Справа № 2-2692/11
Провадження № 2/185/1/21
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 лютого 2021 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Бондаренко В.М.,
за участю секретаря: Данильченко Ю.О.,
позивача за позовом
та відповідача за зустрічним позовом: ОСОБА_1
представника позивача за позовом
та представника відповідача за зустрічним позовом: ОСОБА_2 ,
представника відповідача за позовом
та представника позивача за зустрічним позовом: ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Павлограда цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності на майно, -
В С Т А Н О В И В :
У травні 2011 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, неодноразово уточнював свої позовні вимоги, в останній редакції від 22.05.2020 року, в якій просив визнати за ним право на 83/125 часток об`єкту незавершеного будівництва - житлового будунку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 , за ОСОБА_4 право на 42/125 часток об`єкту незавершеного будівництва - житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 ; виділити йому та визнати за ним право власності на легковий автомобіль марки CHERY TIGGO T11, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; стягнути з ОСОБА_4 на його користь в порядку врахування кредитного зобов`язання 109 675,50 грн.
В обґрунтування позову зазначив, що з 19.02.2005 року позивач фактично перебував у шлюбі з відповідачкою до 01.01.2011 року. Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05.04.2011 року шлюб між подружжям було розірвано. У період шлюбу подружжям було придбано наступне майно: будівельні матеріали, які складають незакінчене будівництво житлового будинку готовністю 66%, розташованого по АДРЕСА_1 за 27 280,00 грн., згідно купівлі-продажу будівельних матеріалів від 30.08.2005 року; земельну ділянку площею 0,1 га для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, розташовану по АДРЕСА_1 за 1000,00 грн., згідно договору купівлі-продажу приватизованої земельної ділянки від 30.08.2005 року. Придбання будівельних матеріалів та земельної ділянки було здійснено за рахунок спільних коштів, а також від продажу належної йому квартири вартістю 8 970,00 грн., з реєстрацією права власності на дружину ОСОБА_4 . До 01.01.2011 року подружжя добудову будинку здійснювали сумісно, а після фактичного припинення подружніх стосунків - позивач особисто. Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 29 від 04.10.2013 року готовність незакінченого будівництвом житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами станом на 01.01.2011 року становила 88,48 %. Згідно висновку № 2 додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 22.01.2019 року готовність спірного житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами становить 100%. Його дійсна вартість станом на 22.01.2019 року, час проведення експертизи, дорівнює 636 784,00 грн. Отже, враховуючи, що будівництво житлового будинку на даний час закінчено, будинок фактично експлуатується за своїм функціональним призначенням, але відповідачка не приймає його до експлуатації, право власності не оформлене, будинок є об`єктом незавершеного будівництва, тому підлягає поділу між сторонами та визнання за кожним із співласників права на відповідну частку. Враховуючи особистий вклад позивача у купівлю будівельних матеріалів на суму 8 970,00 грн. та самостійного здійснення, після 01.01.2011 року, будівельних робіт до готовності житлового будинку, відповідно до висновків судових будівельно-технічних експертиз, частки сторін розподілилися таким чином: за позивачем право на 83/125 часток об`єкту незавершеного будівництва, а за відповідачкою - 42/125.
Крім того, в період шлюбу позивачем був придбаний легковий автомобіль марки CHERY TIGGO T11, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на підставі кредитно-заставного договору, укладеного між ОСОБА_5 та Приватбанк від 23.01.2008 року на суму 81 404,00 грн., з яких частина кредиту у розмірі 79 000,00 грн. надавалась на придбання автомобіля. Відповідно до висновку ПП ОСОБА_6 експерта-автотоварознавця № 034/16 від 21.07.2016 року ринкова вартість зазначеного автомобіля складає 130 433,21 грн. До фактичного припинення шлюбних відносин - до 01.01.2011 року, кредит за автомобіль погашався за рахунок спільних коштів подружжя. Відповідно до виписки з ПАТ КБ Приватбанк від 13.01.2016 року за період з 23.01.2008 року по 31.12.2010 року по кредитному договору було сплачено 53 630,27 грн. А з 01.01.2011 року по 11.12.2015 року позивачем було сплачено 111 787,70 грн. Станом на 29.05.2019 року заборгованість за кредитом становить 237 996,52 грн. Так як автомобіль є неподільною річчю, відповідачці слід присудити грошову компенсацію за автомобіль, а за позивачем визнати право особистої власності. Грошова компенсація за Ѕ частину вартості автомобіля становить 65 216,61 грн., але враховуючи кредитні зобов`язання, з відповідачки підлягає стягненню на користь позивача 109 675,50 грн, із такого розрахунку: 111 787,70 грн : 2 + 237 996,52 грн :2 - 65 216,61 грн = 109 675,50 грн.
У травні 2012 року ОСОБА_4 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_5 про поділ майна, набутого у шлюбі, у подальшому змінивши предмет позову та позовні вимоги в редакції від 18.07.2019 року про визнання права особистої приватної власності на майно, в якій просила суд визнати за нею право особистої приватної власності на будівельні матеріали, зокрема, на силікатну цеглу у кількості 13 665 штук, перемички у кількості 22 штуки, віконні блоки у кількості 12 штук, двірні блоки у кількості 11 штук, двері у кількості 11 штук, гаражні ворота у кількості 1 штука, лістнічні марші у кількості 4 штуки, які складають незавершений будівництвом будинок готовністю 66%, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування зустрічного позову зазначила, що, перебуваючи у шлюбі з відповідачем, за власні кошти, які були позичені нею у її матері ОСОБА_4 , згідно договору позики грошей у сумі 30 000,00 грн від 14.01.2004 року, тобто до укладення шлюбу з відповідачем, придбала собі у власність будівельні матеріали, які складають незавершений будівництвом будинок готовністю 66%, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Тому, зазначені будівельні матеріали є її особистою приватною власністю.
Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 вересня 2011 року накладено арешт на будівельні матеріали, які складають незакінчене будівництво житлового будинку готовністю 66%, розташовані на приватизованій земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , належні ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу будівельних матеріалів від 30.08.2005 року; накладено арешт на земельну ділянку площею 0,1 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , належні ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30.08.2005 року.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 19.05.2017 року справу розподілено головуючому судді Бондаренко В.М.
Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22.05.2017 року прийнято цивільну справу та призначено до розгляду.
В порядку ст. 178 ЦПК України сторонами по справі відзиви на уточнену позовну заяву, уточнений зустрічний позов не подавалися.
У судовому засіданні позивач, представник позивача за первісним позовом та відповідач, представник відповідача за зустрічним позовом підтримали свої уточнені позовні вимоги на доводах та підставах, викладених у позові, у задоволенні уточненого зустрічного позову просили відмовити повністю.
Представник відповідачки за первісним позовом та представник позивачки за зустрічним позовом у задоволенні уточненого первісного позову просив відмовити, підтримав свої позовні вимоги на доводах та підставах викладених в уточненому зустрічному позові. У подальшому просив розглядати справу без його участі, відповідно до наданої суду заяви від 23.02.2021 року.
Свідки зі сторони позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 підтвердили обставини та джерела отримання майна подружжям, які вказані ОСОБА_1 у позові.
Суд, вислухавши позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом, представників сторін, свідків, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, встановив наступне.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що сторони по справі з 19 лютого 2005 року перебували у зареєстрованому шлюбі, з присвоєнням прізвищ чоловіку та дружині ОСОБА_10 .
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетпровської області від 05 квітня 2011 року розірвано шлюб між ОСОБА_11 та ОСОБА_4 , а також ухвалою Павлоградського міськрайонного суду від 11 травня 2012 року виправлено описку у рішенні суду від 05.04.2011 року, а саме, вважати вірним: Після розірвання шлюбу прізвище чоловіка ОСОБА_12 .
У період шлюбних відносин між сторонами, відповідно до договору купівлі-продажу будівельних матеріалів від 30 серпня 2005 року, посвідченого нотаріусом Першої Павлоградської держнотконтори за рєстровим номером 1-3823, ОСОБА_4 купила будівельні матеріали, які складають незакінчене будівництво житлового будинку АДРЕСА_2 , а саме, будівельні матеріали складаються з: селікатної цегли в розмірі 13665 шт, перемичок у розмірі 22 шт, віконних блоків 12 шт, двірних блоків 11 шт, дверей 11 шт, гаражних воріт 1 шт, лістнічних маршів 4 шт.
Як вбачається з виписки рішення виконавчого комітету Павлоградської міської ради № 234 від 09 березня 2006 року ОСОБА_4 дозволено продовження будівництва недобудованого житлового будинку АДРЕСА_1 , готовністю 66%.
Крім того, судом встановлено, що будівництво вищезазначеного житлового будинку проводиться на приватизованій земельній ділянки, а саме, відповідно до договору купівлі - продажу приватизованої земельної ділянки від 30.08.2005 року, посвідченого нотаріусом Першої Павлоградської держнотконтори за рєстровим номером 1-3825, ОСОБА_4 прийняла у власність приватизовану земельну ділянку, площею 0,1 гектарів, яку передано для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, розташованих по АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки КП Павлоградське міжміське БТІ № 13479 від 19.09.2011 року, станом на день видачі довідки, спірне домоволодіння добудовано, але не представлений сертифікат відповідності закінченого будівництвом об`єкта, право власності не оформлено.
Також, станом на 15.08.2008 року, КП Павлоградське міжміське БТІ виготовлений технічний паспорт на житловий будинок АДРЕСА_1 , відповідно до якого домоволодіння складається із житлового будинку 109,1 кв.м, з відповідною експлікацією приміщень житлового будинку; убиральні площею 1,4 кв.м; душа площею 1,4 кв.м; ганка площею 6,0 кв.м; ганка площею 8,5 кв.м; погрібу 44,0 кв.м; колодязя.
Між сторонами виникли правовідносини, щодо розподілу майна подружжя придбаного (набутого) у період шлюбу.
Відповідно до вимог статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно з частиною першою статті 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до частини другої статті 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
При цьому вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (частина четверта статті 65 СК України ).
Згідно з частинами першою та другою статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
За змістом частини другої статті 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна), прийняття його до експлуатації та державної реєстрації права власності на нього.
Системне тлумачення категорій об`єкт нерухомого майна (частина перша статті 181 , пункт 6 частини першої статті 346 , статей 350 та 351 ЦК України ) та об`єкт незавершеного будівництва (стаття 331 ЦК України ) дає підстави для висновку, що об`єкт незавершеного будівництва є нерухомою річчю особливого роду, фізичне створення якої розпочате, але не завершене, що допускає встановлення стосовно неї суб`єктивних майнових, а також зобов`язальних прав у випадках та у порядку, визначених цивільним законодавством.
Відповідно до частини третьої статті 331 ЦК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані у процесі такого будівництва.
Проте, за позовом осіб, які спільно будували будинок, суд має право здійснити поділ об`єкта незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеного будинку.
Тлумачення наведених норм права дозволяє дійти висновку, що об`єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об`єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток. При цьому суд може визнати право на частину об`єкта незавершеного будівництва за кожною зі сторін.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом України у постановах: від 15 травня 2013 року у справі № 6-37цс13, від 18 листопада 2015 року у справі № 6-388цс15, від 07 вересня 2016 року у справі № 6-47цс16.
Відповідно до вимог частин першої-третьої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
У судовому засіданні сторонами не заперечувався той факт, що станом на 01.01.2011 року, до часу припинення фактичних шлюбних відносин, подружжя здійснювали спільно добудову спірного домоволодіння.
У рамках цивільної справи, за клопотання сторін, проводились декілька судових будівельно-технічних експертиз, а також додаткових судових будівельно-технічних експертиз.
Як вбачається з висновку № 2 додаткової судової будівельно-технічної експертизи, складеного судовим експертом Копиловою В.М. від 22.01.2019 року, станом на 22.01.2019 року встановлена 100% готовність спірного житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а станом на 01.01.2011 року готовність незакінченого будівництвом житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами становила 88,48 %.
Таким чином, станом на 01.01.2011 року, подружжю, кожному окремо, належало по 44,24 % незакінченого будівництвом житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що в частинах становить по 11/25 кожному, виходячи із такого визначення: 44,24 % приводиться судом до цілого числа для визначення частин, а саме, до 44 %, а 44 % = 11/25 частин.
Тоді, як залишок 12% (100% (готовність будинку станом на 22.01.2019 року) - 88 % (округлена готовність будинку станом на 01.01.2011 року) = 12%), що становить 3/25 частин спірного домоволодіння, належить ОСОБА_1 , так як останній продовжив здійснювати будівництво домоволодіння самостійно.
На час розгляду справи спірне домоволодіння залишається не зареєстрованим у встановленому законом порядку.
Доводи ОСОБА_1 , його представника про те, що його доля у зазначеному майні повинна бути збільшена на суму 8 970,00 грн., як особистих грошей отриманих від продажу його квартири, не може бути прийнята судом, виходячи з наступного.
Статтею 65 СК України передбачено, що при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.
На підставі частини четвертої статті 65 СК України укладений одним із подружжя договір створює обов`язки для другого з подружжя лише в тому разі, якщо договір укладено в інтересах сім`ї, а майно, одержане за цим договором, використане для задоволення потреб сім`ї.
Як встановлено судом, ОСОБА_11 , відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 01.08.2005 року, посвідченого нотаріусом Першої Павлоградської держнотконтори у реєстровому номері 1-3356, продав за 8 970,00 грн. належну йому квартиру АДРЕСА_3 .
Проте, доказів того, що його дружина ОСОБА_4 була обізнана щодо зазначеного правочину суду не надав.
Не можуть бути прийняті й доводи представника ОСОБА_4 щодо задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 про визнання права особистої приватної власності на будівельні матеріали, зокрема, на силікатну цеглу у кількості 13 665 штук, перемички у кількості 22 штуки, віконні блоки у кількості 12 штук, двірні блоки у кількості 11 штук, двері у кількості 11 штук, гаражні ворота у кількості 1 штука, лістнічні марші у кількості 4 штуки, які складають незавершений будівництвом будинок готовністю 66%, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору позики грошей від 14.01.2004 року (договір укладений до реєстрації шлюбних відносин між сторонами), який укладений в простій письмовій формі, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийняла в борг гроші в сумі 30 000,00 грн. від своєї матері ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Спір щодо боргових зобов`язань між зазначеними сторонами вирішувався у судовому порядку.
Так, ухвалою Павлоградського міськрайоного суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2011 року було визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з однієї сторони, та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з іншої сторони, згідно якої в рахунок заборгованості за договором позики від 14.01.2004 року передаються будівельні матеріали, які складають незакінчене будівництво житлового будинку АДРЕСА_2 , а саме: силікатну цеглу у кількості 13 665 штук, перемички - 22 штуки, віконні блоки - 12 штук, двірні блоки - 11 штук, двері - 11 штук, гаражні ворота - 1 штука, лістнічні марші - 4 штуки, а позивач відмовляється від вимог про стягнення заборгованості за договором позики від 14.01.2004 року.
Проте, ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2011 року вищезазначена ухвала суду від 08.09.2011 року була скасована, з тих підстав, що суд першої інстанції не перевірив, чи не порушує такий перехід права власності права та інтереси ОСОБА_11 , з яким відповідачка з 19.02.2005 року перебуває у шлюбі, так як ОСОБА_11 не був залучений до участі у розгляді справи.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 червня 2012 року було стягнуто з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суму заборгованості 27 240,55 грн., відсотки від просроченої заборгованості в сумі 39,456 грн. та судові витрати по справі.
Із наведеного вбачається, що отримана ОСОБА_4 сума 30 000,00 грн. в борг, без цільового призначення, була здійснена нею до шлюбних відносин з ОСОБА_1 , та чи була зазначена сума особистом внеском ОСОБА_4 у купівлю будівельних матеріалів відповідно до договору купівлі-продажу від 30 серпня 2005 року суду не доведено, тоді як відповідно до ст. 81 ЦПК України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони.
Тому, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності на будівельні матеріали, які складали незакінчене будівництво житлового будинку АДРЕСА_2 слід відмовити повністю.
Враховуючи зазначене, а також те, що спірне домоволодіння не є самочинним, збудовано на приватизованій земельній ділянці, його готовність визначенависновком судової будівельно-технічної експертизи , як 100 відсотків, за ознаками є спільно сумісним майном подружжя, придбано в інтересах сім`ї, а тому підлягає поділу в таких частинах: за ОСОБА_1 слід визнати 14/25 частин незавершеного будівництвом житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; за ОСОБА_4 право на 11/25 частин незавершеного будівництвом житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Стосовно вирішення позовних вимог ОСОБА_1 щодо поділу придбаного в період шлюбу легкового автомобіля марки CHERY TIGGO T11, реєстраційний номер НОМЕР_1 , суд виходить за наступного.
Як вбачається зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, 23.01.2008 року автомобіль марки CHERY TIGGO T11, реєстраційний номер НОМЕР_1 , був зареєстрований за ОСОБА_11 .
Вказаний автомобіль був придбаний в період шлюбу сторін на підставі кредитно-заставного договору укладеного між ОСОБА_5 та АТ КБ Приватбанк від 23.01.2008 року на суму 81 404,00 грн., з яких частина кредиту у розмірі 79 000,00 грн. надавалась на придбання автомобіля.
Згідно довідки АТ КБ Приватбанк від 03.11.2020 року ОСОБА_1 , станом на 03.11.2020 року, має заборгованість у розмірі 279 932,93 грн. перед банком за договором АвтоКредит від 23.01.2008 року.
Відповідно до виписки ПАТ КБ Приватбанк від 13.01.2016 року за період з 23.01.2008 року по 31.12.2010 року по кредитному договору було сплачено 53 630,27 грн., а згідно виписки ПАТ КБ Приватбанк від 11.12.2015 року за період з 01.01.2011 року по 11.12.2015 року сплачено 111 787,70 грн.
Відповідно до висновку ПП ОСОБА_6 експерта-автотоварознавця № 034/16 від 21.07.2016 року ринкова вартість зазначеного автомобіля складає 130 433,21 грн.
У судовому засіданні не заперечувався той факт, що після розірвання шлюбу автомобіль залишився у користуванні ОСОБА_1 .
Як слідує з позовних вимог ОСОБА_1 , останній бажає визнати за ним право власності на вказаний автомобіль, з відповідною компенсацією та врахуванням цієї компенсації в рахунок сплачених ним сум за кредитно-заставним договором, а також додаткового стягнення з ОСОБА_4 на його користь заборгованості за кредитним договором.
Тоді як, з боку ОСОБА_4 , на час розгляду справи, відповідно до пред`явлених зустрічних позовних вимог, спір щодо автомобіля відсутній.
У судових справах про поділ майна подружжя, а саме про поділ автомобілів між колишнім подружжям (постанова ВСУ від 07.06.2017 р. у справі №6-2670цс16 та від 18.01.2017 р. у справі №6-2565цс16) ВСУ зазначено, що вирішуючи питання про поділ неподільної речі, суди мають застосовувати положення ч. 4, 5 ст. 71 Сімейного кодексу України щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
За загальним правилом, встановленим частиною 1 статті 70 СК України , при поділі майна частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним контрактом.
Способи та порядок поділу майна подружжя визначені статтею 71 СК України , згідно приписів якої майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі, а неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України , та за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (частини 4, 5 статті 71 СК України).
Матеріали справи не містять даних про внесення грошової суми ОСОБА_1 на депозит суду, як компенсації, у зв`язку з пред`явленням позовних вимог щодо визнання за останнім права власності на автомобіль придбаний у шлюбі.
Із наведеного вбачається, що ОСОБА_1 при подачі позову не виконані вимоги закону щодо попереднього внесення відповідної грошової суми, як компенсаційної виплати за частку у спільній сумісній власності, на депозитний рахунок суду.
Крім того, не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_1 про те, що компенсаційні виплати ОСОБА_4 за спірний автомобіль повинні бути зараховані в сплачені позивачем суми за кредитно-заставним договором, з додатковим стягненням наявної заборгованості за цим договором з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , так як стягнення кредитної заборгованості за кредитними правовідносинами між ОСОБА_1 та банківською установою виходять за межі цих правовідносин, а також судом не визначалась фактична вартість спірного автомобіля на час розгляду справи.
Тому, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на легковий автомобіль марки CHERY TIGGO T11, реєстраційний номер НОМЕР_1 , а також стягнення з ОСОБА_4 на його користь 109 675,50 грн., в порядку врахування кредитного зобов`язання, слід відмовити.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення, суд вирішує питання: чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Суд вважає за необхідне, при ухваленні рішення, зняти арешт з майна накладеного відповіднодо ухвали Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 вересня 2011 року.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Відповідно до висновку № 2 додаткової судової будівельно-технічної експертизи дійсна ринкова вартість житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 22.01.2019 року становить 636 784,00 грн.
У зв`язку з тим, що за ОСОБА_4 визнається право на 11/25 частин незавершеного будівництвом житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , тому з неї слід стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 2 801,00 грн. (1% від вартості її частки, яка складає 280 184,96 грн.).
Крім того, розподілу підлягають лише ті судові витрати, які були понесені за проведення додаткової судової будівельно-технічної експертизи № 2 від 22.01.2019 року, яка була врахована судом при розгляді справи, а саме, відповідно до копії товарного чека ФОП ОСОБА_13 від 27.12.2018 року, вартість її послуг складає 3 432,00 грн., які були сплачені ОСОБА_1 . Тому, з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 слід стягнути 1 716,00 грн. за проведення додаткової судової будівельно-технічної експертизи.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , право на 14/25 частин незавершеного будівництвом житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , право на 11/25 частин незавершеного будівництвом житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
В іншій частині позовних вимог відмовити.
У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання права особистої приватної власності на майно - відмовити у повному обсязі.
Зняти арешт з будівельних матеріалів, які складають незакінчене будівництво житлового будинку готовністю 66%, розташованих на приватизованій земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , належних ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу будівельних матеріалів від 30.08.2005 року, накладений відповідно до ухвали Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 вересня 2011 року.
Зняти арешт із земельної ділянки, площею 0,1 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , належної ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 30.08.2005 року, накладений відповідно до ухвали Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 вересня 2011 року.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ,судові витрати по справі, а саме, витрати, пов`язані з поведенням додаткової судової будівельно-технічної експертизи в розмірі 1 716 (одна тисяча сімсот шістнадцять) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , на користь держави (отримувач коштів: ГУК у Дн-ській обл/м. Павл-д/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37988155, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: UA138999980313151206000004583, код класифікації доходів бюджету: 22030101) судовий збір у розмірі 2 801 (дві тисячі вісімсот одна) грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення, а учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - з дня вручення йому повного рішення суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 24 лютого 2021 року.
Позивач за позовом та відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .
Відповідач за позовом та позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 .
Суддя В.М. Бондаренко
Суд | Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області |
Дата ухвалення рішення | 24.02.2021 |
Оприлюднено | 25.02.2021 |
Номер документу | 95114310 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Лідовець Руслан Анатолійович
Цивільне
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області
Бондаренко В. М.
Цивільне
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області
Бондаренко В. М.
Цивільне
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області
Бондаренко В. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні