільного кодексу України має достатньо підстав вважати, що роботи за вказаними договорами виконані якісно.

Позивач, як на підставу своїх позовних вимог, так і на підставу наявності збитків посилається на Звіт від 16.10.2021 №234/31/50 про результати внутрішнього планового аудиту відповідності ефективного використання коштів за програмою 2101200 «Забезпечення живучості та вибухопожежобезпеки арсеналів, баз та складів озброєння, ракет і боєприпасів Збройних сил України» у військовій частині НОМЕР_1 за період з 01.05.2010 року по 31.07.2012.

Вказаним внутрішнім Звітом, зокрема, встановлено, що загальна сума завищення відповідачем вартості виконаних підрядних робіт за договорами підряду №16 від 31.05.2010 та №6 від 31.01.2011 складає 60549,98 грн.

У Звіті та відповідно у позовній заяві позивач посилається на те, що в актах приймання будівельних робіт (ф. КБ-2в) за вересень та жовтень 2010 року (Договір №16 від 31.05.2010) та актах (ф. КБ-2в) за червень, листопад, грудень 2011 року (Договір №16 від 31.01.2011) безпідставно включений коефіцієнт К=1,2 до норм витрат труда робітників, зайнятих на ремонтно-будівельних роботах для урахування впливу умов виконання робіт, чим порушено п. 2.5 ДБН Д. 1.1-4-2000. У звіті зазначено, що при комісійному огляді пожежних водойм, роботи виконувались на території військової частини НОМЕР_1 з обмеженими умовами складування будівельних матеріалів на виконання робіт у закритих спорудах (приміщеннях), верхня позначка яких знаходиться нижче 3м від поверхні землі, а не в існуючий будівлі, що експлуатується, у зв`язку з чим роботи повинні були кваліфікуватись згідно п. 5, п. 6, Додатка 2 ДБН Д. 1.1.-4-2000, де К=1,1, проти прийнятого К=1,2. Завищені трудовитрати на 770 людино-годин.

Зважаючи на вказані зазначення позивача та інформацію, викладену у Звіті суд зазначає, що він за відсутності в матеріалах справи доказів (технічних паспортів об`єктів, планів, доказів фото-відео фіксації тощо) не може встановити вказані обставини щодо специфіки виконаних відповідачем робіт на території Військової частини НОМЕР_1 та стверджувати про неправильне застосування відповідачем коефіцієнту до норм труда робітників.

До того ж, суд, зважаючи не те, що внутрішній звіт фактично складений представниками позивача (як однією структурою в цілому), не може посилатись на вказаний звіт як на беззаперечний доказ підтвердження тих чи інших обставин, позаяк останній може бути складений заінтересованими особами. Крім того, під час перевірки об`єктів будівництва та складання даного звіту не був присутній як відповідач так і будь-яка інша не заінтересована особа.

Отже, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, обставин виконання робіт підрядником та їх специфіки та відповідно не доведено наявності неправомірності застосування ним неправильного, на думку позивача, коефіцієнту оплати праці.

З тих самих підстав суд також не може встановити порушення підрядником кількості слоїв нанесення гідроізоляційного шару, а саме завищення гідроізоляційного шару у два рази по водоймищам: №2; №16; №77; №42; №99 та у три рази по водоймищам: №90, №97, №72, №73, №75. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази (висновки незалежних експертів), які б підтверджували фактичне збільшення гідроізоляційного шару нанесене підрядником, тобто, як вже зазначалось вище, суд не може спиратись на відомості викладені у Звіті та достеменно стверджувати про збільшення відповідачем гідроізоляційного шару у 2 чи у 3 рази та відсутність технічно обґрунтованих підстав для таких дій.

Між тим, стосовно твердження позивача про те, що відповідачем не вірно нараховано вартість гідроізоляційного матеріалу, а саме по 60,85 грн/кг та 62.95 грн/кг, замість 50,83 грн/кг згідно накладної №РН-68 від 24.06.2011, суд повідомляє, що згідно Локальних кошторисів №2-1-2; №2-1-3; №2-1-4; №2-1-5 сторонами погоджено вартість гідроізоляційного матеріалу у розмірі 60,85 грн/кг, також згідно Відомості ресурсів витрат підрядника сторонами погоджено ціну іншого гідроізоляційного матеріалу (MORTAR). Тобто замовник, підписуючи вказані документи погодився з вказаними цінами на відповідні гідроізоляційного матеріали.

Варто зазначити, що в суду не має інформації та доказів, які б підтверджували перебільшення сторонами ціни Договорів №16 та №6 (виходу за межі договірної ціни), а отже, в суду відсутні підстави стверджувати, що відповідач таким чином мав на меті збагатитись за рахунок позивача.

Принагідно суд звертає увагу на те, що у Звіті, на думку комісії, збільшення виконаних робіт виникло з вини колишніх командирів Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які підписували акти приймання виконаних робіт та у зв`язку з відсутністю фахівця-кошторисника.

Зазначення вказаних обставини жодним чином не може підтверджувати факт неправомірних дій відповідача, позаяк останній діяв в рамках діючого законодавства в частині погодження з замовником вартості робіт та товарів у кошторисі та інших документах.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також до статність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постановах КГС ВС від 19.09.2019 року у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 року у справі № 910/8357/18).

Відтак позивачем не додано до справи всіх належних та допустимих доказів, які б підтверджували обставини, викладені у Звіті, тоді як сам звіт не може вважатись судом належним доказом викладених в ньому обставин з підстав викладених вище.

Принагідно суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

За змістом статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності (частина 2 статті 218 Господарського кодексу України).

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За загальним правилом особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина 1 статті 22, стаття 611, частина 1 статті 623 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі статтею 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Таким чином, збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб`єктів тощо.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Ураховуючи положення статті 74 Господарського процесуального кодексу України, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (аналогічну правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.04.2020 у справі №904/3189/19, від 10.12.2018 у справі №902/320/17).

Відтак, cуд зазначає, що вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд повинен з`ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. Позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків та їх розмір. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення зобов`язань.

При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється по за межами конкретного випадку, і, відповідно, поза межами юридично значимого зв`язку.

Відтак, суд досліджуючи докази у даній справі приходить до висновків, що позивачем не доведено наявності у відповідача протиправної поведінки, а саме, факту того, що під час виконання Договорів №6 та №16 відповідач вийшов за межі погодженої договірної ціни послуг та товарів, що призвело до понесення позивачем збитків. Таким чином позивачем не доведено умисних та протиправних дій відповідача, а відтак і причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та збитками позивача.

Отже, у зв`язку з відсутністю (недоведеністю) протиправної поведінки відповідача, в суду наявні підстави стверджувати, що у останнього в контексті викладених вище положень матеріального права, відсутня наявність складу цивільного правопорушення, а відтак і відсутні підстави для стягнення з останнього збитків заявлених позивачем.

Отже, суд вважає позовні вимоги, про стягнення з відповідача 60549,98 грн збитків недоведеними, безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, а відтак відмовляє у позові повністю.

Принагідно, суд зазначає, що аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд бере до уваги висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:у разі задоволення позову - на відповідача;у разі відмови в позові - на позивача;у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, у зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог, судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на позивача у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 21.12.2021.

Суддя А.Ф. Черногуз