Рішення

від 14.12.2021 по справі 922/3615/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/3615/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання Деньковичі А.Й.

розглянувши матеріали справи

за позовом Фермерського господарства "Лідія" Хлевняк А.П. (62002, Харківська область, Краснокутський район, смт. Краснокутськ, вул. Партизанська, 2, код ЄДРПОУ 21223879) до 1. Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (61145, м. Харків, вул. Космічна, 21, 2 під`їзд, 8, 9 поверхи, код ЄДРПОУ 397792822) 2. Краснокутської селищної ради Богодухівсього району Харківської області (62000, Харківська область, Богодухівський район, смт. Краснокутськ, вул. Охтирська, 1, код ЄДРПОУ 04397359) Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ); Фермерське господарство «АГРОСЛОБОДА» (62020, Харківська область, Краснокутський район, село Мурафа, ідентифікаційний код 34643954) про відновлення становища, що існувало до порушення прав, визнання незаконним наказу за участю представників сторін:

позивача - адвоката Браташ О.О., ордер №1051109 від 12.05.2021 ;

1-го відповідача - Шавлак В.Р. довіреність № 32-20-14,1-7348/0/19-21 від 17.09.2021;

2-го відповідача - не з`явився;

третіх осіб - не з`явилися;

ВСТАНОВИВ:

07 вересня 2021 року до Господарського суду Харківської області з позовною заявою звернулося - Фермерське господарство "Лідія" Хлевняк А.П. до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та до Краснокутської селищної ради Богодухівсього району Харківської області, в якій просить суд:

- Відновити становище, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання - Фермерського господарства "Лідія" Хлевняк А.П., а саме відновити межі земельної ділянки в натурі шляхом усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, яка надана для ведення селянського (фермерського) господарства відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії Б№047928 1993 загальною площею 12,83 га ріллі (земельна ділянка площею 10,01 га, розташована за межами населеного пункту на території Краснокутської селищної ради Краснокутського району Харківської області, земельна ділянка площею 2,82 га - розташована в межах населеного пункту на території Краснокутської селищної ради Краснокутського району Харківської області) та зобов`язати внести відомості до Державного земельного кадастру пр. власності та речові права на земельну ділянку відомості щодо визнання за Фермерським господарством "Лідія" Хлевняк А.П. право постійного користування земельною ділянкою, яка надана для ведення селянського (фермерського) господарства відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії Б№047928 1993 загальною площею 12,83 га ріллі (земельна ділянка площею 10,01 га, розташована за межами населеного пункту на території Краснокутської селищної ради Краснокутського району Харківської області, земельна ділянка площею 2,82 га - розташована в межах населеного пункту на території Краснокутської селищної ради Краснокутського району Харківської області);

- Визнати незаконним наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 1296-СГ "Про відмову в наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" та зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області виконати певні дії щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою Фермерському господарству "Лідія" Хлевняк А.П.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.09.2021 позовну заяву Фермерського господарства "Лідія" Хлевняк А.П. до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та до Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області залишено без руху. Надано позивачу строк 10 днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, шляхом надання до суду доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку.

22.09.2021 від позивача у справі надійшла заява (вх.№14189), в якій він на виконання вимог ухвали Господарського суду Харківської області від 10.09.2021 року просить долучити до матеріалів справи оригінал платіжного доручення про сплату судового збору. Позивачем до позовної заяви також було надане клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 12.10.2021 о 12:15. Встановлено: відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву - п`ятнадцять днів, з дня вручення даної ухвали; позивачу строк на подання до суду відповідей на відзив - п`ять днів з дня отримання відзиву.

Протокольною ухвалою від 12.10.2021 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 23.10.2021, підготовче засідання відкладено на 02.11.2021 об 11:30.

12.10.2021 від 2-го відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 24072), в якому останній проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити.

13.10.2021 від 1-го відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 24124), в якому він проти позову заперечує та просить у його задоволенні відмовити.

25.10.2021 від 1-го відповідача надійшло клопотання про залучення третіх осіб (вх. № 25018), в якому останній просив залучити до розгляду у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: гр. ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 ; Фермерське господарство «АГРОСЛОБОДА» . Також, у поданому клопотанні 1-ий відповідач просив встановити зареєстроване місце проживання гр. ОСОБА_2 згідно з даними Єдиного державного демографічного реєстру.

25.10.2021 від 1-го відповідача надійшли пояснення (вх.№ 25019).

29.10.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№ 25390), в якій останній проти доводів, викладених відповідачем у відзиві на позовну заяву заперечував та просив позов задовольнити.

01.11.2021 від 1-го відповідача надійшли заперечення на відзив за вх.№ 25513.

Також, 01.11.2021 від 1-го відповідача у справі надійшло клопотання (вх. № 25515,) в якому останній просив закрити провадження у справі, оскільки даний спір не підлягає розгляду в господарському суді та має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.11.2021 у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів відмовлено. Клопотання 1-го відповідача про залучення третіх осіб (вх. №25018 від 25.10.2021) задоволено частково. Залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: гр. ОСОБА_1 ; ФГ «АГРОСЛОБОДА» . У задоволенні решти клопотання 1-го відповідача про залучення третіх осіб відмовлено. Усне клопотання 1-го відповідача про відкладення підготовчого засідання задоволено. Підготовче засідання відкладено на 16.11.2021 об 11:00.

12.11.2021 від позивача у справі надійшли докази направлення позовної заяви та доданих до неї документів на адресу третіх осіб у справі (вх. № 26692).

15.11.2021 від позивача надійшли заперечення на пояснення та відповідь на відзиви першого та другого відповідачів (вх. № 26819).

24.11.2021 1-го відповідача надійшли письмові пояснення (вх. № 27766).

Також, 24.11.2021 від третіх осіб у справі, ОСОБА_1 та ФГ «АГРОСЛОБОДА» надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності (вх. №№ 27780;27779), в яких вони зазначили, що проти позову заперечують.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.11.2021, у задоволенні клопотання 1-го відповідача (вх. № 25515 від 01.11.2021) про закриття провадження у справі відмовлено. Закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 06.12.2021 о 10:30.

Протокольною ухвалою від 06.12.2021 суд оголосив перерву до 14.12.2021 до 11:45.

14.12.2021 від третьої особи у справі - ОСОБА_1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі (вх. №29324), в якому остання просить зупинити провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням господарського суду Харківської області від 25.11.2020 у справі № 922/1815/20, від якого залежить вирішення справи, зокрема вказана справа на даний час призначена судом апеляційної інстанції до розгляду.

Також, 14.12.2021 від 1-го відповідач надійшло клопотання про зупинення провадження у справі (вх. № 29118), зокрема до набрання законної сили рішенням Східного апеляційного господарського суду у справі № 922/1815/20.

Протокольною ухвалою від 14.12.2021, вищевказані клопотання третьої особи та 1-го відповідач залишені без розгляду на підставі ч.2 ст. 207 ГПК України.

Присутній у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримував та просив позов задовольнити.

Присутній у судовому засіданні представник 1-го відповідача проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити.

Представник 2-го відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення повернуте до суду поштовим відділенням.

Представник третьої особи, ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився.

Представник третьої особи, ФГ "АГРОСЛОБОДА" у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення повернуте до суду поштовим відділенням.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, суд встановив наступне.

22 лютого 1993 року Рішенням XIV сесії XXI скликання Краснокутської районної ради народних депутатів Харківської області Про наділення земель селянським (фермерським) господарствам на території району , розглянувши матеріали про створення фермерських господарств вирішено наділити земельні ділянки у постійне користування для створення та розширення фермерських господарств громадянам в слідуючих розмірах - громадянину ОСОБА_3 - 13 га ріллі із земель запасу для створення фермерського господарства.

Розпорядженням заступника голови Краснокутської районної Ради народних депутатів №18 від 16.03.1993 року Про видачу Державних актів на право постійного користування землею постановлено видати Державний акт на право постійного користування землею для створення фермерського господарства, яким передбачено надання у постійне користування 12,83 га ріллі із земель запасу Краснокутської селищної Ради. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею за №13.

На підставі зазначеного рішення видано Державний акт на право постійного користування землею серії Б №047928, загальний розмір земельної ділянки, що передана в безстрокове і безоплатне користування становить 12,83 га. Дана земельна ділянка 12,83 га ріллі складається з двох: земельна ділянка площею 10,01 га розташована за межами населеного пункту на території Краснокутської селищної ради Краснокутського району Харківської області (з 15.05.2015 року повноваження щодо розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення покладено на Головне управління Держгеокадастру у Харківській області); земельна ділянка площею 2,82 га - розташована в межах населеного пункту на території Краснокутської селищної ради Краснокутського району Харківської області.

03.03.1993 зареєстровано юридичну особу - Фермерське господарство Лідія ОСОБА_3 (далі - ФГ Лідія Хлевняк А.П.) (свідоцтво НОМЕР_1 ).

02.09.2004 ФГ Лідія ОСОБА_3 було внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій та присвоєно Ідентифікаційний код суб`єкта підприємницької діяльності 21223879.

ФГ Лідія ОСОБА_3 діє до теперішнього часу, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Отже, на час отримання земельної ділянки для створення ФГ земельна ділянка мала своє цільове призначення - забезпечувала правові підстави створення та подальшу господарську діяльність суб`єкта підприємництва - селянського (фермерського) господарства.

Приписами Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» право використання земельної ділянки і отримання від неї благ надано ФГ, обов`язок утримання земельної ділянки і понесення відповідних ризиків покладений на ФГ, а суб`єктом (носієм) речового права залишена фізична особа - Голова ФГ.

19.01.2016 ОСОБА_3 помер, що підтверджується Свідоцтвом про смерть, виданим 02.02.2016.

Дані обставини встановлені в рішенні господарського суду Харківської області від 21.08.2019 по справі №922/2548/18.

Державний акт на право постійного користування землею серії Б №047928 виданий саме селянському господарству гр. ОСОБА_3 , далі в цьому акті зазначено, що земля надана для ведення селянського господарства.

Позивач зазначає, що рішенням Господарського суду Харківської області від 25.11.2020 у справі № 922/1815/20 позов ФГ "Лідія" Хлевняк А.П. задоволено. Визнано за ФГ "Лідія" Хлевняк А.П. право постійного користування земельною ділянкою, яка надана для ведення селянського (фермерського) господарства відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії Б №047928 1993 рік, загальною площею - 12,83 га ріллі (земельна ділянка площею 10,01 га розташована за межами населеного пункту на території Краснокутської селищної ради Краснокутського району Харківської області, земельна ділянка площею 2,82 га - розташована в межах населеного пункту на території Краснокутської селищної ради Краснокутського району Харківської області).

19.02.2021 голова ФГ Лідія Хлевняк А.П. звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із клопотанням про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 12,83 (рілля). До заяви головою ФГ Лідія Хлевняк А.П. додано: копію рішення господарського суду від 25.11.2021 у справі № 922/1815/20; копію державного акта на земельну ділянку; копію паспорту та ідентифікаційного коду Голови ФГ Лідія Хлевняк А.П.

Проте, наказом № 1296-СГ від 18 березня 2021 року Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - 1-ий відповідач) відповідно до ст. 15-1, 122 Земельного кодексу України відмовило ФГ Лідія Хлевняк А.П. у наданні дозволу на розробленні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості площею 2,82 та 10,01 га, розташованих за межами населених пунктів та території Краснокутської селищної ради Краснокутського району Харківської області.

Підставою відмови вказано, що за інформацією Відділу у Краснокутському районі Головного управління держгеокадастру у Харківській області, земельна ділянка площею 10,01 га має накладання на земельні ділянки, які перебувають у приватній власності третіх осіб. Земельна ділянка площею 2,82 га розташована в межах населеного пункту с. Ситинки Краснокутської селищної ради Краснокутського району Харківської області.

Отже, відмова 1-го відповідача, що викладена у наказі № 1296-СГ від 18 березня 2021 року на думку позивача з урахуванням того, що рішенням господарського суду Харківської області від 25.11.2020 у справі № 922/1815/20 встановлено його право постійного користування земельною ділянкою, свідчать про порушенням його прав, що зумовило звернення до суду із даним позовом.

1-ий відповідач позов не визнає, зазначає, що на час прийняття спірного наказу 1-ий відповідач мав повноваження щодо розпорядження земельними ділянками, проте право власності, користування та оренди виникають з моменту державної реєстрації цих прав, проте позивачем доказів реєстрації права користування земельної ділянки не надано; даний спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

2-ий відповідач проти позову заперечує зазначає, що земельна ділянка, що вказана позивачем у позові на момент прийняття спірного наказу знаходилась у розпорядженні 1-го відповідача у справі, отже Краснокутська селищна рада не несе відповідальність за землі державної власності , так як не є їх власником. Також, заперечував проти покладення на нього судових витрат.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог та заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності внесено зміни до ч.4 статті 122 Земельного кодексу України та із 01.01.2013 року центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до ст. 1,7 Закону України Про фермерське господарство (далі - Закон) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Відповідно до ст. 123 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою. Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.11.2021 по справі 922/1815/20 було визнано за ФГ Лідія Хлевняк А.П. право постійного користування земельною ділянкою, яка надана для ведення селянського (фермерського) господарства відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії Б №047928 1993 рік, загальною площею -12,83 га ріллі (земельна ділянка площею 10,01 га розташована за межами населеного пункту на території Краснокутської селищної ради Краснокутського району Харківської області, земельна ділянка площею 2,82 га, розташована в межах населеного пункту на території Краснокутської селищної ради Краснокутського району Харківської області).

При цьому на даний час, Ломака Н.А. подала до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу на вищевказане рішення суду. Судом апеляційної інстанції зазначена апеляційна скарга призначена до розгляду.

Відповідно до ст. 107 ЗК України, основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації.

У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки.

У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

1-ий відповідач повідомив позивача, що згідно з вимогами статті 55 Закону України Про землеустрій технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає, крім іншого, рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою (у випадках, передбачених законом) та згоду власника земельної ділянки, а для земель державної та комунальної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на відновлення меж земельної ділянки користувачем.

За інформацією Відділу у Краснокутському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, земельна ділянка площею 10,01 га має накладання на земельні ділянки, які перебувають у приватній власності третіх осіб. Земельна ділянка площею 2,82 га розташована в межах населеного пункту с. Ситники Краснокутської селищної ради Краснокутського району Харківської області.

Відповідно до ст. 83 ЗК України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають:

а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності:

б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування;

в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Відновлення меж земельних ділянок загальною площею - 12,83 га ріллі (земельна ділянка площею 10,01 га розташована за межами населеного пункту на території Краснокутської селищної ради Краснокутського району Харківської області, земельна ділянка площею 2,82 га - розташована в межах населеного пункту на території Краснокутської селищної ради Краснокутського району Харківської області) могло вплинути на права третіх осіб, у власності яких перебувають земельні ділянки, на які має накладання земельна ділянка площею 10,01 га, зокрема треті особи у справі: ОСОБА_1 та ФГ "АГРОСЛОБОДА".

Враховуючи вищенаведене, 1-им відповідачем прийнято наказ від 18.03.2021 № 1296-СГ Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації з землеустрою .

Згідно с. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Позивачем під час звернення до 1-го відповідача та під час розгляду даної справи доказів державної реєстрації права користування за ФГ "Лідія" Хлевняк А.П. на земельну загальною площею 12,83 га ріллі (земельна ділянка площею 10,01 га, розташована за межами населеного пункту на території Краснокутської селищної ради Краснокутського району Харківської області, земельна ділянка площею 2,82 га - розташована в межах населеного пункту на території Краснокутської селищної ради Краснокутського району Харківської області) до суду не надано.

Законом України №1423-ІХ від 28.04.2021 року внесено зміни до ЗК України, зокрема розділ X "Перехідні положення" доповнено пунктом 24, яким встановлено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

б) оборони;

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності;

д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;

е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Відтак, наразі компетенція щодо розпорядження землями державної власності, розташованими за межами населених пунктів належить виключно територіальній громаді на території, якої такі землі розташовані.

Більш того, в силу вищенаведеного закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення вважаються власністю територіальної громади, тому на час розгляду справи компетенція щодо розпорядження земельними ділянками, що є предметом розгляду належить 2-му відповідачу у справі - Краснокутській селищній раді.

Суд звертає увагу на те, що у ст. 2 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. У належному та правильному вирішенні господарського спору провідне місце посідає дослідження доказів, що містять інформацію щодо обставин даного спору.

Стаття 74 ГПК України, розподіляючи обов`язки щодо доказування, встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Ч. 4 ст. 74 ГПК закріплює положення, згідно з якими суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у разі, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18 необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Головним обов`язком суду та взагалі суттю судового провадження є встановлення істинних фактичних обставин у справі. У свою чергу учасники по справі здійснюють відповідні процесуальні дії щодо доведення тих чи інших обставин (фактів) шляхом надання доказів, а вже суд їх повинен об`єктивно оцінити.

У статті 79 ГПК зазначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, система доказування у господарському процесі, засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами по справі. Посилаючись на ту, чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді сторона повинна доводити такі обставини відповідними належними та допустимими доказами. При чому, ключовим фактором у тому як сторона користується стандартами доказування виступає її зацікавленість у вирішенні господарського спору на свою користь.

З тексту позовної заяви не вбачається, якими обставинами обґрунтовуються вимоги позивача про відновлення становища, усунення перешкод у користуванні (зокрема, не вбачається перешкод, яке б Головне управління чинило по відношенню до ФГ та зобов`язання Головного управління внести відомості про земельну ділянку загальною площею 12,83 га (рілля).

Згідно висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 21.09.2016 у справі № 6-1512цс16, зазначено, що з урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.02.2015 у справі №6-233цс14.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії ). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Суд, оцінивши наявні у справі докази, встановив, що позивач під час розгляду справи не подав належних і допустимих доказів у розумінні положень ГПК України, які свідчили б про порушення, невизнання, чи оспорювання ані першим, ані другим відповідачами прав або охоронюваних законом інтересів позивача, які підлягають захисту в межах цього судового спору. Також, враховуючи апеляційне оскарження ОСОБА_1 рішення у справі від 25.11.2020 у справі № 922/1815/20 неможливо вважати, що право користування спірними земельними ділянками належить ФГ "Лідія" Хлевняк до закінчення перегляду вказаного рішення судом апеляційної інстанції.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 129 ГПК України, відповідно до якої судовий збір та інші судові витрати у разі відмови у задоволенні позову покладається на позивача, а отже понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору та витрат за надання правової допомоги у розмірі 13000,00 грн. покладається на позивача.

На підставі ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 83, 107, 122, 123, 125 Земельного кодексу України, керуючись ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Позивач: Фермерського господарства "Лідія" Хлевняк А.П. (62002, Харківська область, Краснокутський район, смт. Краснокутськ, вул. Партизанська, 2, код ЄДРПОУ 21223879).

1-ий відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (61145, м. Харків, вул. Космічна, 21, 2 під`їзд, 8, 9 поверхи, код ЄДРПОУ 397792822).

2-ий відповідач: Краснокутська селищна рада Богодухівсього району Харківської області (62000, Харківська область, Богодухівський район, смт. Краснокутськ, вул. Охтирська, 1, код ЄДРПОУ 04397359).

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; Фермерське господарство «АГРОСЛОБОДА» (62020, Харківська область, Краснокутський район, село Мурафа, ідентифікаційний код 34643954)

Повне рішення складено "21" грудня 2021 р.

Суддя О.В. Смірнова