Ухвала

від 21.02.2022 по справі 911/2505/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

"22" лютого 2022 р. Справа№ 911/2505/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Корсака В.А.

Попікової О.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги

військової частини НОМЕР_1

на рішення Господарського суду Київської області від 21.12.2021 (повний текст складено 21.12.2021)

у справі № 911/2505/21 (суддя Черногуз А.Ф.)

за позовом військової частини НОМЕР_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київкомплекссервіс»

про відшкодування збитків, -

в с т а н о в и в :

Рішенням Господарського суду Київської області від 21.12.2021 у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, військова частина НОМЕР_1 звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. У поданій апеляційній скарзі заявник клопоче про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.02.2022 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Попікова О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2022 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/2505/21. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Київської області від 21.12.2021 до надходження матеріалів справи № 911/2505/21.

17.02.2022 матеріали справи № 911/2505/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Дослідивши матеріали поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення її без руху з таких підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються: 1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга подана представником і в справі немає підтвердження його повноважень; 2) докази сплати судового збору; 3) докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі; 4) докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, за наявності.

Особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення (ст. 259 ГПК України).

Частиною 2 ст. 260 ГПК України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 258 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 174 цього Кодексу.

У свою чергу, ч. 1 ст. 174 ГПК України містить положення, відповідно до якого суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Перевіривши матеріали апеляційної скарги, колегія суддів встановила, що військова частина НОМЕР_1 не надала з апеляційною скаргою докази направлення копії цієї скарги іншим учасникам справи, що підтверджується зокрема переліком додатків до цієї скарги (за підписом т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 ), у якому відсутня вказівка щодо доказів направлення копії апеляційної скарги відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Київкомплекссервіс».

За змістом ч.ч. 1 та 3 ст. 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника (ч. 3 ст. 56 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Підпунктом 11 пункту 161 Розділу ХV "Перехідні положення" Конституції України з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" представництво відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року. Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року.

Наведені вище положення законодавства передбачають можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи як в порядку самопредставництва, так й іншими особами як представниками юридичної особи.

У порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких підтверджуються відповідно до частини третьої статті 56 ГПК України.

Аналіз наведених вище законодавчих положень дає підстави для висновку, що визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.11.2020 у справі № 908/592/19.

Згідно з п. 1 ч. ч. 1, 3, 4 ст. 60 ГПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи. Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами. Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Таким чином, матеріали справи та апеляційної скарги не містять доказів на підтвердження того, що т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 має право відповідно до закону чи розпорядчого акта представляти військову частину НОМЕР_1 у якості представника (адвоката) або в порядку самопредставництва, а тому відсутні підстави вважати, що апеляційну скаргу підписано особою, яка має право її підписувати.

Також, перевіривши матеріали апеляційної скарги, колегія суддів встановила, що до скарги не додано доказів сплати судового збору в установленому порядку і розмірі.

Частиною 2 ст. 123 ГПК України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».

Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пп. 7) п. 2 ч. 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду апеляційної скарги на ухвалу суду ставку судового збору встановлено у розмірі 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Якщо апеляційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору (ч. 4 ст. 258 ГПК України).

Таким чином, за подання апеляційної скарги на рішення суду у цій справі підлягає сплаті 3 405,00 грн судового збору.

Військова частина НОМЕР_1 доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги не надала, що підтверджується зокрема переліком додатків до цієї апеляційної скарги.

За текстом апеляційної скарги військова частина НОМЕР_1 не вказує, що є особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно зі ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Оскільки до апеляційної скарги не додані докази сплати судового збору в установленому законодавством розмірі, то така скарга не відповідає вимогам, визначеним ст. 258 ГПК України, та підлягає залишенню без руху із встановленням строку на усунення недоліків.

Розглянувши заявлене скаржником клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди повинні дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав і свобод, гарантованих Конвенцією.

У п. 53 рішення від 08.04.2010 у справі «Меньшакова проти України» ЄСПЛ зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. п. 57 рішення від 28.05.1985 у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), series A, № 93).

Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 129 Конституції України визначено, що основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Право на звернення до суду не є абсолютним, оскільки воно реалізується тільки в порядку і спосіб, встановлені законом.

Частинами 1, 2 ст. 256 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно з ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

При цьому ГПК України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 ГПК України).

Зокрема п. 4 ч. 3 ст. 258 ГПК України унормовано, що до апеляційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, за наявності.

Встановлено, що повний текст оскаржуваного рішення від 21.12.2021 складено 21.12.2021; військова частина НОМЕР_1 отримала повний текст рішення 31.12.2021 та звернулась з апеляційною скаргою 29.01.2022.

Враховуючи приписи ч. 1 ст. 256 ГПК України, двадцятиденний строк оскарження рішення місцевого господарського суду закінчився 20.01.2022.

Тобто військова частина НОМЕР_1 звернулась з апеляційною скаргою з пропуском встановленого ст. 256 ГПК України двадцятиденного строку.

Проте скаржник в своїй апеляційній скарзі не заявляє клопотання про поновлення такого строку та не наводить жодних об`єктивних причин пропуску стоку на апеляційне оскарження.

Отже, військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Київської області від 21.12.2021 з пропуском строку на апеляційне оскарження.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне роз`яснити військовій частині НОМЕР_1 , що згідно з ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними. Дійсно, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку, проте для цього необхідно заявити відповідне клопотання, обґрунтувати поважність причин пропуску такого строку та надати суду відповідні докази (зазначеної позиції дотримується Верховний Суд в ухвалах від 11.01.2021 у справі № 904/440/20, від 11.01.2021 у справі № 910/182/20, від 24.12.2020 у справі № 910/5349/19, від 15.12.2020 у справі № 915/35/20 та ін.).

Згідно з ч. 3 ст. 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст. 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Оскільки до апеляційної скарги не додані докази сплати судового збору в установленому законодавством розмірі, докази направлення копії цієї апеляційної скарги відповідачу, а також для надання скаржнику можливості звернутися з обгрунтовним клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, вказавши причини для поновлення строку (з наданням відповідних доказів) та надати докази на підтвердження того, т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 має право відповідно до закону представляти інтереси військової частини НОМЕР_1 у якості представника (адвоката) або в порядку само представництва, то така скарга не відповідає вимогам, визначеним ст. 258 ГПК України, та підлягає залишенню без руху із встановленням строку на усунення недоліків. У випадку не усунення у встановлений термін вказаних вище недоліків апеляційної скарги, апеляційну скаргу буде повернуто скаржнику.

Керуючись ст. ст. 234, 256, 258, 260 ГПК України, апеляційний господарський суд,-

У Х В А Л И В :

1. Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Київської області від 21.12.2021 у справі № 911/2505/21 залишити без руху.

2. Надати військовій частині НОМЕР_1 строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме:

- надання доказів сплати судового збору в сумі 3 405,00 грн у встановленому порядку;

- надання доказів направлення копії апеляційної скарги (з доданими до неї документами) відповідачу у справі у встановленому порядку;

- надання доказів на підтвердження повноважень т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 на представництво/самопредставництво інтересів скаржника у Північному апеляційному господарському суді;

3. Роз`яснити військовій частині НОМЕР_1 право подати заяву для поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням підстав поновлення та доказів на їх підтвердження протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

4. Роз`яснити військовій частині НОМЕР_1 , що у випадку не усунення у встановлений термін недоліків, апеляційну скаргу буде повернуто скаржнику або відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 ПІК України ухвала набирає законної сили з моменту їх підписання та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддяО.О. Євсіков

СуддіВ.А. Корсак

О.В. Попікова