Рішення

від 22.12.2021 по справі 369/784/19

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/784/19

Провадження № 2/369/1492/21

РІШЕННЯ

Іменем України

22.12.2021 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Дубас Т.В.,

за участю секретаря Мазурик Д.С., Житар А.А.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування майнової шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 звернулась до Києво-Святошинського районного суду Київської області з даним позовом.

Відповідно до поданої заяви про зміну предмету позову, зазначила, що у вересні 2017 року між ОСОБА_4 та нею, ОСОБА_3 , було укладено договір купівлі - продажу земельної ділянки від 21 вересня 2017 року.

Відповідно до п. 1.1 розділу І Договору Продавець передає земельну ділянку у власність Покупця, а Покупець приймає земельну ділянку від Продавця і сплачує за неї грошову суму в розмірі та в порядку оплати, визначеному цим Договором.

Згідно з п. 1.2 розділу 1 Договору земельна ділянка загальною площею 0,2500 га, кадастровий номер 3222480401:01:001:0082, що відчужується за даним договором, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).

Відповідно до п. 3.1 Договору відчужувана земельна ділянка оглянута Покупцем. Недоліків, які перешкоджали використанню земельної ділянки за цільовим призначенням на момент огляду не виявлено. Претензій до Продавця щодо якісних характеристик відчужуваної земельної ділянки Покупець не має.

Згідно з п. 3.3. Договору Продавець гарантує, що незастережних недоліків, які значно знижують цінність або можливість використання за цільовим призначенням, немає.

Позивач зазначає, що це не відповідає дійсності, оскільки земельна ділянка має недолік, який значно знижує її цінність, про що продавець її не попередила.

До моменту укладення вище наведеного договору позивачу та нотаріусу були надані для укладення даного договору документи, в яких не було зазначено про жодні обмеження по земельній ділянці та наявність будь-яких комунікацій.

Відповідно до п. 2.1. Договору за домовленістю та згодою Сторін, купівлю-продаж земельної ділянки вчинено сторонами за 243 700,00 грн., які покупець повністю сплатив Продавцю до підписання даного договору згідно вимог чинного законодавства.

Однак, ціна, як вказує позивач, зазначена в договорі не відповідає дійсності, оскільки дійсна вартість земельної ділянки набагато вища і що на виконання умов даного договору нею фактично було передано продавцю 60 000,00 дол. США і даний факт підтверджується договором про наміри між продавцем та покупцем від 19 вересня 2017 року. Крім того, як стверджує позивач, розмір фактично переданих нею грошових коштів підтверджується розпискою від 21 вересня 2017 року, яка була видана ОСОБА_4 . В даній розписці було зазначено, що ОСОБА_4 засвідчила факт отримання грошових коштів від ОСОБА_5 у розмірі 60 000,00 дол. США за земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в розмірі 25 соток.

Як зазначає позивач, вона придбала вищезгадану земельну ділянку з метою спорудження будинку, який би влаштовував її своїми технічними характеристиками.

Після того, як вона хотіла розпочати підготовчі будівельні роботи на вищенаведеній земельній ділянці і запросила спеціальну техніку, вийшли сусіди позивача з навколишніх будинків та повідомили, що будуватися не можна на даній земельній ділянці, так як через її ділянку прокладено газову грубу.

Позивач звернула увагу на те, що серед документів, які були надані відповідачем для укладення вищенаведеного договору, не було жодних згадок про наявність газової труби.

Ні до укладання, ні під час укладення вищеназваних договорів купівлі-продажу відповідач не попереджала її про проходження через земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , газової труби. Хоча вона повинна була вказати на такий недолік предмету договору купівлі-продаж, тим більше, враховуючи факт, що відповідач знала про наміри позивача побу

Позивач вважає, що ринкові ціни на земельні ділянки на час її придбання були значно нижчими, ніж ті, які було нею фактично заплачено відповідачу. При цьому, під земельною ділянкою проходить газова груба, що зменшує її цінність.

Дана газова труба перешкоджає реалізації запланованого нею проведення будівельних робіт на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 . Тому вона вимушена звернутись до суду.

У жовтні 2017 року позивачем було подано заяву до Начальника Києво-Святошинської ФЕГГ ПАТ Київоблгаз Кутовому Р.О. про надання документів, які дозволяють на проведення газової труби по її земельній ділянці та викликати комісію, яка визначить проведення труби та місце її знаходження.

06 листопада 2017 року нею було подано заяву на ім`я Голови Білогородської сільської ради, в якій було викладено вищенаведене та просила терміново вирізати газову трубу з її земельної ділянки, встановивши законність, справедливість та надати їй можливість будуватися.

У листопаді 2017 року позивачем було подано заяву до Києво-Святошинської філії по експлуатації газового господарства звернення вх.. № ЗГ-13344-КУ25-1117 від 07.11.2017 відносно перенесення газопроводу.

Того ж місяця було отримано відповідь від 16 листопада 2017 № КV 25.3- ЛВ-11569-1117, в якій зазначено, що для надання інформації щодо проходження газопроводу по земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , позивачу необхідно надати копію правовстановлюючих документів на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 .

У грудні 2017 року позивачем було отримано відповідь від Виконавчого комітету Білогородської сільської ради, а саме лист від 05.12.2017 № 11-1417, в якому зазначено, що Білогородська сільська рада не має право демонтувати газову трубу та рекомендовано звернутися в організацію, яка займається прокладанням та експлуатацією газових мереж в Київській області.

Позивачу стало відомо про те, що 02 листопада 2017 року (на той час коли земельна ділянка належала їй на праві власності) ОСОБА_4 подала заяву на ім`я Білогородського сільського голови від 01 листопада 2017 року, в якій вона зазначила: Звертаємося з приводу порушення прав, як власниці землі по АДРЕСА_1 . По моїй земельній ділянці два роки назад проведено газову трубу на АДРЕСА_1 , без моєї згоди. Просимо розібратися в даній ситуації чи надавався дозвіл сільською радою на проведення даної газової труби. Це порушення прав моєї приватної власності .

У відповідь ОСОБА_4 надійшов лист № 11-1406 від 01 грудня 2017 року, в якому зазначено, що в Білогородській сільській раді відсутня інформація щодо дозволу на прокладання газової труби, яка проходить по вказаній ділянці та рекомендовано звернутися в організацію, яка займається прокладанням та експлуатацією газових мереж у Київській області.

У травні 2018 року в інтересах позивача було надіслано адвокатський запит до ПАТ Київоблгаз від 29.05.2018 № 2018/05/29, щодо надання інформації про проходження газопроводу по земельній ділянці за кадастровим номером 3222480401:01:001:0082 за адресою: АДРЕСА_1 на вулицю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

У відповідь було отримано лист від 05.06.2018, в якому зазначено, що по території земельної ділянки з кадастровим номером 3222480401:01:001:0082 за адресою: АДРЕСА_1 , прокладений газопровід низького тиску Дн 63 мм, з охоронною зоною 2,0 м, по обидві боки газопроводу.

Позивач зазначає, що на час придбання вищенаведеної земельної ділянки продавцем її не було проінформовано про наявність газової труби і що ОСОБА_4 , як продавець, неналежним чином виконала свої зобов`язання про повне інформування позивача як покупця вищевказаної земельної ділянки про її недолік - наявність газової труби.

Позивач послалася на п. 67 правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена в постанові у справі № 629/4628/16-ц, про те, що підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Тобто, для настання деліктної відповідальності відповідно до ст. 1166 ЦКУ необхідна наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність шкоди: б) протиправна поведінка заподіювача шкоди; в) причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача. Перераховані підстави визнаються загальними, оскільки необхідні для всіх випадків відшкодування шкоди. Шкода полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється правом, а майнова шкода - у зменшенні майнової сфери потерпілого, що, своєю чергою, тягне за собою негативні майнові наслідки для правопорушника.

Позивач вказує, що в даному випадку має місце наявність шкоди, що виражається у знеціненні того блага, на яке розраховувала позивач.

Позивач вважає, що під час укладення вищенаведеного договору відповідач навмисно приховала недоліки земельної ділянки, що свідчить про протиправність поведінки відповідача і що наявний причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою відповідача.

Позивач зазначає, що у березні 2019 року до судового експерта Шкребтія Вячеслава Геннадійовича її представником була подана заява про проведення оціночно-земельної експертизи на замовлення учасника справи.

На вирішення даної експертизи, було поставлено такі питання:

Яка ринкова вартість земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 станом на 21 вересня 2017 року (з урахуванням наявності підземної газової труби та встановлених законодавством обмежень щодо будівництва)?

Яка ринкова вартість земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 станом на 21 вересня 2017 року? (без урахування наявності підземної газової труби та встановлених законодавством обмежень щодо будівництва)?

Яка ринкова вартість земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 станом на день проведення експертизи (з урахуванням наявності підземної газової труби та встановлених законодавством обмежень щодо будівництва)?

4. Яка ринкова вартість земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , станом на день проведення експертизи? (без урахування наявності підземної газової груби та встановлених законодавством обмежень щодо будівництва)?

У відповідь, надійшов висновок експерта №0.3-2019/1 за результатами проведення оціночно-земельної експертизи від 19.03.2019.

Даним висновком встановлено, зокрема, що ринкова вартість земельної ділянки кадастровий номер 3222480401:01:001:0082, площею 0,2500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 21 вересня 2017 року становить:

1. без врахування газової труби та необхідної охоронної зони - 1 022 200,00 грн.;

2. із врахуванням газової груби та необхідної охоронної зони - 931 900,00 грн.

Позивач зазначає, що заплатила відповідачу 60000,00 дол. США, що станом на день купівлі (по курсу НБУ 26,18 за 1 дол. США) складало 1 570 800,00 грн. В той же час, ринкова вартість земельної ділянки склала із врахуванням газової труби та необхідної охоронної зони - 931 900,00 грн., що на 638 900,00 грн. менше.

Таким чином, як зазначає позивач, були переплачені грошові кошти у значному розмірі.

Позивач також наголосила на тому, що газова труба, що проходить через її земельну ділянку являється об`єктом підвищеної небезпеки та потребує постійного обслуговування та створює загрозу її життю та здоров`ю.

Однак, відповідач не повідомила її про його наявність.

На підставі викладеного позивач просить суд зобов`язати ОСОБА_4 (паспорт серії НОМЕР_1 . виданий і відділом міліції Невського району Санкт-Петербургу 05 квітня 2003 року, код підрозділу 782-024, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) відшкодувати ОСОБА_3 (паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Старокиївським РУ ГУ МВС України в м. Києві 18 вересня 1998 року, ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 ) вартість майна у розмірі 638 900 (шістсот тридцять вісім тисяч дев`ятсот) грн. 00 коп., за яке було здійснено переплату ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 21 вересня 2017 року та стягнути з відповідача на її користь понесені нею судові витрати.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21.01.2019 року у даній справі відкрито провадження та призначено її до розгляду в підготовчому засіданні.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 серпня 2021 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.

Позивач у судове засідання 11.08.2021 зявився. Позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 11.08.2021 зявилася. Проти позову заперечувала та просила суд відмовити.

В судовому засідання 11.08.2021 було оголошено перерву до 17 год. 20 хв. В подальшому учасники справи не зявилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно договору про наміри від 19.09.2017р. між продавцем ОСОБА_4 та покупцем ОСОБА_3 , продавець ОСОБА_4 зобов`язалась продати приналежний їй Об`єкт - Домоволодіння (будинок та земельну ділянку), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , до 23 вересня 2017 року, а покупець ОСОБА_3 зобов`язалась купити цей об`єкт до 23 вересня 2017 року, за узгодженою вартістю сторін, яка складає 60 000 доларів США. 21 вересня 2017 року між продавцем ОСОБА_4 та покупцем ОСОБА_3 був укладений договір купівлі - продажу земельної ділянки загальною площею 0,2500 га, кадастровий номер 3222480401:01:001:0082, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).

Відповідно до п. 2.1. Договору за домовленістю та згодою Сторін, купівлю-продаж земельної ділянки вчинено сторонами за 243700,00 грн., які покупець повністю сплатив продавцю до підписання даного договору згідно вимог чинного законодавства.

В пункті 2.2. даного Договору вказано, що відповідно до звіту про оцінку майна ідентифікатор за базою ФДМУ 2193681_20092017_D170920-003, виданого суб`єктом оціночної діяльності - ТОВ "САБО+" 20 вересня 1917 року (сертифікат №655/15 суб`єкта оціночної діяльності, виданий Фондом державного майна України 19 серпня 1915 року), оціночна вартість земельної ділянки, що відчужується за цим договором, становить - 243630,00 грн.

Однак, як стверджує позивач в позові, зазначена в договорі вартість земельної ділянки не відповідає дійсності, оскільки дійсна вартість земельної ділянки набагато вища і що на виконання умов даного договору позивачем фактично було передано продавцю 60 000,00 дол. і що даний факт підтверджується договором про наміри між продавцем та покупцем від 19 вересня 2017 року. Крім того, як зазначає позивач, розмір фактично переданих нею грошових коштів підтверджується розпискою від 21 вересня 2017 року, яка була видана ОСОБА_4 .

Згідно дослідженої судом копії розписки від 21.09.2017р., завіреної ОСОБА_3 , ОСОБА_4 засвідчила факт отримання нею коштів від ОСОБА_3 у розмірі 60 000 доларів США за земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 в розмірі 25 сот. та житловий будинок.

Судом встановлено, що згідно курсу валют НБУ, офіційний курс гривні до долара США станом на 21.09.2017р. становив 26,18 грн. за 1 дол. США. Тому 60 000,00 доларів США на час купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку складало 1 570 800,00 грн.

Згідно копії заяви ОСОБА_4 до Білогородського сільського голови Зуєва М.А. від 01.11.2017р., позивач звернулась з приводу порушення її прав як власниці землі по АДРЕСА_1 , так як по її ділянці два роки назад проведено газову трубу на АДРЕСА_1 , без її згоди. ОСОБА_4 просить розібратися в даній ситуації чи надавався дозвіл сільською радою на проведення даної газової труби і що це порушення прав її приватної власності.

На дану заяву Білогородським сільським головою ОСОБА_6 дана відповідь згідно листа від 01.12.2017 №П-1406, яким повідомлено, що в Білогородській сільській раді відсутня інформація щодо дозволу на прокладання газової труби та рекомендовано звернутись в організацію, яка займається прокладанням та експлуатацією газових мереж в Київській області.

ПАТ "Київоблгаз" листом від 05.06.2018 надано відповідь на адвокатський запит ОСОБА_1 , яким повідомлено, що по території земельної ділянки з кадастровим номером 3222480401:01:001:0082 за адресою: АДРЕСА_1 , прокладений газопровід низького тиску Дн 63 мм, з охоронною зоною 2,0 м по обидві боки газопроводу.

Згідно висновку експерта №0.3-2019/1 за результатами проведення оціночно-земельної експертизи від 19.03.2019р., ринкова вартість земельної ділянки кадастровий номер 3222480401:01:001:0082, площею 0,2500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 21 вересня 2017 року становить:

1. без врахування газової труби та необхідної охоронної зони - 1 022 200,00 грн.;

2. із врахуванням газової груби та необхідної охоронної зони - 931 900,00 грн.

В заяві про зміну предмету позову позивач ОСОБА_3 посилається на те, що при купівлі-продажу земельної ділянки, з врахуванням експертного висновку від 19.03.2019р., що із врахуванням газової груби та необхідної охоронної зони вартість земельної ділянки на час її продажу позивачу складала 931 900,00 грн., а вона фактично сплатила 1 570 800,00 грн., тому переплатила відповідачу ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 638 900,00 грн. і в зв`язку з цим просить суд зобов`язати ОСОБА_4 відшкодувати позивачу ОСОБА_3 переплачену вартість майна у розмірі 638 900 грн.

Також позивач зазначає, що в даному випадку має місце наявність шкоди, що виражається у знеціненні того блага, на яке розраховувала позивач.

Однак, такі позовні вимоги позивача не є належним чином обгрунтовані та доведені виходячи з наступного.

Згідно ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч.6 цієї ж статті доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про державний земельний кадастр" від 07.07.2011р. із змінами та доповненнями, до Державного земельного кадастру включаються зокрема відомості про обмеження у використанні земельних ділянок.

Судом встановлено, що у п. 1.3. Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21.09.2017р. зазначено, що відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0000841532017, виданого 20 вересня 2017 р. ОСОБА_7 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області, відомості щодо обмеження у використанні земельної ділянки згідно з додатком 6 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 не зареєстровані.

Отже, на дату укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в Державному земельному кадастрі були відсутні відомості щодо обмеження у використанні земельної ділянки.

Посилання позивача ОСОБА_3 , що при укладенні даного договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21.09.2017р. відповідачу ОСОБА_4 було відомо про прокладену через дану земельну ділянку газову трубу не підтверджено належними доказами.

Так вищезазначена заява ОСОБА_4 до Білогородського сільського голови Зуєва М.А. від 01.11.2017р., щодо порушення її прав в зв`язку з проведенням два роки назад газової труби через земельну ділянку по АДРЕСА_1 , без її згоди, подана вже після укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21.09.2017р.

На дану заяву Білогородським сільським головою ОСОБА_6 . ОСОБА_4 надана відповідь згідно листа від 01.12.2017 за №П-1406 про те, що в Білогородській сільській раді відсутня інформація щодо дозволу на прокладання газової труби, яка проходить по вказаній ділянці та рекомендовано звернутися в організацію, яка займається прокладанням та експлуатацією газових мереж у Київській області.

Також, при дослідженні судом копії проектної документації - "Газопостачання житлового будинку АДРЕСА_1 ", встановлено, що підземний газопровід по земельній ділянці АДРЕСА_1 згідно Будівельного паспорту газового вводу збудовано у травні 2009 року, а дозвіл на прокладання газопроводу надав тодішній власник земельної ділянки ОСОБА_8 від 19.11.2008р.

Право власності ОСОБА_8 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,2500 га станом на 19.11.2008р. та травень 2019р. підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_8 15.01.2008р. Управлінням земресурсів у Києво-Святошинського району на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом №3-372 від 20.02.2007р.

Згідно свідоцтва про смерть від серпня 2017р. ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до п. 1.2 Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21.09.2017р. земельна ділянка, що продається, належить продавцю, тобто відповідачу ОСОБА_4 на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 09 квітня 2012 року ОСОБА_9 , приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області, зареєстрованого у реєстрі №1626.

Тобто, відповідач ОСОБА_4 стала власником земельної ділянки по АДРЕСА_1 вже після того, як на даній земельній ділянці у травні 2009 року був збудований (прокладений) підземний газопровід.

В матеріалах справи відсутні докази про те, що відповідачу ОСОБА_4 до відчуження нею зазначеної земельної ділянки позивачу ОСОБА_3 було відомо про наявність на ній підземного газопроводу і що вона приховала цей факт при укладенні купівлі-продажу цієї земельної ділянки.

Щодо питання чи могла ОСОБА_4 знати про наявність підземного газопроводу на відчуженій нею земельній ділянці, судом також враховується і та обставина, що згідно матеріалів справи ОСОБА_4 є громадянкою Росії і зареєстрована та постійно проживає в Російській Федерації, в м. Санкт-Петербург. Що означає, що вона була обмежена в отриманні інформації про прокладений газопровід на земельній ділянці, яку вона придбала у 2012 році вже з прокладеним підземним газопроводом.

Також, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем завдання їй майнової шкоди в результаті укладення нею з відповідачем ОСОБА_4 . Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21.09.2017р.

В обгрунтування позову позивач посилається, що в даному випадку має місце наявність шкоди, що виражається у знеціненні того блага, на яке розраховувала позивач і що при цьому, під час укладення вищенаведеного договору відповідач навмисно приховала недоліки земельної ділянки, що свідчить про протиправність поведінки відповідача і наявний причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою відповідача.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, які особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Крім того, збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

Позивач посилаючись на висновок експерта №0.3-2019/1 за результатами проведення оціночно-земельної експертизи від 19.03.2019р. зазначає, що при придбанні у ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,25 га вона переплатила їй грошові кошти за земельну ділянку в розмірі 638 900 грн.

Однак, позивач при цьому замовчує та не враховує, що експертом визначена вартість земельної ділянки станом на 21.09.2017р. із врахуванням газової груби та необхідної охоронної зони в розмірі 931 900,00 грн., але відсутнє визначення вартості у той час житлового будинку, який розташований на цій земельній ділянці і за придбання якого, як і за земельну ділянку, позивачем сплачені грошові кошти - 60000,00 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 1 570 800,00 грн.

Так, з пред`явленої позивачем до суду розписки відповідача ОСОБА_4 від 21.09.2017р. вбачається, що ОСОБА_4 отримала від ОСОБА_3 60 000 доларів США за земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 в розмірі 25 сот. та житловий будинок.

Також, згідно вищезазначеного договору про наміри між продавцем та покупцем від 19 вересня 2017 року продавець ОСОБА_4 та покупець ОСОБА_3 погодили загальну ціну купівлі-продажу домоволодіння, як будинку так і земельної ділянки, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в розмірі 60 000 доларів США.

Отже, зазначений позивачем розрахунок переплати нею грошових коштів при придбанні у відповідача ОСОБА_4 земельної ділянки не відповідає дослідженим судом доказам.

Таким чином, позивачем ОСОБА_3 належними та допустимими доказами не підтверджено факт завдання їй майнової шкоди відповідачем ОСОБА_4 , в результаті укладення між ними договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21.09.2017р., що є процесуальним обов`язком позивача відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача ОСОБА_3 у даній справі не підлягають задоволенню.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування майнової шкоди - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Т.В. Дубас