Ухвала

від 22.12.2021 по справі 2-2692/11

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

22 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 2-2692/11

провадження № 61-20175ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Остапулею Наталією Петрівною, на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності на майно,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

У травні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності на майно.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 листопада 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 право на 14/25 частин незавершеного будівництвом житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_2 право на 11/25 частин незавершеного будівництвом житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Знято арешт з будівельних матеріалів, які складають незакінчене будівництво житлового будинку готовністю 66%, розташованих на приватизованій земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , що належать ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу будівельних матеріалів від 30 серпня 2005 року, накладений на підставі ухвали Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 вересня 2011 року.

Знято арешт із земельної ділянки площею 0,1 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30 серпня 2005 року, накладений на підставі ухвали Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 вересня 2011 року.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У грудні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Остапулею Н. П., на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 листопада 2021 року в якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо врахування внеску його особистих коштів на придбання спірного недобудованого будівництвом житлового будинку при визначенні розміру його частки в праві на дане майно; в частині щодо розрахунку та визнання судом розміру часток позивача і відповідача в праві на цей об`єкт скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судового рішення визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Згідно із частиною восьмою статті 394 ЦПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 24 січня 2020 року у справі № 546/912/16-ц, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Остапулею Н. П., подана у передбачений статтею 390 ЦПК України строк та з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України, зокрема, касаційна скарга містить підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України .

Ураховуючи наведене, касаційне провадження у цій справі слід відкрити.

Керуючись статтями 389, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відкрити касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності на майно, за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Остапулею Наталією Петрівною, на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 листопада 2021 року.

Витребувати з Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу № 2-2692/11.

Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк

до 21 січня 2022 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Р. А. Лідовець

І. А. Воробйова

Ю. В. Черняк